Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/14448/18
2-з/357/114/18
іменем України
10 грудня 2018 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця ОСОБА_2, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 про визнання електронних торгів недійсними, -
05.12.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Приватного виконавця ОСОБА_2, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 в якому просила:
- визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: квартири № 135 по вул. Томилівська, б. 50/2 в м. Біла Церква Київської області, загальною площею 35,10 кв. м, реєстраційний номер лота 305653, що відбулися 18.10.2018 переможцем яких став ОСОБА_3;
- скасувати запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та поновити право власності за ОСОБА_1.
Одночасно з позовом позивачем ОСОБА_1 було подано до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на квартиру № 135 по вулиці Томилівська, б. 50/2, м. Біла Церква, Київська область, що належала їй до електронних торгів та яка на даний час зареєстрована за ОСОБА_3.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що електронні торги з продажу квартири № 135 по вулиці Томилівська, б. 50/2, м. Біла Церква, Київська область , які відбулись 18.10.2018 року проведені з порушенням законодавства, а тому невжиття заходів забезпечення позову до винесення рішення суду по даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справ, відповідач ОСОБА_3, який став переможцем торгів зможе відчужити вищевказану квартиру у будь-який час на користь третіх осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до висновку, що така заява підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідальності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.
Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Крім того, правова позиція Верховного Суду України підтверджує необхідність при застосуванні такого способу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно конкретизувати його дію, тобто вказувати саме про заборону на відчуження, що повинно виключити можливість обмеження права користування нерухомим майном у повному обсязі.
Тим самим застосування такого арешту у вигляді заборони на відчуження стосуватиметься конкретного нерухомого майна і поширюватиметься не лише на відповідача, а й усіх «причетних» до його можливого відчуження субєктів, зокрема нотаріусів і БТІ, і зробить неможливим відчуження такого нерухомого майна на час вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що між позивачем та відповідачами дійсно існує спір щодо визнання недійсними електронних торгів від 18.10.2018 року, переможцем яких став ОСОБА_3, який купив з торгів квартиру № 135 по вул. Томилівська, б. 50/2 в м. Біла Церква Київська область, що перебувала у власності позивача ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2014 року. Невжиття заходів забезпечення позову може, в подальшому, утруднити виконання рішення у даній справі.
Судом встановлено, що заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи, таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати співмірним із заявленими вимогами.
Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки порушено права та законні інтереси позивача, і звернення з заявою про забезпечення позову здійснено з метою його захисту.
Отже, невжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно, а саме квартиру № 135 по вул. Томилівська, б. 50/2 в м. Біла Церква, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, так як існує реальна можливість її відчуження та вчинення будь-яких можливих юридичних дій з цим майном.
Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов'язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов'язковою до виконання всіма суб'єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб'єктами самостійно, тобто без залучення державної виконавчої служби. Це саме стосується Відділу державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, який відповідно до закону в силу своїх повноважень зобов'язаний виконати ухвалу суду про арешт нерухомого майна, наклавши заборону на його відчуження та внести відомості про обтяження до відповідних реєстрів.
Суд вважає, що наразі відсутні підстави вважати застосування даного виду забезпечення позову таким, що спричинить відповідачеві збитки.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного та керуючисьст.ст. 18, 157, 149-153, 258, 353-354 ЦПК України, ст. 124 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця ОСОБА_2, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 про визнання електронних торгів недійсними про забезпечення позову задовольнити повністю.
Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом встановлення заборони на відчуження ОСОБА_3 квартири № 135 по вул. Томилівська, б. 50/2 в м. Біла Церква, Київська область, загальною площею 35,10 кв. м.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяОСОБА_4