Справа № 161/16935/18
Провадження № 2/161/4279/18
(заочне)
10 грудня 2018 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Петрової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Луцьку цивільну справу №161/16935/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання фізичної особи такою, що втратила право на проживання,
ОСОБА_1 звернулася до суду, в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свій позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 0,1320 га за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 29.04.2010р. На вказаній земельній ділянці збудовано житловий будинок №28, що стверджується декларацією про готовність до експлуатації об'єкта будівництва якого здійснено на підставі будівельного паспорта. У зазначеному будинку зареєстрований ОСОБА_2 (колишній чоловік, батько), проте довгий час уже не проживає, що стверджується висновком Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області. Посилаючись на приписи ст.405 ЦК України, просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у зв'язку з відсутністю у ньому без поважних причин понад один рік.
Ухвалою суду від 5 листопада 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, водночас, у заяві від 10.12.2018р. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити; не заперечувала щодо винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 29.04.2010 року (а.с. 6), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.06.2014 року (а.с.5).
На вказаній земельній ділянці збудований житловий будинок №28, що стверджується декларацією про готовність до експлуатації об'єкта будівництва якого здійснено на підставі будівельного паспорта (а.с. 9-12).
ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 17).
15.01.2008р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (актовий запис №03, а.с. 19).
ОСОБА_2 зареєстрований у житловому будинку №28, що стверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 14.02.2017р. та довідкою про склад сім'ї від 22.10.2018р. №4138 (а.с. 21, 22).
Разом з тим, ОСОБА_2 довгий час уже не проживає у вказаному житловому будинку, що підтверджується висновком Луцького районного відділення поліції про результати розгляду звернення від 20.10.2018р. (а.с. 23).
Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили право користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).
Житло - одна з основних матеріальних умов життя людини. Відповідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них.
Право власності на житло охоплює правомочності із володіння, користування та розпорядження ним як об'єктом права власності. Ці правомочності можуть належати тільки власнику житла та іншим особам, зокрема, які проживають разом із ним, у тому числі на праві спільної власності.
Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.
Згідно зі ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст.405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У відповідності до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано суду доказів, що йому чинились перешкоди у користуванні спірним житлом та доказів, що причини, у зв'язку з якими він був відсутній за місцем своєї реєстрації є поважними.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позов про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 підлягає до задовольнити.
Згідно з ч.1 ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
З врахуванням приписів 141 ЦПК України судові витрати у справі покласти на відповідача.
На підставі ст.405 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 12, 77, 78, 265, 268, 280, 284 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач може оскаржити заочне рішення безпосередньо до Волинського апеляційного суду або через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2.
Повне судове рішення
складено 10.12.2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк