79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
03.02.10 Справа № 4/114-1903
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпрінт-Захід», м.Тернопіль №04/01 від 04.01.2010р.
на рішення господарського суду Тернопільської області від 9.12.2009р.
у справі № 4/114-1903
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Харківська книжкова фабрика «Глобус»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія», м.Харків.
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпрінт-Захід», м.Тернопіль.
про стягнення 20405,24 грн.
За участю представників:
від позивача: не з»явився;
від відповідача: не з»явився.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 9.12.2009р. у справі №4/114-1903 (суддя Бурда Н.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт-Захід", м.Тернопіль 18 635 грн. 46 коп. боргу, 2 230 грн. 12 коп. -пені, 536 грн. 09 коп. - 3% річних, 2 124 грн. 44 коп. -інфляційних, відшкодовано судові витрати.
Суд мотивував рішення тим, що відповідач свої зобов»язання по розрахунках за надані згідно договору №504 від 13.11.2008р. послуги своєчасно не виконав, сума боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.За несвоєчасну оплату, на підставі п.5.5 договору, ст.625 ЦК України, підлягають до стягнення пеня, річні та інфляційні.
Крім того, при прийнятті рішення, господарський суд виходив з того, що зменшення пені на підставі п.3 ст.83 ГПК України є правом суду, яке застосовується лише у виняткових випадках; суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не довів належним чином винятковість обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, вважаючи його таким, що винесено з порушенням норм процесуального права, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпрінт-Захід», м.Тернопіль оскаржено його в апеляційному порядку.
Вимоги апеляційної скарги скасувати рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних витрат, в решті рішення залишити в силі обґрунтовуються тим, що господарським судом прийнята до розгляду і задоволена заява позивача про збільшення розміру позовних вимог в сумі 23526,11 грн., якої відповідач не отримував. Відзивом на позов, ТОВ «Укрпрінт-Захід»підтверджено суму основного боргу, однак, щодо стягнення штрафних санкцій, хоча і в порівняно великій сумі, подано клопотання про стягнення їх в меншій сумі у зв»язку із наявністю певних об»єктивних причин, що зумовили несвоєчасну сплату основного платежу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, вимоги скаржника відхилив, покликаючись, що:
- ч.З ст.83 ГПК України зазначає, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Тобто це є правом, а не обов'язком суду. Також у цій статті йдеться виключно про неустойку, а вимоги скаржника про скасування рішення в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних є неправомірними, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Щодо пені, то підставою для зменшення пені є наявність виключних обставин. Відповідачем, як виключність обставин зазначається нестабільність економіки та нестабільний фінансовий стан підприємства, що є загальною умовою праці підприємств у наш час. Позивач надав тривалий час для виконання зобов'язання, а саме чекав з 28 листопада 2008 року на добровільне виконання зобов'язання і тільки після неотримання відповіді на вимогу про сплату боргу від 22 вересня 2009 року звернувся до суду. Будь-яких доказів на підтвердження свого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем не надано;
- доводи відповідача про те, що він не отримував заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог є несуттєвим, оскільки ВАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус»13.11.2009р. направила лист з оголошеною цінністю на адресу ТОВ»Укрпрінт-Захід», в якому містилися копія клопотання про зміну розміру позовних вимог та копія розрахунку пені, 3% річних та інфляційних. У документах справи є оригінал чеку та опис вкладення у цінне поштове відправлення. Також, Господарський суд Тернопільської області 25 листопада 2009 року виніс ухвалу, якою переніс розгляд справи на 9 грудня 2009 року для надання можливості відповідачу ознайомитися з клопотанням про збільшення позовних вимог.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми даної статті вбачається, що питання чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.
Львівський апеляційний господарський суд звертає увагу, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, представники сторін участі в судовому засіданні не прийняли, причин неявки не повідомлено, зокрема відповідачем не надано жодних доказів про погашення заборгованості та не зазначено про можливість їх надання в майбутньому.
Окрім того, суд вважає, що матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України.
За таких обставин, враховуючи, що явка сторін не визнавалася обов'язковою, суд розглядає справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
13.11.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Харківська книжкова фабрика "Глобус" корпоративним підприємством ДАК "Укрвидавполіграфія" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт-Захід" (замовник) укладено договір №504 та додаток №1 до нього на виконання поліграфічних послуг, згідно з умовами якого виконавець зобов'язався виконати роботи по виготовленню видань книжкової продукції, замовленої замовником, відповідно до технічних завдань і вихідних матеріалів наданих замовником, а замовник зобов'язався прийняти виготовлену відповідно до умов договору продукцію і сплатити її вартість (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1, 3, 5 додатку № 1 до договору виконавець зобов'язався надати замовникові поліграфічні послуги з виготовлення книг за замовленням № 8м-0136 на суму 4 659грн. 33 коп., № 8м-0135 на суму 9 678 грн. 63 коп., № 8м-0138 на суму 4 877грн. 34 коп., № 8м-0137 на суму 9 470 грн. 76 коп. та передати замовнику виготовлені тиражі, згідно вказаних замовлень, до 27.11.2008р.
Згідно п.5 додатку №1 до договору замовник зобов'язався сплатити виконавцеві вартість поліграфічних послуг в наступний термін: 100% оплата вартості тиражу на момент виготовлення тиражу.
На виконання умов договору позивач здійснив відвантаження відповідачу виготовленої продукції на загальну суму 28 686 грн. 06 коп., що підтверджується видатковою накладною № 1553 від 28.11.2008р. та довіреністю ЯПД № 440724 від 28.11.2008р.
Відповідно до п.5.5 договору, за прострочення платежу виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми за прострочення платежу.
Як випливає з матеріалів справи, відповідач отримані поліграфічні послуги оплатив частково в сумі 10 050 грн. 60 коп., допустивши заборгованість перед позивачем станом на 12.10.2009р. (дата звернення до суду) в розмірі 18 635 грн. 46 коп.
Адресована відповідачу вимога №1 від 22.09.2009р. про сплату боргу в сумі 19 859 грн. 19 коп., з яких 18 635 грн. 46 коп. - основного боргу, 1 223 грн. 73 коп. - пені, залишена ним без відповіді та задоволення.
Відповідно до поданих позивачем розрахунків, доданих до клопотання № 714 від 13.11.2009р. про збільшення розміру позовних вимог, а саме розмір заборгованості становить 18 635 грн. 46 коп., 2 230 грн. 12 коп. -розмір пені, розмір втрат від інфляції за прострочення виконання зобов'язання за період з грудня 2008р. по вересень 2009р. становить 2 124 грн. 44коп. , 3% річних від простроченої суми за період з 29.11.2008р. по 13.11.2009р. становить 536 грн. 09коп.
Клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій з врахуванням положення п. 3 ст. 83 ГПК України, судом відхилено з огляду на вимогу ст. 233 Господарського кодексу України та встановлені судом обставини у справі, а саме судом взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником на момент звернення позивача із позовом; майновий стан сторін, що беруть участь у зобов'язанні. Оцінка зазначених обставин дає підстави рахувати, що розглядуваний випадок невиконання зобов'язання зі сторони відповідача не є винятковим і його посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання по договору через нестабільний фінансовий стан підприємства не відповідають нормі ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 42 Господарського кодексу України.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:
За договором про надання послуг згідно зі ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення глави 63 можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті діяльності.
За приписами ст. 193 ГК, що кореспондує зі статтями 509, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Згідно ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вимоги закону та укладеного між сторонами договору, щодо обов»язкового виконання сторонами своїх зобов»язань, недопущення односторонньої відмови від умов договору, відповідальності сторін за порушення виконання зобов»язання та відсутності підстав від звільнення відповідальності за неможливість виконання зобов»язань, місцевий господарський суд прийшов до вірного та обґрунтованого висновку щодо задоволення позову.
Стягнення місцевим господарським судом інфляційних втрат, трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання відповідача є правомірне з огляду на норму ст.625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов»язання та не звільняє боржника за неможливість виконання ним грошового зобов»язання, а також пені на підставі п.5.5 договору.
Доводи апеляційної скарги судом відхиляються, як безпідставні та необґрунтовані, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме доводи відповідача про те, що він не отримував заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки ВАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус»13.11.2009р. направила лист з оголошеною цінністю на адресу ТОВ»Укрпрінт-Захід», в якому містилися копія клопотання про зміну розміру позовних вимог та копія розрахунку пені, 3% річних та інфляційних. В матеріалах справи є оригінал чеку та опис вкладення у цінне поштове відправлення (а.с.39,40,49). Крім того, господарський суд Тернопільської області 25 листопада 2009 року виніс ухвалу, якою переніс розгляд справи на 9 грудня 2009 року для надання можливості відповідачу ознайомитися з клопотанням про збільшення позовних вимог, тобто суд звертає увагу, що сторонам були забезпечені рівні умови для надання необхідних доказів шляхом відкладення розгляду справи.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу з огляду на наступне:
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, які належать сплаті кредиторові.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені, як встановлено судом апеляційної інстанції, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.
Отже, суд першої інстанції, не зменшуючи розмір стягуваної з відповідачів пені, звернув увагу на вказані обставини та підставно відмовив у зменшенні розміру стягуваної з відповідача пені.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови у зменшенні ним пені, прийшов до обґрунтованого висновку, яким погоджується з судом першої інстанції, а саме про недоведеність відповідачем його вимоги щодо зменшення розміру стягуваної з нього пені та відсутність правових підстав для зменшення пені (ступінь виконання грошового зобов»язання, необґрунтовано та не доведено майновий стан боржника та кредитора) та дав правильну оцінку обставинам справи та встановив відсутність в силу ст. ст. 33, 34 ГПК України доказів в матеріалах справи, які б були належними доказом наявності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідачів за порушення грошового зобов'язання.
Отже, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду першої інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення немає.
Вищезазначені обставини не спростовані скаржником при подачі апеляційної скарги.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34 ГПК України скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 9.12.2009р. у справі
№ 4/114-1903 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпрінт-Захід», м.Тернопіль без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку
3.Матеріали справи повернути в господарський суд Тернопільської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.