ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.12.2018 м. КиївСправа № 910/12320/18
За позовом: заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі:
позивача-1: СВЯТОШИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ;
позивача-2: комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА";
до: ОРГАНІЗАЦІЇ ВЕТЕРАНІВ СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА;
про: зобов'язання повернути нежитлове приміщення.
Суддя Балац С.В.
Представники:
прокурор у справі: Греськів І.І.
позивача-1: Солодка Л.Л.;
позивача-2: Микитин С.С.;
відповідача: Бездольний О.С., Патраманський В.І.
Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8 (далі - прокурор) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі СВЯТОШИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (далі - позивач-1) та комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА" (далі - позивач-2) до ОРГАНІЗАЦІЇ ВЕТЕРАНІВ СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА (далі - відповідач) про зобов'язання повернути нежитлове приміщення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку із закінченням строку дії укладеного між позивачем-1, як орендодавцем, позивачем-2, як балансоутримувачем та відповідачем, як орендарем, договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 10.05.2016 № 558 (далі - Договір), відповідачем має бути здійснена передача орендованого майна позивачу-2 по акту приймання-передачі. Проте, після закінчення терміну дії Договору відповідач орендоване приміщення не звільнив, що призвело до звернення прокурора до господарського суду із вимогами про зобов'язання відповідача повернути орендоване приміщення за Договором.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12320/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 17.10.2018.
Судове засідання призначене на 17.10.2018 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Балац С.В. на лікарняному.
Ухвалами господарського суду м. Києва від 12.11.2018 сторони повідомлені про призначення підготовчого судового засідання на 03.12.2018.
17.10.2018 року до господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки прокурором не доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та не надано доказів виконання частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому відповідач вважає, шо позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 03.12.2018 суд дослідив заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та вирішив її задовольнити, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру" однією із функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Положеннями частин 3 та 4 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Як зазначає Конституційний суд України у своєму рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 (далі - Рішення від 08.04.1999 № 3-рп/99), прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурором зазначено, що згідно з розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.02.2015 № 58 "Про передачу та закріплення житлового та нежитлового фонду", балансоутримувачем вказаного приміщення є Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва". За умовами п.п. 1.1, п.4.3 Статуту Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", затвердженого розпорядженням КМДА від 06.01.2015 № 8 (далі - Статут), комунальне підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та віднесене до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації. Засновником і власником комунального підприємства є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.
Відповідно до ст.ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
За приписами ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Отже, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація та Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" в силу указаних вимог закону та делегованих їм повноважень зобов'язані діяти в інтересах всіх мешканців міста Києва та на захист інтересів територіальної громади, зокрема з метою захисту комунальної власності.
Майно комунального підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві господарського відання. Тобто, як стверджує прокурор, економічні інтереси держави полягають і в законному та ефективному використанні об'єктів, що є комунальною власністю - для задоволення суспільної потреби у функціонуванні місцевого самоврядування.
Крім того, як зазначає прокурор, законодавець надавши прокурору повноваження представництва насамперед визначив можливість органам прокуратури захищати державні інтереси, а тому порушення інтересів територіальної громади є безумовною підставою для вжиття заходів реагування в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", порушення прав Українського народу (територіальної громади), який є невід'ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов'язку держави щодо забезпечення прав людини. Відтак, в силу норм ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язком прокурора є захист інтересів держави у тому числі територіальної громади.
При цьому прокурор, вказує, що відповідно до п. 14.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за використанням майна, переданого в оренду, та документальний контроль своєчасності надходження орендної плати до бюджету (міського).
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" відповідно до п. 14.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 та п. 5.1.11 Статуту повинно проводити відповідну претензійно- позовну роботу. Проте, відповідних заходів ним не було вжито. Комунальне підприємство звернулось до прокуратури з листом від 15.08.2018 № 420 про вжиття відповідних заходів реагування, оскільки у підприємства відсутні грошові кошти для сплати судового збору.
Таким чином, Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації Київською міською радою делеговано правомочності щодо управління зазначеним комунальним майном, а Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" ввірено функції балансоутримувача вказаного приміщення, однак заходів щодо усунення повернення комунального майна після закінчення договору оренди останні не вживають, з позовом до суду з приводу повернення нежитлового приміщення не зверталися, що, на думку прокурора, свідчить про неналежне здійснення органом управління майном та підприємством-балансоутримувачем своїх повноважень щодо захисту державних інтересів.
При цьому, нездійснення захисту державних інтересів у даному випадку виявляється в пасивній поведінці Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та комунального підприємства, які є уповноваженими суб'єктами по захисту інтересів держави та територіальної громади міста Києва в суді.
Отже, на думку прокурора, вказане свідчить про неналежне здійснення Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією та Комунальним підприємством повноважень по захисту державних інтересів, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття Київською місцевою прокуратурою № 8 заходів представницького характеру шляхом пред'явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.
Використання відповідачем нежитлового приміщення, після закінчення терміну дії договору оренди порушує інтереси держави в особі Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства, які у даному випадку позбавлені можливості отримувати прибуток за користування зазначеним майном, ефективно та виключно в інтересах територіальної громади міста Києва розпоряджатись комунальним майном або передати цей об'єкт в оренду іншому користувачу.
Таким чином, із наданих Заступником прокурора обґрунтувань вбачається, що звертаючись із позовом в особі Комунального підприємства та Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, прокурор фактично стає на захист інтересів територіальної громади м. Києва, які ототожнюються прокурором із інтересами держави.
Проте, суд приходить до висновку, що в даному випадку правовідносини сторін спору не зачіпають інтересів держави, а стосуються лише питання можливості місцевої влади отримувати прибуток від надання комунального майна в оренду, тобто питання ефективного та виключно в інтересах територіальної громади міста Києва розпорядження комунальним майном.
Суд вважає за необхідне вказати, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.
Водночас, суд констатує, що у позові не вказується, якими повноваженнями органу виконавчої влади наділені позивачі у спірних відносинах, та які конкретні інтереси держави в даному випадку порушуються.
Крім того, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.
Однак, суд зазначає, що Комунальне підприємство не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені публічно-владні управлінські функцій в межах спірних правовідносин.
Отже, суд приходить до висновку, що прокурор не наділений правом на представництво інтересів Комунального підприємства при вирішенні даного спору, що має наслідком залишення позову прокурора без розгляду в інтересах позивача-2.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Також суд враховує, що Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 58 від 06.02.2015 позивач-1 передав позивачу-2 спірне майно у повне господарське відання. Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Отже, оскільки позивач-1 не здійснює володіння, користування і розпорядження спірним майном, то не може мати місце бездіяльність позивача-1 щодо захисту порушених прав.
Також, суд вважає недоведеним факт того, що прокурором відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Київською місцевою прокуратурою № 8 повідомлено Святошинську районну в м. Києві державну адміністрацію та Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом в інтересах держави.
В матеріалах справи наявний лише лист Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 від 11.09.2018 №43-5580вих-18, проте відсутні докази як відправлення такого листа на користь Позивачів, так і отримання ними вказаного листа.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прокурором подано позов в інтересах держави в особі Комунального підприємства та Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації без достатніх правових підстав та за відсутності належного обґрунтування необхідності такого представництва, що стало наслідком порушення принципів рівності та змагальності сторін судового процесу як фундаментальних засад права на справедливий суд.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано
Таким чином, враховуючи приписи ст. ст. 53, 174, 226 Господарського процесуального кодексу України та той факт, що Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8, який звернувся до суду в інтересах держави, в позовній не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, тому господарський суд м. Києва залишає позов без розгляду.
Керуючись ст. 53, 174 ч. 2 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
Позов залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 10.12.2018.
Суддя С.В. Балац