30 листопада 2018 року Справа № 926/1326/15
Господарський суд Чернівецької області розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом виконуючого обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах:
1. Міністерство оборони України, м. Київ;
2. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці
до Сторожинецької районної ради, м. Сторожинець Сторожинецького району Чернівецької області
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Буденецької сільської ради, Чудейської сільської ради, Череської сільської ради, Череського будинку інтернату, Сторожинецької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок, фізичної особи ОСОБА_1
про визнання недійсним рішення
Суддя О.В. Гончарук
Секретар судового засідання - Балух-Бзовик М.В.
від позивача №1 - не з'явився;
від позивача №2 - Шеремета І.М., довіреність №1390 від 06.06.2018;
від відповідача - Філіпович В.М., довіреність №546 від 30.10.2018;
від третіх осіб - Биндю А.Г. (Чудейська сільська рада); Мудряк Т.В. (Буденецька сільська рада); Барабаш А.Л. (Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області);
від інших третіх осіб - не з'явилися;
У судовому засіданні брав участь прокурор - Покора К.В.
СУТЬ СПОРУ: виконуючий обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці звернувся до Господарського суду Чернівецької області до Сторожинецької районної ради за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області з позовом в якому просить визнати недійсним рішення одинадцятої сесії двадцять другого скликання Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 “Про лист Чернівецької КЕЧ району” від 22 вересня 2000 року, в частині припинення права користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га та передання їх до земель запасу Чудейської сільської ради - 78,4 га, Буденецької сільської ради - 99,0 га, Череської сільської ради - 10,0 га та Череському будинку інтернату в постійне користування - 14,7 га, а також в частині залишення у постійному користуванні Чернівецької КЕЧ району земельну ділянку площею 150,0 га для використання військовим лісгоспом Івано-Франківського лісопромислового комбінату.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КЕВ м. Чернівці користується земельною ділянкою військового містечка №1, яка знаходиться в с. Чудей Сторожинецького району (полігон) на підставі державного акту на право постійного користування землею серії «Б» №038626 від 1981 року.
Відтак, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, а відповідач, приймаючи оскаржуване рішення діяв з перевищенням наданих йому законом повноважень.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2015 порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 18.08.2015 та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держземагенства у Чернівецькій області.
Ухвалою господарського суду від 18.08.2015 відкладено розгляд справи на 08.09.2015.
Ухвалою від 08.09.2015 залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Буденецьку сільську раду, Чудейську сільську раду, Череську сільську раду, Череський будинок інтернат, Сторожинецьку районну організацію Українського товариства мисливців і рибалок та фізичну особу ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 22.09.2015.
У судовому засіданні 22.09.2015 оголошено перерву до 29.09.2015.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2015 зупинено провадження у справі до вирішення у встановленому порядку справи №824/3129/14-а за позовом Прокурора Сторожинецького району Чернівецької області до Сторожинецької районної ради про визнання незаконним та скасування рішення позачергової ХІV сесії VI скликання Сторожинецької районної ради №62-14/2013 від 24.04.2013 “Про встановлення та зміну межі сільського населеного пункту Чудей”.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.08.2018 поновлено провадження у справі з призначенням її до розгляду у підготовчому засіданні на 21.08.2018.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.08.2018 замінено Головне управління Держземагенство у Чернівецькій області його правонаступником - Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області, а підготовче засідання відкладено на 13.09.2018.
29 серпня 2018 року через канцелярію Господарського суду Чернівецької області від представника Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області надійшли пояснення у справі (вх. №2534), в яких зазначається, що третя особа підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов прокурора.
13 вересня 2018 року через канцелярію суду від позивача №1 надійшла заява (вх. №2734) про проведення судового засідання 13.09.2018 без участі представника.
У підготовчому засіданні, 13.09.2018, прокурором надано суду письмові пояснення (вх. №2745), що за своєю суттю є відповіддю на відзив, які долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 13.09.2018 підготовче засідання відкладено на 04.10.2018.
02 жовтня 2018 року від Череської сільської ради надійшли письмові пояснення у справі (вх. №3058), в яких зазначається, що сільська рада заперечує проти скасування оспорюваного рішення.
04 жовтня 2018 року прокурором через канцелярію Господарського суду Чернівецької області подано заяву (вх. №3095) про долучення до матеріалів справи комісійних актів обстеження земельних ділянок та копію рішення засідання виконкому. Також прокурором подано заяву (вх.№3096) про уточнення прохальної частини позовних вимог.
Одночасно, Буденецька сільська рада подала заперечення на позовну заяву (вх. №3097), в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки дана земельна ділянка з 2000 року приєднана до земель запасу сільської ради і запланована для використання громадою села. Крім цього, на даній території немає ніякого вцілілого майна, яке б належало позивачу.
Ухвалою суду від 04.10.2018 задоволено заяву прокурора про уточнення позовної вимоги, а саме про визнання недійсним пунктів 1, 2 та 4 рішення одинадцятої сесії двадцять другого скликання Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 “Про лист Чернівецької КЕЧ району” від 22 вересня 2000 року, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 05.11.2018 та відкладено підготовче засідання на 10.10.2018.
У підготовчому засіданні 10.10.2018 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив (вх. №3201), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за спливом строків позовної давності.
Одночасно, представником Буденецької сільської ради безпосередньо у підготовчому засіданні 10.10.2018, подано заперечення на позовну заяву (вх. №3202).
Представником Чудейської сільської ради у підготовчому засіданні 10.10.2018, подано пояснення по суті позову (вх. №3203) та заперечення по справі (вх. №3203), в яких просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що на підставі спірного рішення протягом багатьох років передавались у власність та користування громадян земельні ділянки із відповідної площі.
У підготовчому засіданні 10.10.2018 оголошено перерву до 30.10.2018.
Представником позивача №2 безпосередньо у підготовчому засіданні 30.10.2018 надано суду відповідь на відзив (вх.№3438) та копію листа тимчасово виконуючого обов'язки начальника Чернівецької Квартирно-експлуатаційної частини району № 1024 від 17.08.2000, які долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 30.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2018.
Ухвалою суду від 06.11.2018, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача №1 та третіх осіб (Буденецької сільської ради, Череської сільської ради, Череського будинку інтернату, Сторожинецької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок, фізичної особи ОСОБА_1 ), розгляд справи по суті відкладено на 29.11.2018.
Ухвалою суду від 15.11.2018, у зв'язку з перебуванням судді Гончарука О.В. у відрядженні, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 30.11.2018.
28 листопада 2018 року через канцелярію суду від позивача №1 надійшла заява (вх.№3899) про проведення судового засідання 30.11.2018 без участі представника.
На день вирішення спору, 30.11.2018, представники позивача №1 та третіх осіб (Череської сільської ради, Череського будинку інтернату, Сторожинецької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок, фізичної особи ОСОБА_1 ) в судове засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки їх належним чином повідомлено про дату, час і місце даного судового засідання.
Присутні у судовому засіданні прокурор та представник позивача наполягають на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві та інших наявних в матеріалах справи заявах, зокрема, письмових поясненнях (вх. №2745) та заяви про уточнення прохальної частини позовних вимог (вх. №1742).
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву (вх. № 3888) та запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 3201). Проте, констатує, що у задоволенні позову слід відмовити за спливом строків позовної давності.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, а тому оспорюване рішення порушує право державної власності на неї. Крім цього, припинення права користування земельною ділянкою та передача її до земель запасу проведено без їх вилучення у попереднього землекористувача - Міністерства оборони України, у зв'язку з чим вищезазначене рішення порушує права позивачів.
Присутні у судовому засіданні представники третіх осіб Чудейської та Буденецької сільської ради просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.
У матеріалах справи міститься Державний акт на право користування землею серії “Б” №038626 від 1981 року, яким за Чернівецькою Квартирно-експлуатаційною частиною району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці відповідно до директиви Міністерства оборони України від 20.04.2005 №Д-322/1/010) закріплено у безстрокове і безоплатне користування 4263,1 га землі в межах згідно з планом землекористування, що надана для потреб господарства (з яких 202,1 га, що водять до спірних правовідносин).
Згідно з наказом начальника Чернівецького гарнізону №3 від 12.01.2018 земельна ділянка площею 202,1 га, на якій розташоване військового містечка № 1-Чудей закріплена за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці.
У листі тимчасово виконуючого обов'язки начальника Квартирно-експлуатаційної частини району, майора Чубатенко, адресованому Голові Сторожинецької районної ради №1024 від 17.08.2000 зазначалось про відсутність потреби у майновому комплексі військового містечка №1-«Чудей» та земельної ділянки площею 202,1 га, у зв'язку з чим висловлено прохання визначити територіальну громаду на прийняття будівель військового містечка до комунальної власності та припинити право користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га.
Оскаржуваним у даній справі рішенням одинадцятої сесії двадцять другого скликання Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 «Про лист Чернівецької КЕЧ району» від 22 вересня 2000 року припинено право користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га та передано її (їх) до земель запасу Чудейської сільської ради - 78,4 га, Буденецької сільської ради - 99,0 га, Череської сільської ради - 10,0 га та Череському будинку інтернату в постійне користування - 14,7 га та залишено у постійному користуванні Чернівецької КЕЧ району земельну ділянку площею 150,0 га для використання військовим лісгоспом Івано-Франківського лісопромислового комбінату.
Зазначених у оскаржуваному рішенні осіб, судом залучено до участі у справі в правовому статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до статті 70 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 (в редакції, діючій на час прийняття оскаржуваного рішення) землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.
Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.
Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» (в редакції, діючій на час прийняття оскаржуваного рішення) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки.
Згідно з Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міноборони № 483 від 22.12.1997, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 202,1 га надана для розміщення військової частини та належала до земель оборони, а згода Міністром оборони України або іншою особою за його дорученням на її передачу, не надавалася.
За таких обставин, оскаржуване рішення Сторожинецької районної ради від 22.09.2000 №102-11/200, прийнято з порушенням статті 27 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 (в редакції, діючій на час прийняття оскаржуваного рішення), за відсутності законної добровільної відмови держави від спірних земель оборони.
Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах 16 грудня 2015 року розглянув справу №6-2510цс15, предметом розгляду якої був спір про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та витребування цієї земельної ділянки з чужого незаконного володіння. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку
Суд також погоджується з твердженням військового прокурора про те, що ним вірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки вимога про визнання рішення незаконним узгоджується з встановленим пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту порушеного цивільного права.
Разом з тим, у задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності, як це передбачено частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд не погоджується з твердженням прокурора щодо неможливості розгляду заяви відповідача про застосування позовної давності, з тих підстав, що така заява може бути подана тільки окремим документом.
Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
У відповідності до абзацу сьомого підпункту 2.1 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.
Так, судом встановлено, що із позовною заявою до суду виконуючий обов'язки військового прокурора Чернівецького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці звернувся 07.08.2015, а оскаржуване рішення Стороженецькою районною радою прийнято 22.09.2000.
Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
За змістом положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до положень частини 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України (в згаданій редакції) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), статті 256 Цивільного кодексу України визначено як позовну давність.
За правилами статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої відповідно до частини 1 статті 261 цього Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі позивачів.
В силу положень чинної, станом на момент звернення з позовом, статті 29 Господарського процесуального кодексу України, а також чинної, станом на момент прийняття даної постанови, частини 2 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, позивачами у даній справі є Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці, тому позовна давність має обчислюватись від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або повинні були довідатись саме позивачі у справі.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 Цивільного кодексу, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).
Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.
Згідно з вищезазначеним Положенням, затвердженим наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, а також командирів військових частин - землекористувачів.
Здійснюючи обов'язковий моніторинг земель оборони, позивачі не могли не бути обізнаними щодо факту невикористання за цільовим призначенням земель оборони площею 202,1 га, що мало місце на підставі заяви позивача №2 та прийнятого, у зв'язку з цією заявою, рішення Сторожинецької районної ради від 22.09.2000. Отже, щонайменше, починаючи з 23.09.2003, трирічний строк позовної давності для позивачів сплив.
При цьому, судом взято до уваги, що до 15 січня 2012 року діяв пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України, яким не обмежувався строк позовної давності на звернення до суду з позовом щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування, які порушують право власності.
Суд зазначає, що держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширювалися на позови прокурорів, що пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюються положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів довідалася або могла довідатися про порушення її прав і законних інтересів. Така позиція висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі №359/2421/15-ц.
Крім цього, суд акцентує увагу на необґрунтованості твердження про те, що перебіг строку позовної давності у судових спорах за позовами прокурорів в інтересах держави в особі органів уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, повинен починатися з моменту коли про порушення такого права довідався прокурор.
Так, згідно з частиною 2 статті 5 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час після прийняття оскаржуваного рішення) відносить до функцій прокуратури представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Однією з форм представництва прокурора є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб (стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру", якою доповнено цей Закон 12.07.2001).
Згідно з Наказом від 19.09.2005 №3гн (в редакції, чинній на час після прийняття оскаржуваного рішення) Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.
Зазначений наказ містить конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.
Таким чином, здійснюючи своєчасний прокурорський нагляд за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, прокурор міг бути значно раніше обізнаний з існуванням оскаржуваного у цій справі рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне судове рішення складено 10.12.2018.
Суддя О.В. Гончарук