Справа № 569/11831/16-к
31 жовтня 2018 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі головуючого
судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_4
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016180010003347 від 23 травня 2016 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Погіньки Ковельського району Волинської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, офіційно не працює, одружений, судимості не має в силу п.5 ч.1 ст.89 КК України (судимість погашена), зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про обвинувачення його у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -
21 травня 2016 року близько 12 год. ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу магазину ”Продукти” на вул.Млинівська, 20 в м.Рівне, в ході словесного конфлікту, що виник під час розпивання алкогольних напоїв зі ОСОБА_4 , на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_4 не менше п'яти ударів ногами в область правої сторони грудної клітки, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді травматичного забою правої нирки та поперекової ділянки ускладненого мікрогематурією, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, а також тілесні ушкодження у вигляді травматичного розриву верхньої долі правої легені, ускладненого гемопневмотораксом, медіастенальною емфіземою, поширеною підшкірною емфіземою, поширеною бульозною емфіземою правої легені, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково, надавши суду показання про те, що не оспорює самої події конфлікту, який відбувся 21 травня 2016 року близько 12 год. поблизу магазину ”Продукти” на вул.Млинівська, 20 в м.Рівне між ним та потерпілим ОСОБА_4 , однак не визнає наслідків цього конфлікту у вигляді заподіяних ним потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Пояснив, що потерпілого раніше не знав, в той день з ним познайомився та побачив вперше, познайомилися через свого сусіда ОСОБА_8 , який мешкає в одній з квартир на першому поверсі у під'їзді будинку АДРЕСА_2 . Поспілкувавшись з ними, приєднався до спільного розпивання алкогольних напоїв поблизу магазину ”Продукти” на вул.Млинівська, 20. Потім ОСОБА_9 кудись пішов, а він залишився біля магазину разом зі ОСОБА_10 та ще з однією особою, яка є свідком по справі. Потерпілий зі свідком влаштували змагання з боротьби на руки, він від цього відмовився, а коли вони боролися на руки, ця боротьба переросла в бійку. Він втрутився їх розбороняти й під час цього отримав від потерпілого удар кулаком в сонячне сплетіння, на що у відповідь вдарив ОСОБА_4 кулаком в груди чи в живіт, потім між ними почалася силова боротьба, під час якої обоє попадали, після чого конфлікт припинився. Потім за викликом свідка прибули десь протягом півгодини працівники поліції. Категорично заперечує ту обставину, що наносив потерпілому удари ногами по тулубу.
Пред'явлений до нього під час судового провадження до початку судового розгляду комунальним закладом ”Рівненська обласна клінічна лікарня” Рівненської обласної ради цивільний позов про стягнення 5246 грн. 92 коп. витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, а також пред'явлений до нього потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, не визнав, вважаючи дані позови безпідставними й необґрунтованими, тому просить в їх задоволенні відмовити повністю.
Хоча обвинувачений своєї вини не визнав, однак його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю доведена обсягом досліджених судом доказів.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 надав показання, з яких вбачається, що обвинуваченого раніше не знав, лише бачив його декілька разів, познайомилися вони в день конфлікту, це була субота 21 травня 2016 року. Того дня разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 розпивали алкогольні напої в торговельному наметі поблизу магазину ”Продукти” на вул.Млинівська, 20 в м.Рівне. Спочатку з ними був ще ОСОБА_13 , потім він пішов додому. Залишившись втрьох, влаштували змагання з боротьби на руки, домовившись, що той, хто переможе, отримає пляшку горілки. Під час цього змагання між ними з ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, так як програв обвинуваченому пляшку горілки, а оскільки віддати її відразу йому не зміг, то вийшов з торговельного намету, де вони сиділи. Обвинувачений його наздогнав, схопив за праву руку, заломив її назад та вдарив його ногою в правий бік по тулубу. Він удару він присів, потім ОСОБА_6 почав наносити йому удари ногами по тулубу, можливо і в голову, детально не пам'ятає, оскільки від больового шоку в області грудини паморочилася голова. Очевидно конфлікт закінчився, коли він втратив свідомість. Прийшов до тями у відділку поліції, після чого поліцейські викликали швидку медичну допомогу й від приміщення Рівненського відділу поліції його доправили в лікарню.
Від отриманих тілесних ушкоджень лікувався стаціонарно два тижні, на що потратив і власні кошти, у зв'язку з чим повністю підтримав пред'явлений ним до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування майнової шкоди в розмірі 12100 грн. та моральної шкоди в розмірі 100000 грн., завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Представник цивільного позивача - комунального закладу ”Рівненська обласна клінічна лікарня” Рівненської обласної ради в судове засідання не прибула, подавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, де також зазначила, що медичний заклад підтримує в повному обсязі та просить задовольнити пред'явлений ним до ОСОБА_6 цивільний позов про стягнення 5246 грн. 92 коп. витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину (а.с.52, 53).
Працівник магазину ”Продукти” на вул.Млинівська, 20 в м.Рівне - свідок ОСОБА_14 надала суду показання, з яких вбачається, що в суботу 21 травня 2016 року вона перебувала на своєму робочому місці у зазначеному магазині, тоді в них був скорочений робочий день до 14 години. Десь опівдні в магазин зайшов ОСОБА_6 який, судячи із запаху алкоголю з порожнини рота, перебував в стані алкогольного сп'яніння. Він попросив продати йому в борг під запис кварту горілки, гроші обіцяв повернути пізніше, однак вона відповіла відмовою, оскільки бачила цього громадянина вперше. ОСОБА_6 при цьому представився учасником бойових дій, який нібито служив снайпером в зоні проведення АТО. Коли обвинувачений вийшов, вона звернула увагу, що він та ще двоє відвідувачів магазину, один з яких заходив купувати горілку, сиділи за столиком в торговельному наметі поблизу магазину, де спілкувалися, вживаючи алкогольні напої. Раптом через вікно в магазині помітила, що ОСОБА_6 б'є ногами по тулубу потерпілого ОСОБА_4 , який був одним з тих двох чоловіків, які вживали спільно з обвинуваченим біля магазину алкогольні напої. Вийшовши з магазину, побачила ОСОБА_4 лежачим у напівпритомному стані, при цьому ОСОБА_6 продовжував його бити ногами по тулубу, однак вона та інший чоловік, який там був, крикнули обвинуваченому припинити свої протиправні дії. Потім прибули працівники поліції та карета швидкої медичної допомоги, якою потерпілий був госпіталізований в лікарню.
Показання свідка ОСОБА_14 об'єктивно узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні фактичними даними, отриманими з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02 серпня 2016 року, згідно даних якого свідок впізнала ОСОБА_6 за такими ознаками як вік приблизно 45 - 50 років, коротко пострижене сиве волосся, наявні в роті золоті коронки на зубах, як особу, яка 21 травня 2016 року поблизу продуктового магазину на АДРЕСА_3 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_4
(а.п.40 - 42)
Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту шляхом відтворення дій, обстановки та обставин події від 05 серпня 2016 року за участю свідка ОСОБА_14 , показання свідка під час цієї слідчої дії узгоджуються з її показаннями, наданими в судовому засіданні.
(а.п.43 - 53)
Свідок ОСОБА_15 надав суду показання, з яких вбачається, що в суботу 21 травня 2016 року разом зі своїм товаришем ОСОБА_10 домовилися піти попрацювати на земельні ділянки, розташовані в районі вулиці Млинівська в місті Рівне. Йдучи на роботу, взяли з собою 0,5 л. горілки, яку там і спожили. Повертаючись додому, на АДРЕСА_3 зайшли в продуктовий магазин, де він придбав ще 0,5 л. горілки, яку розпочали споживати в торговельному наметі поблизу цього магазину, де спілкувалися, вживаючи алкогольні напої. Там до них підсіли малознайомий ОСОБА_16 - очевидно немісцевий, який деякий час працював на одній з пилорам міста Рівного, а також раніше знайомий йому, проте з негативної сторони, - ОСОБА_17 . Познайомивши ОСОБА_18 з ОСОБА_16 та ОСОБА_19 , став очевидцем того, як ОСОБА_18 і ОСОБА_16 влаштували змагання з боротьби на руки, домовившись, що той, хто переможе, отримає пляшку горілки, при цьому ОСОБА_19 був ніби ”свідком - секундантом” їхньої домовленості. ОСОБА_18 зазнав поразки, пообіцявши ОСОБА_16 , що горілку за програш віддасть потім, однак ОСОБА_6 це не влаштувало, почав вимагати горілку відразу, у зв'язку з чим між ними трьома зав'язався конфлікт, а як цей конфлікт завершився, безпосередньо не бачив, оскільки йому зателефонувала дружина, повідомивши, що вони їдуть на дачу в село Новоукраїнку Рівненського району. Він їх втрьох залишив, а вже про завершення конфлікту дізнався десь після 12 год. того ж дня від матері ОСОБА_4 , яка по телефону сказала, що ОСОБА_18 хтось в кафе сильно побив, а потім сам ОСОБА_18 йому зателефонував та повідомив, що його побив ОСОБА_17 , завдаючи удари ногами по ребрах.
Допитаний в судовому засіданні працівник патрульної поліції - свідок ОСОБА_20 надав суду показання, з яких вбачається, що в травні 2016 року отримали разом з колегами на службовий планшет повідомлення про те, що в кафе на вулиці Млинівська в місті Рівне сталася бійка. Прибувши на місце події, побачили потерпілого ОСОБА_4 , який лежав на землі із задертим догори верхнім одягом, пояснивши, що його щойно побив малознайомий ОСОБА_19 , з яким виник конфлікт. Вони доправили очевидців події у відділок поліції, де від них відібрали письмові пояснення, а потім викликали потерпілому швидку медичну допомогу.
Показання свідка об'єктивно узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні фактичними даними, отриманими з копії карти виїзду карети станції швидкої медичної допомоги до потерпілого ОСОБА_4 , віку 38 років, наданої за запитом слідчого органу досудового розслідування комунальним закладом ”Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Рівненської обласної ради.
(а.п.69, 70)
Крім того, з показаннями потерпілого та свідків обвинувачення об'єктивно узгоджуються фактичні дані, отримані з висновку експерта №900 від 25 серпня 2016 року судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що у ОСОБА_4 лікарями відмічені такі тілесні ушкодження як закрита травма грудної клітки у вигляді травматичного розриву верхньої долі правої легені, ускладненого гемопневмотораксом (накопиченням крові та повітря в грудній порожнині), медіастенальною емфіземою, поширеною підшкірною емфіземою, поширеною бульозною емфіземою правої легені; даний комплекс тілесних ушкоджень міг виникнути не менше як від однієї травматичної дії із значною силою тупого предмету і, згідно п.2.1.3 ”л” Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя;
травматичний забій правої нирки та поперекової ділянки ускладненого мікрогематурією міг виникнути не менше як від однієї травматичної дії тупого предмету і, згідно п.2.3.3 вищевказаних Правил, відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я;
вказані тілесні ушкодження могли утворитися незадовго до звернення потерпілого в лікувальний заклад, тобто не суперечать вказаному в обставинах терміну, а саме - 21 травня 2016 року;
в момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий міг перебувати як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні і, найбільш ймовірно, був обернений правою поверхнею тіла до напрямку дії травмуючого знаряддя або в положенні, близькому до цього;
локалізація та характер тілесних ушкоджень, в сукупності, не властиві для падіння на площину.
(а.п.63, 64)
Як вбачається з виданої на запит слідчого органу досудового розслідування комунальним закладом ”Рівненська обласна клінічна лікарня” Рівненської обласної ради довідки від 12.09.2016 р. №381/01-26/16, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_4 , у період з 21.05.2016 р. по 07.06.2016 р. перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні торакальної хірургії вказаного закладу охорони здоров'я, а згідно наданого комунальним закладом ”Рівненська обласна клінічна лікарня” Рівненської обласної ради розрахунку №351 від 12 вересня 2016 року витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, розмір таких витрат складає 5246 грн. 92 коп.
(а.п.66, 67)
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.1, 3 ст.1206 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до ч.2 ст.127, ч.ч.1, 5 ст.128, ч.1 ст.129 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
З огляду на наведені норми процесуального права, відповідно до норм матеріального права, передбачених статтями 1166, 1206 Цивільного кодексу України, з урахуванням доведеності підстав і розміру пред'явленого комунальним закладом ”Рівненська обласна клінічна лікарня” Рівненської обласної ради до ОСОБА_6 цивільного позову про стягнення витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину (а.с.22 - 25), вказаний позов слід задовольнити повністю, а саме - до стягнення з обвинуваченого на користь обласного бюджету Рівненської області на рахунок Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації підлягають грошові кошти в сумі 5246 грн. 92 коп. у якості витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 .
У зв'язку із зазначеним, суд оцінює критично доводи, наведені захисником у письмовому запереченні від 30.11.2016 р. в інтересах підзахисного ОСОБА_6 , на позовну позову закладу охорони здоров'я про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого (а.с.37).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI ”Про судовий збір”, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1, п.п.1, 2 п.1 ч.2 ст.4 цього Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до суду юридичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133, ч.6 ст.141 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наведених норм Закону України ”Про судовий збір”, Цивільного процесуального кодексу України, до стягнення з обвинуваченого, як цивільного відповідача, в дохід держави підлягає судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, ціна якого становить 5246 грн. 92 коп., але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2016 року ст.7 Закону України від 25 грудня 2015 року №928-VIII ”Про Державний бюджет України на 2016 рік”, що складало 1378 грн., у якому позовна заява закладу охорони здоров'я була подана до суду, а саме - 13.10.2016 р.
Крім того, під час судового провадження до початку судового розгляду потерпілим ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_6 був пред'явлений цивільний позов про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України (а.с.54 - 63), при цьому, за обґрунтованим документально письмовим клопотанням потерпілого від 14.03.2017 р., як цивільного позивача у кримінальному провадженні (а.с.66 - 69), ухвалою Рівненського міського суду від 10.04.2017 р., занесеною до журналу судового засідання (а.с.72 - 75), позивачу було відстрочено сплату судового збору, в частині оплати позовної вимоги немайнового характеру (моральної шкоди), до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.1 ст.1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як передбачено статтею 23 цього Кодексу, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
З огляду на норми процесуального права, передбачені ч.2 ст.127, ч.ч.1, 5 ст.128, ч.1 ст.129 КПК України, відповідно до норм матеріального права, передбачених статтями 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, з урахуванням доведеності підстав і розміру пред'явленого потерпілим до обвинуваченого цивільного позову в частині відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, до стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 підлягає майнова шкода в розмірі 12100 грн., що складає документально підтверджені фіскальними чеками на придбання ліків витрати потерпілого, здійснені під час лікування від отриманих травм, нанесених йому обвинуваченим.
Разом з тим, з урахуванням вимог розумності і справедливості, розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначений потерпілим в 100000 грн., слід зменшити до 50000 грн., враховуючи характер правопорушення, яке є кримінальним правопорушенням, глибини фізичних та душевних страждань ОСОБА_4 , який отримав внаслідок суспільно небезпечного винного діяння ОСОБА_6 , вчиненого з прямим умислом, тяжке тілесне ушкодження, від наслідків якого лікувався стаціонарно, при цьому протягом періоду досудового розслідування, а в подальшому, - і судового провадження обвинувачений не вживав жодних заходів щоб відшкодувати потерпілому майнову та (або) моральну шкоду, завдану злочином, а в судових засіданнях ОСОБА_6 поводив себе щодо ОСОБА_4 зверхньо, зухвало та агресивно, у вчиненому не розкаявся, пробачення за свої протиправні дії не попросив.
Виходячи з наведеного, до стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого підлягає сумарно 62100 грн. в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також підлягає стягненню в дохід держави судовий збір за подання потерпілим до суду позовної заяви майнового характеру, - в розмірі не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2017 року ст.7 Закону України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII ”Про Державний бюджет України на 2017 рік”, що складало 1600 грн., у якому позовна заява ОСОБА_4 була подана до суду, а саме - 07.03.2017 р., відповідно, 0,4 розміру прожиткового мінімуму становив 640 грн.;
також з обвинуваченого підлягає стягненню в дохід держави судовий збір за подання потерпілим до суду позовної заяви немайнового характеру (стягнення моральної шкоди), - в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2017 року ст.7 Закону України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII ”Про Державний бюджет України на 2017 рік”, що складало 1600 грн., відповідно, 0,4 розміру прожиткового мінімуму становив 640 грн.
Оцінюючи зібрані та досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність досліджених доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є тяжким злочином, як це вбачається з норми ст.12 і санкції ч.1 ст.121 КК України, особу ОСОБА_6 , який за місцем проживання характеризується органом поліції негативно (а.с.29, а.п.115), з 2014 року перебуває на обліку в комунальному закладі ”Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення” Рівненської обласної ради з діагнозом: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Стан активної залежності (а.п.113), а також суд враховує обставини, що пом'якшують покарання - не встановлено, обставини, що обтяжують покарання - не встановлено.
Враховуючи наведені обставини справи та особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства.
Питання про долю речових доказів і документів (а.п.71 - 87) слід вирішити відповідно до норми частини дев'ятої статті 100 КПК України, про що зазначити в резолютивній частині цього вироку.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винуватим в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши обвинуваченого під варту в залі суду.
Строк відбування покарання рахувати з 31 жовтня 2018 року.
Речові докази:
мобільний телефон марки ”Fly”, повернутий слідчим на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , - залишити у власності ОСОБА_4 ;
мобільний телефон марки ”Nokia 1616”, повернутий слідчим на відповідальне зберігання ОСОБА_21 , - залишити у власності ОСОБА_21 ;
мобільний телефон марки ”Fly”, повернутий слідчим на відповідальне зберігання ОСОБА_15 , - залишити у власності ОСОБА_15 .
Цивільний позов комунального закладу ”Рівненська обласна клінічна лікарня” Рівненської обласної ради задовольнити повністю:
Стягнути з ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер ________________ , на користь обласного бюджету Рівненської області на рахунок Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації кошти в сумі 5246 (п'ять тисяч двісті сорок шість) грн. 92 коп. в якості витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 .
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково:
Стягнути з ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер _______________ , на користь ОСОБА_4 62100 (шістдесят дві тисячі сто) грн. в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.
Стягнути з ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер _______________ , в дохід держави судовий збір в загальному розмірі 2658 (дві тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: