Справа № 419/2389/18
Провадження № 2/419/526/2018
10 грудня 2018 року Новоайдарський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді - Мартинюка В. Б.,
за участю: секретаря - Московченко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є власником квартири №98 в будинку №11 по кв. Енєргєтіков в м. Щастя Новоайдарського району Луганської області. ОСОБА_2 колишня невістка позивача та зареєстрована у вищевказаній квартирі, проте з 2017 року не проживає у ній, на теперішній час місце її мешкання не відоме. Відповідач у добровільному порядку не бажає знятися з реєстрації, що перешкоджає позивачу реалізувати в повній мірі права власника на користування та розпорядження своїм майном.
На підставі вищенаведеного, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 98 в буд. № 11 по кв. Енєргєтіков в м. Щастя Новоайдарського району Луганської області.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у жодне судове засідання не з'явилася, про причину неявки суд не повідомила, хоча була належним чином сповіщена про час та місце судового засідання, у порядку, визначеному ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.27).
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню за наступних підстав.
Положеннями ст. ст. 319 ЦК України, 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають в приватній власності будинок, користуються ним для приватного мешкання та мешкання членів своєї сім'ї та мають право розпоряджатись цією власністю за своїм розсудом.
Відповідно до ст. 383 ЦК України, будинок використовується власником для власного проживання та проживання членів його сім'ї.
Судовим розглядом встановлено, що квартира № 98 в буд. № 11 по кв. Енєргєтіков в м. Щастя Новоайдарського району Луганської області, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло (а.с.9) та копією технічного паспорту (а.с.4-5). ОСОБА_2 колишня невістка позивача та зареєстрована у вищевказаній квартирі, що підтверджується копією домової книги (а.с.6-8) та копією довідки про склад сім'ї (а.с.16), проте з 2017 року не проживає у ній, що підтверджується копією акту про непроживання в житловому приміщенні (а.с.15а), на теперішній час місце її мешкання не відоме. Відповідач у добровільному порядку не бажає знятися з реєстрації, що перешкоджає позивачу реалізувати в повній мірі права власника на користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 9 Житлового кодексу УРСР визначає, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім'ї власника квартири, в тому числі і колишні, користуються жилим приміщенням нарівні з власником. Відповідно до ст. ст. 9, 156, 157 ЖК України сам факт припинення сімейних відносин з власником (власниками) квартири не позбавляє колишніх членів його (їх) сім'ї права користуватися займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення з цього жилого приміщення.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності знімальника або членів його родини за ним зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.
Судом достовірно встановлено, що відповідач не користується житлом за місцем реєстрації з 2017 року без поважних на то причин, що дає суду законні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п.1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції.
Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 р.). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 р.), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 р.).
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіти, користуватися та розпоряджатися своїх майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», втрата права користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстрації.
Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.
На підставі ст. ст. 319, 355, 369, 383 ЦК України, ст. ст. 71, 150 ЖК України, ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою № 98 в буд. № 11 по кв. Енєргєтіков в м. Щастя Новоайдарського району Луганської області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , подану протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий: В. Б. Мартинюк