07 грудня 2018 року м. Кремінна
Справа № 414/3185/18
Провадження № 2/414/749/2018
Кремінський районний суд Луганської області у складі
головуючого судді Акулова Є.М.,
за участі секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні, в загальному позовному провадженні, в залі суду м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що є власником будинку, що знаходиться за адресою: вул. Н. Бєлєнкової, будинок 45, село Новокраснянка Кремінського району Луганської області. В даному житловому будинку зареєстрований син позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 2002 року відповідач виїхав з м. Кремінна Луганської області за межі України, зв'язок з відповідачем фактично втрачений. Відповідач вже шістнадцять років не проживає в житі за адресою: вул. Н. Бєлєнкової, будинок 45, село Новокраснянка Кремінського району Луганської області, за власною згодою виписуватись з житлової будівлі не бажає, комунальні платежі не сплачує.
З огляду на це позивач просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: вул. Н. Бєлєнкової, будинок 45, село Новокраснянка Кремінського району, Луганської області.
Позивач в підготовче засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надала заяву про розгляд заяви за її відсутності, вимоги підтримала.
Відповідач в підготовче засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд заяви за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Ч.ч. 3,4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу. Згідно ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи, приймаючи до уваги визнання позову відповідачем.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Як встановлено з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 є власником житла, яке знаходиться за адресою вул. Н. Бєлєнкової, будинок 45, село Новокраснянка Кремінського району Луганської області, що підтверджено Актом продажу садиби колгоспом та Свідоцтвом про право приватної власності на домоволодіння (а.с. 4-7).
На даний час за вказаною вище адресою зареєстрований відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає в АР Крим, м. Алушта, с. Нижня Кутузовка, вул. Алуштінське шосе, 28; за місцем реєстрації вул. Н. Бєлєнкової, будинок 45, село Новокраснянка Кремінського району Луганської області відповідно він не мешкає (а.с. 8-10,13-15).
Відповідно до ст. 9 ч. 4 ЖК УРСР ніхто не може бут виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.
Статтею 150 ЖК УРСР передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Як вбачається зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Положення ст. 405 ЦК України мають посилання на те, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, вказаними нормами, а саме частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР, закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
При цьому частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ОСОБА_2, який є членом сім'ї ОСОБА_1 - її сином, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 та не мешкає з 2002 року, а тому є всі підстави для визнання його таким, що втратив право користування житлом за адресою: вул. Н. Бєлєнкової, будинок 45, село Новокраснянка Кремінського району Луганської області, як такого, що не мешкає більше року.
Питання щодо стягнення судових витрат сторонами не ставилося.
На підставі викладеного, ст. ст. 16, 386, 405 ЦК України, ст.ст. 9, 150,156 ЖК УРСР та керуючись 10, 49,76, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: вул. Н.Бєлєнкової, будинок 45, село Новокраснянка Кремінського району Луганської області.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суд.;
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Є.М. Акулов