Справа № 727/1094/18
Провадження № 2/727/579/18
05 грудня 2018 року м.Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці
в складі головуючого судді Волошина С.О.
секретар судових засідань Кушнірюк Ю.Г.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , (місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа Чернівецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (м.Чернівці, вул.О.Кобилянської, 7) про виключення запису про батька дитини, з актового запису про народження, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Чернівецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про виключення запису про батька дитини, з актового запису про народження.
В позові вказує, що приблизно у 2003 році познайомився з ОСОБА_2 . В період з 2003 року по 2006 рік, він з відповідачкою мав певні стосунки, які сімейними назвати неможливо. В даний період ні він ні відповідачка в зареєстрованому шлюбі не перебували. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина ОСОБА_3 .
В ході бесіди з відповідачкою, остання зазначила йому що він є батьком дитини, і переконала його в цьому, запропонувала йому під час реєстрації народження дитини, визнати його батьком дитини, шляхом написання відповідної заяви в органах ГАГСУ, що він і зробив.
Після народження дитини, відповідачка омовилась йому особисто, про те що він в дійсності не є батьком дитини. Як наслідок після цього в нього виникла з приводу цього питання непорозуміння, тому він перестав підтримувати з відповідачкою будь які стосунки.
На підставі ст.ст.134, 136 СК України, ст.13 ЗУ «про державну реєстрацію актів цивільного стану» просив внести зміни до актового запису міського відділу реєстрації актів цивільного стану ЧОУ №1567 від 21 серпня 2004 року, про народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключивши з графи «батько» запис про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
05.02.2018 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Чернівців по справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
23.02.2018 року представником відповідача ОСОБА_4 спрямовано на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому вказав що відповідач позов не визнає повністю. Син ОСОБА_5 народився в цивільному шлюбі, який тривалий час існував і після народження сина ніяких претензій щодо невірності чоловіку або позову про оспорювання батьківства на протязі чотирнадцяти років не заявлялось.
Лише у зв'язку з тяжким матеріальним становищем проведено стягнення аліментів та позивач спочатку заперечував їх розмір, а на даний час, взагалі батьківство для запобігання матеріальних витрат. Крім цього, в заяві відсутні посилання на будь-які докази позовних вимог, позивач лише розраховую на можливий позитивний результат експертизи, що має не тільки ознаки завідомо безпідставного, але і зловживання правом на позов. Просили відмовити в задоволенні позову повністю та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати по справі.
26.02.2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці, для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи - зобов'язано позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (м.Коростень-9, Житомирська область, Військова частина НОМЕР_1 ) внести на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м.Чернівці МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, код 26311401, ТУ ДСА України в Чернівецькій області, рахунок 37319021008745: грошову суму в розмірі 2000 грн. на протязі п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії даної ухвали; грошову суму в розмірі 6000 грн. на протязі шістдесяти днів з моменту отримання копії даної ухвали (а.с.30).
26.02.2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.
15.11.2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців провадження у справі поновлено.
26.11.2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, спрямував на адресу суду заяву з проханням розглядати дану справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача ОСОБА_4 до початку судового засідання спрямував до суду заяву з проханням розглядати справу у його та позивача відсутність. Просив відмовити в задоволенні позову повністю та стягнути з позивача судові витрати за проїзд та правову допомогу в сумі 8000грн.
Третя особа Чернівецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області в підготовче засідання не з'явилися, спрямували на адресу суду заяву з проханням розглядати дану справу у її відсутність з урахуванням фактичних відносин та постановити рішення згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали та письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьком дитини вказаний ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 , що підтверджується копіює свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.8).
Згідно листа Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Чернівецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану №965/15.1-04-30 від 10.02.2018 року вбачається, що реєстрація народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відбулася згідно ч.1 статті 126 СК України як дитини що походить від батька за заявою чоловіка та жінки які не перебувають у шлюбі між собою, про що було складено актовий запис про народження №1567 від 21.08.2004 року (а.с.17).
Згідно ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Ст.136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126,127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу, як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимог чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п.10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126,127 СК). Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено.
У позовній заяві позивач зазначив, що він не являється батьком дитини ОСОБА_3 . Однак таке твердження позивача спростовується здобутими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, Висновком експерта №235, експертиза почата 10.10.2018 року та закінчена 01.11.2018 року - встановлено, що в результаті проведеного дослідження : в генотипі ОСОБА_3 по всіх досліджуваних локусах виявлені алель ні пари, які могли бути утворені шляхом успадкування алелей з генотипів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вірогідність випадкового збігу алель них характеристик під експертних осіб з будь-яким випадково вибраним індивідуумом приведена в «Посібнику користувача набору Identifiler” і складає величину 5,01/10-18, тобто індивідуум з таким генотипом може зустрічатися в середньому в п'яти випадках на 10 000 000 000 000 000 000 випадково вибраних індивідуумів. Вірогідність підтвердження батьківства, таким чином, складає величину не менш ніж 99,99%. Молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 складає велечину не менш ніж 99,99%. Таким чином, згідно Hummel K at all «Biostatistische Abstammugsbegutachung mit blugruppen befunden» Stuttgart, 1971., біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 практично доведено (а.с.77-80).
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторонам надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.
Враховуючи положення ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.
На підставі викладеного, враховуючи, що доводи позивача, обставини (факти), якими обґрунтовувалися позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а також враховуючи висновок експерта, суд приходить до висновку що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно ч.7 ст.141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.1 п.13 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій (а.с.5).
Однак, він не підпадає під категорію осіб, яких може бути звільнено від судових витрат, зокрема судового збору та інших витрат пов'язаних з розглядом справи, оскільки в даній цивільній справі його права жодним чином не порушені.
Таким чином, з позивача слід стягнути на користь Держави судовий збір за позовну заяву немайнового характеру в розмірі 704,80грн.
Що стосується стягнення з позивача витрат пов'язаних з проведенням експертизи в сумі 2000 грн. та правничої допомоги в сумі 6000грн., суд приймаючи рішення в цій частині виходить з наступного.
Так, судом встановлено що відповідачем з сином витрачено на квитки за проїзд до експертної установи для проведення експертизи в м.Київ - 950,46грн., що підтверджується оригіналами квитанцій (а.с.95-98).
За правилами ПКУ розмір добових по Україні встановлюється у відсотках до мінзарплати. Добові для відряджень по Україні встановлені в розмірі не більш ніж 0,1 розміру мінзарплати, визначеної станом на 1 січня податкового року, за кожен день відрядження (пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ).
Оскільки з 01 січня 2018 року мінзарплата встановлена на рівні 3723 грн. (ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. № 2246-VIII), - максимальний розмір неоподатковуваних добових у 2018 році становить не більш ніж 372,30 грн. за добу.
Враховуючи, що відповідач з сином витратила дві доби на проїзд до м.Київ, враховуючи вартість квитків - сума заявлена відповідачем про стягнення судових витрат пов'язаних з проведенням куспертизи в розмірі 2000грн. є обґрунтованою і підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Окрім цього, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.
Стаття 137 ЦПК України детально описує порядок відшкодування та визначення вказаних витрат, зокрема: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга); - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя); - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта); - у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята);- обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста).
Статтею 59 Конституції України визначено, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 2 ст.15 ЦПК України визначено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
У пункті 4 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009). Звернення до суду для захисту конституційного права кожного на правову допомогу безпосередньо на підставі частини третьої статті 8 Конституції України гарантується.
Статтею 19 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Судом встановлено, що адвокат Баршаков О.В. здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №131, виданого Чернівецькою обласною КДКА від 15.12.1995 року.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Баршаков О.В. представляє інтереси відповідача ОСОБА_6 на підставі ордеру №000184 від 12.02.2018 року (а.с.24).
Оплата робіт здійснена Замовником, на підставі розрахунку №1, де сума гонорару за надану правову допомогу за Угодою про надання правової допомоги ОСОБА_2 від 12.02.2018 року складає 6000грн. (а.с.23), оплата підтверджується оригіналом квитанції №4/2018 від 22.02.2018 року, згідно якої ОСОБА_2 на виконання угоди від 21.02.2018 року про надання правової допомоги сплатила адвокату Баршакову О.В. - 6000 грн.(а.с.94).
Однак, розрахунок №1 від 22.02.2018 року суми гонорару за надану правову допомогу за Угодою про надання правничої допомоги ОСОБА_2 від 12.02.2018 року не відповідає чинному законодавству з огляду на наступне (а.с.23).
По перше: Угода про надання правничої допомоги від 12.02.2018 року в матеріалах цивільної справи відсутня, що в свою чергу не дозволяє суду перевірити та визначити обсяг наданих адвокатом послуг.
По-друге: розрахунок адвокатом Баршаковим О.В. здійснено згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який втратив чинність 15.12.2017 року, тобто до подання позову до суду.
По-третє: З квитанції №4/2018 року вбачається, що ОСОБА_2 перерахувала адвокату Баршакову О.В. 6000грн. за надання правничої допомоги згідно Угоди від 21.02.2018 року, однак таку Угоду про надання правничої допомоги від 21.02.2018 року до матеріалів цивільної справи також не надано адвокатом Баршаковим О.В.
Таким чином, відповідно до вимог ст.ст.137, 141 ЦПК України, необхідно відмовити відповідачу у стягненні з позивача на її користь витрат за надання правової допомоги у розмірі 6000 грн.
Відповідно до оригіналу квитанції N32185080 від 18.05.2018 року відповідачем ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м.Чернівці грошову суму в розмірі 8000грн., для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку з розглядом справи (а.с.68).
Згідно ст.135 ч.7 ЦПК України, у випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141, 142 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п'яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, в задоволенні позову про виключення запису про батька дитини, з актового запису про народження необхідно відмовити. Стягнути з позивача ОСОБА_1 судові витрати по справі: зокрема судовий збір на користь Держави в сумі 704,80грн., судові витрати пов'язані з проведенням експертизи на користь відповідача ОСОБА_2 в сумі 2000грн., шляхом відшкодування вказаних сум з депозитного рахунку Шевченківського районного суду м.Чернівці згідно квитанції N 32185080 від 18.05.2018 року, де відповідачем ОСОБА_1 внесено 8000грн.
Невикористану частину внесеної позивачем ОСОБА_1 суми згідно квитанції N 32185080 від 18.05.2018 року на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м.Чернівці в розмірі 5295,20 грн. (8000-704,80-2000=5295,20) повернути позивачу ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.59 Конституції України, п.п.10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ч.1 п.13 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» ч.1 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», ст.ст.121, 136 СК України, ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 15, 19, 76, 80, 81, 133, 135, 137, 141, 258-259, 263, 265, 268, 354, ЦПК України, ч.1 п.15 п.п.15.5 розділу ХІІ. Перехідних положень ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Чернівецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про виключення запису про батька дитини, з актового запису про народження, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 - судові витрати в розмірі 2000 (двох тисяч) гривень, шляхом відшкодування вказаної суми з депозитного рахунку Шевченківського районного суду м.Чернівці згідно квитанції N 32185080 від 18.05.2018 року, де відповідачем ОСОБА_1 внесено 8000грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , на користь Держави судовий збір за позовну заяву немайнового характеру в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп., шляхом відшкодування вказаної суми з депозитного рахунку Шевченківського районного суду м.Чернівці згідно квитанції N 32185080 від 18.05.2018 року, де відповідачем ОСОБА_1 внесено 8000грн.
Повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , невикористану частину внесеної відповідачем суми згідно квитанції N 32185080 від 18.05.2018 року на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м.Чернівці в розмірі 5295 (п'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу (в порядку вимог ст.352, 354 ЦПК України) до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівців або безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ : С.О. Волошин