Справа №265/7759/18
Провадження №2/265/1782/18
10 грудня 2018 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Шиян В. В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,
розглянувши в залі судових засідань без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,
Позивач звернулась до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з даною позовною заявою, якою просить визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 Донецької області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач - її син, який у вказаній квартирі зареєстрований, але фактично в ній не проживає з 2009 року, участі в оплаті комунальних послуг та утриманні житла не приймає. Вважає, що відповідач, не проживаючи у жилому приміщенні понад встановлений ч. 2 ст. 405 ЦК України строк, втратив право користування вказаним житлом.
Сторони до зали судових засідань не прибули.
Позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає. Судовий збір у розмірі 704,80 гривень, сплачений нею за подання даного позову, просить залишити за її рахунок.
Від відповідача ОСОБА_2 надана заява про визнання позовних вимог. У заяві останній зазначає, що позивач у справі - його мати; він дійсно не проживає у АДРЕСА_1 з 2009 року. Просить справу розглядати за його відсутності.
Вивчивши матеріали справи, суд, з урахуванням доводів сторін, викладених ними у заявах, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 грудня 2014 року реєстровий № 1371, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Демко М.Л.
Згідно довідки Житлово-будівельного кооперативу «Азов-Романтік» від серпня 2018 року ОСОБА_2 дійсно зареєстрований в АДРЕСА_1 (з червня 2004 року).
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є сином позивача, що підтверджується свідоцтвом про його народження.
Відповідно до ст.ст. 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відтак, положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-709цс16.
Як вбачається з акту Житлово-будівельного кооперативу «Азов-Романтік» від 28 серпня 2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не проживає за адресою: АДРЕСА_1, з 2009 року.
Суд також враховує, що відповідач факт не проживання у спірному житлі з 2009 року підтвердив, позовні вимоги визнав, проти їх задоволення не заперечував.
При цьому із заяви відповідача вбачається, що він зареєстрований на даний час за адресою: Російська Федерація, Ставропольський край, АДРЕСА_2.
Аналізуючи наведене, суддя дійшла висновку, що відповідач ОСОБА_2, будучи членом сім'ї власника житла, та не проживаючи у ньому більше року без поважних причин, втратив право користування ним на підставі ст. 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує позицію позивача, яка просила залишити сплачений нею судовий збір за подання даного позову за її рахунок.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.12,13,81,133,141,263-265,354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Судовий збір у розмірі 704,80 гривень, сплачений позивачем за подання даного позову, залишити за її рахунок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст даного рішення складено 10 грудня 2018 року.
Суддя: