01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
04.02.10 р. № 17/142-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маляренка А.В.,
суддів: Ільєнок Т.В.,
Мостової Г.І.,
при секретарі судового засідання Данчуку В.В.,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро»
на рішення господарського суду Київської області від 30.11.2009 року
у справі №17/142-09 (суддя Суховий В.Г.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро», с. Кодаки
Васильківський район Київська область
про стягнення 130249,37 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідач : не з'явились;
У вересні 2009 року ТОВ «Тридента Агро»звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ «Агро-Дніпро», в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 130 249,37 грн., з яких 87 487,03 грн. - основний борг, 17 030,70 грн. - пеня, 2 197,68 грн. -3% річних, 10 410,91 грн. - індекс інфляції, 13 123,05 грн. - штраф, 5 000,00 грн. адвокатські витрати.
Заявою № 712 від 10.11.2009р. позивач уточнив позовні вимоги, просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача: - 65 775,48 грн. основного боргу; 25 463,41 грн. пені; 3% річних - 3 506,95 грн.; 15 398,14 грн. індексу інфляції; 17 366,32 грн. штрафу, 5 000,00 грн. адвокатських витрат, а також припинити провадження в частині вимог про стягнення 50 000,00 грн. основного боргу у зв'язку із оплатою.
Рішенням господарського суду Київської області від 30.11.2009 року позовні вимоги ТОВ «Тридента Агро» до ТОВ «Агро-Дніпро»задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача 65 775,48 грн. - основного боргу, 5 000,00 грн. -пені, 3 506,95 грн. - 3% річних, 15 398,14 грн. -інфляційних, 1 000,00 грн. - штрафу, а також судові витрати: держмито у розмірі 906,81 грн. та 167,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Агро-Дніпро»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 30.11.2009 року у справі № 17/142-09 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
За апеляційною скаргою ТОВ «Агро-Дніпро»на рішення господарського суду Київської області від 30.11.2009 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 25.12.2009 року порушено апеляційне провадження у справі № 17/142-09 та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2010 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 30.11.2009 року у справі № 17/142-09 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Також, від ТОВ «Тридента Агро»до апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Тридента Агро»та ТОВ «Агро-Дніпро»було укладено договір купівлі-продажу № КФ93ТР/3 від 30.04.2008 року (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом купівлі-продажу за договором є засоби захисту рослин (товар).
Відповідно до п.2.1 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною Договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною (п. 2.2. договору).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на підставі вказаного договору позивачем за довіреністю ЯНП № 379097 від 12.10.2008 р. було поставлено відповідачу товар на суму 22 116,96 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-КФ00240 від 08.05.2008 р. підписаною представниками сторін; за довіреністю ЯПК № 227201 від 28.05.2008 р. було поставлено відповідачу товар на суму 80 027,04 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-КФ00314 від 28.05.2008р. підписаною представниками сторін; за довіреністю ЯПК № 227201 від 28.05.2008р. було поставлено відповідачу товар на суму 11 945,38 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-КФ00317 від 29.05.2008р. підписаною представниками сторін. Таким чином відповідачу було поставлено товар на загальну суму 114 089,38 грн.
Відповідно до п. 5.3. договору оплата товару проводиться наступним чином: - 20% від вартості товару оплачується відповідачем (покупцем) в строк до 27.05.2008 року; - 80% від вартості товару оплачується відповідачем (покупцем) в строк до 01.11.2008 року.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, а саме здійснив часткову оплату товару, що підтверджується банківськими виписками: від 21.05.2008 р. - 900 грн., від 22.05.2008 р. -5 000, 00 грн., 27.05.2008 р. -13 000,00 грн., від 11.12.2008 р. -5 000,00 грн., від 23.06.2009 р. 3 000, 00 грн., а також накладною на повернення товару від 09.06.2008 р. №КФ00003 -14 060,40 грн., всього в сумі 40 960,40 грн.
Отже, відповідач станом на 01.11.2008 року повинен був сплатити 73128,98 грн. суми боргу.
Позивач відповідно до заяви № 712 про уточнення позовних вимог враховує зміну курсу долара, як зазначено у додатку 1 до договору № КФ93ТР/3 від 30.04.2008 року, і зазначає суму основного боргу на день настання строку оплати - 115 775,98 грн.
В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 632 ЦК України, ціна договорів встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 2. ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору № КФ93ТР/3 від 30.04.2008 року, сторони передбачили інший порядок визначення суми, що підлягає оплаті у гривнях. Додатком № 1, також встановлено право позивача перегляду ціни на товар. Як вказано в примітках до додатку до договору, в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони домовились, що відповідач (покупець) зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з врахуванням індексації, для визначення суми, яка підлягає сплаті, використовують формулу: S =(А1/А2)*В, де S-ціна на момент оплати, В-ціна на момент підписання договору, А1 курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування коштів, А2 курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору.
Відповідно до даних Національного банку України станом на 10.09.2009 року офіційний курс долара США до гривні становив 7,995 грн. за 1 долар США.
Таким чином, (S = (7,995 грн./дол.: 5.05 грн. дол.) х 73 128,98 грн. (вартість товару станом на 10.09.2009 р., що підлягала сплаті до 01.11.2008 р.) = 115 775,48 грн. (з врахуванням індексації)).
З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у даному випадку грошове зобов'язання (основний борг), відповідно до ст. 533 ЦК України та умов договору становить 115 775,48 грн.
При цьому, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу, а саме 50 000,00 грн., судом першої інстанції було правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 50 000,00 грн. на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України, та правильно встановлено, що сума основного боргу складає 65 775,48 грн.
З урахуванням наведеного, та враховуючи, що відповідачем не надано ні місцевому господарському суду, а ні апеляційному господарському суду доказів сплати позивачу суми основного боргу повністю, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Київської області правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 65 775,48 грн. суми основного боргу.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 231 Господарського кодексу, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. За прострочення виконання зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 8.2. договору).
Пунктом 8.3 договору сторони визначили, що відповідно до ст. 259 ЦК України, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що пунктом 8.3 договору сторони у відповідності до ст. 232 ГК України встановили інший термін припинення нарахування штрафних санкцій, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 25 463,41 грн., з урахуванням поданої позивачем заяви № 712 про уточнення позовних вимог розрахунку є судом першої інстанції правомірно визнані обґрунтованими.
Крім того, згідно з п. 8.4. договору за несплату або несвоєчасну оплату товару відповідач (покупець) сплачує штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.
Позовні вимоги позивача про стягнення штрафу у сумі 17 366,32 грн., нарахованого на суму заборгованості 115 775,48 грн., з урахуванням поданої позивачем заяви № 712 про уточнення позовних вимог розрахунку є обґрунтованими.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно застосовано приписи п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшив належні до сплати штрафні санкції в частині пені - до 5 000,00 грн. і штрафу до 1 000,00 грн.
Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування 3% річних у розмірі 3 506,95 грн. та вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.
Щодо інфляційних втрат у сумі 15 398,14 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Курсова різниця-це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниці іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає у зв'язку із знеціненням грошових коштів.
Втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.
Фактично сума, що виникає у зв'язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами.
А тому, враховуючи що сторони при укладенні договору передбачили відшкодування цієї суми, підстав для стягнення інфляційних втрат колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача адвокатських витрат, оскільки судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. В матеріалах справи відсутні докази сплати адвокатських послуг, а тому і немає підстави щодо покладення на відповідача судових витрат у розмірі 5 000,00 грн.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним 3 % річних чином досліджено обставини справи, надано відповідну правову оцінку, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро»на рішення господарського суду Київської області від 30.11.2009 року у справі № 17/142-09 -задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Київської області від 30.11.2009 року у справі № 17/142-09 - скасувати частково, п. 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
«2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро»(Київська область, Васильківський район, с. Кодаки, вул. Леніна,1, п/р 26044005853001 в ПЛФ АТ «Індекс-Банк, МФО 300614, код ЄДРПОУ 30662397) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(м. Київ, вул. Ямська,28а, р/р 26004010042965 в ВАТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 25591321) 65 775,48 грн. (шістдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять гривень сорок вісім копійок) -основного боргу, 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) -пені, 3 506,95 грн. (три тисячі п'ятсот шість гривень дев'яносто п'ять копійок) 3% річних, 1 000,00 грн. (одну тисячу гривень) -штрафу, а також судові витрати: державне мито у розмірі 906,81 грн. (дев'ятсот шість гривень вісімдесят одна копійка) та 167,83 грн. (сто шістдесят сім гривень вісімдесят три копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу». Видати наказ.
В іншій частині рішення залишити без змін.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(м. Київ, вул. Ямська,28а, р/р 26004010042965 в ВАТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 25591321) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро»(Київська область, Васильківський район, с. Кодаки, вул. Леніна,1, п/р 26044005853001 в ПЛФ АТ «Індекс-Банк, МФО 300614, код ЄДРПОУ 30662397) 77,00 грн. (сімдесят сім гривень) державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
4. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.
5. Справу № 17/142-09 повернути до господарського суду Київської області.
6. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.
Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з моменту її оголошення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний термін.
Головуючий суддя А.В. Маляренко
Судді: Г.І. Мостова
Т.В. Ільєнок
Дата відправки 10.02.10