"09" лютого 2010 р.Справа № 3/234/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого М.С. Петрова
суддів Г.П. Разюк, С.І. Колоколова
при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Куспись Є.А., довіреність б/н від 20.04.08 р.
від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства „Анастасія”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 08.12.09 р.
по справі № 3/234/09
за позовом Приватного підприємства „Оліяр”
до Приватного сільськогосподарського підприємства „Анастасія” (далі по тексту ПСП „Анастасія”)
про стягнення 100000 грн.
06.11.2009 р. ПП „Оліяр” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПСП „Анастасія” про стягнення з останнього 100000 грн. вартості непоставленого товару.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.12.09 р. (суддя Смородінова О.Г.) позов ПП „Оліяр” задоволено, з відповідача стягнуто 100000 грн. боргу та судові витрати, з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт попередньої оплати ним вартості товару на вказану суму згідно виставленого відповідачем рахунку та факт не поставки відповідачем товару, а тому з ПСП „Анастасія” стягнуто 100000 грн. вартості непоставленого товару.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПСП „Анастасія” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення, оскільки висновки місцевого господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Так, скаржник не заперечує факт попередньої оплати позивачем 100000 грн. вартості товару згідно виставленого відповідачем рахунку та факт не поставки ПСП „Анастасія” вказаного товару, однак зазначає, що він не отримував вимоги позивача щодо поставки товару або повернення вартості непоставленого товару та не підписував поштовий реєстр на отримання вказаної вимоги, а тому згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у ПСП „Анастасія” не виникло відповідного обов'язку по поставці товару або поверненню грошових коштів.
Крім того, скаржник вказує, що місцевий господарський суд розглянув справу за відсутністю представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що відповідно до ст. 104 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування оскаржуваного рішення господарського суду.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін, вважаючи його обґрунтованим та відповідаючим вимогам чинного законодавства.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв, тому апеляційна скарга розглянута без участі його представника.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.06 р. ПСП „Анастасія” (постачальник) виставило ПП „Оліяр” (покупець) рахунок № 68 на оплату 33333 т. олії соняшникової на суму 100000 грн. разом з ПДВ, який підписано директором та головним бухгалтером підприємства.
Платіжним дорученням № 343 ПП „Оліяр” у той же день (14.09.06 р.) згідно вказаного рахунку, здійснило попередню оплату товару та перерахувало 100000 грн. на рахунок ПСП „Анастасія”
Відповідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочин за вимогами ч.1 ст.205 ЦК України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно із ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач та відповідач вчинили правочин щодо купівлі-продажу товару в усній формі, та дійшли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, зміст якого зафіксований у рахунку № 68 від 14.09.06 р. з визначенням найменування та загальної вартості товару на суму 100000 грн. та у платіжному дорученні № 343 від 14.09.06 р., яким позивач здійснив попередню оплату товару згідно вказаного рахунку.
19.10.09 р. позивач направив відповідачу вимогу № 972-01 про виконання зобов'язання, в якій просив останнього у семиденний строк поставити олію соняшникову на суму 100000 грн. або повернути зазначені кошти. Вказана вимога була отримана відповідачем 27.10.09 р., що підтверджується реєстром адресної доставки, який знаходиться в матеріалах справи (а.с. 11).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі, ПСП „Анастасія” свій обов'язок за договором не виконало, а саме не поставило ПП „Оліяр” товар -олію соняшникову, суму сплаченої позивачем попередньої оплати у розмірі 100000 грн. не повернуло.
Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповдно до ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З врахуванням вимог вищенаведених статей ЦК України та наявних доказів, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача вартість непоставленого товару у сумі 100000 грн.
Доводи скаржника про те, що вимогу позивача №972-01 від 19.10.09 р. щодо поставки товару або повернення сплачених позивачем коштів отримала невідома особа, оскільки на його підприємстві працює лише одна особа -директор Міхно В.В., який не підписував поштовий реєстр на отримання вказаної вимоги позивача, судова колегія до уваги не приймає, тому що зазначені доводи скаржника є голослівними та не підтверджуються жодними доказами. В той же час з матеріалів справи вбачається, що в ПСП „Анастасія” працює не тільки директор Міхно В.В., а й інші особи, зокрема головний бухгалтер підприємства, підпис якого міститься на рахунку ПСП „Анастасія” (а.с.6), засвідченому печаткою цього підприємства, що спростовує вищезазначені доводи скаржника і свідчить про його недобросовісність і ухилення від сплати боргу.
До того ж позивач до відзиву на апеляційну скаргу додав рішення господарського суду Миколаївської області від 13.10.09 р. по справі №11/182/09 за позовом ПП „Оліяр” до ПСП „Анастасія” про стягнення з останнього 1000000 грн., сплачених за поставку соняшникової олії згідно рахунку № 68 від 14.09.06 р. Як вбачається з вказаного рішення при розгляді цієї справи позивач -ПП „Оліяр” в судовому засіданні надав суду вимогу до ПСП „Анастасія” про поставку олії або повернення грошових коштів, що свідчить про недобросовісність відповідача і спростовує його доводи про те, що позивач не звертався до нього з вимогою про поставку олії або повернення сплачених грошових коштів.
З вищенаведених підстав не заслуговують на увагу й доводи скаржника стосовно того, що місцевий господарський суд не повідомив його належним чином про час та місце судового засідання, при цьому слід зазначити, що в матеріалах справи знаходиться поштове повідомлення, яке свідчить про те, що представник відповідача 18.11.09 р. отримав ухвалу місцевого господарського суду про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 08.12.09 р. До того ж підпис представника відповідача на вказаному поштовому повідомленні (а.с. 16) візуально співпадає з підписом головного бухгалтера ПСП „Анастасія” на рахунку № 68 від 14.09.06 р. (а.с. 6), що не спростовано відповідачем.
За вищенаведених обставин, апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства „Анастасія” підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 08.12.09 р. -без змін.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49,99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства „Анастасія” залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 08.12.09 р. -без змін.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя М.С. Петров
Суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк