79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
02.02.10 Справа № 23/109
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді - Гнатюк Г.М.
суддів - Кравчук Н.М.
- Мирутенко О.Л.
Розглянувши апеляційну скаргу Комунальної установи Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», м.Львів від 07.12.2009р. №791
на рішення господарського суду Львівської області від 12.11.2009р.
у справі № 23/109
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулап», м.Львів
до відповідача: Комунальної установи Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», м.Львів
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державного казначейства у Сихівському районі м.Львова, м.Львів
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державного казначейства у Львівській області, м.Львів
про стягнення 37747,32грн.
та з зустрічним позовом Комунальної установи Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулап», м.Львів
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін (за первісним позовом):
від позивача: Брунець В.Г. -представник, Кіщак І.М. - директор
від відповідача: Вербенко П.О. -представник
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: Стегній А.В. - представник
Сторонам та третій особі-2 роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Третя особа-1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 28.12.2009р.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Встановив :
Рішенням господарського суду Львівської області від 12.11.2009 року у справі №23/109 (суддя Бортник О.Ю.) частково задоволено первісний позов ТзОВ "Ескулап" до Комунальної установи Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр»та третіх осіб відділу Державного казначейства Сихівського р-ну м. Львова і Головного управління Державного казначейства України у Львівській області і стягнуто з відповідача на користь позивача 34996,99 грн. заборгованості, 345,18 грн. трьох процентів річних, 2400,37 інфляційних, 377,43 державного мита та 312,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення; в задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним відмовлено повністю.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Комунальна установа Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, скаржник просить рішення скасувати і відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задоволити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу (вх. №992 від 02.02.2010р.) та в судовому засіданні представники товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулап» спростовують доводи скаржника та зазначають про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Враховуючи те, що третя особа-1, а саме Управління Державного казначейства у Сихівському районі м.Львова головного УДК у Львівській області, відповідно до довідки ЄДРПОУ АА №060936, не являється юридичною особою (а.с.37), колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника, у відповідності до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, оцінивши докази та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 12.11.2009р. у справі №23/109 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на обліку Комунальної установи Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр»в якості основних засобів перебував рентгенапарат фірми "Сіменс" 1994 року випуску, заводський номер 01217, який йому було передано згідно наказу № 362-В від 15.09.03 р. Головного управління охорони здоров'я. Станом на 01.01.03 р. знос становив 100%, інвентарний номер 10470980, що зазначено у інвентарній картці № 980 обліку основних засобів в бюджетних установах.
14 березня 2006р. Комунальна установа Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр»звернулася до ДП "Сіменс Україна" з запитом № 266 щодо можливовсті проведення ремонту рентгенівського апарата SIREGRAPH D1. ДП "Сіменс Україна" листом № У210306/2 від 21 березня 2006 р. повідомило, що відновлення працездатності апарату є неможливим в зв'язку з закінченням терміну сервісної підтримки заводом-виробником вищезгаданого апарату та відсутності запасних частин на складі заводу-виробника.
В липні 2006р. Комунальна установа Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр»звернулася до ТзОВ «Ескулап»і між сторонами було досягнуто згоду, щодо ремонту рентгенівського апарату. 20.07.2006 р. сторонами у справі складено та підписано акт виконаних робіт № 201, згідно з яким позивач за первісним позовом здійснив ремонт апарату рентгенівського "Siemens" Сіреграф D1. Загальна вартість ремонтних робіт та матеріалів 34996,99 грн. з ПДВ.
Комісія у складі представників ТзОВ "Ескулап" та Львівського регіонального фтизіопульмонологічного центу 2 жовтня 2006 р. перевірила працездатність апарату Сіреграф D1 та вирішила, що апарат справний, до роботи допускається і ввела його у експлуатацію. Вказане оформлено відповідним Актом № 2/10 від 2 жовтня 2006 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні), який підписано представниками сторін та скріплено їхніми печатками. Після цього, 31.10.2006 р. Львівська санепідемстанція проводить дослідження іонізуйочого випромінювання кабінету № 2 з рентгенапаратом "Сіреграф Д1" зав. № 01217, 1994 р.в., що підтверджується Протоколом № 58/015, та видає Санітарний паспорт № 45/015 від 31.10.2006р. Львівському регіональному фтизіопульмонологічному лікувально-діагностичному центру, яким дозволяє експлуатацію рентгенкабінету з апаратом "Сіреграф Д1" зав. № 01217, 1994 р.в. терміном до 31 жовтня 2011 р.
На запит суду першої інстанції Головний державний санітарний лікар Львівської області листом № 5367/015 від 03.11.2009 р. повідомив, що санітарний паспорт засвідчує виконання вимог санітарного законодавства щодо забезпечення протирадіаційного захисту персоналу та пацієнтів і відповідно до протоколу проведення досліджень іонузуючого випромінювання № 58/015 рентгенапарат "Сіреграф Д1", 1994 р.в. станом на 31.10.06 р. знаходився у робочому стані.
За наведених обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що рентгенапарат "Siemens" Сіреграф D1 зав. № 01217, 1994 р.в., який вийшов з ладу не пізніше березня 2006 р., був відремонтований ТзОВ "Ескулап" (Сертифікат асоціації радіологів України від 26 вересня 2005 р., Ліцензія № 000049 серії ЯРБ-2 № Ю-ПП-042004-49 від 16 квітня 2004 р. на право технічного обслуговування, монтажу, демонтажу, ремонту, наладки рентгенівського обладнання), 2 жовтня 2006 р. введений у експлуатацію комісією у складі представників сторін, перебував у робочому стані 31 жовтня 2006 р. і його експлуатація, відповідно до Санітарного паспорта № 45/015, була дозволена на 5 років, до 31 жовтня 2011 р.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно статей 205 та 206 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю викону ються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, .для яких недодержання пись мової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). З зазначеними статтями Цивільного кодексу України кореспондується також і ст. 193 ГК України.
У відповідності до ч.І ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 2 ст.530 ЦКУ, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки відповідач не оплатив коштів згідно Акту виконаних робіт, позивач звернувся до нього з вимогою про повернення коштів № 20-04/08 від 20.11.2008р. (а.с.11) з проханням в семиденний термін оплатити повністю кошти за виконані роботи. Разом з вимогою також було надіслано Акт звірки взаємних розрахунків, проте відповідач не визнав їх та не оплатив кошти за виконані роботи.
Як свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, вимога про повернення коштів відповідачу була вручена 16 грудня 2008 року. Таким чином, оскільки Відповідач повинен був оплатити суму основного боргу у розмірі 34 996,99 гривень не пізніше 23 грудня 2008 року, то починаючи з 24 грудня 2008 року, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір процентів.
Вимогу позивача за первісним позовом № 20-04/08 від 20.11.2008 р. оплатити 34996,99грн. вартості ремонту рентгенівського апарату відповідач за первісним позовом у строки, встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України, не виконав. Отже, місцевим господарським судом підставно задоволені первісні позовні вимоги та стягнено з відповідача за первісним позовом 34996,99 грн., 345,18 грн. трьох процентів річних та 2400,37 грн. інфляційних за період прострочення платежу з січня по квітень 2009р.
Щодо заявлених зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору на виконання ремонтних робіт, слід зазначити наступне.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що договір має бути визнаний недійсним, як такий, що укладений помилково та під впливом обману з боку ТзОВ "Ескулап" щодо його права на здійснення сервісного обслуговування та ремонту відповідної медичної техніки і наявності у нього відповідних засобів для ремонту, оскільки вважав, що підписував не акт виконаних робіт, а акт оцінки орієнтовної вартості необхідних для здійснення ремонту робіт.
Однак, такі доводи скаржника спростовуються документами, наявними в матеріалах справи, зокрема зі змісту самого Акта виконаних робіт № 201 від 20.07.06р. однозначно вбачається, що він стосувався здачі-приймання виконаних робіт, про що свідчать відповідні графи у цьому акті у яких проставлено підписи та круглі печатки сторін. Факт виходу рентгенапарату "Siemens" Сіреграф D1 зав. № 01217, 1994 р.в., з ладу у березні 2006 р. визнано у судовому засіданні представниками сторін та підтверджується і наявними у матеріалах справи доказами. Факт виконання робіт підтверджується також іншими документами, зокрема Санітарним паспортом № 45/015 ,відповідно до якого надано дозвіл на експлуатацію рентгенкабінету № 2 з цим апаратом до 31 жовтня 2011 р. Докази безпідставної видачі, або ж видачі з порушенням вимог законодавства України Санітарного паспорта № 45/015 у матеріалах справи відсутні та позивачем за зустрічним позовом суду не подані. Посилання скаржника на ту обставину, що крім Акта виконаних робіт № 201 від 20.07.06р. між сторонами не підписувались жодні документи, зокрема, які б свідчили про досягнення згоди між сторонами по всіх істотних умовах договору спростовується статтями 205 та 206 ЦК України, з яких вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. При цьому, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю викону ються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, .для яких недодержання пись мової форми має наслідком їх недійсність. Застережень щодо недійсності правочинів на виконання ремонтних робіт, укладених в усній, а не письмовій формі, норми ЦК України та ГК України не містять.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами своїх вимог щодо визнання недійсним договору, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у його задоволенні.
Доводи, викладені скаржником, як підстава скасування рішення в частині задоволення первісних позовних вимог, документально не підтверджені, тому колегія суддів вважає їх не доведеними та необґрунтованими.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 12.11.2009 року у справі №23/109 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунальної установи Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр»залишити без задоволення.
2. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.
3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Гнатюк Г.М.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.