01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.02.2010 № 24/306 Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будів
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Мацько І.М. - дов. б/н від 30.12.2008р.;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон"
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.10.2009
у справі № 24/306 Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будів (суддя
за позовом ТОВ "Автохаус Київ"
до ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"
про стягнення 3941,97 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Автохаус Київ” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максімус” (далі - відповідач) заборгованості у розмірі 3 941,97 грн. (з них: 3 096,34 грн. - основний борг, 370,54 грн. - пеня, 405,62 грн. - збитки від інфляції, 47 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.
В ході судового розгляду позивач подав заяву про збільшення розміру своїх вимог та просив суд стягнути з відповідача 3 096,34 грн. основного боргу, 370,54 грн. - пені, 461,35 грн. - збитків від інфляції, 100,27 грн. - 3% річних.
Відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що акт виконаних робіт, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, не підписаний уповноваженою особою відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2009р. у справі №24/306 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 096,34 грн. заборгованості, 370,54 грн. пені, 461,35 грн. збитків від інфляції, 100,27 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2009р. у справі №24/306 скасувати.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2009р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до розгляду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2010р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2009р., на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, було здійснено заміну відповідача у справі №24/306 Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максимус” його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Легіон”.
19.01.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання вих.№06/01/10 від 18.01.2010р. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 20.01.2010р. подав заперечення на апеляційну скаргу. Проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату заперечував, зазначаючи про необґрунтованість останнього.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010р. клопотання відповідача було задоволено і на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 09.02.2010р.
Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2010р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають суттєве значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник відповідача у судове засідання 09.02.2010р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
08.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Автохаус Київ” (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Максімус” (далі - замовник) було укладено Договір підряду з технічного обслуговування автомобілів №171.2/05-2008 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору (п.1.1) Підрядник зобов'язався на свій ризик виконати роботи за завданням Замовника, а Замовник - прийняти та вчасно оплатити вказані роботи в порядку, у строк і на умовах, визначених дим Договором.
В п.2.3.1. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний видати своєму представнику належним чином оформлений документ (належним чином оформлене вручення або довіреність (форми №М-2) для підтвердження повноважень свого представника для здійснення відповідних заявок на роботи, що пов'язані з технічним обслуговуванням та/або ремонтом автомобіля(ів) Замовника на СТО та/або отримання товарно-матеріальних цінностей.
Згідно з п.3.3 Договору Замовник зобов'язаний сплачувати вартість виконаних робіт на підставі Акту виконаних робіт у строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати його підписання шляхом перерахування безготівкових коштів банківським переказом на рахунок Підрядника.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання умов Договору він надав відповідачу послуги з технічного обслуговування автомобіля загальною вартістю 3 096,34 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт №Н4061756 від 25.09.2008р. (копія Акту наявна в матеріалах справи, том справи - 1, аркуш справи - 9). Однак в погоджені сторонами порядку та строки відповідач не сплатив вартість наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 3 096,34 грн.
24.02.2009р. позивач направив відповідачу претензію (вих.№01-01-85-АК), в якій вимагав сплатити борг, але відповідач заборгованість не погасив.
В своїх запереченнях проти позову відповідач стверджував про те, що Акт виконаних робіт №Н4061756 від 15.09.2008р. не може бути належним доказом надання позивачем послуг та їх прийняття відповідачем, оскільки даний Акт підписаний за довіреністю від імені відповідача Копачевським О.М., але останній не є особою, наліченою достатнім обсягом повноважень для підписання будь-яких Актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Місцевий господарський суд задовольнив позов, виходячи з того, що в порушення умов Договору відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг з технічного обслуговування автомобіля, що призвело до виникнення заборгованості.
Не погоджуючись із Рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2009р. у справі №24/306 скасувати, прийнявши нове, яким в позові відмовити повністю, мотивуючи це тим, що прострочення виконання грошових зобов'язань з його боку не було, оскільки між сторонами не підписувався Акт прийняття наданих послуг, що є передумовою для їх оплати. Натомість, Копачевський О.М., який підписав Акт виконаних робіт №Н4061756 від 15.09.2008р. мав повноваження лише на отримання товарно-матеріальних цінностей, що чітко вбачається з наданої йому довіреності, оформленої у відповідності до п.2 Наказу Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., тоді як право на отримання та підписання актів виконаних робіт (наданих послуг) з технічного обслуговування автомобілів має інша особа, а саме Цапін Р.М. згідно довіреності (том справи - 1, аркуш справи - 30).
Позивач заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що доводи, викладені відповідачем в скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, які досліджувались місцевим господарським судом.
Апеляційний суд не погоджується з висновками відповідача, з огляду на наступні обставини.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.
В ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В ході судового розгляду було встановлено, що позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування автомобіля, що підтверджується Актом виконаних робіт №Н4061756 від 15.09.2008р., підписаного представниками сторін.
Зауваження відповідача про те, що даний Акт підписаний не уповноваженою особою, судом не може бути прийнято до уваги, з наступних підстав.
В ст. 853 Цивільного кодексу України визначено, що Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У відповідності до п.2.5.1 Договору Замовник зобов'язаний перевірити якість виконаних Підрядником робіт у момент їх прийняття, про що складається Акт виконаних робіт.
Автомобіль після технічного обслуговування був отриманий уповноваженим представником відповідача Копачевським О.М. на підставі довіреності серії ЯОУ № 734313 від 25.09.2008р., про що свідчить відмітка на Акті виконаних робіт №Н4061756 від 15.09.2008р. наступного змісту: „Автомобіль після ТО прийняв. Претензій до якості виконаних робіт, комплектності автомобіля та його стану не маю. З особливостями експлуатації автомобіля ознайомлений.”.
Тобто, фактично прийняття автомобіля з технічного обслуговування безпосередньо пов'язане з перевіркою справності його механізму, комплектності тощо.
Відносно посилання відповідача на Наказ Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р. „Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що, дійсно, згідно з п.2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Однак, при цьому в п.13 цієї інструкції передбачено, що у разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не отримував автомобіль, зазначений в Акті виконаних робіт №Н4061756 від 15.09.2008р., після виконання позивачем робіт з його технічного обслуговування або звернення до позивача з претензіями щодо якості виконаних робіт відповідач суду не надав.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт.
Згідно з п.5.4 Договору за порушення Замовником строку оплати вартості робіт згідно положень ст. 3 цього Договору Замовнику нараховується пеня за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом було встановлено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, нарахування пені, інфляційних збитків та 3% річних також є правомірним.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості відповідач суду не надав, тоді як згідно з ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Однак, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві.
За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Легіон” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2009р. у справі №24/306 - без змін.
2. Матеріали справи №24/306 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
12.02.10 (відправлено)