29 серпня 2018 року Справа № 207/1752/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є. О.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної державної адміністрації департаменту соціального захисту населення Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Супровідним листом від 15.06.2018 року Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу №207/1752/18/13749/2018, копію ухвали суду від 29.05.2018 року про направлення справи для розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
23.07.2018 року вищевказану справу розподілено судді Жуковій Є. О., та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 року провадження у справі ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної державної адміністрації департаменту соціального захисту населення Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках про:
- визнання протиправними дій Дніпропетровської обласної державної адміністрації департаменту соціального захисту населення Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках щодо перерахунку заробітної плати працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках за заявою від 23.03.2018 року;
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови перерахувати основну державну інвалідну пенсію з 01.10.2017 року за заявою від 06.02.2018 року;
- зобов'язання Дніпропетровської обласної державної адміністрації департаменту соціального захисту населення Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках перерахувати та виправити довідку № 98 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок основної державної інвалідної пенсії на підставі виправленої довідки Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках № 98 від 11.08.2015 року з перерахунку заробітної плати з 14 днів праці за дози опромінювання 25 рентген з 13.08.2015 року, з урахуванням довідки №98 від 11.08.2015 року про заробітну плату з 7 днів на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС).
Позовні вимоги, з урахуванням їх уточнення від 24.07.2018 року вх.№35449/18, обґрунтовано наступним.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1) з 17.01.2002 року. Він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З урахуванням цього, йому було призначено виплату пенсії за особисто поданою заявою до територіального управління Пенсійного фонду України. Відтак, за вказаною заявою з 10.04.2008 року позивачу була призначена та виплачувалась основна державна інвалідна пенсія відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та за рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.05.2010 року про зобов'язання перерахунку основної державної та додаткової інвалідної пенсії з 22.05.2008 року в розмірі 6 мінімальних прожиткових мінімумів по третій групі інвалідності на дату 01.10.2011 рік, розмір пенсії становив - 5381,20 грн.
Також за поясненнями позивача, він подавав заяву про застосування до розміру пенсії мінімальної заробітної плати з 22.12.2011 року, тому пенсія повинна була б нараховуватись з 01.01.2012 року.
Окрім того, у своєму позові позивач просить суд підтвердити правомірність даних картки дози опромінення військової частини № 15731 та довідки Кам'янського об'єднаного міського комісаріату МОУ від 16.01.2018 року № 4/33 про участь позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зобов'язати комісію перерахувати та виправити раніше видану довідку від 11.08.2015 року № 98 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження з урахуванням днів отримання доз опромінення 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 за травень 1986 року, 1, 2, 3, 4, 5 за червень 1986 року відповідно до даних картки дози опромінення військової частини № 15731 та довідки Кам'янського об'єднаного міського комісаріату МОУ від 16.01.2018 року № 4/33 про участь позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з підвищенням 8-ми годинної тарифної ставки, фактичну заробітну плату за січень 1986 - 195,32 крб, лютий 1986 - 162,88 крб, 60% премії, збільшеної на 100 % тарифну ставку, з урахуванням двох вихідних, збільшення тарифної ставки до 5-ти кратного розміру за роботу в зоні відчуження № 3 за період роботи в зоні відчуження з 23 травня 1986 року по 05 червня 1986 року.
В судове засідання, призначене на 29.08.2018 року, з'явився позивач. Відповідачі до зали судового засідання не з'явились. При цьому відомості про вручення судової повістки відповідачам наявні в матеріалах справи. З урахуванням положень ст. 229 КАС України, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст. ст. 192 - 211, 217, 224 - 228 КАС України, суд ухвалив перейти до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи, безпосередньо 29.08.2018 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на викладене, та, відповідно до ст. 229 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачі надали суду свої відзиви на позовну заяву від 27.08.2018 р.
Відтак, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначило, що з 13.08.2015 року ОСОБА_1 пенсія обчислена згідно з довідкою від 11.08.2015 року № 98, виданою Дніпропетровською обласною державною адміністрацією регіональною комісією з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, в якій на зворотній сторінці визначений детальний розрахунок, який було враховано при перерахунку пенсії позивачу.
Крім того, для перевірки правильності розрахунку пенсії управлінням було направлено пенсійну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за результатами розгляду було підтверджено правильність розрахунку розміру пенсії по інвалідності II групи, обчисленої із заробітної плати за роботу в зоні відчуження в травні 1986 року, на підставі довідки про заробітну плату від 11.08.2015 року №98.
На підставі зазначеного вище повноважний представник відповідача-1 просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Дніпропетровська обласна державна адміністрація регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках (далі - Регіональна комісія, відповідач-2) зазначила, що на виконання рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.12.2014 року, яке було залишено в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 року, зі встановлених судом даних позивачу була видана довідка про заробітну плату від 11.08.2015 року № 98. Протягом 2015 - 2017 років позивач неодноразово звертався до судів із позовами щодо внесення змін до зазначеної довідки, але позови були залишені без задоволення.
Також у відповідь на заяву позивача від 23.03.2018 року про перерахунок та виправлення довідки про заробітну плату в зоні відчуження від 11.08.2015 року №98 Регіональною комісією було прийняте рішення (протокол № 34 від 29.04.2018 року) про відмову ОСОБА_1 у видачі виправленої довідки про заробітну плату тому, що п. 8 Типового положення про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року №886, та Положенням про Дніпропетровську регіональну комісію, визначений чіткий перелік документів, які додаються до заяви для розгляду питання про видачу довідки.
Згідно з зазначеним переліком розглядаються документи, які підтверджують роботу в зоні відчуження, а саме: довідки про період виконання робіт, виданої військовою частиною або Галузевим архівом Міноборони України, витягу із журналу обліку виїздів у зону відчуження, в яких зазначаються дні виїзду на об'єкти (в населені пункти) зони відчуження, картки доз опромінення та довідки місцевих військових комісаріатів у переліку документів, які підлягають розгляду для визначення даних про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, затверджених вищезазначеною постановою, не зазначено.
Крім того, в наданих заявником документах кількість днів виїздів в зону відчуження зазначені в довідці ЦА МОУ від 03.05.1993 року № 3687 та архівної довідки ГДА МОУ від 06.03.2018 року № 179/1/2798 ідентичні, а саме: травень 1986 року - 23, 24, 25, 30, 31, червень 1986 року - 1, 2.
Також відповідач-2 зазначив, що Регіональну комісію було утворено з метою допомоги в отриманні довідок про заробітну плату за роботу в зоні відчуження особам віднесеним до категорії 1 у разі, як що підприємства, установи та організації, на яких вони працювали ліквідовані та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 886 «Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках».
Водночас Комісія є допоміжним дорадчим органом, створеним з метою розгляду письмових заяв громадян. Комісією приймається рішення щодо видачі довідки про заробітну плату, а не здійснюється її видача. Згідно з Положенням про регіональну комісію, під час прийняття рішення про достатність підстав для видачі працівнику довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, комісія керується законодавчими, іншими нормативно-правовими актами та документами СРСР та У PCP, що діяли на дату їх складення, облдержадміністрація на підставі рішення комісії надає довідку про заробітну плату за формою, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики У країни від 12 жовтня 2012 року № 664.
З огляду на викладене, повноважний представник відповідача-2 вважає позовні вимоги недоречними та безпідставними, а позовну заяву ОСОБА_1 такою, що задоволенню не підлягає.
При цьому, у відповідності до ч. 9 ст. 205 КАС України, а також зважаючи на строки розгляду адміністративної справи, встановлені ст. 193 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено наступне.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи захворювання, яке пов'язане з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З 17.01.2001 року позивач отримував пенсію по інвалідності від загального захворювання та додаткову пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 10.04.2008 року, починаючи з 10.04.2008 року, його переведено на пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, оскільки відповідно до довідки МСЕК, його визнано інвалідом 3 групи. Захворювання пов'язано з виконанням обов'язку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
На підставі заяви від 18.07.2011 року пенсійним органом проведено перерахунок пенсії, відповідно до постанови Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.05.2010 року. Перерахунок проведено за період з 22.05.2008 року по 31.10.2011 року.
З 10.11.2011 року позивача визнано інвалідом 2 групи, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та з 01.01.2012 року розмір пенсії розраховано відповідно до п. 12 постанови КМУ від 23.11.2011 року № 1210, відповідно до якого розмір пенсії для інвалідів 2 групи складає 255% прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.
В грудні 2014 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.11.2014 року на підставі заяви від 23.10.2014 року та довідки про заробітну плату від 10.10.2014 року № 62 за роботу в зоні відчуження в 1986 році.
Так, на виконання постанов Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 19.01.2016 року по справі № 201/4215/15-а та від 14.06.2016 року № 207/1253/16-а, відповідачем в листопаді 2016 року було здійснено перерахунок пенсії з 13.08.2015 року, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також з 01.10.2017 року автоматизованим способом проведено перерахунок пенсії з урахуванням прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність, який складає 1452,00 грн.
06.02.2018 року позивач звернувся до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з заявою про проведення перерахунку та виплати недоплаченої пенсії з 13.08.2015 року, а саме частку недоплаченої державної індексованої основної пенсії, з підвищенням індексу вартості прожиткового мінімуму за 2 групу інвалідності.
Листом від 20.02.2018 року № Ш759-18 Кам'янським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) надано відповідь про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії.
Не погодившись з відмовою у здійсненні перерахунку пенсії від 20.02.2018 року, позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 року, справа №804/1725/18 (набрало законної сили станом на 02.07.2018 року), у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю. Суд виходив із того, що перерахунок пенсії йому проведено у зв'язку зі зміною законодавства та її виплата проводилася на підставі діючого законодавства.
Водночас у своєму уточненому позові ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії відповідача-1 щодо відмови в перерахунку йому пенсії по інвалідності з 01.01.2017 року, відповідно до заяви від 06.02.2018 року.
З цього приводу суд зазначає, що питання, порушені ОСОБА_1 у заяві від 06.02.2018 року вже були предметом судового розгляду, та відповідне рішення суду набрало законної сили. Тому суд, з урахуванням встановлених обставин справи, бере до уваги положення ч. 5 ст. 78 КАС України.
Крім того, 23.03.2018 року позивач звернувся до відповідача-2 з заявою про перерахунок пенсії, відповідно до якої зазначив, що в разі змін розміру прожиткового мінімуму проводиться перерахунок основної пенсії за віком, незалежно від подання відповідної заяви відповідачу. Отже, у своїй заяві позивач зазначив, що є підстави для висновку про те, що він має право на перерахунок пенсії з 13.08.2015 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з підвищенням прожиткового мінімуму як державної пенсії, на підставі дози опромінювання 25 рентген як за 14 днів праці, а не лише 7 днів праці на ЧАЕС, згідно з довідкою №98 від 11.08.2015 року. На виконання постанови Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.05.2010 року, справа №2а-119/10, він має право на виплату державної пенсії за даними в/ч № 15731 як за травень: 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 1986 року та червень: 1, 2, 3, 4, 5 1986 року. Це, на думку ОСОБА_1 , зумовлює відсутність підстав для визначення державної пенсії на рівні про заробітну плату працівників в зоні відчуження лише за 7 днів праці згідно з довідкою № 98 від 11.08.2015 року.
Проте у відповідь на вказану заяву від 23.03.2018 року відповідач-2 у рішенні від 03.04.2018 року № Ш-154 «Про розгляд звернення» зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року № 886 «Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках» довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження надаються на підставі рішення регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках облдержадміністрації про достатність підстав для видачі довідки про заробітну плату, яке приймається під час засідання та оформлюється протоколом.
Тому, розглянувши заяву позивача від 23.03.2018 року на засіданні комісії від 29.04.2018 року, відповідач-2 прийшов до висновку про відмову у видачі ОСОБА_1 виправленої довідки про заробітну плату.
При цьому під час засідання Регіональна комісія розглянула такі документи, додані до заяви від 23.03.2018 року, а саме: копії архівних довідок ЦАМОУ від 03.05.1993 року №3687, ГДА МОУ від 06.03.2018 року № 179/1/2798 про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 19.05.1986 року по 07.06.1986 року, дні виїздів в зону відчуження травень 1986 року - 23, 24, 25, 30, 31, червень 1986 року - 1,2, копію військового квитка № НОМЕР_1 , копію картки доз опромінення, довідку Дніпродзержинського ОМВК від 23.01.2014 № 14 про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, дні виїздів в зону у 1986 році в травні 23, 24, 25, 30, 31, червні 1, 2 доза опромінення 24 рентген, довідку Кам'янського ОМВК від 16.01.2018 року № 4/33 про участь в ліквідації послідків аварії на ЧАЕС в період з 20 травня 1986 року по 07 червня 1986 року, доза опромінення 25 рентген з 23.05.1986 року по 05.06.1986 року.
Своє рішення відповідач-2 зафіксував в протоколі засідання від 29.04.2018 року за № 34 та обґрунтував тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року №886, довідка про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках видається на підставі довідки про період виконання робіт, виданої військовою частиною або Галузевим архівом Міноборони України, витягу з журналу обліку виїздів у зону відчуження, в яких зазначаються дні виїзду на об'єкти (в населені пункти) зони відчуження. Картки доз опромінення та довідки місцевих військових комісаріатів у переліку документів, які підлягають розгляду для визначення даних про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року № 886, не зазначено.
Не погодившись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63цієї Конституції.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991року - №796.
19.06.2011р. набрав чинності «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 № 3491-VI, яким встановлено, що норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету пенсійного фонду України на 2011 рік».
На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» 06.07.2011р. прийнято постанову Кабінету Міністрів № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України» (набула чинності з 23.07.2011р.), якою встановлено наступне :
- інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність;
- розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ц 1986р. по 2 групі інвалідності не може бути нижче 1 090,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 01.01.2012 р., встановлено наступне:
- мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС по 2 групі інвалідності становить 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 2 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що належать до категорії 1, виплачується у розмірі 40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- у разі коли розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в інвалідів 2 групи учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, 255 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Законами України «Про державний бюджет України на 2012 рік» та «;Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що положення ст.ст.39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012, 2013 роки.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 у справі № 1-11/2012 за конституційним поданням Пенсійного фонду України встановлено, що загальносуспільні потреби у сфері соціального захисту забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, а засоби та механізм нарахування соціальних виплат повинні відповідати принципам пропорційності та справедливості. Повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення порядку та розмірів соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, закріплені Конституцією та не суперечать їй. Суди під час вирішення спорів про соціальний захист громадян повинні керуватися принципом законності, який передбачає застосування нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції та на виконання законів про Державний бюджет України на відповідний рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (із змінами) встановлено, що в 2014 р. норми і положення, зокрема, ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Відповідно до п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, ст.ст. 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Кошти на виплату вказаних соціальних виплат враховані в Державному бюджеті України у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” державні пенсії особам віднесеним до категорії 1, призначаються із заробітку, одержаного конкретною особою за виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в 1986-1990 роках. Видача довідок про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями на яких на той момент працювали особи віднесені до категорії 1.
З метою допомоги в отриманні довідок про заробітну плату за роботу в зоні відчуження особам віднесеним до категорії 1 у разі як, що підприємства, установи та організації, на яких вони працювали ліквідовані та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 886 “Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках” було утворено регіональну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках (далі - регіональна комісія), склад та Положення якої затверджено розпорядженням голови облдержадміністрації від 11.10.2012 №Р-73 7/0/3-12.
Комісія є допоміжним дорадчим органом і у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Згідно з Положенням під час прийняття рішення про достатність підстав для видачі працівнику довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, комісія керується законодавчими, іншими нормативно-правовими актами та документами СРСР та УPCP, що діяли на дату їх складення, облдержадміністрація на підставі рішення комісії надає довідку про заробітну плату за формою, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики У країни від 12 жовтня 2012 року № 664.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки по-перше, рішенням суду, яке набрало законної сили, вирішено питання щодо правомірності рішення відповідача-1 про відмову у перерахунку пенсії по інвалідності з 01.10.2017 року, відповідно до заяви позивача від 06.02.2018 року; по-друге, питання, порушене позивачем у заяві від 23.03.2018 року щодо перерахунку пенсії вирішувалось відповідачем-2 на засіданні комісії, в ході якого було визначено, що на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року № 886 документами, які підтверджують роботу в зоні відчуження є: довідки про період виконання робіт, виданої військовою частиною або Галузевим архівом Міноборони України, витягу із журналу обліку виїздів у зону відчуження, в яких зазначаються дні виїзду на об'єкти (в населені пункти) зони відчуження. Однак, цих документів позивач не надав, а на підставі наданих ним карток доз опромінення та довідок місцевих військових комісаріатів у переліку документів, які підлягають розгляду для визначення даних про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року № 886, не зазначено. З огляду на це, розрахунок розміру пенсії, яку отримує наразі позивач, відповідно до відомостей з довідки від 11.08.2015 року № 98, виданої відповідачем-2, проведено правомірно та на підставі вимог діючого законодавства України.
Тобто відповідачі не порушили вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України та діяли на підставі та у межах, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована така відмова, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, відповідно до пункту 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - це вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Тому, враховуючи, що позовні вимоги, заявлені позивачем, взаємопов'язані, та позовні вимоги у пунктах 3 та 4 є похідними від позовних вимог у пунктах 1 та 2, суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, з урахуванням рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, також того, що позивача звільнено від сплати судового збору, та з огляду на не подання відповідачами відомостей про розмір понесених ними судових витрат, такі не компенсуються.
Керуючись ст.ст. 242 - 244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної державної адміністрації департаменту соціального захисту населення Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова