Справа № 408/5891/17-ц
2/408/468/18
16 листопада 2018 року смт. Біловодськ
Біловодський районний суд Луганської області у складі:
головуючого Соболєва Є.О.
при секретареві Негоді В.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», яку позивач уточнив 12.02.2018 року та просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати заробітної плати у березні 2017 року у розмірі 8974,57 грн., компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 29116,92 грн., вихідну допомогу у зв'язку з порушенням законодавства про працю у розмірі 40385,57 грн. та компенсацію за затримку розрахунку у розмірі його середнього заробітку по день фактичного розрахунку, -
ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в обґрунтування якого зазначив, що 20 березня 2017 року він був звільнений відповідачем з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, однак всупереч вимог ст. 116 КЗпП України ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не провело із ним повного розрахунку в день звільнення, зокрема не виплатило заробітну плату за березень 2017 року в сумі 8974,57 грн. та компенсацію за дні невикористаної відпустки в сумі 29116,92 грн., а тому у зв'язку із порушенням законодавства про працю повинно сплатити 40385,57 грн. вихідної допомоги та компенсацію за час затримки розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.
До позовної заяви ОСОБА_1 долучив клопотання про часткове його звільнення або відстрочення сплати судового збору, яке не вирішувалось, оскільки відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці» усі вимоги щодо стягнень заборгованостей та компенсацій, про які він просить у позовній заяві, входять до структури заробітної плати, тому він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою суду від 02 квітня 2018 року провадження у справі було зупинено до розгляду справи з подібних правовідносин №408/2306/17-ц колегією суддів Другої цивільної палати Верховного Суду.
10 серпня 2018 року провадження у справі було поновлено та визначено дату розгляду справи, про що винесено відповідну ухвалу.
Від позивача 12.02.2018р. надійшли уточнення до позовної заяви та клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 16.11.2018 було залишено без задоволення.
В судове засідання сторони не прибули. Позивач надав суду клопотання у якому наполягав на розгляді справи за його відсутності.
Від представника ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» надійшли письмові заперечення проти позову, а також заява про розгляд справи без участі представника, тому суд вважав можливим розглянути справу за їх відсутністю за наявними в справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не може бути задоволеним з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Наведе свідчить, що обов'язковою умовою настання відповідальності роботодавця за порушення порядку розрахунку при звільненні працівника є його винна поведінка.
З письмових заперечень, наданих представником відповідача йдеться, що 13 березня 2017 року озброєні люди захопили майновий комплекс ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» розташований на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області. За цим фактом адміністрація підприємства звернулася до правоохоронних органів і було відкрито кримінальне провадження №120171000000000155. На даний час триває досудове розслідування. Після захоплення підприємства, ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» втратило доступ до свого майна, у тому числі особових справ працівників, табелів обліку робочого часу, печаток, штампів, та комп'ютерної техніки із відображеною в ній інформацією. Запобігти захопленню майнового комплексу озброєними людьми відповідач не міг. Вказував, що оскільки підприємство ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» з 13 березня 2017 року за відсутності своєї вини втратило контроль над своїми виробничими активами та адміністративно-фінансовими ресурсами з незалежних від нього причин - дії непереборної сили, саме і з цього часу відповідач був позбавлений можливості здійснювати юридично значимі дії по відношенню до позивача, зокрема щодо його звільнення, нарахування та виплати йому при цьому грошових коштів, оформлення трудової книжки, видачі фінансових документів та таке інше. З огляду на викладене, в силу ст.614 та ст.617 ЦК України відповідач не може нести відповідальність за дії невідомих третіх осіб, які з 13 березня 2017 року, злочинно захопивши підприємство-відповідача, продовжують порушувати вимоги діючого законодавство України вже відносно його працівників.
Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.
Оскільки трудовим законодавством не врегульовано відносини з приводу підстав звільнення від відповідальності за незаконність дій відносно працівника, на ці правовідносини поширюються положення цивільного законодавства.
Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_1 він згідно наказу № 04-к від 20 березня 2017 року звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.
В силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки факт наявності невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 року заперечувався відповідачем, вказана обставина підлягала доказуванню у розглядуваній справі.
Між тим суду не надано належних та допустимих доказів наявності такої заборгованості, хоча на виконання положень ч. 5 ст. 12 ЦПК України судом прийняті усі можливі заходи щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи, зокрема, для цього визнавалась обов'язковою явка до суду позивача.
Натомість, з витягу із кримінального провадження №12017100000000155 вбачається, що 18 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ч. 3 ст. 206 КК України, тобто , що у період з 13 березня 2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжень на майно, що належить товариству шляхом захоплення майнового комплексу за адресою: Луганська область м. Довжанськ вул. Енгельса, 1, чим заподіяно майнової шкоди у великому розмірі. Орган досудового розслідування ГУНП у м. Києві.
Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII та №252-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» місто Свердловськ (після перейменування Довжанськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України.
У пункті 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна та невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Згідно зі статтею 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р та від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, де здійснювалась антитерористична операція, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та які розташовані на лінії зіткнення.
До цього переліку внесені місто Луганськ та місто Довжанськ.
Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року №2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції) з фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних, та інше, що підлягають до виплати на користь робітникам як поточних виплат так і виплат у день звільнення, та будучи позбавленим можливості користування своїми коштами - здійснювати відповідні виплати. Одночасно, відповідачем втрачено доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа роботодавця-відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи відносно прийому чи звільнення таких працівників, а також на здійснення будь-яких інших юридично значимих правових дій, на підставі яких би могли виникати чи припиняти свою дію певні правовідношення.
Таким чином, у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема позивачем з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, які завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких відповідач ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об'єктивно, з причин від нього незалежних був позбавлений можливостей виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників взагалі, в тому числі відносно позивача.
Окрім цього, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК).
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК).
Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі; якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (ст.95 ЦПК).
Щодо наданої позивачем суду ксерокопії трудової книжки з записом про її звільнення за підписом ОСОБА_2, як генерального директора ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», необхідно зазначити таке.
У якості доказу позивач надав суду не завірену належним чином ксерокопію своєї трудової книжки з записом про його звільнення, з підписом, який від імені генерального директора ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» ОСОБА_2, відповідно до інформації представника ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», здійснено невідомою особою. Повноважень про здійснення такого підпису від свого імені генеральний директор ОСОБА_2 іншим особам не надавав. Також, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості підприємства за березень 2017 року, в обґрунтування позовних вимог, позивач надав суду розрахункові листи, які не містять ні підписів повноважних осіб підприємства, ні печаток підприємства, а тому не відповідають вимогам належності та легітимності вказаного документу.
При цьому, первинні документи про розмір нарахованої позивачеві заробітної плати за березень 2017 року взагалі відсутні, а отже неможливо визначити кількість робочих днів, відпрацьованих позивачем на підприємстві у березні 2017 року, та встановити, який реальний розмір заробітної плати був нарахований позивачу за ці дні.
Відсутні належним чином оформлені і письмові докази про кількість невикористаних позивачем календарних днів щорічних відпусток в період його роботи на підприємстві відповідача та про розмір заробітної плати за відповідний період для розрахунку її грошової компенсації. Застосування ж для цього даних наданих позивачем розрахункових листів є неможливим, оскільки попри сумнівність щодо їх легітимності, розрахункові листи не містять необхідної інформації. Слід зазначити, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995р., провадиться виходячи з виплат за останні 12 місяців, а не з наведених в розрахунку 6-ти місяців.
Аналогічні зауваження, як що до законності розрахунків, так їх правових підстав, і до обґрунтування вимог про стягнення вихідної допомоги у зв'язку з порушенням законодавства про працю та стягнення компенсації за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.
Так, судом встановлено, що підприємство ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» з 13 березня 2017 року втратило контроль над своїми виробничими активами та адміністративно-фінансовими ресурсами з незалежних від нього причин дії непереборної сили, саме і з цього часу відповідач був позбавлений можливості здійснювати юридично значимі дії по відношенню до позивача, зокрема щодо його звільнення, нарахування та виплати йому при цьому грошових коштів, оформлення трудової книжки, видачі фінансових документів та таке інше.
Наведене свідчить, що в силу ст. 614 та ст. 617 ЦК України відповідач не може нести відповідальність за дії невідомих третіх осіб, які з 13 березня 2017 року, злочинно захопивши підприємство-відповідача, продовжують порушувати вимоги діючого законодавство України. З урахуванням наведеного, відсутня можливість отримання судом необхідних письмових доказів належної форми та змісту через незаконний захват підприємства сторонніми особами, оскільки відповідач не має доступу до носіїв інформації, первинних документів та інформаційних ресурсів про заробітну плату позивача, а отримання їх позивачем чи на вимогу суду від осіб, що незаконно захватали підприємство, хоча б вони і були б виготовлених від імені відповідача та з відтисками незаконно захоплених у нього штампів та печатей, будуть мати статус недопустимих та нелегітимних доказів, отриманих з порушенням порядку, передбаченого діючим законодавством України, а отже, такими, що не відповідають вимогам ст.59 ЦПК України.
Отримання та надання суду належних письмових доказів, які б могли мати статус належності та допустимості, можливе лише при відновленні законної юрисдикції належного власника підприємства ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» над майном та іншими ресурсами підприємства.
Даючи оцінку допустимості у розглядуваній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положеннями статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», згідно з якою - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
За таких обставин, суд не приймає як належний доказ надану позивачем копію трудової книжки та копії розрахункових листів.
Крім цього, розпорядженням Кабінету Міністрів від 19 липня 2017 року № 498-р «Про внесення зміни до п. 9 плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження» внесено зміни до п. 9 вказаного плану заходів, де визначено, що забезпечення виплати заробітної плати на підприємствах усіх форм власності, які провадять законну господарську діяльність на неконтрольованій території, за умови дотримання ними вимог щодо протидії фінансування тероризму та недопущення дій, спрямованих на зміну кордонів або територіальної цілісності України з моменту настання умов, визначених п. 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року, а саме до реалізації п. 1,2 Мінського «Комплексу заходів», а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України.
Сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» 20 березня 2017 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки за змістом ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходить з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року та недоведеність матеріалами справи вини ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені ст. 116 КЗпП України строки, а тому і підстав вважати порушеними його трудові права на час розгляду справи немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», код ЄДРПОУ 37596090 яке знаходиться за адресою: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, 24, про стягнення заробітної плати - залишити без задоволення за необґрунтованістю.
Рішення набирає законної сили в порядку визначеному ст. 273 ЦПК України, та може бути оскаржене безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Головуючий: