Єдиний унікальний номер справи 235/6014/18
Номер провадження2/235/2192/18
23 листопада 2018 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді: Клікунової А. С.,
за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, поданої представником ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків (нещасні випадки на виробництві), -
Представник позивача ОСОБА_2, діючи в інтересах довірителя ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь позивача грошову суму у розмірі 50000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завда ної ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
Судом порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 з 21.06.2004 року по 01.08.2018 року перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська». Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров'я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров'ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Під час виконання трудових обов'язків 24 січня 2008 року зі ОСОБА_1 стався нещасний випадок, а саме при здійсненні розчеплення вагонів сталося скатування вагонетки на праву ногу позивача. В результаті травмування позивач отримав закритий повний передній вивих правої голені, пошкодження хрестоподібних зв'язок, гематрос правого колінного суглоба. Крім того, з позивачем 15 лютого 2010 року стався нещасний випадок, а саме виконуючи трудові обов'язки підсковзнувся на обледенілій дільниці та впав на праву ногу, в результаті чого отримав такі травми - розтягнення, герматроз правового колінного суглоба. За результатами медичного освідчення в міжрайонній медико-соціальній експертній комісії 30 листопада 2018 року позивачу встановлено втрату працездатності на 40 % за сукупністю трудових каліцтв при обставинах вказаних нещасних випадків, встановлено третю групу інвалідності. Внаслідок зазначеного пошкодження здоров'я, унаслідок фізичної дії небезпечних і шкідливих умов праці (робота в шахті), в результаті отримання каліцтва позивачу заподіяно моральну шкоду. Моральна шкода, згідно позовної заяви, полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність на 40 %, має серйозні порушення здоров'я із стійкими розладами функцій організму (систематичне нездужання і послаблення), обумовленими наслідками трудового травмування, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення його нормальних життєвих зв'язків; позивач вимушений тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров'я, потребує реабілітаційного лікування; позивач відчуває тривогу перед майбутнім, має критичне відношення до себе як до неповноцінного громадянина в трудовому та соціальному відношенні. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у розмірі 50000,00 гривень.
Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст. 130 ЦПК України, на виклик не з'явився, надав в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Представник позивача ОСОБА_2 (діюча на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру адвоката) адресувала суду в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України заяву про розгляд справи в її відсутність, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки грошова сума у розмірі 50000,00 гривень компенсує невелику кількість завданих ОСОБА_1 моральних страждань (відчуття фізичного та душевного болю).
Представником Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» Бушинською Є.В. (діюча на підставі довіреності) на позовну заяву подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів наявності протиправних дії (поведінки) відповідача, що знаходиться в прямому причинному звязку з втратою 40 % професійної працездатності, чим викликано моральні страждання. Зауважено, що що за весь перод роботи на ДП «ВК «Краснолиманська» позивач жодного разу не заявляв про порушення умов праці, трудові обов'язки, які останній виконував, відповідали функціональним можливостям організму, загальній та спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача. Зі сторони відповідача проводилися найважливіші профілактичні заходи з охорони праці та профілактика професійних хвороб - попередній (при вступі на роботу) та періодичні медогляди в процесі виробничої діяльності, при цьому ніяких скарг щодо незадовільного стану здоров'я позивача не зафіксовано. Акцентовано увагу суду, що при проведенні розслідування нещасних випадків на виробництві, що сталися 24.01.2008 року та 15.02.2010 року встановлено, що причиною травмування ОСОБА_1 є безпосередньо порушення саме позивачем Інструкції з охорони праці, тому вимоги щодо настання відповідальності за спричинену моральну шкоду є необґрунтованими. Крім того, позиція представника відповідача по суті справи базується на відсутності висновку медичних органів з чітким фіксуванням факту спричинення позивачу моральної шкоди. Сумнівним, на думку представника відповідача, є посилання позивача на суттєвість зміни режиму та стану життя в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, - оскільки позивачем не доведено наявного на час розгляду справи факту невідновного ушкодження здоров'я та стійкої втрати професійної працездатності, а встановлена позивачу 3 група інвалідності виражається помірними та незначними розладами, та не виключно, що може бути відновлена під впливом лікування та реабілітаційних заходів. Окремо заявлено письмове клопотання про розгляд справи в відсутність представника відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, належно з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська»: з 21.06.2004 р. - 08.08.2006 р. - машиніст підземних установок з повним робочим днем в шахті; 08.08.2006 р. - 05.12.2006 - учень гірничого очисного забою; 05.12.2006 р. - 03.03.2008 р. - гірник очисного забою з повним підземним робочим днем; 10.11.2008 р. - 10.02.2009 р. - учень електрослюсаря; 10.02.2009 р. - електрослюсар черговий та по ремонту обладнання; 01.08.2018 року звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП (підтверджено записами в трудовій книжці позивача а.с. 6-8).
24 січня 2008 року зі ОСОБА_1 під час виконання ним трудових обов'язків стався нещасний випадок. Згідно ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. З Акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом № 3 від 27.01.2008 року (за формою Н-1) вбачається, що 24 січня 2008 року ОСОБА_1 отримав наряд на доставочні роботи, близько 18:20 годині здійснював розщеплення порожніх вагонів, які було утримано на похилій частині за допомогою дерев'яної затяжки, після висмикування якої з-під колісної пари вагонетки сталося скочування вагонетки на праву ногу ОСОБА_1; наслідки нещасного випадку - закритий повний передній вивих правої гомілки, пошкодження хрестоподібних зв'язок, гематрос правого колінного суглоба, забій та садна лівої кисті (а.с. 9-10). Згідно Акту проведення розслідування нещасного випадку (за формою Н-5) визначено, що причинами вказаного нещасного випадку є порушення технології ведення постачальних робіт, допущене: ОСОБА_1 - п. 1.11 Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт та поведінки в шахті гірничого очисного забою та гірничого майстра на ділянці, де стався нещасний випадок - п.п. 3.21, 3.30, 3.33 Посадової інструкції гірничого майстра (а.с. 11-12).
Крім того, 15 лютого 2010 року близько 11:30 годині ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків отримав травмування (розтягнення, герматроз правого колінного суглоба), а саме при пересуванні промділянкою між цехами на обмерзлій ділянці послизнувся та впав на праву ногу, - цей випадок визнано нещасним випадком, про що складено Акт про нещасний випадок, повязаний з виробництвом № 12 від 15.02.200 року (а.с. 13-14). Згідно Акту проведення розслідування нещасного випадку (за формою Н-5) визначено, що причинами вказаного нещасного випадку є - основна: особиста необережність потерпілого ОСОБА_1 при пересуванні по поверхній території шахти - п. 1.11 Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт та поведінки електрослюсаря чергового та по ремонту обладнання» ; супутня - низький рівень трудової та виробничої дисципліни на ділянці, де стався нещасний випадок - п.п. 2.4, 5.7 Посадової Інструкції заступника начальника ділянки (а.с. 11-12).
Згідно епікризів з історії хвороби № 1947 (а.с. 30), № 2014 (а.с. 36), № 359 (а.с. 42), № 2768 (а.с. 43), № 1497 (а.с. 44), № 1775 (а.с. 45) виписок з амбулаторної карти № 138 (а.с. 37, 39, 40) позивач ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в Державному закладі «Вузлова лікарня станції Красноармійськ «Донецька залізниця» з причин:
отриманої виробничої травми в 2008 році - позивачу проведено операцію (вправлено вивих, накладено гіпсову лангету), відмічається наявна розгинальна контрактура правого колінного суглоба, больовий синдром, помірне порушення функцій опори та ходьби;
отриманої виробничої травми в 2010 році - обстежений рентгенографічно, розтягнення зв'язок, гемартроз правого колінного суглоба на тлі деформуючого остеоартрозу, комбінована контрактура, накладена гіпсова шина, проводилася пункція верхнього завороту правого колінного суглоба.
Згідно виписки з історії хвороби № 70047 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Обласній травматологічній лікарні м. Донецька з 11.05.2010 року по 08.063.2010 року - обстежений клінічно, лабораторно, рентгенографічно, виконано оперативне втручання (артроскопія правого колінного суглоба, відновлення внутрішньої бічної зв'язки лавсановою стрічкою); скарги на відчуття нестабільності при ходьбі, обмеження руху із-за болю в правому колінному суглобі (а.с. 29).
Згідно виписок з історії хвороби № 2708 (а.с. 31), 1991 (а.с. 33), 679 (а.с. 34), № 1313 (а.с. 38), позивач ОСОБА_1 періодично знаходився на лікуванні в комунальному закладі лікувально-профілактичного закладу «Донецька обласна лікарня відновного лікування» з причини виробничого травмування - отримував УВЧ, магнітотерапія, фонорез, масаж, механотерапія, ЛФК, індивідуальна розробка, після курсів лікування зменшилися болі в правому колінному суглобі, руху вільніше, менш болючі.
Згідно історії хвороби № 180 позивач ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні Мирноградської центральної міської лікарні з 16.02.2010 р. - 12.03.2010 р., накладено задню гіпсову шину, проведено пункцію верхнього завороту правого колінного суглоба, ЛФК, бандаж, масаж м'язів стегна та голені, парафін на колінний суглоб (а.с. 35).
Згідно епікризів комунального лікувально-профілактичного закладу «Покровська міська лікарня» № 1775 (а.с. 45) та № 745 (а.с. 46) позивач ОСОБА_1 перебував на лікуванні, відповідно, з 20.12.2016 р. - 06.01.2017 р. та з 01.06.2017 р. - 21.06.2017 р.з причини виробничого травмування в 2008, 2010 роках, приписано нагляд у травматолога, ЛФК та уникнення фізичних навантажень.
ОСОБА_1 30 листопада 2017 року оглянутий травматологічною медико-соціальною експертною комісіє м. Покровська з встановленням йому третьої групи інвалідності строком до 30.11.2020 року та прийняттям висновку про умови та характер праці, а саме позивач працездатний без важкого фізичного труда, тривала хода та підземні умови праці - що підтверджено довідкою серійний номер АВ № 0875475 (а.с. 28). Згідно довідки МСЕК м. Покровська серія АБ № 0047672 від 30.11.2017 року позивачу встановлено 40 % втрати професійної працездатності за сукупністю - 30 % за трудовим каліцтвом 24.01.2008 р., 10 % за трудовим каліцтвом 15.02.2010 р. (а.с. 27).
На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з отриманням ним травмуванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.
Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, фати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого їм органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.
Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Актів (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався від 24.01.2008 року та від 15.02.2010 року вбачається, що підприємством, з яким ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах, та на якому отримав виробничі травмування з втратою 40 % професійної працездатності (за сукупністю) є Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», відповідач по справі. Суд вказує на безпідставність доводів представника відповідача про те, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки позивач працював на підприємстві свідомо, добровільно, знаючи, що специфіка роботи по його професії передбачає працю в шкідливих умовах для здоров'я. Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» позивач мав право відмовитися від виконання роботи, якщо створилася виробнича ситуація чи навколишнє середовище небезпечне для його життя чи здоров'я. Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Травмування позивача мало місце під час виконання ним трудових обов'язків, при цьому згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача про те, що позивачем не доведено наявність причинного зв'язку між спричиненою моральною шкодою та діями ДП «ВК «Краснолиманська». Так, згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, Акти про нещасний випадок, Акти розслідування спеціального розслідування нещасного випадку, виписки з історії хвороби, епікризи, довідки МСЕК, - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди трудовим каліцтвом.
Згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих звязків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Більш того, Актом (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався від 24 січня 2008 року та Актом (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії)), що стався від 15.02.2010 року стверджується, що крім вини ОСОБА_1 в отриманому травмуванні наявна вина працедавця, яка полягала у низькому рівні трудової та виробничої дисципліні, невиконання вимог посадової інструкції заступником дільниці, гірничим майстром ділянки по добутку вугілля. А відтак, підстав для висновку про те, що нещасний випадок стався лише з вини позивача по справі, суд не має.
По суті інших доводів представника відповідача (недоведеність позивачем факту існування на час розгляду справи невідновного стійкого ушкодження здоров"я, відсутність даних, що позивачем дотримуються приписи лікарів, та рекомендації про проходженні курсів відновлювалюючого лікування), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.
Суд вважає, що отримавши травмування з причини нещасних випадків на виробництві, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичну біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства», але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров'я, ступінь втрати професійної працездатності в молодому віці, втрату виробничих здібностей, наявність певного ступеня провини позивача в отриманому каліцтві а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 10 000,00 гривень.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивачСпесивих С.І., в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з Державного акціонерного товариства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду).
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1, поданої представником ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків (нещасні випадки на виробництві) - задовольнити частково.
Стягнути з Державного акціонерного товариства «Вугільна компанія «Краснолиманська» користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з Державного акціонерного товариства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПУО 31599557).
Дата складання повного судового рішення 3 грудня 2018 року.
Суддя: ' А. С. Клікунова