Справа № 569/18381/18
(заочне)
30 листопада 2018 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Калетинець Т.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Російська Федерація,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України,
представник позивача - Ганчук Павло Ярославович,-
02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Російської Федерації, в якому просить стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 987 200,00 (один мільйон дев"ятсот вісімдесят сім тисяч двісті) гривень, що є еквівалентом 60000,00 (шістдесят тисяч) євро за офіційним курсом Національного Банку України на день подання позову.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 14.10.2011 року, син був призваний на військову службу Здолбунівським військовим комісаріатом Рівненської області. Командиром військової частини НОМЕР_1 підписано письмову згоду на переведення солдата ОСОБА_2 , що займав посаду розвідника-кулеметника групи спеціального призначення роти спеціального призначення, загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_2 , у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , де він перебував на військовій службі з 16.01.2014 року по 24.07.2014 року. З 15.06.2014 року по 24.07.2014 року син безпосередньо брав участь в захисті незалежності, северенітету та територіальної цілісності України на території Луганської та Донецької областей, у складі військової частини НОМЕР_1 . Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок чого анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окупованої території Донецької та Луганської областей України.
Відповідно до Акту спеціального розслідування отримання поранення від 25.07.2014 року, 24 липня 2017 року група спеціального призначення, до складу якої входив солдат ОСОБА_2 , отримавши завдання виявлення маршрутів висування позицій розгортання РСЗВ БМ-21 "Град", танків, пошуку груп бойовиків, їх затримання (нейтратізація, ліквідація), виявлення баз (сховищ) зберігання озброєння, військової техніки та матеріально-технічних засобів, проведення спеціальних дій щодо їх знищення (виведення з ладу, пошкодження), близько 06.00 год. 24.07.2014 року почала рух на броньованих автомобілях за маршрутом: населені пункти Попасна, Катеринівка, перехрестя доріг з посадкою. В період з 06.30 год. по 09.00 год. 24.07.2014 року було організовано спостереження прилеглих територій та населених пунктів Катеринівка і Золоте Луганської області. Близько 09.30 год. дві групи спеціального призначення вирушили для виконання завдання у визначеному районі вздовж залізничної колії у напрямку залізобетонного мосту, де було виявлено автомобільну техніку та живу силу противника. Після вогневого зіткнення командир групи подав команду на відхід. В цей час броне група вирушила до мосту, назустріч групам спеціального призначення з метою забезпечення відходу, однак була обстріляна з ручних протитанкових гранатометів, стрілецької зброї та снайперських гвинтівок. Під час посадки на автомобіль УРАЛ-4320 групи спеціального призначення, було виявлено на кузові вказаного автомобіля чотирьох поранених військовослужбовців. Після отримання доповіді про поранених командир групи подав команду на прикриття відходу та надання медичної допомоги пораненим. Після повного огляду пораненого ОСОБА_2 з"ясовано, що останній отримав вогнепальне поранення в плече, вихідний отвір - відсутній. За допомогою індивідуальної аптечки ОСОБА_2 було надано допомогу та зупинено кровотечу. Евакуація поранених та груп спеціального призначення тривала більше 2 годин, через пошкодження техніки швидкість руху становила 2-3 км/год. Пізніше поранені та хворі були перевантажені до білого мікроавтобуса з українським прапором. По прибуттю на блокпост солдат ОСОБА_2 був транспортований до гелікоптера для переміщення до міста Первомайськ. Після прибуття на аеродром та через 5 хвилин після евакуації у солдата ОСОБА_2 зупинилося серце. Реанімаційні заходи щодо відновлення серцебиття його сина результатів не дали і було констатовано його смерть.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області суду від 05.12.2017 року у справі №569/17088/17 було встановлено факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов"язку військової служби 24 липня 2014 року у м.Первомайськ Лугаської області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Внаслідок втрати сина, який загинув у результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, він відчуває безперервну, невгамовну душевну біль та страждання. Через смерть сина, він втратив сенс життя та віру в майбутнє, постійно відчуває страждання від втрати рідної йому людини, що не дає йому можливості нормально спілкуватися з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний спосіб життя, оскільки постійно знаходиться у стресовому стані, що супроводжується періодичними депресіями. Безпосереднім суб"єктом, внаслідок дій якого йому завдано моральну шкоду, є Російська Федерація, її Збройні сили, а також створені нею військові формування, які підтримуються, спонсоруються та фактично керуються Російською Федерацією та мають на озброєнні засоби, використання яких становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
Вважає, що незаконними діями з боку Російської Федерації порушено невід"ємне право його сина, ОСОБА_2 на життя, гарантоване ст. 2 Європейської конвенції, його право на повагу до сімейного життя, у зв"язку з чим змушений звернутися із вказаним позовом, в якому просить стягнути із Російської Федерації на його користь моральну шкоду у розмірі 1 987 200 грн., що за офіційним курсом НБУ складає 60 000 Євро. Розмір моральної шкоди встановлений ним з урахуванням характеру і обсягу завданих йому моральних страждань, істотного порушення конституційних прав його сина, умисного характеру дій, а також почуття безпорадності та розчарування, які він відчуває роками через неможливість відновити порушені права його сина та його особисті права. Також, при визначенні розміру моральної шкоди він керується практикою Європейського суду з аналогічних питань, що є джерелом права.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 25 жовтня 2018 року з повідомленям (викликом) сторін. Надано сторонам строк для подання відзиву та заперечень.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року підготовче судове засідання у справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15 листопада 2018 року з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні 30 листопада 2018 року представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача, який про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся через Посольство Російської Федерації, в судове засідання 15 листопада 2018 року та 30 листопада 2018 року не з"явився, жодних заяв чи клопотань від нього не надходило. Враховуючи, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток, а також те, що представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.
Таким чином, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність відповідача за доказами, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.
Заслухавши виступ представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , виданого 24.09.1993 року Мізоцькою селищною радою Здолбунівського району Рівненської області, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
14.10.2011 року, ОСОБА_2 був призваний на військову службу Здолбунівським військовим комісаріатом Рівненської області.
Командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_4 , підписано Письмову згоду №243 від 05.12.2013 року на переведення солдата ОСОБА_2 , що займав посаду розвідника-кулеметника групи спеціального призначення роти спеціального призначення, загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_2 , у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (а.с. 20).
Відповідно до довідки №151 від 23 вересня 2018 року виданої ТВО командира військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_5 підтверджується, що ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 16.01.2014 року по 24.07.2014 року. З 15.06.2014 року по 24.07.2014 року ОСОБА_2 виконував завдання за призначенням в районі проведення антитерористичної операції на Території Донецької та Луганській областей (а.с. 21).
З оглянутого судом Акту спеціального розслідування отримання поранення від 25.07.2014 року вбачається, що 24 липня 2017 року група спеціального призначення, до складу якої входив солдат ОСОБА_2 , отримавши завдання виявлення маршрутів висування позицій розгортання РСЗВ БМ-21 "Град", танків, пошуку груп бойовиків, їх затримання (нейтратізація, ліквідація), виявлення баз (сховищ) зберігання озброєння, військової техніки та матеріально-технічних засобів, проведення спеціальних дій щодо їх знищення (виведення з ладу, пошкодження), близько 06.00 год. 24.07.2014 року почала рух на броньованих автомобілях за маршрутом: населені пункти Попасна, Катеринівка, перехрестя доріг з посадкою. В період з 06.30 год. по 09.00 год. 24.07.2014 року було організовано спостереження прилеглих територій та населених пунктів Катеринівка і Золоте Луганської області. Близько 09.30 год. дві групи спеціального призначення вирушили для виконання завдання у визначеному районі вздовж залізничної колії у напрямку залізобетонного мосту, де було виявлено автомобільну техніку та живу силу противника. Після вогневого зіткнення командир групи подав команду на відхід. В цей час броне група вирушила до мосту, назустріч групам спеціального призначення з метою забезпечення відходу, однак була обстріляна з ручних протитанкових гранатометів, стрілецької зброї та снайперських гвинтівок. Під час посадки на автомобіль УРАЛ-4320 групи спеціального призначення, було виявлено на кузові вказаного автомобіля чотирьох поранених військовослужбовців. Після отримання доповіді про поранених командир групи подав команду на прикриття відходу та надання медичної допомоги пораненим. Після повного огляду пораненого ОСОБА_2 з"ясовано, що останній отримав вогнепальне поранення в плече, вихідний отвір - відсутній. За допомогою індивідуальної аптечки ОСОБА_2 було надано допомогу та зупинено кровотечу. Евакуація поранених та груп спеціального призначення тривала більше 2 годин, через пошкодження техніки швидкість руху становила 2-3 км/год. Пізніше поранені та хворі були перевантажені до білого мікроавтобуса з українським прапором. По прибуттю на блокпост солдат ОСОБА_2 був транспортований до гелікоптера для переміщення до міста Первомайськ. Після прибуття на аеродром та через 5 хвилин після евакуації у солдата ОСОБА_2 зупинилося серце. Реанімаційні заходи щодо відновлення серцебиття результатів не дали і медики із швидкої допомоги констатували смерть (а.с. 22-24).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 27 липня 2014 року виконавчим комітетом Мізоцької селищної ради Здолбунівського району Рівненської області вбачається, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Первомайськ Луганської області Україна, про що складено відповідний актовий запис №34 (а.с. 25).
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області суду від 05.12.2017 року у справі №569/17088/17 було встановлено факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов"язку військової служби 24 липня 2014 року у м.Первомайськ Луганської області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України (а.с. 26-37).
За правилами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В силу ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
Аналізуючи наведені обставини та докази у справі, суд прийшов до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (що є і загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню також і за нормами ч.4 ст.82 ЦПК України), стала окупація частини території України, а саме в т.ч. Луганської області, де загинув син позивача.
Згідно з ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб"єкти публічного права.
За вимогами ч.6 ст.5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
З матеріалів справи вбачається, також і встановлено судом, що внаслідок збройної (військової) агресії Російської Федерації, в м.Первомайськ, Луганської області, загинув син позивача, що завдало йому значної моральної шкоди, що виражається в основному - це втратою в його житті рідної людини, що не дає можливості нормально спілкуватися з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний соціальний спосіб життя, оскільки постійно знаходиться у стресовому стані, що супроводжується періодичними депресіями.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
Згідно з ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із душевними стражданнями, у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров"я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За змістом ст.ст. 1167, 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім"єю.
Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., ІУ Женевською конвенцією 1949р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділу ІІ Конституції України.
Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1,2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01.08.1975р., договори укладені між Україною та Росією в т.ч. про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому є на переконання суду державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини та становить в середньому 60 000 Євро за загибель однієї особи. Зокрема, такі рішення виносились Європейським судом з прав людини у справах "Хачукаевы против России" (Khachukayev v. Russia (23/04/2009)), "Сагаева и Другие против России" (Sagayeva and Others v. Russia (08/12/2015)), "Исламова против России" (Islamova v. Russia (30/04/2015)), "Султыгов и Другие против России" (Sultygov and Others v. Russia (09/10/2014)).
Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень його прав, умисного характеру дій Російської Федерації, а також душевного болю від втрати рідної людини, почуття безпорадності, яку він відчуває роками через втрату рідної людини, суд вважає достатнім та справедливим розмір компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду в сумі 1 987 200 грн., що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ складає 60 000 Євро, і саме такий розмір компенсації був визначений Європейським судом з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через смерть фізичної особи.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб"єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).
Частиною ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів в їх сукупності.
Враховуючи те, що представником позивача та позивачем наведені обґрунтовані правові докази вини відповідача у завданні останньому моральної шкоди через загибель сина внаслідок збройної агресії, а відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для ухвалення рішення про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -.
Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України - задовольнити повністю.
Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 987 200,00 (один мільйон дев"ятсот вісімдесят сім тисяч двісті) гривень 00 копійок, що є еквівалентом 60000,00 (шістдесят тисяч) євро за офіційним курсом Національного Банку України на день подання позову.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Здолбунівським РВ УМВС України в Рівненській області 17 квітня 1996 року, РНОКПП - НОМЕР_6 ,
відповідач - Російська Федерація, в особі Посольства Російської Федерації в Україні, 03049, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 27
Повне судове рішення складено 10 грудня 2018 року.
Суддя -