про залишення позовної заяви без руху
10 грудня 2018 року
Луцьк
Справа № 140/2547/18
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Ксензюк А.Я., вивчивши позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області звернулося з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправними дій щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 21 листопада 2018 року ВП № 57744064 у розмірі 14 892 грн 00 коп., визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21 листопада 2018 року ВП № 57744064 у розмірі 14 892 грн 00 коп.
Згідно із пунктами 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та містить такі недоліки.
Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до частини першої статті 4 цього ж Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762 грн 00 коп.
Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, оскільки позивачем подано позовну заяву, що має одночасно майновий (позовна вимога про скасування постанови, судовий збір за яку становить 1 762 грн 00 коп., тобто, 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та немайновий (позовна вимога про визнання дій протиправними, судовий збір за яку становить 1 762 грн 00 коп., тобто, 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) характер, тому вона повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 3 524 грн 00 коп.
Проте, в порушення вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви не долучено документ про сплату судового збору, при цьому, позивач згідно із статтею 5 Закону України «Про судовий збір» не звільнений від сплати судового збору.
Щодо посилання позивача на те, що згідно із висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 18 січня 2018 у справі №565/256/15-ц та від 14 лютого2018 по справі №589/6044/2013 за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця судовий збір не сплачується, слід зазначити, що вказане стосується розгляду скарг в цивільному провадженні.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, юрисдикцію та повноваження адміністративних судів визначає Кодекс адміністративного судочинства України (стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною першою статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
З аналізу вказаних норм вбачається, що до адміністративного суду як суду першої інстанції подаються позовні заяви. Звернення із скаргами на дії/бездіяльність державного виконавця чинним законодавством України до адміністративних судів не передбачено.
Отже, доводи позивача про те, що судовий збір за подання позовної заяви про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу не сплачується є безпідставними та необґрунтованими.
Крім того, позивач у прохальній частині позовної заяви просить звільнити його від сплати судового збору.
Згідно із частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, оскільки чинним законодавством України не передбачена можливість звільнення від сплати судового збору для територіальних органів Пенсійного фонду України у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, тому відсутні правові підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Згідно із частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі наведеного позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви, а саме: сплатити судовий збір у розмірі 3 524 грн 00 коп. та надати до суду оригінал відповідного розрахункового документу (квитанції, платіжного доручення тощо).
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачеві, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя А.Я. Ксензюк