06.12.2018 Справа № 920/508/18
Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/508/18 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970),
до відповідача: Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 12602750),
про стягнення 262043,27 грн. на підставі договору поставки № 537-17 від 14.06.2017, укладеного між сторонами,
та за зустрічним позовом: Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 12602750),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970),
про стягнення 319369,59 грн. на підставі договору поставки № 537-17 від 14.06.2017, укладеного між сторонами.
представники сторін:
позивач - не з'явився,
відповідач - ОСОБА_1 за довіреністю № 253 від 22.01.2018.
Протокольною ухвалою від 29.11.2018 у справі № 920/508/18 оголошено перерву у судовому засіданні до 06.12.2018 о 10 год. 00 хв.
Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь 262043,27 грн. заборгованості за договором поставки № 537-17 від 14.06.2017, з яких: 86576,10 грн. сума недоплати за поставлений товар, 58159,90 грн. пені, 98882,77 грн. інфляційних втрат, 18424,50 грн. - 3 % річних, а також позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом витрати по сплаті судового збору в сумі 3930,66 грн.
Позовні вимоги позивача за первісним позовом обґрунтовані не належним виконанням відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 537-17 від 14.06.2017, який укладено між сторонами, щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару.
У позовній заяві позивач за первісним позовом повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з суми сплаченого позивачем за первісним позовом судового збору в сумі 3930,65 грн.
06.08.2018 відповідачем за первісним позовом подано зустрічну позовну заяву № 2895 від 01.08.2018, в якій відповідач за первісним позовом просить суд прийняти зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» про стягнення 319369,59 грн. штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язання за договором поставки від 14.06.2017 № 537-17, укладеного між сторонами до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 920/508/18, а також стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом витрати по сплаті судового збору в сумі 4790,54 грн.
Ухвалою від 08.08.2018 у справі № 920/508/18 судом прийнято для спільного розгляду с первісним позовом зустрічний позов Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» про стягнення 319369,59 грн. штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язання за договором поставки від 14.06.2017 № 537-17, укладеного між сторонами; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження с первісним позовом.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідача за зустрічним позовом не виконав належним свої зобов'язання за договором поставки № 537-17 від 14.06.2017, який укладено між сторонами, щодо своєчасної поставки товару.
У зустрічній позовній заяві відповідач за первісним позовом зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, понесених позивачем за зустрічним позовом, у зв'язку з розглядом даної справи складається із суми сплаченого ним судового збору в розмірі 4790,54 грн.
Відповідач за первісним позовом подав до суду відзив на первісну позовну заяву № 2927 від 02.08.2018, в якому зазначає, що відповідач за первісним позовом визнає вимоги позивача за первісним позовом частково, а саме в сумі 4743,90 грн. - 3 % річних. Відповідач за первісним позовом зазначає, що він дійсно прострочив оплату поставленої позивачем за первісним позовом продукції загальною вартістю 4809783,18 грн., але визначений позивачем за первісним позовом період прострочки не відповідає дійсності, а тому розрахунок пені, інфляційних втрат та річних не відповідає умовам договору та закону. Позивач за первісним позовом здійснив поставку партії продукції двома частинами: 26.07.2017 на суму 3847826, що підтверджується видатковою накладною № РН-0002287 від 24.07.2017 та експрес-накладною «Нова Пошта» від 24.07.2017 № 59998049774062 (4 одиниці), та 07.08.2017 на суму 961956,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0002465 від 04.08.2017 та експрес-накладною «Нова Пошта» від 05.08.2017 № 59998050328890 (1 одиниця). Таким чином, як зазначає відповідач за первісним позовом, відповідно до умов пункту 3.1 договору поставки від 14.06.2017 № 537-17, зобов'язання по поставці продукції за даним договором виконані позивачем за первісним позовом в повному обсязі 07.08.2017. Отже, відповідно до підпункту «а» пункту 6 Інструкції П-7, строк на прийняття продукції за якістю та комплектністю (вхідний контроль) закінчився 27.08.2017.
Відповідач за первісним позовом зазначає, що враховуючи умови пункту 5.2 договору поставки, відлік строку на проведення оплати розпочався 28.08.2017 та сплив 08.09.2017, а фактично відповідач провів оплату 21.09.2017, тобто затримка в оплаті становить 12 днів, а тому у позивача за первісним позовом відсутні підстави для нарахування пені за порушення строку оплати більше ніж 30 календарних днів (пункт 7.2 договору поставки від 14.06.2017 № 537-17). Термін здійснення оплати та фактична оплата відповідачем за первісним позовом здійснені в межах одного місяця, а тому нарахування позивачем за первісним позовом інфляційних втрат у розмірі 92270,88 грн. є безпідставним.
Крім наведеного відповідач за первісним позовом зазначає, що за порушення позивачем за первісним позовом строків поставки продукції, відповідачем за первісним позовом на підставі положень пункту 5.5 договору поставки утримано штраф та пеню на загальну суму 86576,10 грн. при здійсненні оплати за поставлену продукцію, про що було повідомлено позивача за первісним позовом електронним повідомленням від 11.09.2017 № 198е, а тому відповідач за первісним позовом вважає безпідставним стягнення з нього зазначеної суми та нарахування на неї пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
А також, відповідач за первісним позовом повідомляє суд про відсутність у нього оригіналів документів, доданих ним до відзиву на позов у зв'язку з їх вилученням слідчим ОВС 1-го відділення СВ УСБУ у Запорізькій області капітаном юстиції ОСОБА_2 на підставі тимчасового доступу до речей та документів з подальшим вилученням їх оригіналів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» за період з 2014 по 2017 роки. Вилучення оригіналів зазначених документів відбулося 06.10.2017 про що було складено протокол тимчасового доступу до речей і документів та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Жукова О.Є. від 05.09.2017 у справі № 331/6126/17.
На підставі викладеного відповідач за первісним позовом просить суд розглянути первісний позов спільно із зустрічним позовом; вимоги позивача за первісним позовом задовольнити частково, стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 4743,90 грн. - 3 % річних, в решті первісних позовних вимог відмовити; здійснити зустрічне зарахування належних до стягнення та визнаних відповідачем за первісним позовом 4743,90 грн. - 3 % річних та заявлених відповідачем за первісним позовом до позивача за первісним позовом зустрічних позовних вимог про стягнення 319369,59 грн. штрафних санкцій.
09.08.2018 від позивача за первісним позовом до суду електронною поштою надійшла відповідь на відзив на первісний позов б/н від 09.08.2018 (вх. № 5896 від 09.08.2018), відповідно до якої позивач за первісним позовом не погоджується з позицією відповідача за первісним позовом та зазначає, що зобов'язання з оплати товару виникло у відповідача за первісним позовом з наступного дня, зазначеного у видаткових накладних, і повинно було бути виконане відповідачем за первісним позовом протягом 10 робочих днів, так як відбулося фактичне постачання продукції, за яку відповідач за первісним позовом зобов'язався здійснити оплату. Позивач за первісним позовом також вважає необґрунтованим висновок відповідача за первісним позовом про те, що строк на прийняття продукції за якістю та комплектністю (вхідний контроль) закінчився 27.08.2017. Позивач за первісним позовом вважає, що датою поставки є дата, зазначена у видатковій накладній, як у документі первинної бухгалтерської звітності та у відповідності до пункту 6.5 договору поставки. Видаткові накладні № РН-0002287 від 24.07.2017, № РН-0002465 від 04.08.2017 підписані представником відповідача за первісним позовом без будь-яких заперечень. Пунктом 6.5 договору поставки № 537-17 від 14.06.2017 визначено, що остаточне прийняття продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної та товарно-транспортної накладної. Отже, як зазначає позивач за первісним позовом, зобов'язання оплатити товар виникло з наступного дня після дати, указаній на видатковій накладній, так як саме ця дата є датою остаточного прийняття продукції.
Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що умовами договору поставки не було обумовлено можливість направлення повідомлень, обміну кореспонденцією шляхом використання електронної пошти сторін договору. Позивач за первісним позовом зазначає, що він не отримував повідомлення відповідача за первісним позовом щодо утримання ним 86576,10 грн. із суми, що підлягає оплаті позивачу за первісним позовом за порушення строків поставки продукції. В обґрунтування наведеного позивач за первісним позовом посилається на постанову Вищого господарського суду України від 30.06.2016 у справі № 920/1737/16, відповідно до якої визнано неналежним доказом на підтвердження факту надання послуг за договором шляхом електронного листування, оскільки вони на підтверджують того, що листування відбулося саме між позивачем та відповідачем з приводу виконання вказаного договору.
В підготовчому засіданні 09.08.2018 представник позивача за первісним позовом заявив усне клопотання про окремий розгляд зустрічної позовної заяви та не об'єднувати зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою від 09.08.2018 у справі № 920/508/18 судом прийнято до розгляду усне клопотання представника позивача за первісним позовом про окремий розгляд зустрічної позовної заяви.
В судовому засіданні, яке відбулося 29.11.2018 представник позивача за первісним позовом зазначив, що не підтримує своє клопотання про окремий розгляд зустрічної позовної заяви.
Разом із позовною заявою позивач за первісним позовом подав клопотання про витребування доказів б/н від 09.07.2018, в якому просить суд витребувати у Генеральної прокуратури України оригінали або належним чином засвідчені копії договору поставки № 537-17 від 14.06.2017, додатку № 1 до договору № 537-17, видаткових накладних № РН-0002287 від 24.07.2017, № РН-0002465 від 04.08.2017; витребувати у відповідача за первісним позовом оригінал договору поставки № 537-17 від 14.06.2017, додатку № 1 до договору № 537-17, видаткових накладних № РН-0002287 від 24.07.2017, № РН-0002465 від 04.08.2017.
30.08.2018 позивачем за первісним позовом подано до суду клопотання про витребування доказів № 1 та № 3 від 28.08.2018, в яких просить суд витребувати у Генеральної прокуратури України оригінали або належним чином засвідчені копії довіреності № 840 від 20.07.2017 на ім'я інженера ОСОБА_3 та довіреності № 921 на ім'я інженера ОСОБА_3 від 04.08.2017, які були оформлені відповідачем за первісним позовом; витребувати у Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області оригінали або належним чином засвідчені копії довіреності № 840 від 20.07.2017 на ім'я інженера ОСОБА_3 та довіреності № 921 від 04.08.2017 на ім'я інженера ОСОБА_3, які були оформлені Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН».
В судовому засіданні 02.10.2018 представник позивача за первісним позовом відмовився від поданих позивачем клопотань про витребування доказів частково та просив суд витребувати від Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області оригінали або належним чином засвідчені копії довіреності № 840 від 20.07.2017 на ім'я інженера ОСОБА_3 та довіреності № 921 від 04.08.2017 на ім'я інженера ОСОБА_3, які були оформлені Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН»; витребувати у відповідача за первісним позовом оригінали або належним чином засвідчені копії наступних документів: звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік та перший квартал 2018 року; документів, відповідно до яких регламентується внутрішнє переміщення товарів, їх складський облік, та введення в експлуатацію продукції - автомат перекосу 8-1950-000 (3-4 категорія) у кількості 4 одиниці, яка отримана згідно видаткової накладної № РН-0002287 від 24.07.2017 на суму 3847826,54 грн., у тому числі картки складського обліку; замовлення-нарад, згідно якого були встановлені автомати перекосу 8-1950-000 (3-4 категорія); лімітно-заборна карта про використання автоматів перекосу8-1950-000 (3-4 категорія); документів, відповідно до яких регламентується внутрішнє переміщення товарів, їх складський облік, та введення в експлуатацію продукції - автомат перекосу 8-1950-000 (3-4 категорія) у кількості 4 одиниці, яка отримана згідно видаткової накладної № РН-0002465 від 04.08.2017 на суму 3847826,54 грн., у тому числі картки складського обліку; замовлення-нарад, згідно якого були встановлені автомати перекосу 8-1950-000 (3-4 категорія); лімітно-заборна карта про використання автоматів перекосу8-1950-000 (3-4 категорія).
Господарський суд Сумської області листом від 02.10.2018 № 920/508/18/6819/6825 та ухвалою від 12.11.2018 у справі № 920/508/18 витребував від Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області оригінали або належним чином засвідчені копії довіреності № 840 від 20.07.2017 на ім'я інженера ОСОБА_3 та довіреності № 921 від 04.08.2017 на ім'я інженера ОСОБА_3, які були оформлені Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН».
Крім того, в судовому засіданні 12.11.2018 представник позивача за первісним позовом усно зазначив, що не підтримує вищезазначені клопотання про витребування доказів.
30.08.2018 позивачем за первісним позовом подано до суду клопотання № 2 про зменшення розміру штрафних санкцій від 28.08.2018, в якому позивач за первісним позовом просить суд, у разі, якщо суд дійде висновків про задоволення зустрічного позову, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) до 3000,00 грн.
Суд прийняв до розгляду вищезазначене клопотання позивача за первісним позовом про зменшення розміру штрафних санкцій.
Крім наведеного, позивачем за первісним позовом подано відзив на зустрічний позов б/н від 28.08.2018 (вх. № 6437 від 30.08.2018), в якому проти зустрічних позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на необґрунтованість зустрічних позовних вимог та зазначає, що датою поставки товару є дата, зазначена у видаткових накладних, як у документі первинної бухгалтерської звітності; без отримання від відповідача за первісним позовом довіреності із зазначенням посади, прізвища, ім'я та по-батькові особи, відповідальної за отримання продукції, позивач за первісним позовом був би позбавлений можливості скласти (оформити) відповідну видаткову накладну.
Посилаючись на пункт 7.3 укладеного між сторонами договору, відповідно до якого у випадку порушення строків поставки більш ніж на 10 календарних днів відповідач за первісним позовом має право відмовитися від подальшого приймання й оплати продукції, а також вимагати повернення раніше сплачених за продукцію коштів, які позивач за первісним позовом зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення відповідача за первісним позовом, яке вважається отриманим позивачем за первісним позовом після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправлення відповідачем за первісним позовом на адресу позивача за первісним позовом, зазначену в даному договорі, при цьому на весь період починаючи з дати отримання авансового платежу до дати його повернення на суму авансового платежу нараховується процент у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, позивач за первісним позовом зазначає, відповідач за первісним позовом прийняв продукцію, не здійснив жодних дій, передбачених пунктом 7.3 договору, що також підтверджує його волевиявлення і погодження між сторонами поставок, які фактично відбулися за двома видатковими накладними.
Крім наведеного, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідачем за первісним позовом неправильно обраховано періоди прострочення, яке мало місце на його думку, оскільки день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені за порушення строку поставки, оскільки день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення.
10.09.2018 відповідач за первісним позовом подав до суду відповідь на відзив на зустрічний позов № 3276 від 06.09.2018 (вх. № 6598 від 10.09.2018), в якому відповідач за первісним позовом зазначає, що позивачем за первісним позовом не надано суду доказів на підтвердження відсутності прострочення з його боку, а надана позивачем за первісним позовом експрес-накладна «Нова Пошта» вказує на несвоєчасність виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань з поставки продукції.
У письмових поясненнях № 3575 від 26.09.2018 відповідач за первісним позовом зазначає, що вимоги зустрічної позовної заяви виникають з одних правовідносин що і вимоги первісної позовної заяви, а саме з договору від 14.06.2017 № 537-17 та підтверджуються одними і тими ж доказами, а тому розгляд в одному провадженні первісного і зустрічного позовів, що виникають з одних правовідносин, на думку відповідача за первісним позовом є доцільним та обґрунтованим.
01.10.2018 відповідачем за первісним позовом подано письмові заперечення № 3615 від 28.09.2018 (вх. № 7135 від 01.10.2018) на відповідь на відзив, де відповідач за первісним позовом зазначає, що вчинення господарської операції з оприбуткування здійснюється на підставі експрес-накладних «Нова Пошта», які є товарно-транспортними документами, а тому визначення відповідачем за первісним позовом дати вчинення господарської операції з оприбуткування продукції на підставі експрес-накладних «Нова Пошта» перевізника «Нова Пошта» є законним. Зазначена дата надходження продукції на склад «Нова Пошта» м. Конотоп і є датою, яка визначає дату виконання позивачем за первісним позовом зобов'язання з поставки продукції за укладеним між сторонами договором.
01.10.2018 відповідачем за первісним позовом подано до суду клопотання № 3632 від 01.10.2018 про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач за первісним позовом просить суд, у разі, якщо суд дійде висновків про задоволення первісного позову, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) до 1,00 грн.
Суд прийняв до розгляду вищезазначене клопотання відповідач за первісним позовом про зменшення розміру пені.
09.10.2018 позивачем за первісним позовом подано до суду електронною поштою письмові пояснення б/н від 09.10.2018 (вх. № 7429 від 09.10.2018), в яких позивач за первісним позовом заперечує факт надсилання на електронну пошту відповідача за первісним позовом листа позивача за первісним позовом № 185 від 15.08.2017 щодо продовження строків поставки продукції на 12 днів, та зазначає, що суд повинен відмовити у прийнятті вказаного доказу і виключити його з кола доказів, оскільки зазначену копію листа позивача за первісним позовом № 185 від 15.08.2017 щодо продовження строків поставки, подано відповідачем за первісним позовом з порушенням строку та без клопотання про приєднання вказаного доказу до матеріалів даної справи із обґрунтуванням неможливості подання даного доказу у встановлений законом строк. А також позивач за первісним позовом зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору поставки не обуло передбачено можливості направляння сторонами один одному інформації і документації в електронному вигляді, в тексті договору поставки в графі «реквізити сторін» не зазначено адрес електронної пошти сторін, крім того вищевказаний лист не містить цифрового підпису.
Відповідачем за первісним позовом на виконання вимог суду разом із супровідним листом № 3777 від 10.10.2018 надано суду для долучення до матеріалів даної справи копії наступних документів: інформації складського обліку про наявність продукції на складах за липень 2017 року по номенклатурі - автомат перекосу; картки складського обліку № 693 автомат перекосу 8-1950-000; вимоги №№ 43154, 43173, 43172, 43171, 43164, 43195.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 11.10.2018 у справі № 920/508/18 закрито підготовче провадження та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 12.11.2018.
12.11.2018 від представника позивача за первісним позовом до суду надійшла заява б/н від 07.11.2018 (вх. № 2525к від 12.11.2018) про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.
Відповідачем за первісним позовом також подано до суду заяву № 4579 від 12.11.2018 про стягнення з позивача за первісним позовом витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду даної справи, які складають добові представника в сумі 740,00 грн. та транспортні витрати, в т.ч. добові водія в розмірі 185 грн. за добу (09.08.2018, 02.10.2018, 11.10.2018, 12.11.2018), витрати на утримання автомобіля, які будуть надані відповідачем за первісним позовом після визначення їх розміру протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у даній справі.
29.11.2018 представником позивача надано до суду разом з клопотанням б/н від 29.11.2018 (вх. № 8524 від 29.11.2018) для долучення до матеріалів зазначеної справи докази понесених позивачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копії договору про надання правничої допомоги від 01.07.2018, акту виконаних робіт від 29.11.2018 та квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.11.2018.
29.11.2018 від Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області до суду надійшов лист № 4997/10/08-01-2303 від 27.11.2018, в якому останній повідомляє суд про неможливість надання на вимогу суду оригіналів або належним чином засвідчені копії довіреності № 840 від 20.07.2017 на ім'я інженера ОСОБА_3 та довіреності № 921 від 04.08.2017 на ім'я інженера ОСОБА_3, які були оформлені Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН».
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 29.11.2018 пояснив, що якщо представник відповідача визнає дати зазначені на довіреності № 840 від 20.07.2017 на ім'я інженера ОСОБА_3 та довіреності № 921 від 04.08.2017 на ім'я інженера ОСОБА_3, представник позивача за первісним позовом не буде підтримувати раніше заявленого ним клопотання про витребування таких доказів від Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 29.11.2018 пояснив, що визнає дати зазначені на довіреності № 840 від 20.07.2017 на ім'я інженера ОСОБА_3 та довіреності № 921 від 04.08.2017 на ім'я інженера ОСОБА_3
А тому, як зазначає представник позивача за первісним позовом, він вважає, що у зв'язку з визнанням представником відповідача за первісним позовом дати зазначеної на вищевказаних довіреностях, необхідність у їх витребуванні відпала, і він не підтримує цього клопотання та не наполягає на його задоволені.
05.12.2018 представником позивача за первісним позовом подано до суду клопотання б/н від 05.12.2018 (вх. № 8643 від 05.12.2018) про перенесення судового засідання у даній справі у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні у Верховному Суді.
Представник відповідача за первісним позовом заперечує проти задоволення клопотання позивача щодо відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження за його необґрунтованістю та безпідставністю.
Суд, розглянувши клопотання представника позивача за первісним позовом про перенесення судового засідання та приймаючи до уваги заперечення представника відповідача за первісним, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що розгляд даної справи по суті розпочатий 12.11.2018, відкладався ухвалою від 12.11.2018 у справі № 920/508/18, а також у судовому розгляді справи по суті оголошувалась перерва до 06.12.2018, а тому суд обмежений у строках проведення розгляду даної справи по суті та не вбачає підстав для його відкладення.
Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин даної справи відхиляє доводи представника позивача за первісним позовом щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). Крім того позивач за первісним позовом, у відповідних випадках не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно статті 56 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
В матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті, а неявка представника позивача за первісним позовом не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_4 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 06.12.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
14.06.2017 року між сторонами укладено договір поставки № 537-17 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 договору позивач за первісним позовом зобов'язується передати, а відповідач за первісним позовом зобов'язується прийняти й оплатити продукцію, вказану у додатку 1 до цього договору на умовах, передбачених даним договором.
Позивач повідомляє суду, що не має оригіналу договору поставки № 537-17 від 14.06.2017, оригіналу додатку № 1 до договору, оригіналів видаткових накладних № РН-0002287 від 24.07.2017, РН-0002465 від 04.08.2017, так як згідно протоколу обшуку від 11.10.2017, складеного прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 в рамках досудового розслідування № 42017081020000040 було проведено обшук в приміщенні позивача за первісним позовом, та вилучено документацію позивача за первісним позовом, в тому числі папку з оригіналами договорів, укладеними останнім з іншими суб'єктами господарської діяльності за 2017 рік (пункт 173 протоколу обшуку), видаткові накладні за 2017 рік, (пункт 174 протоколу обшуку), видаткові накладні за липень 2017 року (пункт 177 протоколу обшуку), видаткові накладні за серпень 2017 року (пункт 180 протоколу обшуку), видаткові накладні позивача за первісним позовом із іншими суб'єктами господарської діяльності за 2017 рік. (пункт 211 протоколу обшуку); згідно протоколу обшуку від 18.12.2017 року, складеному слідчим ОВС слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області капітаном юстиції ОСОБА_2 в рамках досудового розслідування за № 22017080000000051 було вилучено видаткові накладні, договори поставки, купівлі-продажу, з додатковими угодами та специфікаціями за 2017 рік (пункти 120-139 протоколу обшуку).
Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість, номенклатура продукції вказується в додатку 1 до даного договору, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно пункту 3.1 договору, поставка продукції здійснюються однією партією на умовах поставки DDР м. Конотоп, склад «Нова Пошта» відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року.
Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у додатку № 1 і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки позивача за первісним позовом, пов'язані з поставкою продукції. Загальна вартість договору на момент його укладання складає 4809783,18 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 801630,53 грн.
Згідно пункту 5.1 договору, оплата відповідачем за первісним позовом продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача за первісним позовом, зазначений у даному договорі.
Відповідно до пункту 5.2 договору, оплата відповідачем за первісним позовом здійснюється наступним чином: 100 % від вартості партії продукції -протягом 10 робочих днів з дати прийняття відповідної партії продукції покупцем, після проходження нею вхідного контролю.
Згідно з пунктом 6.5 договору, остаточне прийняття продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної та товаро транспортної накладної.
Відповідно до додатку № 1 до договору відповідачу за первісним позовом поставляється продукція - автомат перекоса 8-1950-000 (3-4 категорія) на загальну суму 4809783,18 грн. (з ПДВ).
Позивач за первісним позовом в обґрунтування своїх первісних позовних вимог зазначає, що на виконання умов договору № 537-17 він поставив відповідачу за первісним позовом обумовлену договором продукцію на загальну суму 4809783,18 грн., що підтверджується видатковими накладними РН-0002287 від 24.07.2017, РН-0002465 від 04.08.2017, податковими накладними № 62 від 04.08.2017, № 186 від 24.07.2017, актом звірки взаємних розрахунків від 11 травня 2018 року, експрес-накладною «Нова пошта» № 5900271579656 від 24.07.2017, проте відповідач за первісним позовом всупереч умов договору несвоєчасно розрахувався за поставлену позивачем за первісним позовом продукцію, а саме не виконав умови пункту 5.2 договору, не оплатив 100 % вартості партії продукції - протягом 10 робочих днів з дати прийняття відповідної партії продукції покупцем. За рахунком-фактурою СФ-0001361 (видаткова накладна РН-0002287 від 24.07.2017 та видаткова накладна РН-0002465 від 04.08.2017) відповідачем за первісним позовом здійснено оплату в розмірі 4723207,08 грн. 21.09.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 3669 від 21.09.2017.
Як зазначає позивач за первісним позовом, оплата за договором відповідачем за первісним позовом здійснена з порушенням строків оплати, та не в повному обсязі, у зв'язку з чим сума недоплати становить 86576,10 грн.
Згідно пункту 7.2 договору, у випадку порушення більш ніж 30 календарних днів строку оплати продукції, відповідач за первісним позовом сплачує позивачу за первісним позовом пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.
Пунктом 7.6 договору визначено, що неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення.
Відповідно до наведеного позивачем за первісним позовом у позовній заяві розрахунку сума пені, нарахованої за період з 21.09.2017 по 14.06.2018, становить 19286,31 грн., інфляційні втрати за період з 21.09.2017 по 14.06.2018 складають суму 6611,89 грн. та 3 % річні за період з 21.09.2017 по 14.06.2018 складають суму 1899,93 грн.
Відповідач за первісним позовом зазначає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом відповідачем за первісним позовом визнаються частково, а саме в сумі 4743,90 грн. - 3 % річних, оскільки відповідач за первісним позовом дійсно прострочив оплату поставленої позивачем за первісним позовом продукції, а саме: 5 одиниць автоматів перекосу 8-1950-000 (3-4 категорія) загальною вартістю 4809783,18 грн., кількість, номенклатура якої, визначена в додатку 1 до договору, проте, як зазначає відповідач за первісним позовом, визначений позивачем за первісним позовом період прострочення сплати вартості продукції не відповідає дійсності, а тому розрахунок пені, інфляційних втрат та річних не відповідають умовам договору. Проти решти позовних вимог позивача за первісним позовом відповідач за первісним позовом заперечує, вважає їх необґрунтованими, неправомірними та безпідставними.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодексу України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (стаття 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України, укладені між сторонами договори поставки є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.
Частиною першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено
Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, статтею 655, частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця (стаття 664 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)(стаття 610 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та статей 216-218 Господарського кодексу України, наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації, пені та штрафу, передбачених договорами.
Згідно частини першої статті 230 та частини шостої статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, друга статті 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Як уже зазначалося вище, умовами пункту 3.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється однією партією па умовах поставки DDP м. Конотоп, склад «Нова Пошта» відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року.
Зважаючи на умови пункту 3.1 договору зобов'язання позивача за первісним позовом вважаються виконаними з дати надходження продукції на склад «Нова Пошта», м. Конотоп.
Відповідно до пункту 6.1 договору сторони встановили, що до відносин за договором застосовуються Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 15.06.1965 № П-6; Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція П-7). Сторони зобов'язуються провести приймання продукції за кількістю і якісно відповідно до вказаних нормативних актів.
Відповідно до пункту 6 Інструкції П-7, приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється на складі одержувача в наступні строки:
а) при іногородній поставці - не пізніше 20 днів, а які швидко псуються продукції - не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту або її надходженням на склад одержувача при доставці продукції постачальником або при її вивезенні одержувачем.
Відповідно до додатку № 1 від 14.06.2017 до договору, партія поставки складалась з 5 одиниць автоматів перекосу 8-1950-000 (3-4 категорія) 8-1950-000-ТУ.
Як свідчать матеріали справи, позивач за первісним позовом здійснив поставку партії продукції двома частинами: 26.07.2018 на суму 3847826,54 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0002287 від 24.07.2017 та експрес-накладною «Нова Пошта» від 24.07.2017 № 59998049774062 (4 одиниці), та 07.08.2018 на суму 961956,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0002465 від 04.08.2017 та експрес-накладною «Нова Пошта» від 05.08.2018 № 59998050328890 (1 одиниця).
Позивачем за первісним позовом до позовної заяви позивачем за первісним позовом додано зовсім іншу експрес-накладну «Нова Пошта» № 5900271579656 від 24.07.2017 (т. 1 а.с. 31).
За зазначенню експрес-накладною позивачем за первісним позовом здійснена поставка блоку антенного БА (АРК-УД) за договором від 05.07.2017 № 623-17 за видатковою накладною від 24.07.2017 № РН-0002283.
Крім того, в експрес-накладній «Нова Пошта» від 24.07.2017 № 59000271579656 в інформації про відправника адреса відправлення - м. Запоріжжя, відділення № 50 (до 30 кг на одне місце). За паспортом на виріб 8-1950-000 маса автомату перекосу становить 122+2 кг. Отже, автомат перекосу в кількості 4 штуки не міг бути відправлений через відділення «Нова Пошта» № 50 за експрес-накладною від 24.07.2017 року № 59000271579656.
Зазначений факт визнано представником позивача за первісним позовом в судовому засіданні, яке відбулося 29.11.2018.
Таким чином, відповідно до умов пункту 3.1 договору, зобов'язання по поставці продукції за даним договором виконані позивачем в повному обсязі 07.08.2018.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Вищого господарського суду України від 23.01.2016 у справі № 910/15549/15 зазначено, що належними та допустимими доказами підтвердження факту поставки певної кількості товару у певний визначений у часі, зокрема, можуть бути товаротранспортні документи (накладні, тощо).
Первинний документ (в господарському праві) - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Отже, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.07.2018 у справі № 921/49/17-г/3.
Відповідно до підпункту «а» пункту 6 Інструкції П-7, строк на прийняття продукції за якістю та комплектністю (вхідний контроль) закінчився 27.08.2017.
Позивач за первісним позовом не врахував визначені пунктами 5.2 та 6.1 договору та пунктом 6 Інструкції П-7 строки проходження вхідного контролю, а також того, що обов'язок відповідача за первісним позовом оплатити продукцію настає після отримання всієї партії, розмір якої визначений специфікацією до договору, а не її частини.
Враховуючи умови пункту 5.2 договору відлік строку на проведення оплати розпочався 28.08.2017 та сплив 08.09.2017, а фактично відповідач за первісним позовом провів оплату 21.09.2017, тобто затримка в оплаті становить 11 днів.
Враховуючи, що затримка в оплаті отриманої продукції становить 11 днів, а, відповідно до пункту 7.2 договору, пеня починає нараховуватись з 31-го дня прострочення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення пені з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом за порушення строку оплати за даним договором.
Що стосується вимог позивача за первісним позовом про стягнення інфляційних нарахувань, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, у якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, у які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція.
В нашому випадку і термін здійснення оплати і фактична оплата здійснені в межах одного місяця, а отже нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 92270,88 грн. є безпідставним та неправомірним.
Судом здійснено розрахунок 3 % річних за період з 08.09.2017 по 20.09.2017 (одинадцять днів прострочення платежу) за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН», можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 917/1622/16, відповідно до якого загальна сума 3 % річних за вищевказаний період складає 5139,22 грн.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 38873,26 грн. пені, 92270,88 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 11385,35 грн. за прострочення оплати продукції.
Стосовно вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення на його користь з відповідача за первісним позовом недоплати в сумі 86576,10 грн. та нарахуванням штрафних санкцій у сумі 27798,13 грн. (із яких: 19286,31 грн. - пеня, 6611,89 грн. - інфляційні втрати та 1899,93 грн. - 3 % річні) суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось раніше, пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється однією партією па умовах поставки DDP м. Конотоп, склад «Нова Пошта» відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року.
Кінцевим терміном поставки є 24.07.2018, проте фактичне надходження продукції на склад «Нова Пошта» відбулося на підставі експрес-накладних:
- від 24.07.2017 № 59998049774062 (надійшло 26.07.2017 4 одиниці);
- від 05.08.2017 № 59998050328890 (надійшла 07.08.2017 1 одиниця).
При укладенні даного договору сторони погодили умову (пункт 5.5 договору), відповідно до якої неустойка, що підлягає сплаті позивачем за первісним позовом, а також понесені відповідачем за первісним позовом видатки й збитки, що підлягають відшкодуванню позивачем за первісним позовом, розраховані в порядку, визначеному даним договором і чинним законодавством, можуть бути утримані відповідачем за первісним позовом в однобічному безумовному порядку (у тому числі після закінчення строку дії даного договору) із суми, що підлягає оплаті позивачеві за первісним позовом, шляхом відправлення позивачу за первісним позовом відповідного повідомлення із вказівкою суми неустойки, розрахунків видатків і збитків. Утримання неустойки, видатків і збитків не спричиняє зміни ціни продукції.
Керуючись даним положенням договору на електронну адресу позивача за первісними позовом відповідачем за первісним позовом відправлено повідомлення від 11.09.2017 № 198е про утримання штрафних санкцій в сумі 86576,10 грн. із суми, що підлягає оплаті, а також розрахунок штрафних санкцій за даним договором (т. 1 а.с. 155-156).
Таким чином, за порушення строків поставки продукції штраф та пеня на загальну суму 86576,10 грн. утримані відповідачем за первісним позовом при здійсненні оплати за поставлену продукцію у відповідності до умов договору, а отже вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом суми недоплати в розмірі 86576,10 грн., а тим більше нарахування на цю суму пені, інфляційних втрат та 3 % річних, визнається судом необґрунтованою та неправомірною.
З урахування вищенаведеного, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 3 % річних в сумі 5139,22 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню, а в задоволенні іншої частини первісних позовних вимог суд відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю та неправомірністю нарахування.
Стосовно зустрічних позовних вимог відповідача за первісним позовом суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 197 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Згідно частини першої статті 532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
В даному випадку, позивач за первісним позовом повинен був поставити на склад «Нова Пошта» м. Конотоп 5 штук автоматів перекосу до 24 липня 2017 року включно.
Проте, поставка партії продукції, в порушення умов договору, здійснена позивачем за первісним позовом двома частинами, а саме: чотири автомати перекосу -26.07.2017, а один автомат перекосу - 07.08.2017.
Чотири одиниці продукції на суму 3847826,54 грн. станом на 24 липня 2017 року знаходились ще у місті Запоріжжя, що підтверджується видатковою накладною від 24.07.2017 № РН-0002287 та експрес-накладною «Нова Пошта» від 24.07.2017 № 59998049774062, в якій зазначено розрахункову дату прибуття - 26 липня 2017 року. Саме 26 липня 201 7 року продукція була отримана представником відповідача за первісним позовом у відділенні «Нова Пошта» у м. Конотоп.
Отже, продукція на суму 3847826,54 грн. фактично поставлена позивачем за первісним позовом 26 липня 2017 року, тобто на один день пізніше визначеного договором строку поставки.
Остання п'ята одиниця продукції на суму 961956,64 грн. поставлена на склад «Нова Пошта» у м. Конотоп 07.08.2017, що підтверджується експрес-накладною від 05.08.2017 № 59998050328890.
Таким чином, продукція на суму 961956,64 грн. поставлена позивачем за первісним позовом відповідачеві за первісним позовом тільки 07.08.2017, тобто на 13 днів пізніше визначеного договором строку.
Приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до пункту 7.3 договору, у випадку порушення строків або обсягів поставок продукції, позивач за первісним позовом сплачує відповідачеві за первісним позовом штраф в розмірі 8 % від вартості не поставленої в строк продукції за кожен факт порушення.
Перевіривши розрахунок заявленої відповідачем за первісним позовом до стягнення з позивача за первісним позовом суми пені за порушення строків виконання зобов'язання за укладеним між сторонами договором суд встановив, що відповідачем за первісним позовом невірно визначено останній день прострочення, оскільки він нарахував пеню за день, в який відбулась поставка продукції (виконання зобов'язання) у зв'язку з чим зазначений розрахунок виконано з порушення норм закону.
Період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб'єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов'язання.
У свою чергу, день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення, оскільки суб'єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов'язання (стаття 599 Цивільного кодексу України).
За таких підстав судом здійснено перерахунок пені за періоди з 25.07.2017 по 25.07.2017 (один день прострочення поставки) та з 25.07.2017 по 07.08.2017 (тринадцять днів прострочення поставки) за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН», і відповідно сума пені за зазначені періоди складає 15703,27 грн.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 № 3-88гс11.
Відповідно до наведеного у зустрічній позовній заяві розрахунку сума штрафу у розмірі 8 % вартості непоставленої в строк продукції складає: 4809783,18 грн. х 8 % = 384782,65 грн.
Відповідно до пункту 5.5 договору сторони дійшли згоди, що неустойка, що підлягає сплаті позивачем за первісним позовом, а також понесені відповідачем за первісним позовом видатки й збитки, що підлягають відшкодуванню позивачем за первісним позовом, розраховані в порядку, визначеному даним договором і чинним законодавством, можуть бути утримані відповідачем за первісним позовом в однобічному безумовному порядку (у тому числі після закінчення строку дії даного договору) із суми, що підлягає оплаті позивачу за первісним позовом, шляхом відправлення позивачеві за первісним позовом відповідного повідомлення із вказівкою суми неустойки, розрахунків видатків і збитків. Утримання неустойки, видатків і збитків не спричиняє зміни ціни продукції.
Як уже зазначалося раніше, керуючись даним положенням договору на електронну адресу позивача за первісним позовом відповідачем за первісним позовом відправлене повідомлення від 11.09.2017 № 198е про утримання штрафних санкцій в розмірі 86576,10 грн. із суми, що підлягає оплаті, а також розрахунок штрафних санкцій за даним договором.
Таким чином, штраф та пеня на загальну суму 86576,10 грн. утримані відповідачем за первісним позовом при здійсненні оплати за поставлену продукцію.
З огляду на невірний розрахунок пені, здійснений позивачем за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність зустрічних позовних вимог в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом штрафних санкцій - неустойки (пеня, штраф) в розмірі: 15703,27,04 грн. (пеня) + 384782,65 грн. (штраф) - 86576,10 (утримана неустойка) = 313909,82 грн. В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідач за первісним позовом у відзиві на позов № 2927 від 02.08.2018 зазначає, що визнає вимоги позивача за первісним позовом частково, а саме в сумі 4743,90 грн. - 3 % річних, у зв'язку з чим відповідач за первісним позовом просить здійснити зустрічне зарахування належних до стягнення та визнаних відповідачем за первісним позовом 4743,90 грн. - 3 % річних та заявлених відповідачем за первісним позовом до позивача за первісним позовом зустрічних позовних вимог про стягнення 319369,59 грн. штрафних санкцій.
В силу статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу України щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (частина третя статті 203 Господарського кодексу України). При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
Частиною одинадцятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
На підставі викладеного суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь відповідача за первісним позовом.
30.08.2018 позивачем за первісним позовом подано до суду клопотання № 2 про зменшення розміру штрафних санкцій від 28.08.2018, в якому позивач за первісним позовом просить суд, у разі, якщо суд дійде висновків про задоволення зустрічного позову, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) до 3000,00 грн.
01.10.2018 відповідачем за первісним позовом подано до суду клопотання № 3632 від 01.10.2018 про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач за первісним позовом просить суд, у разі, якщо суд дійде висновків про задоволення первісного позову, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) до 1,00 грн.
Щодо клопотання позивача за первісним позовом про зменшення розміру штрафних санкцій № 2 від 28.08.2018, в якому позивач за первісним позовом просить суд, у разі, якщо суд дійде висновків про задоволення зустрічного позову, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) до 3000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами статті 233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Відповідно до пункту 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).
Правова позиція Верховного Суду «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.
В огрунтування зазначеного клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій № 2 від 28.08.2018 позивач за первісним позовом зазначає, що винятковість обставин, на які він посилається, полягає в тому, що позивач за первісним позовом не мав змоги поставити товар раніше, аніж були видані довіреності відповідачем за первісним позовом на отримання товару у відповідній кількості. При цьому, позивач за первісним позовом зазначає, що товар поставлений відповідачеві за первісним у повному обсязі, а в матеріалах справи відсутні докази того, що для останнього мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо), так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин. Сума штрафних санкцій, які вимагає стягнути з позивача за первісним позовом відповідач за первісним позовом, значно перевищує розмір неустойки перед розміром збитків, у разі якщо вони взагалі були завдані.
Позивач за первісним позовом зазначає, що враховуючи ступінь виконання зобов'язання, розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення є неспіврозмірним та несправедливим, в той час як неустойка як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов'язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Крім цього, позивач за первісним позовом зазначає, що поточний показник майнового стану позивача за первісним позовом у порівнянні з відповідачем за первісним позовом є значно меншим, розмір статутного капіталу якого становить 18525000,00 грн., що перевищує розмір статутного капіталу позивача за первісним позовом більш ніж у 882 рази, також більшим є й розмір чистого прибутку позивача, що свідчить про те, що спірне порушення не завдало відповідачу за первісним позовом збитків. Вказана інформація про статутний капітал міститься у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які долучалися до первісної позовної заяви.
Як встановлено судом, заявляючи клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені до 3000,00 грн, позивач за первісним позовом посилається лише на те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, не навівши обґрунтування зазначених тверджень, підстав для такого зменшення, винятковості даного випадку, не надавши відповідних доказів на підтвердження цих обставин та їх реального існування, оскільки саме лише посилання позивача за первісним позовом на те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків не є достатньою підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
Проте, приймаючи до уваги те, що позивачем за первісним позовом виконано свої зобов'язання перед відповідачем за первісним позовом з порушенням умов договору, укладеного між сторонами, а також те, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з позивача за первісним позовом, повинен ґрунтуватися, крім вищевикладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України), суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача за первісним позовом про зменшення розміру штрафних санкцій частково, зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій за порушення строку поставки продукції на 50 % та стягнути з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом штрафні санкції у розмірі 156954,91 грн.
В задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом № 3632 від 01.10.2018 про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач за первісним позовом просить суд, у разі, якщо суд дійде висновків про задоволення первісного позову, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) до 1,00 грн. суд відмовляє, з огляду на те, що судом відмовлено в задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом штрафних санкції (пені).
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_4 України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною одинадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору за подання первісного позову покладається на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог в сумі 74,68 грн., а також витрати відповідача за первісним позовом по сплаті судового збору щодо подання зустрічного позову покладаються на позивача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог в сумі 2354,55 грн.
Таким чином, з урахуванням приписів частини одинадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з позивача за первісним позовом підлягають стягненню на користь відповідача за первісним позовом витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених первісних та зустрічних позовних вимог в сумі 2279,87 грн. (2354,55-74,68).
Відповідачем за первісним позовом подано до суду заяву № 4579 від 12.11.2018 про стягнення з позивача за первісним позовом витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду даної справи, які складають добові представника в сумі 740,00 грн. та транспортні витрати, в т.ч. добові водія в розмірі 185 грн. за добу (09.08.2018, 02.10.2018, 11.10.2018, 12.11.2018), витрати на утримання автомобіля, які будуть надані відповідачем за первісним позовом після визначення їх розміру протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у даній справі.
В судовому засіданні 06.12.2018 суд роз'яснив представнику відповідача за первісним позовом, що частиною шостою статті 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
12.11.2018 від представника позивача за первісним позовом до суду надійшла заява б/н від 07.11.2018 (вх. № 2525к від 12.11.2018) про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.
29.11.2018 представником позивача надано до суду разом з клопотанням б/н від 29.11.2018 (вх. № 8524 від 29.11.2018) для долучення до матеріалів зазначеної справи докази понесених позивачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копії договору про надання правничої допомоги від 01.07.2018, акту виконаних робіт від 29.11.2018 та квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.11.2018.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу позивачем до зазначених заяви та клопотання додано копії наступних документів: договору про надання правничої допомоги від 01.07.2018, платіжного доручення № 5802 від 05.11.2018 на суму 13000,00 грн, рахунку-фактури № СФ-0000018 від 05.11.2018, акту № 16 від 05.11.2018 прийняття-передачі наданої правової допомоги від 22.05.2018, додатку № 1 до акту № 16 від 05.11.2018 розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, акту виконаних робіт від 29.11.2018 та квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.11.2018 на суму 4400,00 грн.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом пункту 4 договору про надання правничої допомоги від 01.07.2018, за надання правничої допомоги позивач за первісним позовом здійснює оплату за схемою «ведення конкретної справи», яка залежить від умов, зазначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального господарського кодексу України. Загальна вартість правничої допомоги визначається актами виконаних робі (проміжними за первинний період та кінцевим), підписаними сторонами. Оплата правничої допомоги включає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, у т.ч. підготовки справи до розгляду, роботу зі збору доказів, тощо, який визначається виключно за узгодженням представника та позивача за первісним позовом та може бути змінений у будь-який момент виключно на підставі їхньої спільної домовленості. Позивач за первісним позовом додатково оплачує представнику компенсацію його витрат, необхідних для надання правничої допомоги за межами м. Запоріжжя (транспортні, відрядження та ін.) шляхом видачі авансу на очікувану суму витрат з подальшим кінцевим розрахунком протягом 3-х днів згідно наданих представником підтверджувальних документів. Порядок розрахунків: поточні часткові розрахунки за певний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) - протягом 3-х днів з дня підписання сторонами кожного проміжного акту виконаних робіт за певний період. Кінцевий розрахунок - протягом 3-х днів з дня підписання кінцевого акту виконаних робіт.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В даному випадку представником позивача за первісним позовом надано суду в якості доказів понесення ним витрат на правничу допомогу копії наступних документів: договору про надання правничої допомоги від 01.07.2018, платіжного доручення № 5802 від 05.11.2018 на суму 13000,00 грн, рахунку-фактури № СФ-0000018 від 05.11.2018, акту № 16 від 05.11.2018 прийняття-передачі наданої правової допомоги від 22.05.2018, додатку № 1 до акту № 16 від 05.11.2018 розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, акту виконаних робіт від 29.11.2018 та квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.11.2018 на суму 4400,00 грн.
Приймаючи до уваги надання суду представником позивача за первісним позовом на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, у розумінні вимог статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача за первісним позовом б/н від 07.11.2018 (вх. № 2525к від 12.11.2018) про стягнення витрат на правничу допомогу частково та стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог в сумі 330,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 126, 129, 185, 233, 236-238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні клопотання представника позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970) б/н від 05.12.2018 (вх. № 8643 від 05.12.2018) про перенесення судового засідання у даній справі відмовити.
2. Клопотання позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970) б/н від 28.08.2018 (вх. № 1875к від 30.08.2018) про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити частково.
3. В задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом - Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 12602750) № 3632 від 01.10.2018 (вх. № 2135к від 01.10.2018) про зменшення штрафних санкцій відмовити.
4. Заяву представника позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970) б/н від 01.11.2018 (вх. № 2525к від 12.11.2018) про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
5. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970) задовольнити частково, в частині стягнення з Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 12602750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970) 3 % річних в сумі 5139,22 грн.
6. В задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовити.
7. Зустрічні позовні вимоги Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 12602750) задовольнити частково, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970) на користь Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 12602750) штрафних санкцій в сумі 156954,91 грн.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970) на користь Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 12602750) штрафні санкції в сумі 151815,69 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2279,87 грн.
9. В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовити.
10. Стягнути з Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 12602750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970) витрати на правничу допомогу в сумі 330,60 грн.
11. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
12. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
13. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 11 грудня 2018 року.
Суддя Н.О. Спиридонова