01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.02.2010 № 40/449
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Бабаченко А.Г. (дов. № 4 від 11.01.2010р.);
від відповідача - Случак О.О. (дов. від 01.07.2008р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю
на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2009
у справі № 40/449 (суддя
за позовом Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Закритого акціонерного товариства "Об"єднання "Дніпроенергобудпром"
до Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю
про стягнення заборгованості за договором поставки - 18190,81 грн.
У вересні 2009 року дочірнє підприємство “Завод залізобетонних виробів” закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “ТММ” на його користь 15 850,00 грн. основного боргу, 359,56 грн. - 3% річних, 1 981,25 грн. інфляційних нарахувань, а також судових витрат.
Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 40/449 від 05.11.2009р. позов дочірнього підприємства “Завод залізобетонних виробів” закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром” задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “ТММ” на користь дочірнього підприємства “Завод залізобетонних виробів” закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром” 15 850,00 грн. основного боргу, 1 981,25 грн. збитків від інфляції, 359,56 грн. - 3% річних, 181,91 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати поставленого йому товару. Також місцевий господарський суд, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнув з відповідача на користь позивача 1 981,25 грн. збитків від інфляції та 359,56 грн. 3% річних.
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма “ТММ”, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 40/449 від 05.11.2009р. скасувати та припинити провадження у даній справі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки місцевим господарським судом не надано належної оцінки тому, що у відповідності до умов договору поставки № 10/19 від 10.10.2008р., зобов'язання щодо складання рахунку та передача його оригіналу лежить на позивачеві. Оскільки позивач оригінал рахунку відповідачу не надав, то останній здійснити оплату за поставлену продукцію на протязі 10 банківських днів з дати поставки продукції позивачем не міг. Порушивши свої зобов'язання за вищезазначеним договором, позивач не має права нараховувати штрафні санкції, тобто вимагати сплати 3% річних та збитків від інфляції.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:
10.10.2008р. між дочірнім підприємством “Завод залізобетонних виробів” закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром” (надалі - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Фірма “ТММ” (надалі - покупець) укладено договір поставки № 10/19 (надалі - Договір), у відповідності до умов якого продавець зобов'язався виготовити і здійснити поставку залізобетонних виробів (надалі - товар), а покупець - зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, обумовлених даним договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору, оплата за поставлений товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, згідно з оригіналом рахунку, що складається на підставі письмової заявки покупця протягом 10 банківський днів з дати відвантаження товару за місцезнаходженням будмайданчика покупця, що визначається датою підписання товаротранспортної накладної представником покупця.
З наявної в матеріалах справи видаткової накладної № РНГ - 002668 від 16.10.2008р. вбачається, що позивач, на підставі рахунку - фактури № СФГ - 002176 від 15.10.2008р. відпустив, а відповідач отримав товар (залізобетонні перемички у кількості 250 штук) на загальну суму 15 850,00 грн.
Претензією № 58 від 27.01.2009р. позивач звертався до відповідача з проханням перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 15 850,00 грн. заборгованості, внаслідок невиконання відповідачем умов Договору щодо оплати товару.
Зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.
Задовольняючи позов дочірнього підприємства “Завод залізобетонних виробів” закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром”, місцевий господарський суд визнав промірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15 850,00 грн. основного боргу, 1 981,25 грн. збитків від інфляції та 359,56 грн. - 3% річних.
Колегія суддів погоджується з даним висновком господарського суду м. Києва, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Як зазначалось вище, пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, згідно з оригіналом рахунку, що складається на підставі письмової заявки покупця протягом 10 банківський днів з дати відвантаження товару за місцезнаходженням будмайданчика покупця, що визначається датою підписання товаротранспортної накладної представником покупця.
Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар згідно виставленого рахунку.
З наявної в матеріалах справи видаткової накладної № РНГ - 002668 від 16.10.2008р. вбачається, що позивач, на підставі рахунку - фактури № СФГ - 002176 від 15.10.2008р. відпустив, а відповідач отримав товар (залізобетонні перемички у кількості 250 штук) на загальну суму 15 850,00 грн.
Зазначену видаткову накладну підписано уповноваженим представником відповідача без зауважень.
Враховуючи те, що у відповідності до норм чинного законодавства, договір поставки є оплатним договором і умова щодо оплати покупцем отриманої ним продукції є його складовою частиною, а також оскільки факт отримання товару на загальну суму 15 850,00 грн. відповідач не заперечує, посилання останнього на відсутність правових підстав для його оплати, зокрема внаслідок відсутності у відповідача оригіналу рахунку, колегія суддів вважає безпідставними.
З огляду на зазначене вище, враховуючи те, що матеріалами справи доведений факт поставки позивачем відповідачу товару загальну суму 15 850,00 грн. і, станом на день розгляду справи доказів, які б свідчили про його оплату відповідачем не надано, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 15 850,00 грн. заборгованості.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 359,56 грн. - 3% річних та 1 981,25 грн. інфляційних нарахувань, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів встановила, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 359,56 грн. - 3% річних та 1 981,25 грн. інфляційних нарахувань.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 40/449 від 05.11.2009р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду м. Києва у справі № 40/449 від 05.11.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “ТММ” без задоволення.
2. Повернути до господарського суду м. Києва матеріали справи № 40/449.
Головуючий суддя
Судді