Код суду 233 Справа № 233/2545/17
Вирок
Іменем України
11 грудня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
законного
представника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження (внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016050380001108 від 09 вересня 2016 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, є студентом групи Б-23(с)-17 ДЖКК Дон НАБА, мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, -
03 вересня 2016 року приблизно о 21.00 год. (більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено), ОСОБА_4 разом зі своїми знайомими неповнолітніми ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , знаходився біля будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де прогулюючись, проводили вільний час. У цей час до них підійшов раніше знайомий їм неповнолітній ОСОБА_7 , який був у супроводі своїх знайомих неповнолітніх ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 . В цей час між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виникла словесна перепалка, при цьому неповнолітній ОСОБА_7 , діючи на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин до ОСОБА_4 , спробував нанести останньому один удар правою рукою в обличчя, але ОСОБА_4 ухилився від удару та ухиляючись опинився спиною до ОСОБА_7 . Далі ОСОБА_7 , діючи необережно, внаслідок злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання тяжких наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, схопив ОСОБА_4 обома руками за тулуб, підняв на висоту власної грудної клітини та кинув останнього на асфальтовану поверхню тротуару, при цьому ОСОБА_4 впав на виставлену ліву руку. Своїми необережними діями ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_4 закритий осколковий, чрезмищелковий, внутрішньосуглобний перелам дистального епіфіза променевої кістки лівого передпліччя зі зміщенням, що за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні свою провину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що з потерпілим ОСОБА_14 він знайомий тривалий час. 03 вересня 2016 року, приблизно о 21 годині, він був з ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , прогулюючись зустрівся з ОСОБА_14 , який був з друзями. Часом раніше, в цей день ОСОБА_14 його знайомим, висловив образливі слова на його адресу. В зв'язку з чим, він образився і вирішив помститися. Він хотів вдарити ОСОБА_14 кулаком в обличчя, але промахнувся. ОСОБА_14 повернувся до нього спиною, він обхватив того руками в районі грудей, підняв і відпустив без перевищення сили. ОСОБА_14 впав на лівий бік і почав кричати, що йому боляче. Він пішов по своїх справах. Короткий не заперечував, що тілесні ушкодження ОСОБА_14 міг отримати внаслідок падіння. Фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, підтвердив повністю. У скоєному щиро розкаявся та вибачився перед потерпілим у судовому засіданні, повідомивши суд про його намір на примирення із потерпілим, як в судовому так і в позасудовому порядку. Цивільний позов в частині відшкодування матеріального збитку визнав повністю, з яких відшкодував потерпілому 1400 грн. В частині відшкодування моральної шкоди цивільний позов визнав частково, а саме в сумі 3000 гривен.
Суд вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_7 в об'ємі, встановленому вироком, повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.
Так потерпілий ОСОБА_4 повідомив у судовому засіданні, що 03 вересня 2016 року біля 21 години він разом із своїми друзями йшли додому по вул. Ціолковського, де в районі стоматології «Софія» зустріли ОСОБА_15 , який сказав, щоб вони нікуди не відходили і комусь зателефонував. Потім підійшов ОСОБА_17 з компанією, а підійшовши до нього, намагався нанести удар кулаком в обличчя, але він увернувся і той промахнувся. Коли він увертався від удару, то опинився спиною до ОСОБА_17 , і той, схопивши його руками в області грудної клітини, підняв і кинув на асфальт. Він приземлився на лівий бік і ліву руку, при цьому відчув різкий біль у лівій руці і не міг самостійно піднятися. Короткий з компанією пішли, а йому друзі викликали швидку. Цивільний позов підтримав у повному обсязі, повідомивши, що йому ОСОБА_17 відшкодовано 1400 грн. На примирення із обвинуваченим не погодився.
Наведені вище пояснення потерпілого є послідовними, узгоджуються і підтверджуються іншими дослідженими у судовому засіданні доказами.
Протоколом огляду місця події від 09 вересня 2016 року, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості, яка розташована між будинком АДРЕСА_3 , та було зафіксовано обстановку на місці спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.
Висновком судово-медичної експертизи № 128 від 23 листопада 2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий осколковий, чрезмищелковий, внутрішньосуглобний перелам дистального епіфіза променевої кістки лівого передпліччя зі зміщенням, який утворився від дії тупих предметів, можливо у строк і за обставин, зазначених у постанові, і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що вимагають для свого лікування термін понад 21 день.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 18 лютого 2017 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_4 розповів про обставини та показав механізм спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , що мало місце 03 вересня 2016 року у вечірній час на ділянці місцевості між будинком АДРЕСА_2 та будинком АДРЕСА_4 .
Протоколом проведення слідчого експерименту від 03 березня 2017 року, в ході якого свідок ОСОБА_9 розповіла про обставини та показала механізм спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , що мало місце 03 вересня 2016 року близько 21.30 год. на ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_2 .
Протоколом проведення слідчого експерименту від 10 березня 2017 року, в ході якого свідок ОСОБА_18 розповів про обставини та показав механізм спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , що мало місце 03 вересня 2016 року після 21.00 год. на ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_2 .
Висновком судово-медичної експертизи № 128/26 від 03 квітня 2017 року, відповідно до якого тілесні ушкодження, які малися у потерпілого ОСОБА_4 , могли утворитися за обставин, вказаних учасниками слідчих експериментів: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , тобто внаслідок падіння потерпілого ОСОБА_4 на ліву половину тулубу, з наступним упором на ліву верхню кінцівку;
Протоколом проведення слідчого експерименту від 11 квітня 2017 року, в ході якого свідок ОСОБА_12 розповів про обставини та показав механізм спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , що мало місце 03 вересня 2016 року близько 21.30 год. на ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_2 .
Протоколом проведення слідчого експерименту від 12 квітня 2017 року, в ході якого свідок ОСОБА_13 розповів про обставини та показав механізм спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , що мало місце 03 вересня 2016 року близько 21.15-21.25 год. на ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_2 .
Протоколом проведення слідчого експерименту від 13 квітня 2017 року, в ході якого свідок ОСОБА_11 розповів про обставини та показав механізм спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , що мало місце 03 вересня 2016 року близько 21.30 год. на ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_2 .
Висновком судово-медичної експертизи № 128/26/30 від 17 квітня 2017 року, відповідно до якого тілесні ушкодження, які малися у потерпілого ОСОБА_4 , могли утворитися за обставин, вказаних ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в ході проведення з ними слідчих експериментів. За обставин, вказаних ОСОБА_13 в ході проведення з ним слідчого експерименту, судити про механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не представляється можливим, т.я. ОСОБА_13 зазначає, що бачив, як потерпілий лежав на лівому боці і тримався за ліву руку. Тілесні ушкодження, що малися у потерпілого ОСОБА_4 , могли утворитися в результаті падіння з приданим пришвидшенням з наступним упором на ліву верхню кінцівку. Будь-яких пошкоджень, що б вказували на можливу драку, самооборону і волочіння, в медичних документах і при обстеженні не знайдено.
Суд вважає вищеописані досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Аналізуючи досліджені по кримінальному провадженню перелічені вище докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю доведена.
Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, поведінку обвинуваченого і потерпілого, що передувала події та під час події, а також поведінку обвинуваченого після події, місце вчинення злочину, суд вважає, що обвинувачений, діючи необережно, внаслідок злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання тяжких наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, схопивши ОСОБА_4 обома руками, підняв на висоту власної грудної клітини та кинув останнього на асфальтовану поверхню тротуару, при цьому ОСОБА_4 впав на виставлену ліву руку та отримав закритий осколковий, чрезмищелковий, внутрішньосуглобний перелам дистального епіфіза променевої кістки лівого передпліччя зі зміщенням, що за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, після чого залишив потерпілого та пішов, не прийнявши заходів щодо надання потерпілому допомоги (виклик швидкої особисто або звернення за допомогою до інших осіб тощо), хоча реально мав таку можливість. Обставин, які б вказували на отримання потерпілим тілесних ушкоджень у інший, ніж це встановлено цим вироком спосіб, під час судового розгляду не встановлено.
Крім того, в ході судового розгляду досліджено судом достатньо доказів, які беззаперечно свідчать про пряму причетність обвинуваченого ОСОБА_7 до необережного спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 саме за встановленим цим вироком механізмом.
Враховуючи викладене, суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, яке кваліфікує за ст. 128 КК України, так як він своїми необережними діями спричинив потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості щодо особи обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_7 раніше не судимий; під наглядом у лікаря психіатра не знаходиться; на обліку у лікаря нарколога не перебуває; на обліку в протитуберкульозному диспансері не перебуває; за місцем навчання та проживання характеризується посередньо; у скоєному щиро розкаявся; злочин вчинив будучи неповнолітнім; та частково відшкодував завдану злочином шкоду.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 509 від 11 травня 2017 року, ОСОБА_7 є психічно здоровим. В період часу, що відповідає інкримінованому діянню, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. У ОСОБА_7 відсутні елементи розумової відсталості не пов'язані з психічним розладом. За сукупністю ознак психологічний розвиток ОСОБА_7 відповідає стандартам для даного вікового періоду. У ОСОБА_7 відсутні виражені індивідуально-психологічні характеристики, які впливають на його поведінку. З урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, рівня психологічного розвитку, ОСОБА_7 міг розуміти характер і значення своїх дій і передбачати їх наслідки. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Відповідно до досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого у кримінальному провадженні від 19 листопада 2018 року, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень: участь у послугах, програмах і заходах із втручання, залучення до соціальних видів діяльності. Це допоможе організувати конструктивне проведення вільного часу підлітком, буде сприяти спілкуванню з соціально спрямованими підлітками. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов'язків: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Санкцією ст. 128 КК України передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років.
Відповідно до ст..97 КК України неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк.
Згідно з ч.1 ст. 100 КК України громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», перевіривши доводи сторін кримінального провадження, судом, дотримуючись вимог діючого кримінального процесуального законодавста, під час розгляду кримінального провадження, не знайдено підстав у відповідності до ст. 97 КК України, які б свідчили про можливість виправлення обвинуваченого без застосування до нього покарання, а тому вважає за необхідне та доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт, яке може бути застосоване до особи, яка вчинила злочин будучі у неповнолітньому віці, з урахуванням приписів ст.100 КК України, оскільки саме це покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 , суд враховує його щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлені
Потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов, в якому він просив стягнути на його користь солідарно з обвинуваченого ОСОБА_7 та законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 : у відшкодування матеріальної шкоди (витрати на лікування) 17918,00 грн.; у відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.
Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» зазначає, що вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я потерпілого (витрат на лікування, посилене харчування, протезування, сторонній догляд, поховання тощо), суди повинні керуватися відповідним цивільним законодавством і виходити з роз'яснень із цих питань, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Встановлено, що позивач ОСОБА_4 за вказаних у цьому вироку обставин є потерпілим внаслідок неправомірного спричинення йому тілесного ушкодження обвинуваченим ОСОБА_7 поніс грошові витрати, пов'язані з лікуванням, у загальному розмірі 17918,00 грн., що підтверджується відповідними розрахунковими документами, а також в цій частині позов визнаний обвинуваченим ОСОБА_7 .
За наведених обставин суд вважає, що в частині відшкодування матеріального збитку цивільний позов підлягає задоволенню за виключенням сплаченої суми 1400,00 грн. у розмірі 16518,00 грн.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Суд при визначені розміру моральної шкоди враховує характер та обсяг страждань потерпілого, конкретні обставини справи і наслідки, що наступили, у вигляді отримання тілесного ушкодження та порушення звичайного укладу життя, а тому приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, а саме у розмірі 8000,00 грн.
При цьому суд вважає, що суми відшкодування за цивільним позовом мають бути стягнуті безпосередньо з обвинуваченого ОСОБА_7 , так як останній на час ухвалення даного вироку є повнолітнім.
Відомості щодо судових витрат на залучення експертів відсутні.
Відомості щодо речових доказів матеріали справи не містять.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходилота суд не знаходить підстав для його застосування.
Керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, -
ОСОБА_7 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання із застосуванням вимог ст.100 КК України у вигляді 120 (сто двадцять) годин громадських робіт.
Початок строку відбування покарання рахувати з дати фактичного виконання вироку.
Стягнути з засудженого ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь потерпілого ОСОБА_4 :
- у відшкодування матеріального збитку (витрати на лікування) 16518 (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять) гривен. 00 коп.;
- у відшкодування моральної шкоди 8000 (вісім тисяч) гривен. 00 коп.,
а всього 24518 (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення,а обвинуваченим ОСОБА_19 у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1