Справа №: 272/1430/18
Провадження № 2/272/710/18
04 грудня 2018 року
Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Карповця В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Степанчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Андрушівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,суд, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_2, який до смерті постійно проживав у АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на житловий будинок який належав померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого виконкомом Андрушівської міської ради 10.11.1977 року, та на земельні ділянки: площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,17 га для ведення особистого селянського господарства, які були передані у власність ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Андрушівської міської Ради народних депутатів №85 від 20.03.1994 року. Державних актів на вищевказані земельні ділянки ОСОБА_2 за життя не виготовив.
Позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2, та прийняла спадщину у відповідності до положень ст.549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини, оскільки у встановлений вимогами законодавства шестимісячний строк звернулася до Андрушівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців немає. При цьому, позивач частково реалізувала свої спадкові права шляхом отримання 08 грудня 1995 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належний ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1.
Однак, позивач невзмозі реалізувати в повному обсязі в позасудовому порядку свої спадкові права після смерті ОСОБА_2, а саме на вищевказані спадкові земельні ділянки, оскільки спадкодавцем за життя на них не були виготовлені відповідні правовстановлюючі документи. Вказані документи не можуть бути виготовлені у зв'язку зі смертю власника.
Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд, визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, та на земельну ділянку площею 0,17 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, як на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Судовий збір з відповідача просить не стягувати.
Позивач в судове засідання не з'явилася, оскільки надіслала на адресу суду заяву в якій розгляд справи просить провести у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позов просить задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, оскільки надіслав на адресу суду заяву в якій просить розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечує.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.3). На день смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується довідкою виданою Андрушівською міською радою від 01.08.2018 №2935 (а.с.4). За життя ОСОБА_2 був складений заповіт, посвідчений Андрушівською держнотконторою 14 червня 1994 року, зареєстрований в реєстрі за №586, відповідно до якого, все належне йому на день смерті майно, спадкодавець заповів позивачу по справі ОСОБА_1, та на ім'я останньої Андрушівською державною нотаріальною конторою 08 грудня 1995 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на жилий будинок розташований в АДРЕСА_1, який належав померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок виданого виконкомом Андрушівської міської ради народних депутатів 10 листопада 1977 року (а.с.8). Відповідно до копії реєстраційного посвідчення виданого Бердичівським МБТІ №1483 від 1996 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєструвала право особистої власності на жилий будинок розташований в АДРЕСА_1 (а.с.10). Згідно розпорядження Андрушівської міської ради Житомирської області від 19 лютого 2016 року №6-ОД "Про перейменування вулиць та провулків міста Андрушівка" вбачається, що АДРЕСА_1 (а.с.11).
Крім того, до складу спадкового майна на яке відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_2 належать земельні ділянки: площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,17 га для ведення особистого селянського господарства, які були передані у приватну власність ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Андрушівської міської Ради народних депутатів №85 від 20.03.1994 року (а.с.5). Державні акти на право власності на вказані земельні ділянки спадкодавцем ОСОБА_2 за життя не виготовлялися, у зв'язку з чим нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, що підтверджується листом нотаріуса (а.с.14).
Зазначені обставини визнані відповідачем, підтверджені дослідженими судом доказами та вважаються судом доведеними в порядку ч.1 ст.82 ЦПК України.
Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в пунктах 1,23 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ст.534 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
Згідно ст.548 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до положень ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до статі 30 ЗК України від 18.12.1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач має право на спадкування майна спадкодавця, однак в позасудовому порядку позбавлена можливості його оформити в зв'язку з відсутністю відповідних правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки, тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 82, 258, 259, 263, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 524, 534, 544, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, ст.328 ЦК України, Постановою пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування",суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою:АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,17 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 як на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Андрушівський районний суд Житомирської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя:В. В. Карповець