Справа № 361/2311/17
Провадження № 2/361/213/18
05.12.2018
іменем України
05 грудня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Селезньової Т.В., при секретарі Коваль А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника Органу опіки Сундук Л.І., цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, про усунення перешкод у вихованні дітей та у спілкуванні з ними, визначення порядку участі батька у вихованні дітей,-
встановив:
Позивач просить зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у вихованні сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та не чинити перешкоди у спілкуванні з ними; визначити способи і порядок його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми у наступний спосіб:
побачення з дітьми щотижня з п'ятниці по неділю у м. Києві та за місцем його перебування за адресою: АДРЕСА_1 (квартира його батьків);
для спільного відпочинку визначити, що першу половину літніх, зимових, весняних та осінніх канікул діти проводять з батьком;
надати йому необмежене спілкування з дітьми особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і дітьми;
визначити, що якщо святкові дні припадають на день побачення з дітьми або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні діти будуть проводити з батьком;
визначити, що у день побачення, він має право забирати дітей з дому або зі школи;
зобов'язати ОСОБА_2 за два дні до побачення з дітьми надавати йому точну інформацію про фактичне місце навчання, проживання, перебування дітей, а у разі таких змін, повідомляти про це його особисто на наступний день з дня настання таких обставин.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що від шлюбу з ОСОБА_2 вони мають двох дітей - сина ОСОБА_5 і дочку ОСОБА_6, після розірвання шлюбу діти залишились проживати з відповідачкою та її батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Після розірвання шлюбу він намагався вирішити питання щодо участі у вихованні і спілкуванні з дітьми, але відповідачка відмовляється врегулювати дані питання мирним шляхом, створює перешкоди у спілкуванні з дітьми, штучно створює обставини, через які він не може вільно зустрічатися з дітьми, налаштовує дітей проти нього, і результатом такої поведінки відповідачки стало те, що він фактично позбавлений приймати участь у житті дітей, позбавлений можливості спілкування з ними, діти знаходяться під повним впливом матері, віддаляються від нього, що не відповідає їхнім дійсним інтересам; вважає, що відповідачка, перешкоджаючи йому спілкуватись з дітьми і настроюючи дітей проти нього, не діє в інтересах дітей, і не керується інтересами дітей, а переслідує лише матеріальну ціль, і маніпулює дітьми у своїх інтересах.
Відповідачка позов не визнала, подала заперечення проти позову та відзив. В обґрунтування викладених у запереченнях та відзиві обставин зазначила, що на її думку спілкування дітей з батьком зашкодить інтересам дітей, оскільки діти від самого народження проживають з нею і її батьками, перебувають на її повному утриманні. Відповідач проживає у іншій місцевості, і навіть під час перебування у шлюбі не проживав разом з дітьми, а інколи приїздив їх навідати, діти не знають позивача, як батька, і не бажають спілкуватись, навіть бояться його, тому задоволення позову і встановлення побачень, тим більше у іншій місцевості, а не за місцем проживання, і без її присутності, не відповідає інтересам дітей. Тому просила у позові відмовити. При цьому також просила врахувати, що позивач має заборгованість по аліментам, тобто не виконує свої батьківські обов'язки; що вона не перешкоджає позивачу приймати участь у житті дітей, але вважає, що оскільки вона сама утримує дітей, то вона і має право визначати основні аспекти їхнього життя. Просила врахувати, що під час зустрічі позивача з дітьми він вчиняв сварки, поводив себе агресивно, діти після цих зустрічей плачуть, тобто від зустрічей позивача з дітьми, діти не отримують жодних позитивних емоцій. Старший син не хоче зустрічатися з батьком, боїться, що батько його вижене чи образить. Молодшій доньці виповнилось лише 5 років, через свій вік вона фактично не знає батька, бо росла без нього, дочка має тісний емоційний зв'язок з нею (мамою), і батько для неї фактично чужий. Крім того, дочка страждає на логоневроз, для виправлення даного дефекту дитині рекомендовано дотримання режиму дня, спокійна сімейна атмосфера, не рекомендовано змінювати обстановку місця проживання та людей, які її оточують, і що задоволення позову буде такою зміною у житті дитини, яка погіршить психоемоційний стан дитини. Також просила відмовити у позові і з урахуванням того, що син навчається в школі, має інтенсивний графік навчання, по суботам навчається у музичній школі, є спортивно розвиненим і часто приймає участь у спортивних заходах, які зазвичай проходять по неділям, і тому призначення побачень як у будні, коли син навчається, так і по вихідним дням, коли дитина фактично не має вільного часу для проведення часу з батьком, буде шкодити навчанню дитини. Вважає, що запропоновані позивачем дні побачень з п'ятниці по неділю щотижня є неприйнятними та зірвуть дітям навчальний процес, в них не залишиться часу на відпочинок, що негативно вплине на їхній розвиток і звичайний розпорядок життя. Крім того, зазначені позивачем місця побачень з дітьми є сумнівними, оскільки помешкання у с. Білогородка є орендованим позивачем приміщенням, договір укладений на три роки, і чи буде продовжений строк оренди у подальшому не відомо, крім того, адреса вказаного помешкання містить розбіжності у прохальній частині позову і у договорі оренди; з даного приводу зазначила також, що дорога до вказаного місця займає близько 4 годин, що також буде негативно впливати на навчальний процес і відпочинок дітей. Зазначила, що перешкод у спілкуванні позивача з дітьми ні вона, ні її батьки не чинять, діти самі не хочуть спілкуватися з батьком, також вона не чинить перешкод у спілкуванні дітей засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, і що позивач не забезпечив дітей мобільними телефонами для такого спілкування. Відповідачка також зазначила, що позивач страждає на дисциркуляторну енцефалопатію, що є порушенням кори головного мозку, і ознаками цієї хвороби є агресивність, конфліктність, погіршення слуху та зору, порушення соціальної адаптації, тому у неї є обґрунтовані підстави не довіряти позивачу дітей без її присутності. Також просила врахувати, що позивач має заборгованість по аліментам, тривалий час не проживав з дітьми. Погоджуючись з тим, що батько все ж має право на спілкування з дітьми, відповідачка запропонувала наступний режим зустрічей позивача і дітей, за яким побачення можливі два рази на місяць в першу і третю неділю з 15-00 до 17-00 на території міста Бровари в громадських місцях у її присутності. З приводу проведення дітей з батьком під час канікул, то вважає, що це не відповідає інтересам дітей, які будуть передані батьку без їх згоди і бажання, і що для дітей кращим є проводити відпочинок з мамою, з якою у дітей існує міцний емоційний зв'язок. Щодо надання безмежного спілкування по телефону, то відповідачка послалась на те, що вона не чинить у цьому перешкод дітям, але для такого спілкування позивач мав би купити дітям телефони; крім того, просила врахувати, що син не бажає спілкуватись з батьком, а дочка є занадто малою для користування мобільним телефоном чи електронною поштою.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що не погоджується з викладеними у відзиві обставинами, вважає їх неправдивими, побудованими на особистих амбіціях відповідачки, а не на дійсних інтересах дітей. послався на те, що він ніколи не усувався і не відсторонювався від дітей, любить їх, може і прагне приймати участь у їх житті і вихованні, вважає, що здатен створити для дітей сприятливі умови для побачень, спільного проведення часу, для виховання, відпочинку і розвитку. Вважає необґрунтованими посилання на те, що через щільний графік життя дітей, у них нема часу на спілкування з батьком. Вважає, що його здатність виконувати свої батьківські обов'язки, брати участь у їх вихованні підтверджується висновком органу опіки та піклування, він погоджується із запропонованим органом опіки графіком побачень та порядком участі, його як батька, у вихованні дітей. За місцем його тимчасового проживання у с. Білогородка для дітей створені всі умови для навчання і життя дітей, і запропонував саме це місце зустрічей, як найбільш наближене до місця проживання дітей, оскільки сам проживає у іншій області і відвезення дітей на далеку відстань було б менш доцільним, натомість дана квартира належить його батькам і в ній він зможе створити комфортну обстановку для дітей, що сприятиме зближенню з дітьми. Вважає, що спілкування дітей з ним буде відповідати інтересам дітей.
Відповідачка подала заперечення , пославшись на те, що з моменту народження і до даного часу вона займається вихованням дітей, приймає активну участь у житті дітей, створює всі необхідні умови для їх життя і розвитку. Натомість відповідач не належним чином виконує свої батьківські обов'язки, має заборгованість по сплаті аліментів, не може знайти контакту з сином, син не хоче бачитися з батьком і вона не може вплинути на таке рішення дитини. Таке рішення сина побудоване на спогадах, коли батько вигнав її з дітьми з дому, тому син боїться їхати будь - куди з батьком, оскільки той може вигнати. Позивачу навіть не відомо які навчальні заклади відвідують його діти, він не знайомий з розпорядком дня дітей, з їхніми прихильностями. Вважає, що дійсною причиною подання даного позову позивачем стало подання нею позову про стягнення аліментів, а не бажання батька приймати участь у вихованні і житті дітей. Позивач змушує старшого сина ходити з ним на прогулянки, притому робить це у школі, створюючи конфліктні ситуації, чим принижує дитину. Вважає, що позивач не довів, що його позовні вимоги дійсно відповідають інтересам дітей, просила у позові відмовити.
Відповідач заявляла клопотання про прийняття зустрічного позову про встановлення батьку побачень з меншою дитиною - дочкою ОСОБА_6 двічі на місяць у неділю по дві години з 15.00 до 17.00. Ухвалою суду зустрічний позов був залишений без руху, у подальшому ухвалою від 19.03.2018р. відмовлено у прийнятті зустрічного позову.
В судовому засіданні сторони надали пояснення, в яких позивач позов підтримав, просив його задовольнити, надав відповідні вищенаведеним пояснення по суті позову і заперечень; просив врахувати, що в інтересах дітей є для них спілкування з рідним батьком, а відповідачка, перешкоджаючи йому у цьому, діє в супереч інтересам дітей, маніпулює ними і переслідує лише корисливу ціль; просив врахувати, що відповідачка не приділяє дітям належної уваги, зі слів дітей вона постійно на роботі, а дітьми фактично займається бабуся; просив врахувати, що він не ухиляється і вживає всі можливі від нього заходи, щоб спілкуватись з дітьми і брати активну участь у їх вихованні, але відповідачка цьому перешкоджає, та налаштовує дітей проти нього
Відповідач надала пояснення, відповідні наведеним вище, просила у позові відмовити, пославшись на ухиляння позивача від утримання дітей та сплати аліментів, на наявність заборгованості по аліментам, а також пославшись на те, що повинна враховуватись думка дітей, а на даний час діти не бажають бачитись з батьком, на те, що задоволення позову лише зашкодить дітям, порушить їх звиклий спосіб життя і стабільність, порушить їхні сталі соціальні зв'язки і звикле для них середовище, порушить спокій дітей, і взагалі не відповідатиме інтересам дітей, які мають враховуватись судом у першу чергу. Також відповідачка послалась на те, що не згодна з висновком органу опіки та піклування, яким визначено порядок участі батька у вихованні і спілкуванні з дітьми, вважає даний висновок необґрунтованим, таким , що виданий без урахування графіку навчання дітей, та без урахування інтересів дітей, без врахуванні думки матері, тобто відповідачки, без проведення обстеження умов проживання дітей, без урахування думки дітей та їх прихильності до матері, негативне ставлення до батька, якого діти бояться, без урахування заборгованості по аліментам. Також послалась на те, що позивач необґрунтовано звернувся до суду з таким позовом без досудового звернення з відповідною заявою до органу опіки та піклування, чим порушено дискреційні повноваження орану опіки, визначені в статті 124 СК України, що також є самостійною підставою для відмови у позові.
Третя особа Орган опіки та піклування надав суду Висновок, в якому рекомендує визначити порядок участі у вихованні дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_11.н., та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_12.н., які проживають з матір'ю, ОСОБА_2, окремо проживаючому батькові, ОСОБА_1, встановивши такі дні та години зустрічей з дітьми: щонеділі, протягом перших двох місяців з 15.00 до 17.00, протягом наступних двох місяців, щосуботи з 10.00 до 18.00, в подальшому перша, третя субота місяця з 10.00 до неділі 18.00, при умові проходження батьками та дітьми сімейної психотерапії, до прийняття рішення судом.
Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні пояснила, що виключно в інтересах дітей є надання батькові реальної можливості спілкуватись з дітьми, приймати участь у їх вихованні; що з бесід і з проведеної з батьками роботи під час розгляду даної заяви, було виявлено дійсний намір і прагнення батька приймати активну участь у вихованні дітей, і з другої сторони виявлено протидію з сторони матері дітей. Щодо особи позивача не було виявлено ніяких фактів, що могли б нести загрозу дітям. Батько був більше налаштований на компроміс. Натомість мати не виявила такого наміру; зокрема батькам було рекомендовано звернутись до сімейного психолога, відповідачка відмовилась. Представник органу опіки також пояснила, що на час проведення бесіди психолога з хлопчиком, він дійсно висловив небажання найближчим часом спілкуватись з батьком, виявив побоювання, що батько може його образити, скривдити, вигнати, тощо . Разом з тим, сам той факт, що хлопчик має таке уявлення про батька, не є перешкодою для того, щоб позивач спілкувався з сином і брав його на побачення, оскільки таке уявлення дитини є на думку представника органу опіки, в тому числі, і наслідком впливу матері, негативно налаштованої проти батька; і що дійсним інтересам дитини буде відповідати виправлення уявлення про батька, зближення з батьком, що можливе лише шляхом надання можливості спілкування між ними. Саме з урахуванням такого відношення дитини до батька орган опіки рекомендував налагоджувати спілкування між сином і батьком поступово. Також представник органу опіки пояснив, що в інтересах дитини і батька є спілкування між ними на батьковій території, і крім того, без участі матері, у інакшому разі сторони будуть конфліктувати і звертати більше уваги один на одного, відволікати увагу від дитини і створювати для дитини додаткове негативне враження від зустрічі, і доцільним є встановлення побачень не погодинних, а більш тривалих, необхідних для звикання.
З наданих доказів встановлено наступне:
Сторони перебували у шлюбі. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 1.11.2016р. шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили 12.11.2016р. У даному рішенні зазначено, що сторони не проживають разом з 2010року.
Згідно свідоцтвам про народження - сторони є батьками малолітніх дітей: сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_13.н., і дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_14.н.
Після розірвання шлюбу діти проживають з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_3.
Позивач зареєстрований на постійне місце проживання в місті Хмельницькому.
Позивач не позбавлений батьківських прав, дане питання відповідачка не ініціювала.
За договором оренди житлового приміщення від 15.04.2016р., укладеним між ОСОБА_11 і ОСОБА_1, ОСОБА_1 винаймає квартиру загальною площею 68,3 кв.м за адресою: Київська область (Києво-Святошинський район), АДРЕСА_2. Строк дії договору три роки.
Як пояснив позивач і дану обставину відповідач не оспорює, ОСОБА_11- мати позивача. Тобто дана квартира - як запропоноване позивачем місце зустрічей з дітьми, належить на праві власності його матері - рідній бабусі дітей сторін.
Позивач надав фотознімки, походження яких відповідач не заперечувала, на підтвердження стану вказаної квартири та облаштування квартири всім необхідним для проживання та/або знаходження в ній дітей.
Також позивач надав фотознімки, на яких він зображений з дітьми, під час дозвілля, на деяких з відповідачкою, всі виглядають у веселому настрої і в дружній обстановці.
На підтвердження перешкод з сторони відповідачки у спілкуванні з дітьми, а також на підтвердження свого прагнення та вжиття заходів щодо спілкування з дітьми позивач подав аудіо запис розмов з відповідачкою по телефону в період часу, що передував зверненню до суду з даним позовом. з досліджених записів, в тих межах, в яких відповідач не заперечувала, видно. Що дійсно мали місце розмови між сторонами з приводу виховання, утримання дітей, спілкування з ними. Зокрема позивач просив надати можливість бачитись і проводити час з дітьми; висловлював невдоволення методами лікування дочки, цікавився її станом здоров,я пропонував пройти обстеження, дорікав у безпечності; просив покликати до телефону сина, просив дати дітей на побачення; відповідач з своєї сторони пояснювала, що стан дочки під контролем, син не бажає з ним розмовляти і не хоче спілкуватись, неодноразово вказувала на необхідність утримувати дітей та сплатити заборгованість по аліментам, вказувала, що вона мати і вона вирішує всі питання щодо дітей; крім того, сторони з'ясовували особисті стосунки, пред'являли один одному претензії.
На підтвердження своєї участі у вихованні дітей позивач подав квитанції, квитки до кінотеатру, фотознімки з цирку, тощо, - якими має намір підтвердити витрати на дітей , коли вони мали можливість проводити час разом, в тому числі і у присутності відповідачки.
Відповідач подала такі докази:
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_11.н., і дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12.н. у твердій грошовій сумі по 2500 грн. на кожну дитину, починаючи з 28.10.2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14.12.2017 р. апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відхилені, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
З розрахунку заборгованості Другого відділу ВДВС м. Хмельницький від 22.05.2018 р. встановлено, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист № 361/6089/16 від 10.01.2018 р. про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 2500 грн., починаючи з 28.10.2016 р. і до повноліття. За період з 01.11.2016 р. по 01.05.2018 р. боржнику всього нараховано аліментів - 45000 грн. Боржником ОСОБА_1 за цей період всього сплачено 10065,11 грн., заборгованість станом на 01.05.2018 р. складає 34934,89 грн.
З розрахунку заборгованості Другого відділу ВДВС м. Хмельницький від 22.05.2018р. встановлено, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист № 361/6089/16 від 10.01.2018р. про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_15.н., у твердій грошовій сумі 2500 грн., починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_15. і до повноліття. За період з 01.11.2016р. по 01.05.2018р. боржнику всього нараховано аліментів - 45000 грн. Боржником ОСОБА_1 за цей період всього сплачено 10065,11 грн., заборгованість станом на 01.05.2018 р. складає 34934,89 грн.
З іншої сторони позивач надав суду квитанції на підтвердження перерахування відповідачці грошових коштів у якості аліментів на дітей.
З висновку Броварського ВП. від 01.12.2016 р. встановлено, що 25.11.2016 р. до Броварського ВП надійшла заява від ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, про те, що 01.09.2016 р. близько 11-00 ОСОБА_2 вчинила неправомірні дії відносно заявника, зокрема ОСОБА_1 почув телефонну розмову колишньої дружини ОСОБА_2, за змістом якої ОСОБА_2 зазначила, що якщо заявник візьме їх спільних дітей для побачення вона напише до поліції заяву, що він їх викрав і зґвалтував. До поліції ОСОБА_1 звернувся з метою фіксації даної події. Перевірка по заяві ОСОБА_1 закінчена.
З висновку по рапорту ОЧ Броварського ВП ст. лейтенанта поліції Бабича М.В. від 15.12.2016 р. встановлено, що 08.12.2016 р. до Броварського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, про те, що в АДРЕСА_4 виник конфлікт з колишньою дружиною ОСОБА_2, на ґрунті того, що остання не дає йому змоги спілкуватися з його дітьми. За результатами перевірки не встановлено ознак кримінального правопорушення у діях ОСОБА_2, спірні правовідносини мають цивільно - правовий характер, і мають бути вирішені у судовому порядку.
З довідки від 04.09.2017р. встановлено, що ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, відвідує ДНЗ «Ялинка» ім. В.О. Сухомлинського Управління освіти і науки Броварської міської ради Київської області з 01.09.2016 р. по наступний час. Дитина перебуває у закладі згідно режиму роботи закладу: з понеділка по п'ятницю включно, з 07-30 ранку по 19-00 вечора.
Згідно психолого- педагогічної характеристики ОСОБА_10, 2016р.н., з дошкільного дитячого закладу «Ялинка» дівчинка характеризується позитивно, загальний психічний та соціально-емоційний розвиток відповідає віковій нормі, у дитини є порушення мовлення -логоневроз, пов'язаний з психологічним напруженням, дитина вразлива, невпевнена, потребує позитивної підтримки з боку дорослих, дитині рекомендовано стабілізація та розвиток емоційної сфери, спокійна сімейна атмосфера, дотримання режиму дня; не рекомендується змінювати обстановку місця проживання, людей, що її оточують.
З довідки від 06.09.2017 р. встановлено, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається у 2-му класі Броварської дитячої музичної школи з фаху «Баян». Навчання в школі проходять з понеділка по суботу включно.
З довідки від 27.11.2017 р. встановлено, що ОСОБА_9 навчається у Броварській міській дитячій музичній школі за таким графіком: навчання за фахом - вівторок з 14:15 до 15:00, п'ятниця з 14:15 до 15:00, сольфеджіо - вівторок з 15:20 до 16:20, музична література - вівторок з 16-30 до 17:40, оркестр баяністів - субота з 17:00 до 18:00.
З характеристики виданої в.о. директора Броварської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 ОСОБА_15 і класним керівником ОСОБА_16 встановлено, що ОСОБА_9 є учнем 4-В класу, навчання триває з понеділка по п'ятницю включно, навчається на відмінно, за другий і третій клас отримав похвальні листи за високі досягнення у навчанні. Також навчається у музичній школі, відвідує лижну базу. До школи дитину приводять та забирають мама або бабуся. Матір ОСОБА_12 відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами сина у навчанні, бере участь у шкільних заходах. Батько зрідка приходить до школи, батьківські збори не відвідує, ОСОБА_9 уникає зустрічей з батьком.
Також на підтвердження належного виховання дітей відповідач надала суду табелі навчання, грамоти, похвальні листи, видані сину за участь у навчальних і спортивних заходах.
Відповідач на підтвердження неврівноваженого характеру позивача і його сумнівного стану здоров'я надала виписку абмулаторного хворого від 24.03.2017р., про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, встановлений діагноз дисциркуляторна енцефалопатія.
Позивач, спростовуючи посилання відповідачки на його стан здоров,я, надав суду медичну довідку від 13.09.2017р. встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у Хмельницькому обласному психоневрологічному диспансері на обліку не значиться.
Відповідно до протоколу бесіди головного спеціаліста служби у справах дітей та сім'ї Броварської міської ради з ОСОБА_9, 2008р.н., від 05.10.2017 року, - тестування показало, що головною авторитетною фігурою в світогляді хлопчика є його мама, він має з нею стійкий емоційний зв'язок, сприймає її як єдину захищаючу фігуру. На пряме запитання про батька, ОСОБА_9 повідомив, що бачиться з батьком рідко, має про батька позитивні та негативні спогади. З позитивних спогадів зміг вказати епізод, коли грав з батьком у футбол, що було давно. Також вказав про своє незадоволення поведінкою батька, розповів про ситуації, коли батько кричав, бився, особливо розповідав про ситуацію, коли батько вигнав його, маму та сестру з дому. ОСОБА_12 було роз'яснено, що батько хоче бачитись з ним та його сестрою і можливо запрошувати їх до себе додому з ночівлею. Хлопчик вказав, що не хоче найближчим часом бачитись з батьком та йому буде страшно залишатись у батька вдома, оскільки є ймовірність того, що батько може зненацька вигнати його з дому. Батькам дитини рекомендується консультативна допомога для формування спільної стратегії щодо відновлення довірливих стосунків хлопчика з батьком.
Рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради (орган опіки) від 28.11.2017р. № 734 було надано висновок суду щодо визначення порядку участі позивача у вихованні дітей.
Згідно даного рішення і Висновку органу опіки та піклування № 1-18/2207 - за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання висновку про визначення йому порядку участі у вихованні малолітніх дітей - сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, і дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, проведено співбесіди із заявником, ОСОБА_2, мамою дітей, і малолітнім ОСОБА_9, досліджено подані батьками дітей документи. Батьки дітей повідомили Орган опіки, що сім'єю перестали проживати з 2010 року. ОСОБА_17 і ОСОБА_10 проживають разом з матір'ю, ОСОБА_2, у будинку АДРЕСА_5 Київської області. Питання щодо надання ОСОБА_1 висновку до суду про визначення йому порядку участі у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_11.н. та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_12.н., двічі розглядалось на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини, у присутності обох батьків. Мати дітей, ОСОБА_2, надала членам комісії письмове пояснення з додатками, у якому запропонувала зустрічі батька лише з ОСОБА_10 два рази на місяць, а саме: в першу та третю неділю місяця з 15.00 до 17.00 на території міста Бровари, у її присутності. Батько дітей, ОСОБА_1, повідомив, що хоче спілкуватись з дітьми, приймати участь у їх вихованні. ОСОБА_17 навчається в 2-му класі Броварської міської дитячої музичної школи з фаху баян. Навчання в школі проходить з понеділка по суботу включно, що засвідчено копією довідки від 06.09.2017 року № 33, виданою директором Броварської міської дитячої музичної школи. Відповідно до листа від 22.11.2017 року № 40, виданого директором Броварської міської дитячої музичної школи, графік навчання ОСОБА_9 в дитячій музичній школі наступний: фах- вівторок і п'ятниця з 14:15 до 15:00; сольфеджіо-вівторок з 15:20 до 16:30; музична література- вівторок- з 16:30 до 17:40. ОСОБА_18 ОСОБА_10, з 01.09.2016 року по даний час відвідує дошкільний навчальний заклад «Ялинка» імені В. О. Сухомлинського, що засвідчено копією довідки від 04.09.2017 року №37, виданою завідуючою дошкільним навчальним закладом. Відповідно до психолого-педагогічної характеристики на ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_12.н., від 09.10.2016 року № 49, виданої практичним психологом дошкільного навчального закладу «Ялинка» та вихователем групи, у дитини є порушення мовлення- логоневроз (заїкання), що пов'язане з психологічним напруженням. Дитині рекомендовано стабілізація та розвиток емоційної сфери, спокійна сімейна атмосфера. Дотримання режиму дня. Не рекомендується змінювати дитині обстановку місця її проживання та людей, які її оточують. Відповідно до акту оцінки потреб сім'ї (особи) від 25.09.2017 року, складеної спеціалістом Києво-Святошинського РЦСССДМ, психоемоційний стан ОСОБА_1 стабільний та врівноважений. ОСОБА_1 працює у денний час, вільно розпоряджається своїм робочим часом. У ОСОБА_1 велике коло спілкування. За час проживання на території Білогородської сільської ради, ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони, будь-які конфліктні ситуації відсутні. Існує конфлікт з колишньою дружиною. Також у акті оцінки потреб сім'ї (особи) зазначено, що ОСОБА_1 проживає у двокімнатній квартирі. Облаштована дитяча кімната. Наявні місця для гри, навчання, сну. Для дітей наявні окремі ліжка з постільною білизною, іграшки, розвиваючі ігри, дитяча література. З врахуванням зазначених обставин Орган опіки та піклування рекомендує надати висновок до суду щодо визначення порядку участі у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_11.н., та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_12.н., які проживають з матір'ю, ОСОБА_2, окремо проживаючому батькові, ОСОБА_1, встановивши такі дні та години зустрічей з дітьми: щонеділі, протягом перших двох місяців з 15.00 до 17.00, протягом наступних двох місяців, щосуботи з 10.00 до 18.00, в подальшому перша, третя субота місяця з 10.00 до неділі 18.00, при умові проходження батьками та дітьми сімейної психотерапії, до прийняття рішення судом.
Згідно ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Згідно ст.5 СКУ Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї; забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Згідно ст.7 СКУ, якою встановлені загальні засади регулювання сімейних відносин, - жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.; дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно ст.19 СК у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, - обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору . Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно ст.141 СК мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст.150 СК батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, народу та Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Згідно ст.152 СК право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Згідно ст.153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно ст.155 СК здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст.157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті (питання щодо виїзду за кордон, тощо). Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно ст.158 СК за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно ст.159 СК якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Згідно ст.171 СК дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, є те, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, більш гармонійним є розвиток дитини при присутності і участі у її вихованні двох батьків.
Згідно ст.3 Конвенції про права дитини -в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст.5 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Згідно ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно ч.3 ст.9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
З аналізу норм права, що регулюють правовідносини між дітьми і батьками, понад усе беруться до уваги дійсні інтереси дитини; вважається і є загально визнаним, що в дійсних інтересах дитини є зростання у сім,ї, зростання з обома батьками; відлучення від одного з батьків за загально визнаним задекларованим правилом не відповідає інтересам дитини, якщо не встановленого, що спілкування дитини з таким батьком суперечить інтересам дитини, несе у собі певну загрозу для дитини, зокрема для її здоров,я розвитку, психоемоційного стану.
Вислухавши сторони та дослідивши надані докази, суд дійшов таких висновків:
При розгляді даної справи суд виходить з конвенційного права дитини на спілкування з батьком, і з того, що таке спілкування є безумовно в інтересах дитини, - якщо інше не встановлено. При розгляді даної справи підстав для обмеження як дітей так і батька у цьому праві судом не встановлено.
Також суд враховує конвенційне право особи (позивача) на повагу до особистого та сімейного життя, в тому числі і до його батьківських прав.
Позивач є батьком дітей і має рівні з відповідачкою права щодо участі у вихованні, розвитку дітей, у спілкуванні з дітьми. Той факт, що сторонами визначено місце проживання дітей з матір,ю, не є обмежуючим для батька фактором у здійсненні ним вказаного батьківського права.
За презумпцією невинуватості і правомірності позивач вважається особою законослухняною та правопорядною, і тому не є особою, яка може бути позбавлена спілкування з дітьми чи обмежена у цьому. Відповідачка не довела наявності таких фактів, які б давали підстави для висновку, що спілкування дітей з їхнім батьком зашкодить дітям чи створить для них певну загрозу, або що таке спілкування буде всупереч дійсним інтересам дітей. Позивач, подавши даний позов, і крім того своєю поведінкою при розгляді справи та висловленими доводами і діями дійсно демонструє бажання налагодити і не втрачати стосунки з дітьми, надолужити згаяне, доводить своє прагнення приймати активну участь у житті дітей, і на думку суду таке прагнення позивача є щирим і непідробним.
Відповідачка як на підставу для відмови у позові посилається на наявну у позивача заборгованість по аліментам. Разом з тим, факт наявності заборгованості по аліментам не є достатньою підставою для обмеження батька у спілкуванні з дітьми; наявність заборгованості не означає однозначно ухилення від сплати аліментів і від утримання дітей. Крім того, дана обставина (саме ухилення від утримання дітей) - може мати інші передбачені законом наслідки, але не обмеження батька в немайнових правах по відношенню до дитини, і не усуває його від прав та обов'язків по вихованню його неповнолітніх дітей. При цьому обов'язок виховання не означає лише обов'язок утримання і має більшу сферу застосування. Навіть такий крайній захід як позбавлення батьківських прав, що передбачено статтею 164 СК України, не передбачає як достатню підставу - наявність заборгованості по сплаті аліментів. Тому посилання відповідачки на те, що позивач має аліментну заборгованість, не є законною і достатньою підставою для обмеження його у праві спілкування з дітьми та одночасно у виконанні обов'язку по вихованню дітей і не є підставою для відмови у позові.
Відповідачка посилається на певні вади здоров,я позивача, на його характер та поведінку і ставлення до неї, як на фактори сумніву щодо того, що побачення позивача з дітьми будуть на користь дітям і що такі побачення не завдадуть їм шкоди. Разом з тим, відповідачка не довела наявності у позивача таких захворювань, які б дійсно несли загрозу життю чи здоров,ю дітей від спілкування з ним; не довела таких рис чи психологічних особливостей позивача, які б несли в собі загрозу вихованню дітей, розвитку їхніх особистостей, чи які б несли загрозу дітям у разі передачі дітей під нагляд позивачу на певний час. Не доведено випадків, коли поведінка позивача завдала шкоду дітям чи поставила їх у небезпечне становище. Тому такі ствердження відповідачки, зокрема, що вона занепокоєна тим, що батько залишить дітей без догляду, може їх вигнати, залишити напризволяще, побити, нашкодити дітям, тощо, суд розглядає як її припущення, нічим конкретним не підтверджені і необґрунтовані. Єдиний факт, на який посилається відповідачка (що з її слів раніше мав місце) - це сімейний конфлікт, коли позивач вигнав їх з дому. Але позивач даний факт заперечує, а відповідачкою не надано суду достовірних доказів того, що такий факт дійсно мав місце. Крім того, сам по собі сімейний конфлікт - враховуючи конфліктні стосунки між сторонами як колишнім подружжям, - носить характер виключно особистих стосунків між ними, і не доведено направленість даного конфлікту на дітей. а посилання відповідачки на пояснення сина про даний факт (вигнання з дому) - не може розглядатись як достатній доказ наявності даного факту, враховуючи вік дитини, особливості сприйняття дитиною дій дорослих і конкретних обставин їх поведінки, а також ймовірне прийняття сторони матері у даному конфлікті, враховуючи, що дитина тривалий час проживає і близько спілкується саме з матір,ю.
Таким чином, суд не встановив підстав для кардинального обмеження позивача у праві приймати активну участь у житті своїх дітей, незалежно від конфлікту між ним і матір,ю дітей, і не встановив будь-яких підстав для відмови позивачу у його праві на вільне і достатньо повноцінне спілкування з дітьми, на побачення з ними, на проведення спільно часу, тощо.
Відповідачка як на підставу для відмови у позові посилається також на те, що діти самі не бажають спілкуватись з батьком, навіть бояться його, і вона поважає думку дітей та вважає, що їх думка має бути врахована судом як підстава для відмови у позові.
Позивач посилається на те, що відповідачка налаштовує дітей проти нього, і саме через вплив матері на них діти можливо і не хочуть на даний час спілкуватись з ним, і що він має довести дітям своє дійсне до них ставлення та любов, для чого потрібен час.
Відповідачка заперечує сам факт настроювання дітей проти батька, посилаючись на те, що таке ставлення дітей до нього є результатом саме його відношення до дітей у минулому.
Суд, приймаючи до уваги вказані ствердження сторін, вважає, що незалежно від того, чи чинить відповідачка негативний вплив на дітей у формуванні їхнього уявлення про батька, чи ні, але вона не продемонструвала у судовому засіданні свого бажання зблизити дітей з батьком і покращити у свідомості дітей їх уявлення про батька, що відповідало б дійним інтересам дітей. Тому суд погоджується з позивачем у тому, що встановлення побачень також необхідне і для виправлення уявлення дітей про батька та ставлення до нього, для напрацювання зв'язку з дітьми, для так званої реабілітації в їхньому сприйнятті. У зв'язку з цим суд не вважає, що небажання сина бачитись з батьком є достатньою підставою для відмови позивачу у позові.
Щодо думки дитини, то суд виходить також і з наступного:
Судом було запропоновано заслухати з даного приводу думку дитини, яка досягла 10-річного віку. Разом з тим, відповідачка не вжила заходів щодо реалізації такого права дитини - висловити свою думку, і не забезпечила явку сина як в судове засідання, так і у інший запропонований спосіб, більш лояльний по відношенню до дитини, наприклад шляхом проведення додаткової бесіди з психологом, педагогом чи представником служби у справах дітей (для чого у судовому засіданні оголошувались перерви), пославшись виключно на небажання сина, але таке ствердження відповідачки нічим не підтверджене. Як пояснив представник органу опіки, сторонам пропонувалось отримати консультації сімейного психолога, і саме відповідачка виявила незгоду та небажання отримати таку консультацію. Тому посилання відповідачки на порушення прав дитини бути вислуханою у даному випадку до уваги судом не приймається. Щодо думки дитини, висловленої понад рік тому у бесіді з психологом, коли хлопчик висловив небажання найближчим часом спілкуватись з батьком, хоча і враховується судом, але не дає суду підстави для відмови у позові, виходячи з конкретних обставин справи і обставин формування такої думки у дитини про батька та відношення до нього, давність такої висловленої дитиною думки.
Посилання відповідачки на психологічний стан дочки (згідно психолого-педагогічної характеристики з дитсадка) та на рекомендацію спокою і незміни оточення та обстановки, то суд не вважає дані особливості дівчинки такими, що перешкоджають їй бачитись і спілкуватись з рідним батьком.
Щодо способу і місця побачень, то суд виходить з наступного:
Відповідачка стверджує, що побачення з дітьми можуть бути лише у її присутності. Позивач з своєї сторони наполягає на побаченнях з дітьми у відсутності матері, що на його думку убезпечить спілкування з дітьми від конфліктних ситуацій, виключить напруженість і налаштує дітей на спілкування з ним без озирань на реакції матері.
Суд погоджується з ствердженням позивача і представника органу опіки та піклування, що батько має право на побачення з дітьми наодинці, тобто без матері, і що саме такий спосіб побачень з дітьми буде сприяти створенню більш мирної і спокійної обстановки, буде налаштовувати і його і дітей на взаємну увагу і спілкування, і навпаки присутність матері при таких побаченнях, враховуючи неприязні і конфліктні стосунки між сторонами, буде причиною створення нервозної і непродуктивної для спілкування з дітьми обстановки, не сприятиме зближенню дітей з батьком.
Разом з тим, суд погоджується і з відповідачкою у тому, що на даний час діти відвикли від батька, і тому дійсно встановлення одразу, без підготовки , такого режиму побачень з батьком (без матері і не вдома) може завдати шкоди психоемоційному стану дітей. В цьому сенсі суд погоджується з висновком органу опіки і з думкою представника органу опіки в судовому засіданні щодо пропозиції встановити певний період звикання дітей з батьком і так званий поступовий перехід до самостійних побачень з ним. Суд враховує, що з пояснень сторін у судовому засіданні і з наданих фотознімків видно, що вже мали місце зустрічі батька з дітьми у присутності матері. Тому суд вважає доцільним, встановивши більш тривалий час побачень позивача з дітьми на подальше, разом з тим встановити певний підготовчий режим короткочасних побачень у відсутності матері.
Відповідачка не згодна з тим, щоб позивач вивозив дітей за місто Бровари. Разом з тим, суд бере до уваги, що позивач в даному населеному пункті не має свого житла чи іншого комфортного місця для побачень з дітьми у домашній обстановці. Позивач доводить, що побачення з дітьми лише в місцях загального користування, куди він може відвести дітей у місті Бровари, не буде повноцінним проводженням часу з дітьми - для чого необхідне спілкування саме в домашній обстановці. І суд дане ствердження знаходить слушним.
Суд погоджується з позивачем у тому, що в інтересах такого спілкування є, в тому числі, прийняття дітей за своїм місцем проживання. Суд вважає, що вказана позивачем квартира (яка належить на праві власності його матері і яка надана йому у користування) може розглядатись як житло, в якому може бути створена достатньо комфортна побутова, сімейна обстановка для спілкування дітей з батьком. Суд не погоджується з відповідачкою у тому, що вказане житло є чужим, некомфортним і сумнівним, враховуючи договір оренди, укладений на три роки, і неточності в адресі, і тому на її думку не може розглядатись як місце зустрічей дітей з батьком. Як пояснив позивач, він вільно і без перешкод користується даною квартирою як своїм помешканням, а договір оренди з своєю матір,ю він уклав саме з метою надання суду письмового доказу (оскільки зареєстрований у іншому місті) на підтвердження наявності у нього такого житла, яким він може користуватись вільно, в тому числі і для побачень з дітьми. Суд вважає слушним посилання позивача на те, що зустрічі у даному помешканні є більш доцільними і зручними в першу чергу для дітей, у порівнянні з зареєстрованим постійним місцем проживання позивача (м. Хмельницький), яке є більш віддаленим від міста Бровари, де проживають діти.
Відповідачка посилається на те, що не на користь дітям витрати часу на дорогу до місця побачень з батьком. Позивач дане ствердження спростовує, посилаючись на те, що проїзд до вказаного населеного пункту, який є приближеним до столиці регіоном, достатньо комфортний і нетривалий (с. Білогородка. Київська область). Суд не вбачає нічого загрозливого чи негативного для здоров,я дітей в таких нетривалих і періодичних подорожах разом з батьком, враховуючи їх вік і час та маршрут, необхідний для цього, та локалізацію вказаного житла. Тому даний аргумент відповідачки судом відхиляється. Разом з тим суд вважає необхідним одночасно покласти на позивача обов'язок повідомляти відповідачку про місце знаходження дітей під час побачень з ним; суд знаходить слушними зауваження відповідачки, що вона, не знаючи про місце знаходження дітей, матиме обґрунтовані підстави для хвилювань за них, і суд виходить з того, що мати дітей у такому віці має право знати про конкретне місцезнаходження дітей, незалежно від того, чи знаходяться вони під наглядом іншою особи, в тому числі і їхнього батька.
При з'ясуванні питання щодо інших можливих варіантів місця зустрічей та при обговоренні можливості побачень з дітьми в будинку їх матері (відповідачки), відповідачка неохоче і неоднозначно погодилась з наданням такої можливості позивачу, але за умови наявності згоди її батьків - власників будинку, і в її присутності. Позивач вважав недоцільним влаштування побачень його з дітьми на території матері, посилаючись на те, що не виключені постійні втручання матері у їхнє спілкування, крім того можливі провокації конфліктів, і на його незахищеність від такої поведінки відповідачки за її місцем проживання. Представник органу опіки та піклування погодився у цьому з позивачем, пояснивши, що в інтересах дітей, щоб таке спілкування було на території батька, без матері, що з одної сторони дасть можливість позивачу спокійно, не відволікаючись на з'ясування стосунків між колишнім подружжям, спілкуватись з дітьми, і з другої сторони - дасть дітям можливість налаштуватись саме на спілкування з батьком без постійного материного контролю. Суд вважає, що дійсно спілкування позивача з дітьми виключно в будинку, де проживає відповідачка, не сприятимуть повноцінному і спокійному спілкуванню батька з дітьми в мирній та дружелюбній обстановці, враховуючи відкрите демонстрування сторонами, в тому числі і відповідачкою, в судовому процесі свого ставлення один до одного, побудованого на взаємних претензіях і доріканнях, демонстрації своїх амбіцій.
Щодо визначення періодичності і тривалості побачень, то суд враховує наступне:
Суд виходить з того, що такі побачення мають бути тривалими і достатньо частими, щоб сприяти звиканню дітей до батька і створенню між ними більш тісного контакту. Такі побачення також мають бути не короткочасними, щоб у сприйнятті дітей батько не був тимчасовою і на короткий час виниклою фігурою. Тому суд погоджується з позивачем у тому, що після успішного періоду короткочасних побачень, запропонованого органом опіки, побачення мають обчислюватись не декількома годинами, а принаймні включати в себе періодичні ночівлі разом, оскільки саме вечірній час найбільше сприяє створенню домашньої і довірливої обстановки, що сприятиме зближенню дітей з батьком, і повністю відповідатиме інтересам дітей. Тим більше , що недоцільним є повернення дітей від батька матері на ніч, для того, щоб наступного ранку повторно долати маршрут до місця побачення.
Разом з тим, визначаючи періодичність і тривалість побачень, суд враховує також і право матері на спілкування з дітьми у вихідні, коли вона вільна від роботи і матиме більше часу для спільного дозвілля. Тому суд не погоджується з позивачем у тому, щоб такі побачення йому надавались на кожний вихідний, що поставило б відповідачку у становище обмеженого вільного спілкування з дітьми у вільний від роботи час. Таким чином, влаштування побачень батька з дітьми через вихідний, надаючи матері можливість аналогічного проведення часу з дітьми у інші вихідні, поставить їх приблизно у рівні в цьому сенсі умови. Посилання позивача з цього приводу на те, що відповідачка не опікується дітьми, оскільки постійно на роботі (зі слів дітей), і що ними займається бабуся, - для даного висновку не мають значення, і більш того, доводять обмеженість відповідачки у проведенні вільного часу з дітьми поважними причинами - зайнятістю на роботі.
Відповідачка просить врахувати емоційний тісний зв'язок її з дітьми. Суд приймає це до уваги, і саме тому в даній частині позов задовольняє частково, надаючи їй можливість проводити з дітьми вільний від роботи час у вихідні через тиждень, і крім того, саме для цього суд встановлює такий спосіб побачень батька з дітьми, який передбачає перехідний період коротких побачень.
При визначенні часу побачень слід також враховувати необхідність непереривання і незавдання шкоди навчальному процесу та факультативному розвитку дітей, враховуючи відвідування хлопчиком музичної школи, секційних занять, необхідності вчити уроки (домашні завдання). Тому з метою запобігання суперечок між сторонами з даного приводу, доцільно зазначити, що побачення батька з дітьми мають відбуватись без шкоди для запланованих на цей час занять та інших заходів, в яких планується участь дитини. Разом з тим, слід виходити з того, що батько, так само як і мати, мають право і можливість супроводжувати дитину на такі заходи, що не є підставою для зміни часу і тривалості побачень, які співпадають у часі з такими заходами.
Посилання відповідачки на те, що старша дитина не бажає спілкуватись з батьком, приймається судом до уваги, але не є вирішальним у рішенні про надання батькові побачень з сином. Навпаки , вказаний відповідачкою негатив у сприйнятті сином рідного батька має бути обов'язково виправлений саме в інтересах дитини, і дане психологічне відчуження сина від батька може бути виправлене саме шляхом встановлення побачень хлопчика з батьком.
Той факт, що менша дитина фактично не знає батька, - на що посилається відповідачка, - не є перешкодою для спілкування дитини з рідним батьком, який демонструє свою достатню обізнаність у спілкуванні з дітьми такого віку, більш того, отримав консультації і допомогу психолога з цього приводу, і відсутні будь-які підстави піддавати сумніву його спроможність налагодити контакт як з сином так і з меншою дочкою. При цьому суд враховує вік дочки, яка вже не потребує постійної присутності матері, а також те, що дитина ІНФОРМАЦІЯ_5, а згідно рішення суду про розірвання шлюбу - сторони припинили спільне проживання з 2010 року, що спростовує ствердження відповідачки про те, що батько взагалі ніколи не проживав з дитиною; а на фотознімках видно, що дитина з батьком добре знайома і вони мають певні позитивні стосунки.
Також суд враховує, що діти звикли жити і бути вдома разом, є прив'язаними психологічно один до одного, тому доцільні побачення з батьком обох дітей разом, принаймні на початковому етапі спілкування і на перших побаченнях. Суд, враховуючи думку представника органу опіки з цього приводу, вважає допустимим у подальшому, після так званого періоду звикання, і побачення з дітьми окремо один від одного, що ніяким чином не завадить такому спілкуванню, не нашкодить дітям, і навпаки сприятиме налагодженню між батьком і окремо кожною дитиною більш тісного дружнього контакту.
Щодо позовних вимог про проведення відпочинку під час канікул, то суд виходить з наступного:
У судовому засіданні представник органу опіки послався на те, що проведення відпочинку з батьком під час літніх і зимових канікул є можливим і відповідає інтересам дітей, але з даного приводу позивач не звертався до органу опіки, тому висновок з даного приводу не надавався; крім того, на даний час рано робити висновки про подальший розвиток відносин між батьком і дітьми для того, щоб робити позитивний висновок про можливість таких довготривалих побачень. Під час осінніх та весняних канікул на думку представника органу опіки взагалі є недоцільним міняти звичайний режим і встановлений графік побачень, враховуючи короткочасність таких канікул.
Позивач, обґрунтовуючи дані вимоги, послався на те, що він має рівні з відповідачкою права відпочивати з дітьми під час канікул, що такий спільний відпочинок він може організувати і забезпечити для дітей, а також що такий відпочинок буде на користь дітям.
Відповідачка заперечувала проти передачі дітей батькові на такий тривалий час взагалі, і зокрема на першу половину канікул, посилаючись на те, що вона плануватиме спільний з дітьми відпочинок у свою чергову відпустку, час якої від неї не залежить, і що у разі, якщо їй буде надано відпустку саме у першій половині літа, то це позбавить її можливості відпочити з дітьми. Крім того, послалась на те, що перша половина зимових канікул припадає на свята, які вона також має бажання провести з дітьми у сімейному колі.
Суд вислухав думку і міркування кожної сторони, враховує, що батько має право на спільний з дітьми відпочинок, але відсутні підстави для того, щоб передати йому дітей на першу половину літніх канікул, при цьому суд вважає зауваження відповідачки слушними. Крім того, суд враховує, що на даний час діти відвикли від батька, син не висловлює бажання відпочивати з батьком, тим більше протягом такого тривалого часу, а дочка занадто мала, щоб відлучати її від матері на такий тривалий час. Суд також враховує, що діти тривалий час постійно проживають в місті Бровари, мають певний круг дитячого спілкування за місцем проживання, певне звичне для них оточення, тому вилучення їх із звичайного для них середовища на строк півтора місяці протягом літніх канікул, відлучення від матері на такий тривалий строк, тим більше без підготовки до цього, може завдати дітям зайві емоційні переживання і дискомфорт. Також суд визнає слушним зауваження відповідачки про те, що у такому разі вона фактично буде позбавлена можливості контролювати дітей протягом тривалого часу. Тому суд на даному етапі відносин між батьком і дітьми не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, і вважає можливим погодитись з відповідачкою у тому, що на даний час діти не готові до такого тривалого періоду знаходження разом з батьком і тим більше без її присутності. Разом з тим, суд звертає увагу, що дане питання сторони можуть вирішити самі, виходячи з фактичних обставин і стану стосунків між батьком і дітьми, які будуть існувати у той час, а у разі спору звернутись за допомогою до органу опіки та піклування.
Щодо зимових, а також осінніх та весняних канікул, то суд виходить з того, що поділ коротких (однотижневих) канікул на дві частини, для того, щоб першу провести з батьком, а другу з матір,ю, - є недоцільним для дітей, і що більш доцільним для дітей буде збереження визначеного судом звичайного режиму і порядку спілкування з батьком на час таких канікул.
Щодо побачень у святкові дні, то суд вважає, що святкові дні, які припадають на день побачень, мають бути залишені батьку для спілкування з дітьми; в іншій частині вказані вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги надати позивачу право забирати дітей у дні побачень з місця їх проживання та навчання, то такі вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з того, що позивач має право - і це є логічним - забирати особисто дітей на побачення з їхнього місця проживання, та разом з тим, має обов'язок повертати дітей додому по закінченню побачень. Щодо надання права забирати дітей з дитячих та навчальних закладів, то суд не вбачає доцільності надання позивачу такого права без згоди і домовленості з матір,ю, при цьому суд виходить з того, що діти перед побаченням з батьком , яке відбудеться і триватиме поза місцем їхнього проживання, мають потребу бути підготовленими матір,ю до такого побачення у побутовому сенсі, що можливо і зручно робити безпосередньо перед передачею дітей батькові на побачення; і навпаки завчасна підготовка до побачення (перед відвідуванням школи та дитсадка) створить додаткові побутові і технічні незручності в першу чергу для дітей.
Щодо вимоги надати позивачу необмежене спілкування з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку, то суд погоджується з позивачем у тому, що він має право на спілкування з дітьми у різні способи. Разом з тим, суд не вбачає підстав для покладення на відповідачку певних зобов'язань з цього приводу, окрім обов'язку не перешкоджати спілкуванню батька з дітьми засобами мобільного телефонного зв'язку, враховуючи, що позивач довів, що мали місце деякі випадки перешкод з сторони відповідачки у спілкуванні з дітьми по телефону, а також враховуючи, що такий спосіб комунікації є розповсюдженим, загально прийнятим у суспільстві, відповідним віку дітей, і таким, що сприятиме підтриманню стосунків між батьком і дітьми між побаченнями, та буде на користь як батьку, так і, безумовно та в першу чергу, на користь дітям. Разом з тим, таке спілкування не може бути необмеженим, і має бути керованим розумністю, добросовісністю, розпорядком дня дітей, зокрема, їхнього навчання та сну. Щодо спілкування за допомогою електронної пошти та звичайного поштового листування, то суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, враховуючи вік дітей та відсутність даних про те, що вони використовують у своєму житті такі види комунікації, а також враховуючи, що не доведено перешкод у цьому з сторони відповідачки та не доведено порушень прав позивача з цього приводу.
Виходячи з невизнання відповідачкою позову про надання позивачу побачень з дітьми, категоричних з цього приводу висловів відповідачки на адресу позивача, а також з конкретно встановлених у судовому засіданні фактів та обставин на підставі поданих доказів, виявлених стосунків між сторонами та їхньої поведінки, суд погоджується з позивачем у тому, що дійсно відповідачка своєю поведінкою створює перешкоди позивачу у його спілкуванні з дітьми, принаймні вона не сприяє такому спілкуванню. Тому суд вважає можливим, задовольняючи частково позовні вимоги позивача, зобов'язати відповідачку дотримуватись встановленого графіку побачень, дотримуватись своєчасної передачі дітей позивачу на побачення та не чинити перешкод позивачу у таких побаченнях та у спілкуванні з дітьми, в тому числі засобами мобільного зв'язку, що не буде виходом за межі позовних вимог.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідачку перед побаченнями з дітьми надавати йому точну інформацію про місце перебування дітей, то суд не вбачає підстав для покладення на відповідачку такого обов'язку, як нічим не передбаченого, необґрунтованого і необумовленого необхідністю; при цьому суд виходить з того, що судом визначено забирати дітей на побачення з дому, що не виключає можливості іншого порядку передачі дітей на побачення за домовленістю з матір,ю у зручний для сторін і дітей спосіб.
Таким чином, з урахуванням конкретно встановлених обставин справи, з урахуванням висновку органу опіки, з урахуванням аргументів, побажань та зауважень кожної сторони, і перш за все керуючись правами та дійсними інтересами дітей, суд вважає за доцільне позов задовольнити частково і встановити такий порядок участі батька у вихованні і спілкуванні з дітьми, який зазначений у висновку органу опіки та піклування, з деякими уточненнями та доповненнями за змістом позовних вимог, наведеними вище, і в тій частині, в якій вони підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.5,7,141,157, 158, 159 Сімейного Кодексу України, ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Декларацією прав дитини, ст.ст. 3, 5, 9, 18 Конвенції про права дитини, ст. ст.11,12,13, 81, 259,263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково;
Встановити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, і дочкою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8, які проживають з матір'ю ОСОБА_2, у такий спосіб:
протягом перших двох місяців (після набрання рішенням законної сили) побачення батька з дітьми щонеділі з 15.00 до 17.00;
протягом наступних двох місяців побачення щосуботи з 10.00 до 18.00;
в подальшому щомісяця в першу і третю суботу з 10.00 суботи до 18.00 неділі;
надати ОСОБА_1 право забирати дітей у дні побачень з місця їх проживання за адресою АДРЕСА_6 та брати дітей до місця тимчасового проживання в АДРЕСА_7 а також зобов'язати його повідомляти ОСОБА_2 про місце знаходження дітей та повертати дітей до їхнього місця проживання після закінчення побачення;
зобов'язати ОСОБА_2 дотримуватись встановленого графіку побачень і не чинити перешкод ОСОБА_1 у своєчасній передачі йому дітей на побачення та не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми, в тому числі засобами мобільного зв'язку;
в іншій частині вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.
Повне рішення виготовлено 10 грудня 2018р.
Суддя Т.В. Селезньова