01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.02.2010 № 31/452
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Костенко А.М.- пред. за дов. № б/н від 17.11.09 р.;
від відповідача 1 - Сторожук А.В.- пред. за дов. № 06-34/28317 від 09.10.09 р.;
від відповідача 2 - Безносик А.О. - пред. за дов. № 225-КР-61 від 19.01.10 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київська міська рада
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.12.2009
у справі № 31/452 (суддя
за позовом Садово-дачного товариства "Стадне"
до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
Київської міської ради
про визнання права на земельну ділянку
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Садово-дачного товариства "Стадне" до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради про визнання права позивача на оренду земельної ділянки (кадастровий номер: 8000 000 000:96:001:0502) площею 71,14 га для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі м. Києва; визнання укладеним між позивачем та відповідачем 2 договору оренди земельної ділянки для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі м. Києва; зобов'язання відповідача 1. зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, між Орендодавцем Київською міською радою та Орендарем -Садово-дачним товариством "Стадне", в редакції, викладеній в позовній заяві.
Позовні вимоги Садово-дачне товариство "Стадне", посилаючись на норми Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про оренду землі", обґрунтовувало тим, що Рада безпідставно ухиляється від підписання договору оренди земельної ділянки площею 71,14 га для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі м. Києва, який у подальшому має бути зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. у справі № 31/452 позов задоволено повністю. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що в зв'язку з прийняттям рішення Київської міської ради від 08.10.2009 року № 357/2426 "Про передачу садово-дачному товариству "Стадне" земельної ділянки для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі м. Києва" про надання земельної ділянки у оренду, укладення договору оренди є обов'язковим в силу закону. Суд першої інстанції встановив, що відповідачі фактично ухиляються від підписання і реєстрації договору, чим порушують права та охоронювані законом інтереси позивача і не визнають його право на оренду зазначеної земельної ділянки. В зв'язку з тим, що позивачем вчинено всі передбачені законодавством дії, спрямовані на оформлення землі, а відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право користування посвідчується договором оренди землі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання його право на землю та визнання договору укладеним є правомірними обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. у справі № 31/452 скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем-2 не було порушено прав та законних інтересів позивача в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не доведено факту звер нення до Київської міської ради з проектом договору оренди земельної ділянки, як це встановлено статтею 181 Господарського кодексу України. Відповідач 2 відзначає, що договір оренди земельної ділянки може бути укладений лише за взаємним погодженням сторін за умови досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, а також наголошує на тому, що чинне законодавство не містить обов'язкового строку, протягом якого після прийняття рішення місцевого органу самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, має бути укладено договір оренди. Крім того, апелянт посилається на те, що жодним чинним законодавчим актом такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання договору укладеним, не встановлений.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2010 р. апеляційну скаргу Київської міської ради було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.02.2010 р.
Представники відповідачів в судовому засіданні 09.02.2010 р. підтримали апеляційну скаргу, просили рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. у справі № 31/452 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2010 р. просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 25.12.2009 р. № 31/452 як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи :
- 23.12.2004 року позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про відведення земельної ділянки, яка знаходиться у мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі м. Києва. На підставі цього клопотання позивачу, згідно доручення Заступника міського голови - секретаря Київради від 27.12.2004 року № 42107, було розроблено проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.
- рішенням Київської міської ради від 08.10.2009 року № 357/2426 "Про передачу садово-дачному товариству "Стадне" земельної ділянки для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі м. Києва" (надалі - Рішення Ради від 08.10.2009 року № 357/2426) було затверджено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі м. Києва і передано у довгострокову оренду на 24 роки земельну ділянку площею 71,14 га для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель, не наданих у власність чи користування. Відповідно до п. 3.4 Рішення Ради від 08.10.2009 року № 357/2426 зобов'язано позивача у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
- на виконання Рішення Ради від 08.10.2009 року № 357/2426 Садово-дачне товариства "Стадне" звернулось до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з відповідним клопотанням і направив підписані з боку Садово-дачного товариства "Стадне" примірники договору оренди, який відповідає вимогами Закону України "Про оренду землі", Типового договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 р., проте на момент звернення з позовом по даній справі відповідний договір підписано не було. Ні протоколу розбіжностей до договору, ні заперечень щодо запропонованої редакції договору, який направлено позивачем, Київською міською радою надано не було.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення відповідною сесією.
Колегією суддів встановлено, що відповідне рішення було прийнято Київською міською радою, зазначеним рішенням відповідач фактично виявив його волевиявлення на укладення договору оренди, а тому, посилання відповідача на відсутність волевиявлення в даному випадку спростовується наявним в справі матеріалами.
Заперечуючи проти позовних вимог, Київська міська рада посилається лише на відсутність законодавчо визначеного строку укладення радою договору оренди земельної ділянки після прийняття нею рішення про надання земельної ділянки в оренду. При цьому відповідач 2 не доводить обставини щодо відсутності його згоди на укладення договору оренди, а також не доводить обставини щодо наявності правових підстав у Київської міської ради ухилятись від укладення договору на виконання рішення сесії.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Київська міська рада безпідставно ухилялась від укладення з Садово-дачним товариством "Стадне" договору оренди земельної ділянки для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі м. Києва.
Стаття 179 Господарського кодексу України встановлює загальні умови укладання договорів, які породжують господарські зобов'язання.
Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 641 цього Кодексу передбачено, що пропозицію укласти договір може зробити кожна із сторін договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 3.4 Рішення Ради від 08.10.2009 року № 357/2426 позивачем надіслана Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пропозиція (оферта) укласти договір оренди, а також договір оренди. Відповідачами пропозиція позивача проігнорована, жодної відповіді відповідачі на адресу позивача не надіслали, відповідач 2 договір не уклав, в зв'язку з чим позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.
При цьому посилання відповідача 2 на те, що на його адресу не надходив проект договору, колегією суддів відхиляється, оскільки як вбачається зі змісту п. 3.4 Рішення Ради від 08.10.2009 року № 357/2426 Київська міська рада зобов'язала позивача звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, що позивачем було виконано.
Колегією суддів встановлено, що запропонований позивачем проект договору оренди містить всі істотні умови господарського договору та не суперечить нормам чинного законодавства, відповідач 2 безпідставно ухиляється від укладання договору, не навів жодних заперечень щодо умов запропонованого договору, а тому вимоги позивача правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню (зазначена правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ № 2/365 від 11.08.2010 р.).
Доводи апелянта про те, що позивачем не вірно визначений спосіб захисту порушених прав та інтересів колегією суддів не приймається до уваги з огляду на наступне.
Відповідно п. 36 інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 р. N 01-8/211 згідно з частиною другою статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладання відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Згідно з частиною третьою статті 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Зазначені норми не суперечать одна одній, оскільки суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. Тому в резолютивній частині рішення, яким задовольняється позов про спонукання укласти договір, слід вказувати на те, що спірний договір є укладеним.
При цьому висновки суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позовних про визнання права Садово-дачного товариства "Стадне" (код ЄДРПОУ 33054697, адреса: 02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 53-А, кв. 225) на оренду земельної ділянки (кадастровий номер: 8000 000 000:96:001:0502) площею 71,14 га для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі м. Києва, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Зокрема, частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно частини 3 статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав, застосування інших, передбачених законом способів. Зокрема, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад про відмову в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщення об'єкта), суд у разі задоволення позовних вимог визнає рішення цих органів недійсним зобов'язує їх, залежно від характеру спору, визнати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає право за позивачем.
Визнання права - це визнання права користування або власності у випадках, визначених законодавством, і за умови, що особа, яка звертається за судовим захистом має всі підстави вважати та просити суд визнати таке право, оскільки її право на оформлення землі порушено.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем вчинено всі передбачені законодавством дії, спрямовані на оформлення землі, а відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право користування посвідчується договором оренди землі, то за наявності всіх підстав для укладення договору, що в цьому випадку має місце, а також зважаючи на те, що одна із сторін не визнає таке право і ухиляється від укладення договору, інша сторона, чиє право на оформлення землі порушено, може звернутися до суду та просити суд визнати право користування на землю.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Київської міської радизалишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 року у справі № 31/452 - без змін.
Матеріали справи № 31/452 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
12.02.10 (відправлено)