Справа № 673/2195/18
Провадження № 2-з/673/11/18
про відмову в забезпеченні позову
06 грудня 2018 р. м. Деражня
Суддя Деражнянського районного суду Хмельницької області Ягодіна Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
встановив:
04.12.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Деражнянського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів (справа №673/2195/18).
Разом із означеною позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на належну відповідачу ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що їй стало відомо про намір відповідача продати вказану квартиру, а тому невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захід, або поновлення порушених чи оспорюваних її прав та інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду.
У відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захід, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із п.п. 3, 4, 7 ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до пунктів 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» позови майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Разом із цим, зі змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, оскільки позивачем у ній не наведено достатніх причин для вжиття цих заходів.
При розгляді даної заяви судом враховується, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, однак в матеріалах справи відсутня інформація про майновий стан відповідача та грошова оцінка майна відповідача, на яке слід накласти арешт.
Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 14116,17 грн.
Згідно доданої заявницею до заяви копії договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, інвентаризаційна оцінка квартири становить 13723 грн.
При цьому, судом враховується, що вказана інвентаризаційна вартість квартири була визначена у договорі купівлі-продажу, який був укладений ще 06.04.2005 року, та на підставі витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно№6826253, виданого Деражнянським ГМП «Інвентаризатор» 24.03.2005 року.
Таким чином, дані щодо вартості квартири станом на день подачі заяви до суду в матеріалах справи відсутні, що унеможливлює вирішити питання співмірності вимог.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що відповідач має намір відчужити спірну квартиру, оскільки матеріали, додані до заяви, не містять жодних доказів з приводу вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на відчуження такого нерухомого майна.
Крім того, суд вважає, що позивачем не надано достатніх відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи призведе до порушення її прав.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 258-261 ЦПК України, -
постановив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №673/2195/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Деражнянський районний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_3