05 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2208/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2018, суддя Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 повний текст складено 23.07.18 по справі № 816/2208/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській обл.), в якому просив визнати неправомірною бездіяльність щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням в органах внутрішніх справ, з 01.04.2016 року за вислугою років (станом на 01.04.2016 року для призначення пенсії 23 роки 05 місяців 16 днів), відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням 55% відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення, а саме: за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення, зокрема врахувавши основний розмір пенсії: 55% + 3% х 3 = 64% грошового забезпечення (вислуга років 23 років); зобов'язати здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсію внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням в органах внутрішніх справ, з 01.04.2016 року за вислугою років (станом на 01.04.2016 року для призначення пенсії 23 роки 05 місяців 16 днів), відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням 55% відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення, а саме: за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення, зокрема врахувавши основний розмір пенсії: 55% + 3% х 3 = 64% грошового забезпечення (вислуга років 23 років).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 частково задоволено позовні вимоги.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській обл. щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту а) ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як звільненому зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській обл. здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі пункту а) ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як звільненому зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про поліцію", та виплачувати пенсію у розмірі 64 % відповідних сум грошового забезпечення за 23 роки вислуги, починаючи з 01.04.2016 з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію України», яка передбачає пряму залежність до рішення медичної комісії, в якому повинно зазначатися про непридатність до служби в поліції, а не військової служби. У свідоцтві про хворобу, яке наявне в пенсійній справі позивача, відсутнє рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Крім того відповідач вказав на те, що позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки останній був повідомлений про зміну розміру пенсії та необхідність повернення переплати листом від 05.10.2016, при цьому до суду позивач звернувся 25.06.2018.
Позивач надіслав до суду відзив, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишено без руху апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській обл.
Після усунення заявником недоліків апеляційної скарги, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2018 відкрито провадження по справі № 816/2208/18.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 закінчено підготовку до розгляду та призначено справу № 816/2208/18 у відкритому судовому засіданні на 05.12.2018 о 14:30 год.
Сторони в судове засідання не з'явилися про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями.
Відповідно до положень ч.2 ст.313 КАС України справа розглянута без участі сторін.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Позивач проходив службу у органах внутрішніх справ України та в лавах Національної поліції України і у зв'язку з погіршенням стану здоров'я його було направлено для проходження медичного обстеження, за результатами якого він отримав свідоцтво про хворобу №23-C від 29.02.2016.
З вищезазначеного свідоцтва слідує, що військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській обл." встановлено наявність у позивача захворювання, яке пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та постановою військово-лікарської комісії (п. 13 свідоцтва про хворобу №23-C від 29.02.2016) ОСОБА_1, визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.
Наказом ГУ Національної поліції в Полтавській обл. №89 о/с від 01.04.2016 на підставі рапорту позивача та свідоцтва про хворобу №23-C від 29.02.2016 позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).
З копії подання про призначення пенсії вбачається, що на момент звільнення вислуга років позивача складає 23 роки 04 місяці 04 дні, у пільговому обчисленні 23 роки 05 місяців 16 днів.
Після звільнення позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії та надав всі визначені законодавством документи для її призначення, у тому числі свідоцтво про хворобу №23-C від 29.02.2016.
З 02.04.2016 позивача взято на облік в ГУ ПФУ в Полтавській обл., як особу, якій призначено пенсію за вислугу років в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 59% від грошового забезпечення.
30 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо здійснення перерахунку пенсії за вислугою років з 01.04.2016, відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням 55% відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення: 64% грошового забезпечення (вислуга років 23 років).
Відповідач листом від 11.06.2018 повідомив про те, що при призначенні пенсії за вислугою років поліцейським, звільненим по п. 2 ч. 1ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" норма в розмірі 5% при звільненні у відставку через хворобу застосовується за наявності у військово-лікарських документах інформації про непридатність до служби в поліції. У свідоцтві про хворобу (яке наявне у пенсійній справі ОСОБА_1) відсутнє рішення медичної комісії про непридатність ОСОБА_1 до служби у поліції. Обчислення пенсії із застосуванням п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" буде проведено лише після внесення до свідоцтва про хворобу змін, а саме про непридатність ОСОБА_1 до служби у поліції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог в цій частині.
Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Колегія суддів зазначає, що основним спірним питанням в даній справі, з огляду на підстави відмови у перерахунку пенсії позивача, призначеної відповідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осі", є відсутність у наданому ним свідоцтві про хворобу інформації щодо непридатності до служби в поліції.
Згідно п.2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
З аналізу вищезазначеної норми права слідує, що підставою для призначення спірної пенсії у підвищеному розмірі є звільнення особи у відставку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за хворобою).
Колегія суддів зазначає, що позивач звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу), що підтверджується письмовими доказами у справі та не заперечується сторонами.
Підставою для звільнення позивача є свідоцтво про хворобу № 23-С р/нс від 29.02.2016, що складене згідно форми, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 85 від 06 лютого 2001 року, відповідно до якого позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, та зазначено, що його захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Так, на час проходження позивачем медичного обстеження у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, форма свідоцтва про хворобу (Додаток №12) була передбачена Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затверджений наказом МВС України №85 від 06.02.2001 (далі - Порядок № 85), який містить графу п. 13 "Постанова військово-лікарської комісії про придатність до військової служби".
Згідно п. 1.117 Порядку №85, свідоцтво про хворобу складається: у мирний час на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними для військової служби в мирний час, з обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними для військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров'я.
Підпунктом 1.63.5. пункту 1.63. Порядку №85 передбачено, що за результатами медичного огляду ВЛК виносять постанови щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, зокрема, з формулюванням: "Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час".
Видане позивачу свідоцтво про хворобу від 29.08.2011 №558/175 є рішенням військово-лікарської комісії, прийнятим у межах повноважень та у спосіб визначений нормативними актами, що регламентують діяльність таких комісій, яке підтверджує непридатність позивача за станом здоров'я до служби в органах внутрішніх справ.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність в рішенні медичної комісії інформації щодо непридатності до служби в поліції колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки зазначене рішення було прийнято медичною комісією відповідно до вимог чинного законодавства, згідно форми, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 85 від 06 лютого 2001 року (чинного на час складання медкомісією свідоцтва про хворобу № 23-С р/нс від 29.02.2016).
Колегія суддів зазначає, що відсутність відповідного нормативно-правового акту не може бути підставою для відмови в перерахунку особі пенсії.
Згідно ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26.09.2014).
Таким чином, відмова в перерахунку пенсії через не встановлення певного порядку Урядом (справа "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та 71378/10 від 26.09.2014) була розцінена Європейським судом з прав людини як порушення майнового інтересу заявника, що передбачено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 51-56). Аналогічну правову позицію Європейського суду з прав людини викладено у справі "Бутченко проти України" (заява №38677/06 від 24.07.2014), у якій констатовано, що Кабінет Міністрів України повинен був запровадити правові механізми, необхідні для реалізації прав громадян на соціальні пільги. Відмова у призначенні пенсії з посиланням на вказану підставу, є неправомірною та такою, що порушує право позивача на призначення йому та отримання належного рівне пенсійних виплат.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як звільнений зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду за захистом своїх прав щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2016 по 29.05.2018 колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на зазначене, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним КАС України.
Таким чином, КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовані правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Враховуючи те, що відповідачем неправомірно не здійснено перерахунок позивачеві пенсії на підставі п."а" ст. 13 зазначеного вище закону як звільненого зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", колегія суддів, з урахуванням ч. 3 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для залишення позову без розгляду.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення .
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року по справі № 816/2208/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді В.Б. Русанова О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 10.12.2018