м. Вінниця
10 грудня 2018 р. Справа № 0240/2483/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем станом на дату звернення до суду рахується заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 3962,38 грн. Вказану заборгованість відповідач добровільно не погасив, а тому позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення.
Ухвалою від 04.09.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 262 КАС України) без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження суд направляв відповідачу на адресу місця його проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку згідно довідки ГУ ДМС України у Вінницькій області (АДРЕСА_1) та адресу, вказану позивачем у позовній заяві (АДРЕСА_2). Однак, до суду повернулися не вручені конверти зі вмістом поштового відправлення з відміткою поштового відділення зв'язку: "за закінченням терміну зберігання". За таких обставин, суд вважає, що відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, копія ухвали від 04.09.2018 року вручена відповідачу належним чином. Разом із тим, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходив із наступного.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на дату звернення до суду, за відповідачем рахується заборгованість з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3962,38 грн., з яких основний платіж - 3169,90 грн. та штрафні санкції - 792,48 грн.
Вказана заборгованість виникла на підстави прийнятого Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області податкового повідомлення-рішення №0019391701 від 16.03.2015 року, яке отримане відповідачем 23.03.2015 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля про повернення поштового відправлення, наявного на рекомендованому повідомленні про вручення (а.с. 11).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
При цьому, пунктом 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
В даному випадку, як уже зазначалось судом вище, наявний у відповідача податковий борг виник на підставі прийнятого Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області податкового повідомлення-рішення №0019391701 від 16.03.2015 року, тоді як до суду Головне управління ДФС у Вінницькій області звернулось із позовом про його стягнення лише 26.07.2018 року, тобто після закінчення 1095 днів з дня виникнення у ОСОБА_1 податкового боргу.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 3962,38 грн., оскільки, контролюючий орган звернувся до суду із позовом про його стягнення поза межами строку, встановленого п. 102.4 ст. 102 ПК України.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1);
Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).
Повний текст рішення складено 10.12.2018 року.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна