04 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 610/1512/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Подобайло З.Г.
суддів: Григорова А.М. , Бегунца А.О.
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018, суддя Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 24.09.18 по справі № 610/1512/18
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації , в якому просить суд: визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації неправомірними щодо відмови в призначенні житлової субсидії за заявою за місцем фактичного проживання; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації призначити житлову субсидію на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з газопостачання та електропостачання починаючи з дня подачі заяви про призначення житлової субсидії з 25.01.2016 року за місцем фактичного проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на підставі акта депутата про обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання позивача та квитанції про нарахування комунальних платежів на ім'я позивача; зобов'язати начальника Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації здійснити перерахунки на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з газопостачання та електропостачання починаючи з дня подачі заяви про призначення житлової субсидії з 25.01.2016 року за місцем фактичного проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на підставі акта депутата про обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання позивача та квитанції про нарахування комунальних платежів на ім'я позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулась до відповідача з заявою від 25.01.2016 року про призначення житлової субсидії, за результатами розгляду заяви від 25.01.2016 року та наступних заяв позивача УПСЗН Балаклійської РДА прийнято рішення про відмову в призначенні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, у зв'язку з відсутністю правових підстав для цього на думку відповідача. Зазначені обставини обумовили звернення поповича до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації щодо відмови в призначенні житлової субсидії за заявою від 25.01.2016 року за місцем фактичного проживання. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації призначити житлову субсидію на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з газопостачання та електропостачання починаючи з дня подачі заяви про призначення житлової субсидії з 25.01.2016 року за місцем фактичного проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації здійснити перерахунки на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з газопостачання та електропостачання починаючи з дня подачі заяви про призначення житлової субсидії з 25.01.2016 року за місцем фактичного проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним, прийнятим при неправильному встановлені обставин, що мають значення для справи, невірному застосуванні норм матеріального права. Вказує , щозаконодавством встановлено конкретні умови для призначення субсидії це: обов'язкова реєстрація і фактичне проживання в житловому приміщенні , договір найму (оренди) житла. Жодних доказів для призначення субсидії позивач до Управління не надавала. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду , ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивачка подала до суду заперечення на апеляційну скаргу , вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року законним, обґрунтованим, об'єктивним, таким, що не порушує норми матеріального та процесуального права, не порушує права людини, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі сторін.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що позивачка 25.01.2016 року звернувся до УПСЗН Балаклійської РДА з заявою про призначення житлової субсидії, до якої надано пакет документів: копія заяви про призначення житлової субсидії, декларація про мої доходи, довідка з місця роботи, два акта депутатів про обстеження житлово-побутових умов та її проживання без реєстрації у вказаному будинку; довідка про склад сім*ї, квитанції про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг з газопостачання та електропостачання за вказаною адресою, копію заповіту на її від померлої бабусі ОСОБА_2, копію витягу з Єдиного реєстру про реєстрацію в спадковому реєстрі за даним заповітом, копії договорів з газопостачання та електропостачання на її ім*я.
За результатами розгляду заяви УПСЗН Балаклійської РДА надано відповідь від 27.03.2018 року № 1607 про відсутність правових підстав для призначення субсидії ОСОБА_1
УПСЗН Балаклійської РДА 04.04.2018 року за № 1807 також надано відповідь про відсутність правових підстав для призначення субсидії ОСОБА_1
В обґрунтування відсутності підстав для призначення субсидії відповідач посилається на п.п. 1 п. 8 Положення, відповідно до якого зазначено, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку).
Задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції виходив з того , що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності його дій щодо не призначення житлової субсидії.
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
Однією з найважливіших умов визначеності відносин між людиною і державою є закріплення у статтях 3, 21 Конституції України принципу непорушності прав і свобод людини. Визнаючи людину найвищою соціальною цінністю, Основний Закон України встановлює перелік прав і свобод, гарантує і забезпечує їх захист, у тому числі від порушення з боку держави, її органів та посадових осіб. Зазначені права і свободи визначають міру можливої поведінки людини і громадянина, відображають певні межі цих прав та можливість користуватися благами для задоволення своїх інтересів.
Положеннями Закону України від 05.10.2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що з метою реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, встановлених Конституцією України, забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах, держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів, а також надає певній категорії громадян пільги і субсидії, зокрема, у сфері житлово-комунального обслуговування.
З метою спрощення порядку призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року № 848 затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - Положення № 848; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1 Положення зазначено, що житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.
Згідно з п. 2 Положення зазначено, що право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Відповідно до п. 6 Положення зазначено вичерпний перелік підстав коли житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період).
Відповідно до п.п. 2, 3 п. 8 Положення зазначено, що за рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендарі), або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги.
За рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору найму (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами. У такому випадку склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії.
Таким чином законодавцем розширені умови надання житлової субсидії та передбачено випадок: субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендарі), або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги.
Матеріалисправисвідчать , що відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 228 встановлено факт фактичного проживання позивача з донькою за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до заповіту від 23.07.2008 року який складений за ініціативою ОСОБА_2, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1, на праві власності, зазначено про заповідання своїй онуці ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 всього майна. Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі 21.03.2009 року зареєстрована спадкова справа, поряд з цим зазначено про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Між позивачем та ВАТ «Харківгаз» 26.10.2009 року укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання, станом на момент розгляду заявлених позовних вимог договір не розірвано. Між позивачем та АК «Харківобленерго» 16.09.2010 року укладено договір про користування електричною енергією, станом на момент розгляду заявлених позовних вимог договір не розірвано.
Тобто, матеріали справи свідчать, що позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та споживає послуги з газопостачання та електропостачання, що підтверджується рахунками виконавців за договорами наявними в матеріалах адміністративної справи.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України зазначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою складання ОСОБА_2 заповіту була наявність в неї усіх прав та обов'язків щодо розпорядження майном, за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі і проживання.
Врахоуючи те , що в заповіті вказано тільки позивача та беручі до уваги, що позивач не прийняв спадщину, проте, фактично проживає у будинку з неповнолітньою донькою та відбувається нарахування плати позивачу за житлово-комунальні послуги суд дійшов вірного висновку про наявність іншого законодавчо обумовленого підґрунтя для проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та як наслідок отримання житлової субсидії.
Тобто , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відмови в призначенні житлової субсидії за заявою позивачки від 25.01.2016 року за місцем фактичного проживання.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність його дій щодо не призначення житлової субсидії належним чином в суді не довів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 124 Конституції України, частина друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (стаття 55, розділ VIII Конституції України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Каіч проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «ОСОБА_2 та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Таким чином , з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації здійснити перерахунки на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з газопостачання та електропостачання , починаючи з дня подачі заяви про призначення житлової субсидії з 25.01.2016 року за місцем фактичного проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 ,323,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 по справі № 610/1512/18 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 10.12.2018.