79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.01.10 Справа № 18/92-1698
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будмеханізація-7», м. Чортків Тернопільської області за вих. № 09-11/01-02 від 09.11.2009 року
на рішення господарського суду Тернопільської області від 27.10.2009 року
у справі № 18/92-1698
за позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», м. Тернопіль
до відповідача: Приватного підприємства «Будмеханізація-7», м. Чортків Тернопільської області
про стягнення заборгованості в сумі 23 432,32 грн., з яких: 20 103,51 грн. -борг, 2864,38 грн. -інфляційні нарахування, 464,43 грн. -3% річних,
за участю представників сторін:
від позивача: Панчук С.М. (довіреність № 1 від 05.01.2010 року);
від відповідача: не з'явився,
Рішенням господарського суду Тернопільської області (суддя Н.В. Охотницька) від 27.10.2009 року у справі № 18/92-1698 позов задоволено частково: стягнуто з ПП "Будмеханізація-7", м. Чортків Тернопільської області на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль 19103 грн. 48 коп. боргу, 2864 грн. 38 коп. інфляційних нарахувань, 464 грн. 43 коп. 3% річних, 234 грн. 35 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження у справі в частині стягнення 1000 грн. боргу припинено.
Відповідач -Приватне підприємство «Будмеханізація-7»з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає дане рішення незаконним, необґрунтованим і таким, що винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права та істотним порушенням норм процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що місцевий господарський суд всупереч вимогам ст. ст. 42 та 43 ГПК України не забезпечив процесуальної рівності сторін та змагальності судового процесу, розглянувши справу без участі представника відповідача, що позбавило останнього права висловити перед судом свої міркування щодо розгляду справи та свою позицію по суті спору(заперечення проти позову). Посилається на те, що зокрема, у накладній № 4354 від 31.07.2008 року на суму 7135,30 грн. та у довіреності серія ЯПЖ № 702120 від 01.07.2008 року, на підставі якої виписана дана накладна, підписи особи, уповноваженої від імені підприємства отримувати ТМЦ, та особи, яка отримала товар за накладною, не співпадають. Зазначає також, що позивач у даній справі не виконав свого процесуального обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 33 ГПК України, щодо доказування тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому, на думку скаржника, у позові слід відмовити. Окрім того, в обґрунтування своїх вимог покликається на те, що суд першої інстанції не з'ясував та не дав належної оцінки п. 2.8 договору, згідно якого відповідач повинен був розрахуватися за отримані ТМЦ не пізніше 07.12.2008 року і розмір інфляційних нарахувань та 3% річних слід обчислювати з 08.12.2008 року, а не з 11.08.2008 року, як вважає позивач.
Позивач -ВАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 року не виконав, відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до вимог ст. 96 ГПК України не подав, однак його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4475383, тому колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності його представника за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.
18.01.2010 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 7/118-2020 за позовом ПП «Будмеханізація-7» до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз»про визнання договору на відпуск нафтопродуктів споживачам від 31.03.2008 року недійсним.
Однак, колегія, заслухавши думку представника позивача з приводу заявленого клопотання, прийшла до висновку про відмову у його задоволенні, як такого, що не підтверджене жодними доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Тернопільської області від 27.10.2009 року у справі № 18/92-1698 -залишити без змін, виходячи з наступного.
Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що 31.03.2008 року між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (постачальник) та Приватним підприємством "Будмеханізація-7" (споживач) було укладено договір на відпуск нафтопродуктів споживачам, згідно умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання здійснювати заправку нафтопродуктами -зрідженим газом в 2008 році автотранспорт споживача згідно з відомостями на автозаправній станції № 1, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька бічна, 12 у межах коштів, попередньо отриманих постачальником від споживача (п. 1.1. договору).
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 та 2.5 даного договору передбачено, що вартість зрідженого газу встановлюється постачальником відповідно до затверджених тарифів на день відпуску зрідженого газу; розрахунки між постачальником і споживачем проводяться шляхом виставлення рахунків постачальником за фактично поставлений зріджений газ, а споживач зобов'язується оплатити за зріджений газ на протязі трьох днів після виставлення постачальником рахунків; остаточний розрахунок споживач здійснює до 10 числа наступного місяця, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Так, позивач на виконання умов укладеного договору в період з 31.07.2008 року по 31.10.2008 року поставив відповідачу зріджений газ на загальну суму 23503,48 грн., в підтвердження чого надав суду копії відповідних накладних та довіреностей на отримання зрідженого газу, а саме: накладні № 4353 від 31.07.2008 року на суму 127,75 грн. та № 4354 від 31.07.2008 року на суму 7135,30 грн. по довіреності серія ЯПЖ № 702120 від 01.07.2008 року, накладну № 4411 від 29.08.2008 року на суму 8073,61 грн. по довіреності серія ЯПЖ № 702121 від 01.08.2008 року, накладні № 4465 від 30.09.2008 року на суму 5378,32 грн. та № 4466 від 30.09.2008 року на суму 522,60 грн. по довіреності серія ЯПЖ № 702123 від 01.09.2008 року, накладну № 4539 від 31.10.2008 року на суму 2265,90 грн. по довіреності серія ЯПЖ № 702128 від 01.10.2008 року.
На перелічені вище господарські операції позивач в порядку, передбаченому Законом України «Про податок на додану вартість», оформив відповідні податкові накладні (копії яких знаходяться в матеріалах справи), які згідно п. 7.2.3 цього Закону є звітними податковими і одночасно розрахунковими документами.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч взятих на себе згідно укладеного договору зобов'язань вартість отриманого зрідженого газу оплатив лише частково в сумі 3400,00 грн. (згідно виписки з особового рахунку позивача від 02.07.2008 року), що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 20103,48 грн.
У відповідності до вимог п. 2.8 договору, згідно якого у разі виявлення заборгованості за розрахунками споживач не пізніше семи днів після пред'явлення йому вимоги перераховує суму заборгованості на розрахунковий рахунок постачальника, позивач направив на адресу відповідача листа № 957 від 27.11.2008 року з вимогою в семиденний термін з дня отримання даного претензійного листа провести оплату існуючої заборгованості, яка залишилася відповідачем без відповіді та задоволення. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 102792 зазначений лист отримав особисто директор ПП "Будмеханізація-7" 01.12.2008 року.
Покликання скаржника в апеляційній скарзі на відмінність підписів осіб, уповноважених довіреностями № 702120 від 01.07.2008 року, № 702121 від 01.08.2008 року та № 702128 від 01.10.2008 року від імені підприємства отримувати зріджений газ, та осіб, які отримали цей газ за накладними № 4354 від 31.07.2008 року, № 4411 від 29.08.2008 року та № 4539 від 31.10.2008 року, спростовуються аналізом документальних доказів у справі, а тому до уваги колегією не приймаються. Окрім того, у кожній із вищенаведених накладних зазначено прізвище та ініціали особи, яка безпосередньо отримала зріджений газ, а також номер і дату довіреності, якою цю особу уповноважено відповідачем на отримання газу.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача в судовому засіданні 27.10.2009 року представлено виписку з особового рахунку за 23.10.2009 року, згідно якої відповідач провів оплату заборгованості за зріджений газ в сумі 1000,00 грн., у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині судом першої інстанції було припинено.
Документальні докази у справі, а також часткова проплата відповідачем існуючої заборгованості, в тому числі і під час розгляду даної справи в суді, підтверджують факт отримання відповідачем зрідженого газу в кількості і по цінах, зазначених у видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.
Враховуючи вищенаведене, слід погодитись з висновком місцевого господарського суду про те, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 19103,48 грн. є документально підтвердженою, відповідає дійсним обставинам справи та не спростована відповідачем в установленому законом порядку, оскільки докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати вартості отриманого зрідженого газу в добровільному порядку в матеріалах справи відсутні і скаржником колегії такі також не надано.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений договором на відпуск нафтопродуктів споживачам від 31.03.2008 року, оплату за отриманий зріджений газ в повному обсязі не здійснив, позивач у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу за період прострочення оплати 3 % річних в сумі 464,43 грн. за період з 11.08.2008 року по 30.05.2009 року та інфляційні втрати з серпня 2008 року по травень 2009 року в сумі 2864,38 грн., які є обґрунтованими, а тому підлягають стягненню з відповідача.
Твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі про те, що відповідно до п. 2.8 договору відповідач повинен був розрахуватися за отримані ТМЦ не пізніше 07.12.2008 року і розмір інфляційних нарахувань та 3% річних слід обчислювати з 08.12.2008 року, а не з 11.08.2008 року, як вважає позивач, спростовуються ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) та п. п. 2.3, 2.4 договору на відпуск нафтопродуктів споживачам від 31.03.2008 року, якими встановлено, що споживач зобов'язується оплатити за зріджений газ на протязі трьох днів після виставлення постачальником рахунків, а остаточний розрахунок споживач здійснює до 10 числа наступного місяця.
Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що відповідач в порушення зобов'язань згідно договору на відпуск нафтопродуктів споживачам від 31.03.2008 року розрахунків з позивачем в повному обсязі не здійснив, інфляційні втрати та 3% річних не відшкодував. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією встановлено, що скаржником не спростовано наявність заборгованості та не подано жодних доказів проведення розрахунків з позивачем.
За таких обставин, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 19103 грн. 48 коп. боргу, 2864 грн. 38 коп. інфляційних нарахувань та 464 грн. 43 коп. 3% річних, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.
Покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд розглянув справу без участі представника відповідача, що позбавило останнього права висловити перед судом свої міркування щодо розгляду справи та свою позицію по суті спору (заперечення проти позову), не приймаються колегією до уваги як безпідставні та необґрунтовані. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 01.10.2009 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи було відкладено, а в судовому засіданні 22.10.2009 року, в якому приймав участь представник відповідача, оголошено перерву до 27.10.2009 року. Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи від 27.10.2009 року відхилено місцевим господарським судом, оскільки явка представників сторін в судове засідання 27.10.2009 року не була визнана обов'язковою і суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та постановлення законного і обґрунтованого рішення, а тому, не відкладаючи втретє розгляду справи, вирішив спір по суті. З таким висновком погоджується і колегія суддів. Наведені обставини спростовують твердження скаржника про порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності судового процесу, встановлених ст. ст. 42 та 43 ГПК України.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 27.10.2009 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Будмеханізація-7», м. Чортків Тернопільської області за вих. № 09-11/01-02 від 09.11.2009 року відмовити.
2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 27.10.2009 року у справі № 18/92-1698 залишити без змін.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Тернопільської області.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Новосад Д.Ф.
Суддя Михалюк О.В.