Справа № 752/14094/18
Провадження № 2/752/5263/18
Іменем України
30.11.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря судового засідання Шевчук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним, -
представник позивача ТОВ «Ліко-Житлосервіс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним. В обґрунтування позову зазначено про те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, експлуатацію та обслуговування якого здійснює позивач, тобто відповідач фактично є споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які за зазначеною вище адресою надає позивач. 27.03.2018 року позивачем направлено відповідачу пропозицію про укладення типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, а також підписані зі сторони позивача примірники такого договору. Позивач зазначає, що відповідач відмовився від укладення типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, внаслідок чого позивач змушений звернутись до суду за захистом порушеного права та просить суд зобов»язати відповідача укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1, викладений в редакції ТОВ «Ліко-житлосервіс» від 20.03.2018 року.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2018 року, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.10.2018 року, у справі закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила задовольнити позовні вимоги з викладених у позові підстав.
Відповідач у судове засідання не з'явилась. Судом про розгляд справи повідомлялась шляхом направлення судових повісток, які повертались до суду без вручення за закінченням терміну зберігання.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.03.2015 року позивачем ТОВ «Ліко-Житлосервіс» прийнято на обслуговування будинок АДРЕСА_1, що стверджується актом прийому-передачі будинку, підписаним між ТОВ «ТМО «Ліко-Холдинг» та ТОВ «Ліко-Житлосервіс» (а.с. 10).
Матеріали цивільної справи містять копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2018 року, згідно якої ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 15.12.2015 року(а.с.7).
Однак, доказів на підтвердження того, що відповідач у даній справі ОСОБА_1, як зазначено у вступній частині позову, є власником зазначеної квартири, - матеріали справи не містять.
Крім того, слід зазначити, що матеріали цивільної справи не містять та в розпорядження суду не надано доказів тієї обставини, що як станом на липень 2018 року, так і станом на час розгляду справи, відповідач є власником зазначеної квартири, а для збирання доказів на користь існування вказаної обставини та їх витребування з власної ініціативи в порядку ч. 7 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у суду, в даному конкретному випадку, відсутні підстави.
Матеріали цивільної справи містять копію листа - пропозиції, складеної 27.03.2018 року позивачем на ім'я відповідача щодо укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 від 20.03.2018 року між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» та відповідачем ОСОБА_1 (а.с.15, 12-14).
Відповідно до ст. 19, ч. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 року (далі - Закон), відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статтями 20, 21 цього Закону передбачено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Зокрема, ст. 20, ч. 3, п. 1 Закону передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному ст. 21, ч. 2, п. 3 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно із ст. 630, ч. 1 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" № 529 від 20.05.2009 року (надалі - постанова № 529).
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у Постанові № 6-110цс12 від 10.10.2012 року, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У разі такої відмови, виходячи з положень ст.ст. 3, 6, 12-15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України, виконавець послуг вправі звернутися до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що для захисту у судовому порядку на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України, шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії, прав позивача, як виконавця послуг, необхідна наявність існування одночасно двох обставин: здійснення пропозиції виконавцем послуг споживачу щодо укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який відповідає типовому договору, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" № 529 від 20.05.2009 року, а також відмова споживача від укладення такого договору.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що відповідач відмовився від укладення договору, а тому наявні підстави для визнання такого договору укладеним в судовому порядку.
Разом з тим, аналізуючи письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає, що позивачем в обґрунтування своєї позиції надано в розпорядження суду лише копію фіскального чеку про відправлення поштової кореспонденції від 06.04.2018 року відповідачу.
Доказів вручення або причин, у зв'язку із якими відповідач не отримав поштового направлення, в розпорядження суду не надано.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що згідно відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві від 31.07.2018 року, відповідач ОСОБА_1 зареєстрованою по м. Києву не значиться (а.с.25).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За змістом положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи не знайшла свого ствердження належними та допустимими доказами та обставина, що відповідач, по-перше, отримала пропозицію позивача щодо укладення договору, була обізнана з її змістом, а, по-друге, відмовилась від укладення такого договору, суд вважає, що в даному конкретному випадку відсутні підстави, передбачені законом, для визнання судом договору укладеним, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -
в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Головуючий Н.П. Чередінченко