Справа № 265/8645/18
Провадження № 2/265/1919/18
(заочне)
10 грудня 2018 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Шиян В.В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,
розглянувши в залі судових засідань без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,
Позивач звернулась до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з даною позовною заявою, якою просить усунути перешкоди у здійсненні нею права власності, визнавши відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідач - її онук, який у вказаному будинку зареєстрований, але фактично в ньому не проживає з 2014 року, участі в оплаті комунальних послуг та утриманні житла не приймає. Реєстрація відповідача у житлі створює для неї як для власника, перешкоди, адже вона змушена нести витрати з оплати комунальних послуг з урахуванням зареєстрованого у будинку відповідача, та позбавлена можливості оформити субсидію. Вважає, що відповідач, не проживаючи у жилому приміщенні понад встановлений ч. 2 ст. 405 ЦК України строк, втратив право користування вказаним житлом.
Сторони до зали судових засідань не прибули.
Позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачу судові повістки про виклик до суду надсилалась рекомендованою поштою із повідомленням за зареєстрованою адресою його проживання та розміщувались на офіційному веб-сайті «Судова влада України», однак відповідач до суду не прибув, відзиву на позов не надав, будь-яких заяв (клопотань) від нього не надходило.
За наведених обставин суд, зі згоди позивача та його представника, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України, та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є єдиним власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 27 лютого 2006 року виконкомом Виноградненської сільської ради.
Згідно довідки Виноградненської сільської ради від 05 червня 2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно зареєстрований в АДРЕСА_1.
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є онуком позивача, що підтверджується доданими до позову документами, зокрема,
- свідоцтвом про народження ОСОБА_3, матір'ю якої є позивач ОСОБА_1,
- свідоцтвом про укладення шлюбу, згідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб, після реєстрації якого прізвище дружини - ОСОБА_4,
- свідоцтвом про народження ОСОБА_2, матір'ю якого є ОСОБА_5 (донька позивача).
Відповідно до ст.ст. 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відтак, положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-709цс16.
Як вбачається з довідки виконавчого комітету Виноградненської сільської ради від 10 жовтня 2018 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживає за адресою: АДРЕСА_1, з 2014 року.
Аналізуючи наведене, суддя дійшла висновку, що відповідач ОСОБА_2, будучи членом сім'ї власника житла, та не проживаючи у ньому більше року без поважних причин, втратив право користування ним на підставі ст. 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України.
У відповідності до положень ст.ст. 133, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.12,13,81,133,141, 263-265,280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,- задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні нею права власності на належне їй домоволодіння № АДРЕСА_1, визнавши ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування вказаним житлом.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду
Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано 10 грудня 2018 року.
Суддя: