79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
26.01.10 Справа № 12/79
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченко Я.О.
суддів Давид Л.Л.
Якімець Г.Г.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойген Фаріон Україна», м.Ужгород
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2009р.
у справі № 12/79
за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м.Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойген Фаріон Україна», м.Ужгород
про стягнення 88072,77 грн.
За участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2009р. у справі № 12/79 задоволено частково позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м.Ужгород та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойген Фаріон Україна», м.Ужгород на користь позивача 72000 грн. основного боргу, 500 грн. пені, 1698,41 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 880,73 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 118 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті стягнення пені -відмовлено.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.175, 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 13, 16, 258, 509, 526, 530, 546, 548, 551, 610, 611, 612, 615, 625, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Скаржник, відповідач у справі, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити повністю, з підстав у ній наведених.
Сторони не забезпечили участі уповноважених представників в судовому засіданні. Відповідач про причини неявки не повідомив. Позивач подала клопотання про розгляд справи за її відсутності за наявними у справі матеріалами.
Виходячи з приписів ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.
Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду від 23.10.2009р., від 10.11.2009р., від 08.12.2009р. Зокрема розгляд справи двічі відкладався за усними клопотаннями представника відповідача для надання можливості подати документальний доказ порушення Господарським судом Закарпатської області провадження у справі за позовом ТзОВ «Ойген Фаріон Україна», м.Ужгород до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про надання секретарських послуг та послуг з перекладу за № 01/05П від 22.01.2007р., з метою вирішення заявленого ним 09.11.2009р. клопотання про зупинення провадження у справі. Однак, доказу порушення Господарським судом Закарпатської області провадження у справі за позовом ТзОВ «Ойген Фаріон Україна», м.Ужгород до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про надання секретарських послуг та послуг з перекладу за № 01/05П від 22.01.2007р. відповідач не надав. Більше того, клопотанням від 22.01.2010р., заявленим суду 25.01.2010р., позивач повідомив, що обставина дійсності/недійсності договору про надання секретарських послуг та послуг з перекладу за № 01/05П від 22.01.2007р. не є предметом розгляду в іншій господарській справі. А тому з огляду на вище викладене, заявлене відповідачем 09.11.2009р. клопотання про зупинення провадження у справі відхиляється, як документально не обґрунтоване.
Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, заперечення позивача наведені, у відзиві на апеляційну скаргу, оцінивши наявні матеріалами справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спір між сторонами виник з приводу несплати відповідачем заборгованості в сумі 72000 грн. за надані позивачем послуги згідно з укладеним сторонами договором про надання секретарських послуг та послуг з перекладу за № 01/05П від 22.01.2007р., згідно з п.1.1 якого виконавець -підприємець ОСОБА_4 зобов'язувалась на власний ризик за завданням замовника -ТзОВ «Ойген Фаріон Україна»надати секретарські послуги та послуги з перекладу, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконавцеві надані ним послуги.
Умовами договору сторони перебачили, що розмір винагороди виконавця за надані протягом місяця послуги визначається сторонами на підставі поданого звіту виконавця про результати надаваних послуг та підтверджується шляхом підписання актів наданих послуг (п.3.1 договору). Сума винагороди визначається щомісячно сторонами в актах наданих послуг, що становлять невід'ємну частину даного договору та є підставою для виплати виконавцеві винагороди за наданий обсяг послуг. Загальна сума договору складається з сум, узгоджених сторонами в актах наданих послуг на протязі стоку дії даного договору.(п.3.2 договору). Винагорода виконавця сплачується замовником не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, в якому мало місце надання послуг (п.3.3 договору). Оплата наданих послуг не проводиться замовником в разі неподання виконавцем звіту про обсяг наданих послуг та підписання акту наданих послуг (п.3.4 договору).
Наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 72000 грн. підтверджується вказаним договором; підписаними сторонами в двосторонньому порядку актами наданих послуг з січня по грудень 2007р. та з січня по вересень 2008р., які є невід'ємною частиною договору згідно з п.3.2 вказаного договору; звітами про обсяг та характер наданих послуг з січня по грудень 2007р. та з січня по вересень 2008р.
Згідно з ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо термін виконання боржником зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з наведеного, відповідач, порушивши строки погашення боргу, визначені договором, вчинив порушення зобов'язання перед позивачем по договору.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, оскільки відповідач доказів сплати боргу в сумі 72000 грн. суду не подав, крім суми основного боргу в розмірі 72000 грн., згідно з розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню за період з 25.10.2008р. по 08.08.2009р. (день заявлення позову) 3% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1698,41 грн. (В частині вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 10800 грн. позивач відмовився від позову в суді першої інстанції). Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені місцевим господарським судом, як такі, що ґрунтуються на договорі та законі.
Згідно з ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст.549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. У відповідності з п.5.3 договору замовник в разі затримки виплати винагороди несе відповідальність шляхом сплати пені в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми невиплаченої винагороди за кожен день просторочення зобов'язання, що узгоджується з положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Згідно з розрахунком позивача сума пені за несвоєчасну оплату винагороди за договором склала 3574,36 грн. Однак, місцевий господарський суд, скориставшись наданим йому пунктом 3 ст.83 ГПК України правом, правомірно зменшив суму пені до 500 грн., а відтак в решті вимоги про стягнення пені відмовив, зважаючи на заявлену позивачем відмову від позову у цій частині.
Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводів апелянта про недійсність договору № 01/05П від 22.01.2007р., оскільки останній таким в судовому порядку не визнавався, сторонами розірваний не був. А тому виходячи з наведеного та встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочинів, є чинним та правомірним. При цьому судом враховано, що правовий статус фізичної особи-підприємця у ОСОБА_4 на час укладення спірного договору підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 від 09.01.2007р., а вид діяльності -74.85 надання секретарських послуг та послуг з перекладу -який є предметом договору № 01/05П від 22.01.2007р., визначений як основний на 2007-2008рр. для ФОП ОСОБА_4 у свідоцтвах про сплату єдиного податку на 2007р. серії Д № 490609 та на 2008р. серії НОМЕР_2.
Доводи апелянта про те, що позивач на ТзОВ «Ойген Фаріон Україна»виконувала аналогічні здійснюваним видам підприємницької діяльності трудові обов'язки є документально не підтвердженими і до уваги не приймаються. Згідно з наказом ТзОВ «Ойген Фаріон Україна»№ 25-К від 02.01.2007р. з 02.01.2007р. ОСОБА_4 була переведена з посади помічника директора на посаду заступника директора по кадрових питаннях. Посадових інструкцій на вказані посади відповідач не подав. Надана апелянтом належним чином засвідчена копія Статуту ТзОВ «Ойген Фаріон Україна»наведених доводів скаржника не підтверджує. Крім того, законодавством України не заборонено надання послуг товариству в межах підприємницької діяльності фізичною особою, яка одночасно перебуває з таким товариством у трудових відносинах.
Довід апелянта про те, що договір № 01/05П від 22.01.2007р. не містить такої істотної умови як ціна, а тому є неукладеним, спростовується змістом п.3.2 цього ж договору та актами наданих послуг, які є невід'ємною частиною договору.
Тому виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України скаржником не доведено, а оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає. Однак, рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-
1.У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойген Фаріон Україна», м.Ужгород відмовити.
2.Змінити пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2009р. у справі № 12/79 шляхом заміни слів «стягнення пені»словом «позову», а тому викласти його у наступній редакції:
«3. В решті позову -відмовити».
3.В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2009р. у справі № 12/79 залишити без змін.
4.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5.Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Якімець Г.Г.