01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.02.2010 № 12/139-12/161
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Пінчук Ю.А. - дов. №5-06/235 від 21.09.2009р.,
Ковальчук Р.В. - дов. 35-06/44 від 11.01.2010р.,
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Сільськогосподарське товариство "Співдружність"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2009
у справі № 12/139-12/161 (суддя
за позовом Публічне акціонерне товариство "АКБ "Київ"
до ТОВ "Сільськогосподарське товариство "Співдружність"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення заборгованості 7702016,77 грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.11.2009р. у справі №12/139-12/161 позовні вимоги за первісним позовом задоволені повністю, стягнуто з ТОВ „СТ „Співдружність” на користь ПАТ „АКБ „Київ” 6256740,37 грн. заборгованості за кредитом, 761432,14 грн. відсотків, 47583,56 грн. пені за прострочку сплати відсотків, 627260,70 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 25500 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ „СТ „Співдружність” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати на підставі ст.ст.16, 203, 207, 208, 215 ЦК України, ст.ст.4, 62 закону України „Про господарські товариства”.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ „АКБ „Київ” просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Чернігівської області залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
20.03.2007 року між Акціонерним комерційним банком „Київ”, правонаступником якого є позивач, і ТОВ „СТ „Співдружність” (позичальник) укладено кредитний договір №22/07 (т.1 а.с.16-22), відповідно до п.2.1. якого, банк взяв на себе зобов'язання, у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №259 від 21.02.2007 року, надати позичальнику кредит на кредитування виробничих витрат, пов'язаних з закупівлею паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння, запасних частин для ремонту сільськогосподарської техніки та обладнання, а також на поповнення обігових коштів на наступних умовах: сума кредиту - 5000000 грн.; строк користування кредитом з 20.03.2007р. по 28.12.2007р. включно; розмір плати за користування кредитом 18% річних, при цьому розмір плати за користування кредитом, яку сплачує позичальник - 9,5% річних, розмір часткової плати за користування кредитом, яка відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету - 8,5% річних (розмір облікової ставки Національного банку).
Пунктом 2.3. договору передбачено, що позичальник повертає кредит не пізніше 28.12.2007 року.
Додатковою угодою №1 від 22.05.2007 року (т.1 а.с.23) до кредитного договору №22/07 від 20.03.2007р. п.2.1. договору було викладено в наступній редакції: сума кредиту -5680000 грн.; строк користування кредитом з 19.03.2007р. по 28.12.2007р. включно; розмір плати за користування кредитом 18% річних, при цьому розмір плати за користування кредитом, яку сплачує позичальник - 9,5% річних, розмір часткової плати за користування кредитом, яка відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету -8,5% річних (розмір облікової ставки Національного банку).
Додатковою угодою №2 від 31.05.2007 року (т.1 а.с.24) до кредитного договору №22/07 від 20.03.2007 року п.2.1. договору було викладено в наступній редакції: сума кредиту - 5680000 грн.; строк користування кредитом з 20.03.2007р. по 28.12.2007р. включно; розмір плати за користування кредитом 18% річних, при цьому розмір плати за користування кредитом, яку сплачує позичальник - 10 % річних, розмір часткової плати за користування кредитом, яка відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету -8,0% річних (розмір облікової ставки Національного банку). Пункт 4.4.10.: у разі невідшкодування за рахунок коштів державного бюджету 8,0% річних, обумовлених п. 2.1. Договору, позичальник зобов'язується сплатити ці 8% річних (крім 10%), тобто загалом до сплати підлягає сума процентів з розрахунку 18% річних.
Додатковою угодою №3 від 06.06.2007 року (т.1 а.с.25) до кредитного договору №22/07 від 20.03.2007 року п.2.1. договору було викладено в наступній редакції: сума кредиту - 6279527 грн.; строк користування кредитом з 20.03.2007р. по 28.12.2007р. включно; розмір плати за користування кредитом 18% річних, при цьому розмір плати за користування кредитом, яку сплачує позичальник - 10 % річних, розмір часткової плати за користування кредитом, яка відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету -8,0% річних (розмір облікової ставки Національного банку).
Додатковою угодою №4 від 28.12.2007 року (т.1 а.с.26) до кредитного договору №22/07 від 20.03.2007 року п.2.1. договору було викладено в наступній редакції: сума кредиту - 6279527 грн.; строк користування кредитом з 20.03.2007р. по 24.11.2008р. включно; розмір плати за користування кредитом 18% річних, при цьому розмір компенсації, яка відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету до 31.12.2007 року, встановлено в розмірі облікової ставки НБУ. Позичальник повертає кредит не пізніше 25.11.2008 року. Пункт 4.4.9. нараховані проценти за користування кредитом перерахувати на рахунок № 20684000669810 або № 29094000669810 в АКБ „Київ”, МФО 322498 в кінці строку дії цього Договору. Пункт 4.4.10. кредитного договору №22/07 від 20.03.2007р. виключити.
Додатковою угодою №5 від 27.02.2008 року (т.1 а.с.27) до кредитного договору №22/07 від 20.03.2007 року п.2.1. договору було викладено в наступній редакції: сума кредиту - 6279527 грн.; строк користування кредитом з 20.03.2007р. по 24.11.2008р. включно; розмір плати за користування кредитом 18% річних, при цьому розмір компенсації, яка відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету встановлено в розмірі облікової ставки НБУ.
Додатковою угодою №6 від 06.10.2008 року (т.1 а.с.28) до кредитного договору № 22/07 від 20.03.2007 року п. 2.1. договору було викладено в наступній редакції: сума кредиту - 6279527 грн.; строк користування кредитом з 20.03.2007р. по 24.11.2008р. включно; розмір плати за користування кредитом 25% річних.
Додатковою угодою №7 від 25.11.2008 року (т.1 а.с.29) до кредитного договору №22/07 від 20.03.2007 року п.2.1. договору було викладено в наступній редакції: сума кредиту - 6279527 грн.; строк користування кредитом з 20.03.2007р. по 24.03.2009р. включно; розмір плати за користування кредитом 25% річних.
Додатковою угодою №8 від 30.01.2009 року (т.1 а.с.30) до кредитного договору №22/07 від 20.03.2007 року п.2.1. договору було викладено в наступній редакції: сума кредиту - 6279527 грн.; строк користування кредитом з 20.03.2007р. по 24.03.2009р. включно; розмір плати за користування кредитом 18% річних.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.ст.1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як свідчать матеріали справи позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав ТОВ „СТ „Співдружність” кредитні кошти в сумі 6265740,37 грн., а відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту в строк до 24.03.2009р. включно не виконав і кредит не повернув.
У відповідності зі ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до п.2.4. Договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту на рахунок №20684000669809, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.
Крім того п.4.4.1. Договору позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну сплату процентів та належне виконання інших своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п.4.4.9., п.4.4.10. кредитного договору №22/07 від 20.03.2007р. нараховані проценти за користування кредитом перераховуються позичальником на рахунок №20684000669810 або №29094000669810 в КАБ „Київ”, МФО 322498 наступним чином: за період з 20.03.2007р. по 31.08.2007р. - не пізніше 31.08.2007 року; з 01.09.2007 року - щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця.
У разі невідшкодування за рахунок коштів державного бюджету 8,5% річних, обумовлених п.2.1. Договору, позичальник зобов'язується сплатити 8,5% річних (крім 9,5%), тобто загалом до сплати підлягає сума процентів з розрахунку 18% річних.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі не виконав, а сплатив лише 2012925,16 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 20.03.2007р. по 31.08.2009р. становить 761432,14 грн., тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення 761432,14 грн. заборгованості по процентах за період з 20.03.2007р. по 31.08.2009р.
Відповідно до ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами в договорі.
Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором
Пунктом п.8.1 договору передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цим Договором позичальник сплачує кредитодавцеві пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.
Тому суд першої інстанції законно стягнув пеню в сумі 47583,56 грн. за несвоєчасно сплачені проценти за період з 25.03.2009р. по 31.08.2009р. та пеню в сумі 627260,70 грн. за несвоєчасне повернення кредиту за період з 25.03.2009р. по 31.08.2009р.
Господарський суд Чернігівської області обґрунтовано не задовольнив зустрічні позовні вимоги ТОВ „СТ „Співдружність” оскільки:
Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги для чинності правочину а саме:
- Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ст.ст.87 і 88 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено Законом. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим Законом. Аналогічна норма міститься і у ст.ст.56, 57 ГК України.
Частиною 1 ст.143 ЦК України визначено, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених ст.88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді
Статут ТОВ „СТ „Співдружність” , в редакції на момент укладення оспорюваного договору, затверджений протоколом №3 від 13.07.2005 року зборів учасників ТОВ „СТ „Співдружність” та зареєстрований 22.07.2005 року під №10411050002000016 державним реєстратором Бобровицької райдержадміністрації Чернігівської області.
Відповідно до п.3.8 Статуту, учасниками товариства є три особи : Брагарник В.О., Копилова І.А., Глотова О.Ю.
В силу ст.145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.
Пунктом 6.1.1. Статуту ТОВ „СТ „Співдружність”, визначено , що вищим органом Товариства є збори учасників, до компетенції яких, відповідно до п. 3.1.2. Статуту належать: визначення основних напрямів діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін та доповнень до статуту, прийняття рішення про зміни статутного капіталу; обрання та відкликання Директора, голови та членів ради товариства, Ревізійної комісії, погодження кандидатури головного бухгалтера; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; затвердження річних результатів діяльності Товариства; вирішення питання про придбання Товариством частки учасника; виключення Учасника з Товариства; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; інші питання. Зазначені питання відносяться до виключної компетенції зборів Учасників Товариства та не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу Товариства.
Розділом 6.2 Статуту також передбачено, що для оперативного представництва інтересів учасників у період між проведенням зборів учасників, з числа учасників може обиратися Рада товариства у складі трьох осіб, у тому числі Голова та Секретар ради. До моменту обрання Ради усі питання , які відносяться до її компетенції, вирішують загальні збори. Підпунктом е п.6.2.2 статуту визначено, що на раду товариства покладається виконання функцій , що належать до компетенції зборів учасників, крім тих, що є виключною компетенцією зборів учасників у тому числі , надання письмових повноважень директору товариства на укладення кредитних договорів (угод) , а також договорів щодо відчуження основних засобів ,нерухомого майна ,цінних паперів і часток у статутному капіталі інших товариств ,списання майна з балансу ,передачу його в заставу ,оренду або інший вид користування незалежного від його вартості.
Частиною 5 ст.65 ГК України передбачено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Згідно п. 6.1.3. Статуту ТОВ „СТ „Співдружність”, виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є директор.
Пунктом 6.2.3. Статуту передбачено, що до компетенції Директора відносяться всі питання діяльності Товариства, окрім тих, що згідно з чинним законодавством та цим Статутом віднесені до компетенції зборів учасників Товариства.
У відповідності до п.6.3.4 Статуту товариства, директор має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства, та укладати угоди (договори) на суму, що не перевищує 10000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи Кредитний договір №22/07 від 20.03.2007 року від імені ТОВ „СТ „Співдружність” підписав директор ТОВ „СТ „Співдружність” Майсак Г.М.
Питання щодо отримання ТОВ „СТ „Співдружність” кредиту на закупівлю насіння кукурудзи, соняшнику, ячменю, ярої пшениці, гороху, сої, гречки, мінеральних добрив, гербіцидів, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, та інших матеріалів необхідних для проведення весняно-польових робіт в 2007 році та збору урожаю розглядалось зборами учасників ТОВ „СТ „Співдружність”, на яких були присутні всі учасники товариства: Брагарник В.О., Копилова І.А., Глотова О.Ю., що підтверджується Протоколом №23 зборів учасників ТОВ „СТ „Співдружність” від 25.02.2007 року (т.1 а.с.152). Зборами учасників ТОВ „СТ „Співдружність” було прийнято рішення з метою проведення весняно-польових робіт вважати за необхідне отримати в АКБ “Київ” кредит в сумі 8735000 грн., для придбання насіння кукурудзи, соняшнику, ячменю, ярої пшениці, гороху, сої, гречки, мінеральних добрив, гербіцидів, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, та інших матеріалів необхідних для проведення весняно-польових робіт в 2007 році, у зв'язку з чим надати директору ТОВ „СТ „Співдружність” Майсаку Г.М. повноваження на укладання з АКБ “Київ” кредитного договору.
Частинами 1 і 3 ст.92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що директор ТОВ „СТ „Співдружність” Майсак Г.М. при підписанні Кредитного договору №22/07 від 20.03.2007 року діяв в межах наданих йому вищим органом Товариства -Зборами учасників, повноважень, а тому підстави для визнання недійсним вказаного Кредитного договору № 22/07 від 20.03.2007 року відсутні.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ТОВ „СТ „Співдружність” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 23.11.2009р. у справі №12/139-12/161 - без змін.
Справу №12/139-12/161 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
11.02.10 (відправлено)