Справа № 727/8526/18
Провадження № 2/727/1616/18
29 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді - Мамчина П.І.
секретар судових засідань - ОСОБА_1
з участю представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, -
У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів. Посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2013 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На теперішній час його сімейний та матеріальний стан змінився.
1 жовтня 2016 року він створив нову сім»ю, в якій планують народити дитину. Крім цього, 24 січня 2018 року він звільнився з роботи. На даний час ніде не працює і постійного доходу не має.
Нерухомого майна та транспортних засобів він не має.
Просив змінити розмір стягуваних аліментів з 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно на 1/5 частину всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
У відзиві на позов ОСОБА_5 зазначала, що позов ОСОБА_4 не визнає та просила відмовити в його задоволенні. Посилалася на те, що доводи позивача про те, що він не має доходу, не відповідають дійсності. Із Facebook їй відомо, що позивач разом із дружиною відпочивали на морі. Вважає, що позивач має достатній дохід.
У вересні 2018 року ОСОБА_5 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів.
Посилалася на те, що неповнолітня дитина ОСОБА_6 перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: плосковальгусне уставлення стоп. Дитина потребує лікувальної фізкультури, масажу, ортопедичного взуття та постійних витрат на лікування.
На даний час розмір аліментів не задовольняє потреби дитини, мінімальний розмір яких у зв'язку зі змінами у законодавстві не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
Просила змінити розмір стягуваних аліментів на тверду грошову суму в розмірі 2500 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
У відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 частково визнав позов і просив стягнути з нього аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1100 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред»явлення позову і до досягнення повноліття.
Згідно ст. ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З аналізу наведених норм слідує, що батьки мають рівні права та обов'язки відносно дітей і повинні забезпечити дитині умови для її повноцінного розвитку.
Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У зв'язку із змінами, внесеними до Сімейного кодексу України, визначений рішенням суду розмір аліментів на теперішній час є нижчим, ніж встановлено законом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року при розгляді справи № 143цс13.
Положеннями ст. 181 Сімейного кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Оскільки одержувачем аліментів є відповідачка по первісному позову та позивачка по зустрічному позову ОСОБА_5 і вона просила змінити розмір аліментів з відсоткової ставки на тверду грошову суму, то суд вважає за необхідне новий розмір аліментів визначити саме у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня - 1626 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.
Судом встановлено, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів платник аліментів ОСОБА_4 створив іншу сім»ю та звільнився з роботи.
Також встановлено, що неповнолітня дитина ОСОБА_6 перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: плосковальгусне уставлення стоп. Дитина потребує лікувальної фізкультури, масажу, ортопедичного взуття та постійних витрат на лікування.
На даний час мінімальний розміраліментів у зв'язку зі змінами у законодавстві не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
Суд також враховує, що платник аліментів ОСОБА_4 є фізично здоровою, працездатною особою, на утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб не має, а отже, в змозі сплачувати аліменти на утримання дитини та не перекладати тягар утримання дитини тільки на матір дитини ОСОБА_5
Доводи ОСОБА_4 про те, що він не має постійної роботи та регулярного заробітку не є підставою для звільнення його від обов»язку сплати аліментів в належному розмірі. Він не надав доказів про те, що він за станом здоров»я не може працювати та утримувати свою неповнолітню дитину.
У сукупності наведеного, із врахуванням позиції сторін, судом визнається необхідним та достатнім збільшення аліментів, що присуджені з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, в розмірі 1500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Такий розмір аліментів не значно перевищує половину прожиткового мінімуму, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», який для дітей віком від 6 до 18 років встановлений: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.
З урахуванням постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності, вказаний прожитковий мінімум забезпечує лише мінімальні потреби дитини.
Визначений судом розмір аліментів з урахуванням знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного подорожчання усіх груп товарів для дітей не є надміру високим і відповідає інтересам та потребам дитини.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (п. 23).
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України визначено, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 2 ст.15 ЦПК України визначено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
У пункті 4 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009). Звернення до суду для захисту конституційного права кожного на правову допомогу безпосередньо на підставі частини третьої статті 8 Конституції України гарантується.
Статтею 19 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Судом встановлено, що адвокат ОСОБА_3 здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №287, виданого Чернівецькою обласною КДКА від 19.08.2005 року. Відомості про отримувача коштів - адвоката ОСОБА_3 внесено до Єдиного реєстру адвокатів України, в якому відсутні які-небудь відмітки про зупинення або заборону на зайняття адвокатською діяльністю за весь час в т.ч. в період надання правової допомоги позивачу. Доступ до реєстру є загальнодоступним в мережі Інтернет.
Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачкою ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги від 10 вересня 2018 року на представництво інтересів відповідачки у вказаній цивільній справі.
Оплата робіт здійснена Замовником, що підтверджується оригіналом квитанції до прибуткового касового ордера від 13.09.2018 року, згідно якої ОСОБА_5 на виконання договору про надання правової допомоги сплатила ОСОБА_3 - 3589,95 грн.
Таким чином, відповідно до вимог ст.ст.137, 141 ЦПК України, необхідно стягнути з позивача на користь відповідачки витрати за надання правової допомоги у розмірі 3589,95 грн.
Крім цього, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 133, 141, 258-259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2013 року, та стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), аліменти на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання дитини: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1500 (одна тисяча п»ятсот) гривень щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)на користь Держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)на користь ОСОБА_5 витрати за надання правової допомоги у розмірі 3589,95 грн.
Виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - відкликати.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 07 грудня 2018 року.
Суддя Мамчин П.І.