Справа № 242/875/18
Провадження № 2/242/692/18
05 грудня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Капітонова В. І., секретар судового засідання Нарижна О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,
за участю представника позивача - ОСОБА_3, -
встановив:
В провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходиться дана цивільна справа.
Від представника відповідача ОСОБА_4, через засоби поштового зв'язку, надійшло клопотання про передачу справи до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, оскільки на час відкриття провадження у справі відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач ОСОБА_2 і її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки у судове засідання суд не повідомили.
Представник позивача ОСОБА_3, у судовому засіданні заперечувала проти клопотання представника відповідача, просила відмовити у задоволенні.
Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути клопотання представника відповідача за його відсутності та за відсутності відповідача.
Дослідивши надані суду докази, судом встановлено, що позивач 15.02.2018 року звернувся до суду із позовною заяву через засоби поштового зв'язку, яка надійшла до суду 22.02.2018 року, і у позовній заяві зазначив, що відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Частина 6 ст. 187 ЦПК України передбачає, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Оскільки у позові зазначено місце знаходження відповідача м.Донецьк, яке відповідно до Розпорядження КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р, відноситься до населеного пункту, де здійснювалася антитерористична операція, суд позбавлений можливості звернутись до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи - відповідача, а також скористатись даними Єдиним державним демографічним реєстром, через його відсутність.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27.02.2018 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою того ж суду від 16.03.2018 року відкрито провадження у справі та одночасно направлено запити до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації і Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області ДМС України щодо місця проживання ОСОБА_2
Згідно з інформації наданої Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 26.03.2018 року за №01513/01-20 вбачається, що департаментом сумісно із органами соціального захисту населення міських рад та райдержадміністрацій, військово-цивільних адміністрацій області, які розташовані на території, підконтрольній українській владі, проведений аналіз Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб в межах областей. І за результатами аналізу встановлено, що ОСОБА_2 у вищезазначеній базі не значиться. Також, у листі є позначка, що пошук інформації здійснювався по довідках з актуальністю бази станом на 26.03.2018 року.
З інформації наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області ДМС України, без номера та дати, яка надійшла до суду 26.04.2018 року, вбачається, що за наявними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Донецькій області, зазначена громадянка значиться зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, суд здійснював виклик відповідача через оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України».
Заперечуючи проти клопотання представника відповідача представник позивача посилався на те, що представником відповідача на підтвердження представництва копія договору про надання правової допомоги від 07.09.2018 року і копія ордеру серії ДН №00035214 від 07.09.2018 року не завірені належним чином.
Суд зазначає, що посилання представника позивача ОСОБА_3 заслуговують на увагу.
Разом з тим, суд звертає увагу представника позивача, що ним 03.11.2018 року на адресу представника відповідача направлено копію позовної заяви разом із доданими до неї документами, про що повідомлено суд, а тому суд не бере дані зауваження до уваги.
Також, стаття 62 ЦПК України визначає документи, що підтверджують повноваження представників, згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи, а тому суд зазначає, що представник відповідача не позбавлений можливості надати суду оригінали зазначених документів для їх подальшого засвідчення.
Тобто, дана стаття ЦПК України не містить застережень щодо надання представником не завірених належним чином документів, що підтверджують повноваження представника та наслідки отримання судом таких документів.
Крім того, суд не може не брати надані представником відповідача документи, а саме копію паспорту відповідача серії ВТ №120127 з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_2 21.02.2018 року знята з реєстрації місця проживання, та з 21.02.2018 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV передбачено, що місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобовязані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
У відповідності до роз'яснень, викладених у п. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обовязків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Тобто, на час вирішення питання про відкриття провадження у справі відповідач була зареєстрована у с. с.Старі Кодаки, Дніпровський район, Дніпропетровської області, пр. Лоцманський, б.10а, що з урахуванням ст. 27 ЦПК України відноситься до юрисдикції Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Стаття 31 ЦПК України, яка визначає передачу справи з одного суду до іншого, передбачає випадки за яких суд передає справу на розгляд іншому суду, а саме - якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Також, дана стаття має застереження, а саме, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Суд звертає увагу, що на час відкриття провадження у справі відповідач була зареєстрована за адресою, що відноситься до територіальної юрисдикції іншого суду, та застереження передбачене ч. 2 ст. 31 ЦПК України в даному випадку не може бути застосовано.
Вирішуючи питання щодо направлення даної справи до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, суд бере до уваги зазначені вище обставини і відповідно до вимог п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ЦПК України якою передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, дійшов висновку, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне передати дану цивільну справу за підсудністю до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 31, 32 ЦПК України,
постановив:
Клопотання представника відповідача - задовольнити.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики передати за підсудністю до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Передачу справи на розгляд іншого суду здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Повний текст ухвали складено 10.12.2018 року.
Суддя В. І. Капітонов