ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22182/18
провадження № 1-кс/753/6304/18
"10" грудня 2018 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , в залі суду в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва в судовому засіданні по провадженню №1-кс/753/6304/18 щодо самовідводу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 ,
Згідно з автоматизованим розподілом від 07 грудня 2018 року вказане провадження було передано в провадження слідчого судді ОСОБА_1 щодо вирішення питання щодо самовідводу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 від розгляду справи №753/22182/18 за скаргою ОСОБА_4 , вирішеного згідно з ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року (а.с.15, 16).
Так, згідно з ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, при цьому, вказаний слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва посилається на подання скарги на нього вказаним скаржником до Вищої ради правосуддя саме у вказаній ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року щодо вирішення вказаного самовідводу, а не в заяві (а.с.15, 16).
Крім того, слід зазначити, що з імперативних положень першого речення ч.1 ст.81 КПК України вбачається, що лише у випадку заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово або слідчому судді (виходячи з конструкції цього речення законодавцем визначено саме давальний відмінок - кому (судді), а не орудний - ким (суддею), тобто вочевидь мається на увазі відвід заявлений судді, слідчому судді саме ким-то іншим ніж самим цим суддею чи слідчим суддею, а саме - сторонами та іншими учасниками кримінального провадження відповідно до їх права, визначеного у Главі 3 КПК України), його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 ст.35 цього Кодексу, при цьому, з положень ч.2 ст.81 КПК України вбачається, що усі інші відводи (до яких вочевидь належить і відповідний власний відвід - так званий самовідвід) під час досудового розслідування розглядає сам слідчий суддя (який заявляє самовідвід), а під час судового провадження - суд, який його здійснює, при цьому, наведені висновки вочевидь підтверджуються і відсутністю іншого - окремого, законодавчо-визначеного процесуального порядку розгляду самовідводу слідчого судді, крім вищенаведеного - встановленого саме ч.2 ст.81 КПК України.
При цьому, в ст.82 КПК України, зокрема регламентовані наслідки відводу слідчого судді та визначено, що у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) слідчого судді кримінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді. Отже, у даному випадку законодавцем застосоване конкретне та окреме посилання, зокрема і на такий різновид відводу слідчому судді як (самовідвід) - на відміну від вищенаведеного змісту вказаного першого речення ч.1 ст.81 КПК України, в контексті якого відсутнє посилання на порядок вирішення самовідводів, і ця обставина також безумовно свідчить про те, що процесуальний порядок регламентований першим реченням ч.1 ст.81 КПК України вочевидь не розповсюджується на (самовідвід) слідчого судді (як і самовідвід судді, який розглядає судове провадження одноособово), при цьому, процесуальний порядок вирішення такого самовідводу регламентований саме вищенаведеними положеннями ч.2 ст.81 КПК України, тобто вирішення цього питання відбувається без його передачі іншому слідчому судді, судді (суду), оскільки така передача не передбачена ч.2 ст.81 КПК України. При цьому, слід зазначити, що навіть при розгляді справи судом колегіально суддя який заявив самовідвід не усувається від розгляду цього питання в колегії суддів, тобто навіть в такому випадку вирішення цього питання покладено і на ініціатора самовідводу (ч.2 ст.81 КПК України - на стадії судового провадження таке питання розглядається судом - тобто всім його складом).
З системного аналізу процесуального законодавства України вбачається однаковий підхід законодавця щодо регламентування ним в усіх галузях процесуального права умов, за яких повноваженнями щодо вирішення самовідводу у справах, які розглядаються суддею одноособово наділяється саме той суддя, яким такий самовідвід заявлено.
Наведені висновки узгоджуються і з сукупністю норм та рішень, які регламентовані для України чинними нормами міжнародного права, при цьому, застосування саме таких висновків об'єктивно та в повній мірі здатне забезпечити реалізацію таких норм та рішень, в яких щодо інституту самовідводів в судочинстві, зокрема йдеться про обов'язковість застосування самовідводу у випадку якщо для судді не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі (що вочевидь щодо себе може вирішити сам суддя, в тому числі, з обов'язковим врахуванням і відповідного власного саме суб'єктивного сприйняття відповідних обставин, суб'єктивного ставлення до таких обставин, що інша особа не завжди може усвідомити, зокрема і в силу різного суб'єктивного сприйняття одних і тих же обставин різними індивідуумами).
Так, статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При цьому, в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до імперативних вимог ч.2 ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, тому вказане питання вирішено в судовому засіданні негайно, зокрема з врахуванням вищенаведених імперативних положень щодо строків розгляду справи даної категорії, з врахуванням вищезазначених положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для додаткового схвалення самовідводу, вирішеного у вказаній ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року, зокрема, і іншим слідчим суддею.
Керуючись ст.ст.75, 80, 81 КПК України,
Відмовити щодо самовідводу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.