Справа № 645/6734/18
Провадження № 2/645/2718/18
04 грудня 2018 року місто Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Горпинич О.В.,
секретар судових засідань - ОСОБА_1,
за участю позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Міськрайонний відділ виконавчої служби по Харківському району та місту Люботин Головного територіального управління юстиції у Харківській області про часткове звільнення від сплати аліментів та надання розстрочки сплати заборгованості по аліментам, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить суд частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 48357,96 грн. та встановити розмір заборгованості по аліментам в розмірі 24000,00 грн., а також просить суд розстрочити сплату заборгованості по аліментам у розмірі 24000,00 грн. на 36 місяців (по 667,00 грн. на місяць).
В обґрунтування позову посилається на те, що згідно виконавчого листа № 2-3526/11 від 08.11.2011 року, виданого Харківським районним судом Харківської області з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.05.2011 року і до досягнення дитиною повноліття. 14.08.2012 року з виконання вказаного листа відкрито виконавче провадження. На прикінці жовтня 2018 року позивач отримав розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, згідно якого станом на 25.05.2018 року йому нарахована заборгованість зі сплати аліментів в сумі 48357,96 грн., а також штраф від суми заборгованості. Позивач вказує, що після розлучення з відповідачкою ОСОБА_3, з 2011 року він проживає разом з цивільною дружиною ОСОБА_5, та в них народились спільні діти - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. Цивільна дружина позивача ОСОБА_5 хвора на мієлоїдний лейкоз (рак крові) та має ІІ групу інвалідності, син ОСОБА_6 знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом діспанкреатопанія та потребує санаторно-курортного лікування, донька ОСОБА_7 знаходиться на обліку з діагнозом хронічний тонзиліт, також потребує санаторно-курортного лікування. Позивач вказує, що у зв'язку із тим, що в нього на утриманні знаходиться хвора дружина та ще двоє дітей, він знаходиться в тяжкому матеріальному стані та через отриману судимість за несплату аліментів не може знайти роботу. Позивачем частково сплачено заборгованість по аліментам у розмірі 16300,00 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, також позивач вказує, що 10000,00 грн. він відправив відповідачці "Укрпоштою", проте квитанції на переказ не збереглись. За таких обставин, позивач вважає, що заборгованість утворилась в нього з поважних причин та просить суд зменшити її суму до 24000,00 грн., а також розстрочити сплату вказаної суми на 36 місяців, по 667,00 грн. на місяць.
09.11.2018 року судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України отримано інформацію з Реєстру територіальної громади міста Харкова про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.11.2018 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
03.12.2018 року ОСОБА_3 надала суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та вказувала, що рішенням Харківського районного суду Харківської області з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Аліменти стягнуто у невеликому розмірі. На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. ОСОБА_2, як батько дитини, повинен допомагати дитині, у будь-якому разі сплачувати аліменти за рішенням суду як найменш в мінімальному розмірі, чого не робив. Позивач працездатний, отримує стабільну заробітну плату. Виникнення заборгованості, свідчить про те, що позивач не тільки не виконував рішення суду, а і залишив дитину без будь-якої допомоги зі свого боку. Відповідачка вказує, що їй відомо, що боржник приховував свої доходи і своє офіційне працевлаштування. Також, відповідачка зазначає, що неодноразово зверталась до позивача з проханням про допомогу дитині, в тому числі на випускний в школі, проте позивач відмовляв в цьому, незважаючи на наявність рішення суду про стягнення аліментів. Позивач відмовлявся надавати будь-яку допомогу на дитину, не сплачував аліменти, навіть коли мав таку можливість, не дивлячись на те, що їх спільна дитина також потребувала нормальних умов для життя, крім того, дитина систематично хворіла та потребувала лікування, що тягло за собою додаткові фінансові затрати. Відповідачка вказує, що вона також займалась вихованням іншої своєї дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, який також перебував на її утриманні, у зв'язку із чим перебувала у декретній відпустці та не могла працювати, потім було тяжко знайти роботу та вона зверталась в тому числі до центру зайнятості. Позивач був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 164 КК України "Ухилення від сплати аліментів", тобто його вина в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини доведена та встановлена. Таким чином, навіть зміна майнового стану ОСОБА_2 зараз, не може бути підставою для звільнення від сплати боргу. Підстав, на які посилається позивач для звільнення від сплати заборгованості немає, оскільки вони виникли, у період, коли позивач не мав таких підстав, а тому застосування ч. 2 ст. 197 СК України необґрунтовано, позову про зменшення розміру аліментів ОСОБА_2 не подавалось. Доказів на підтвердження витрат з боку позивача у зв'язку із хворобою цивільної дружини та їх спільних дітей до матеріалів справи не надано, сплачені ним 16300,00 грн. враховані в заборгованість по аліментам. Доводи позивача про сплату ним 10000,00 грн. безпідставні, оскільки такої сплати не було. Також, не можуть бути підставою для надання строку розстрочення сплати заборгованості по аліментам наявність у позивача зобов'язань по утриманню дітей від другого шлюбу, так як порушення прав та інтересів однієї дитини позивача з метою недопущення порушення прав та інтересів його інших дітей є неприпустимим. Враховуючи викладене, відповідачка зазначила, що викладені в позові вимоги не обґрунтовані, не доведені та суперечать законодавству і порушують права їх спільної з відповідачем дитини.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позові та просив суд їх задовольнити та зменшити розмір заборгованості по аліментах з 48357,96 грн. до 24000,00 грн. та розстрочити її сплату на 36 місяців по 667,00 грн. на місяць.
В судовому засіданні відповідач заперечувала проти позову в повному обсязі та просила суд відмовити в його задоволенні, з підстав вказаних у відзиві, зазначала, що позивач свідомо ухилявся від виконання обов'язку по утриманню їх спільної дитини, на неодноразові звернення про допомогу не реагував, навіть не сплачував мінімальну суму аліментів присуджених рішенням суду.
Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та докази на їх підтвердження; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судовим розглядом встановлені наступні факти та відповідним ним правовідносини.
Що стосується позовних вимог про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах та встановлення заборгованості в іншому розмірі суд приходить до наступних висновків.
Так, постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2012 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_9 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-3526/11, виданого 08.11.2011 року Харківськими районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.07.2014 року. Рішення суду набрало законної сили 01.08.2011 року. Заява про примусове виконання подана 13.08.2012 року.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, зробленої головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_11 відповідно до виконавчого листа № 2-3526/11 від 08.11.2011 року, виданого Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, до досягнення дитиною повноліття, у ОСОБА_2 наявна заборгованість по аліментам з 20.05.2011 року по 01.05.2018 року в розмірі 48356,96 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснював, що він сплачував аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та розмір заборгованості за рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21.07.2011 року є меншим, ніж обраховано державним виконавцем. Проте, позивач не надав суду жодного доказу в порядку ст. 81 ЦПК України на підтвердження доводів щодо сплати аліментів.
Згідно ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість потребує спеціального захисту та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Відповідно до ст.ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно ст. 194 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому ст. 199 СК України - до досягнення нею двадцяти трьох років.
У відповідності до ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору - судом.
Статтею 197 СК України врегульовано питання щодо звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Так, зі змісту ч. 2 ст. 197 СК України вбачається, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Відповідно до п. 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.
З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Обставини, зазначені позивачем, а саме: перебування на його утриманні цивільної дружини та народження ще двох дітей, які також перебувають на його утриманні, низький розмір заробітної плати, добровільне надання відповідачу фінансової допомоги на утримання старшої дитини поза межами виконавчого провадження, стосуються його матеріального та сімейного стану, що прямо передбачено ч. 1 ст. 197 СК України, та є підставою відстрочки або розстрочки сплати заборгованості.
Ці обставини не виходять за межі диспозиції частини 1 цієї норми та не можуть одночасно бути як підставою для розстрочки, відстрочки, так і істотними обставинами за ч. 2 ст. 197 СК України, що дають право на звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості.
Позивачу було достеменно відомо, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21.07.2011 року з нього були стягнуті аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач не був позбавлений можливості сплачувати аліменти, проте в протиріч навіть цього він сплачував аліменти в меншому розмірі та нерегулярно. Несвоєчасне ознайомлення позивача з наявною заборгованістю зі сплати аліментів не може ставитись в залежність від належного матеріального забезпечення дитини, яка потребує матеріальної допомоги, а батько є працездатною особою та має можливість надавати відповідну матеріальну допомогу у розмірах, встановлених законом.
При цьому, посилання позивача на низький розмір його заробітної плати у даному випадку є безпідставними, оскільки така обставина не звільняє батька від обов'язку утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття в розмірі достатньому для їх повноцінного харчування, фізичного і духовного розвитку, забезпечення необхідними речами повсякденного вжитку, а тому не може бути підставою і для повного або часткового звільнення платника від сплати заборгованості за аліментами.
Також, не можуть бути підставою для часткового звільнення платника від сплати заборгованості за аліментами посилання позивача на наявність у нього зобов'язань по утриманню цивільної дружини та ще двох дітей, оскільки порушення прав та інтересів однієї дитини позивача з метою недопущення порушення прав та інтересів його інших дітей та цивільної дружини є неприпустимим, проте може бути враховано при вирішенні питання щодо зменшення розміру аліментів.
Так, з довідок МСЕК наданих позивачем до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_5 хвора на мієлоїдний лейкоз та має ІІ групу інвалідності, проте в розумінні ст. 197 СК України це не є підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
Крім того, діти - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 народились в 2012 році та 2014 році відповідно, проте позивач не звертався до суду із заявою про зменшення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.
З розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, вбачається, що позивачем аліменти сплачувались не регулярно та не в повному обсязі, а за період з 20.05.2011 року по 01.07.2013 року не було здійснено жодного платежу.
Дослідивши обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_2 у своєму позові не наведено обставин, що мають істотне значення для часткового звільнення позивача від заборгованості за аліментами.
Окрім того, відповідно до частини 8 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом, а тому позивач, у разі незгоди із розміром заборгованості із сплати аліментів, не позбавлений права на звернення до суду з відповідною заявою.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 в частині часткового звільнення від сплати заборгованості по аліментах та встановлення заборгованості в іншому розмірі, оскільки вони є необґрунтованим та не підтверджується належними доказами.
Щодо вимоги про розстрочку сплати заборгованості по аліментам суд приходить до наступних висновків.
Як вже зазначалось вище, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21.07.2011 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_10 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.05.2011 року, і до повноліття дитини. На виконання вищевказаного рішення суду Харківським районним судом Харківської області видано відповідний виконавчий лист № 2-3526/11 від 08.11.2011 року.
Вимоги ст. 435 ЦПК України передбачають, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Враховуючи викладене позивач має право звернутися до Харківського районного суду Харківської області з заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення від 21.07.2011 року про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку ст. 435 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат, суд вважає необхідним з урахуванням того, що позивач був звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, в задоволенні позову відмовлено, віднести судові витрати на рахунок держави, що відповідає положенням ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 141, 180 - 184, 187, 192, 194, 195, 197 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 83, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_1, місце проживання (перебування): Харківська область, Харківський район, смт. Березівка, вул. Харківська, 24.
Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, НОМЕР_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, місце проживання (перебування): м. Харків, вул. Багратіона, 8.
Третя особа - Міськрайонний відділ виконавчої служби по Харківському району та місту Люботин Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ЄДРПОУ 41430395, місцезнаходження: м. Харків, м-н Свободи, 5, 3-й під'їзд, 4 поверх.
Повне рішення складено 10.12.2018 року.
Суддя О.В. Горпинич