Постанова
Іменем України
18 травня 2009 року Справа № 5020-5/002
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
за участю представників сторін:
представник позивача, Єзерська Оксана Володимирівна, довіреність № б/н від 26.11.08, закрите акціонерне товариство "Головний універсальний магазин";
представник позивача, Лисакова Ольга Вікторівна, довіреність № б/н від 18.10.08, закрите акціонерне товариство "Головний універсальний магазин";
представник відповідача, Андреєва Марина Євгенівна, довіреність № б/н від 22.01.09, приватне підприємство "Монтажбудсервіс";
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Монтажбудсервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 06 квітня 2009 року у справі № 5020-5/002
за позовом закритого акціонерного товариства "Головний універсальний магазин" (вул. Маяковського, 8,Севастополь,99011)
до приватного підприємства "Монтажбудсервіс" (вул. Готська, 34,Севастополь,99000)
про стягнення заборгованості в розмірі 135385,00 грн.
Позивач, закрите акціонерне товариство "Головний універсальний магазин", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, приватного підприємства "Монтажбудсервіс", про стягнення заборгованості за договором підряду від 08.11.2007 року у сумі 135385,00грн.(а.с.2-4).
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо виконання робіт за договором. Позов обґрунтований посиланням на статті 526, 611, 615, 849 Цивільного кодексу України та статтю 224 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 квітня 2009 року у справі № 5020-5/002 (суддя Євдокімов І.І.) позов закритого акціонерного товариства "Головний універсальний магазин" задоволено (а.с. 108-111).
З приватного підприємства "Монтажбудсервіс" на користь закритого акціонерного товариства "Головний універсальний магазин" стягнуто заборгованість у сумі 135385,00грн, 1353,85грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним судовим актом, приватне підприємство "Монтажбудсервіс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, приватне підприємство "Монтажбудсервіс" у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишились його доводи про те, що свої зобов'язання за договором він виконав в повному обсязі.
Також, заявник апеляційної скарги посилається, на те, що судом першої інстанції безпідставно, не спираючись на докази визнано односторонню відмову позивача від договору.
06 травня 2009 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог скарги заперечує, просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.
18 травня 2009 року приватним підприємством "Монтажбудсервіс" заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення обсягу виконаних робіт.
Однак, позивач проти призначення експертизи заперечує на підставі відсутності потреби у спеціальних познаннях для встановлювання фактичних даних, які входять до предмету доказування.
Судова колегія відмовила з задоволенні вказаного клопотання на підставі того, що відповідно до пункту 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/424 від 11.11.1998 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, тобто у випадку коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України , судова колегія встановила наступне.
08 листопада 2007 року між закритим акціонерним товариством "Головний універсальний магазин" (замовник) та приватним підприємством "Монтажбудсервіс" (підрядник) укладений договір підряду (далі-договір) (а.с. 8-9).
Відповідно пункту 1.1 договору відповідач зобов'язується виконати роботи по реконструкції приміщень, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Згідно пункту 3.1 договору загальна вартість робіт за договором складає 284618,00грн.
Відповідач зобов'язався виконати свої зобов'язання по договору якісно та в узгоджений сторонами строк (пункт 2.1 договору).
Так, на виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві аванс в розмірі 135385,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 230 від 09.11.2007 року на суму 85385,00грн., та платіжним дорученням № 4560 від 26.02.2008 року на суму 50000,00 грн. (а.с. 14-15).
Однак, приватне підприємство "Монтажбудсервіс" свої зобов'язання за договором не виконало у встановлений термін, не здало їх за актом прийому-передачі, та не повернуло грошові кошти замовнику.
Закритим акціонерним товариством "Головний універсальний магазин" зобов'язання по фінансуванню робіт виконувались належним чином, та своєчасно, але робота відповідачем проведена не була, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 135385,00грн., що і з'явилось підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору надання послуг, у зв'язку з чим підлягають регулюванню положеннями глави 61 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував відповідачеві грошові кошті у сумі 135385,00грн. на виконання робіт по реконструкції приміщення.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, враховуючи факт наявності заборгованості судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для її стягнення.
Проте, заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно признав односторонню відмову від договору.
Судова колегія роз'яснює, що відповідно до частини 1 пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Також, листом № 03-4/107 від 22.12.2008 року позивач відмовився від договору та звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансу в розмірі 135385,00грн.(а.с.10).
Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частинию 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено що, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення 135385,00грн.
Також, згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, приватне підприємство "Монтажбудсервіс" не надало судовій колегії доказів, щодо виконання робіт у повному обсягу та отримання актів виконаних робіт уповноваженим представником позивача.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
На підставі висловленого, керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Монтажбудсервіс" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06 квітня 2009 року у справі № 5020-5/002 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді