01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.01.2010 № 36/182
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача : Глущенко З.В. (за довір.),
від відповідача-1: Закревська Л.В.. (за довір.),
від відповідача-2: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився,
від Прокуратури м. Києва: Карпенко Н.М.. (ст. прокурор відділу),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2009
у справі № 36/182 (суддя
за позовом Заступника прокурора м.Києва
до Закритого акціонерного товариства "Форум-ДС"
ТОВ "АФІ ДС-1"
третя особа позивача
третя особа відповідача Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області
про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки
В квітні 2009 р. Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до господарського суду із позовом до відповідачів (враховуючи надані заяви про уточнення позовних вимог від 16.06.2009, 09.09.2010), в якому просив:
- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,1194 га, розташованої на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, укладений 22.02.2008р. між Закритим акціонерним товариства “Форум-ДС” та Товариством з обмеженою відповідальністю “АФІ ДС-1”, реєстровий номер № 931;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.06.2008р., серії ЯЖ № 242285, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020832300083;
- зобов'язати кожного з відповідачів повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.10.2009 р. у справі №36/182 провадження у справі в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.06.2008р., серії ЯЖ № 242285, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020832300083, припинено. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Заступник прокурора м.Києва, не погоджуючись із рішенням господарського суду, оскаржив його до Київського апеляційного господарського суду з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В апеляційному поданні заступник прокурора посилається на помилковість висновків суду першої інстанції та зазначає, що спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, які згідно встановленої заборони ст.ст.22,82 ЗК України, не можна відчужувати іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам, спільним підприємствам та іноземним державам.
Оскільки згідно статуту відповідач-2, до складу учасників якого входить іноземна юридична особа, є спільним підприємством, яке засноване за участю іноземної юридичної особи, ТОВ "АФІ ДС-1" неправомірно набуло право власності за оспорюваним договором за земельну ділянку сільськогосподарського призначення. А тому, заступник прокурора вважає, що такий договір слід визнати недійсним.
Державний комітет України із земельних ресурсів надав письмові пояснення, в яких вимоги апеляційного подання заступника прокурора підтримав повністю, просить його задовольнити, рішення господарського суду скасувати.
ЗАТ "Форум-ДС" (відповідач-1) надало відзив, в якому заперечує проти позову та поданого апеляційного подання. В обгрунтування власної позиції відповідач-1 посилається на неможливість застосування положень ч.3 ст.82 ЗК України до оскаржуваного договору, оскільки його предметом є земельна ділянка несільськогосподарського призначення.
Представник відповідача-1 зазначає, що заборона, встановлена ч.4 ст.22 ЗК України, не розповсюджується на спільні підприємства оскільки, вони не є іноземними юридичними особами. Щодо визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.06.2008р., серії ЯЖ №24285 заперечує, у зв'язку з тим, що Інструкцією "Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання Державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі" не передбачено можливості та механізму визнання недійсними та/або скасування Державних актів на право власності на земельну ділянку.
ТОВ "АФІ ДС-1" (відповідач-2) у відзиві також заперечує проти доводів апеляційного подання та просить залишити його без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Крім того, в судовому засіданні представник ТОВ "АФІ ДС-1" послався на положення статуту товариства, зареєстрованого в новій редакції, що стосується внесених змін до складу учасників товариства. У відповідності до положень статуту ТОВ "АФІ ДС-1", учасниками товариства є лише громадяни України. За таких обставин відповідач-2 вважає відсутніми правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.
Учасники були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, відповідач-2 та третя особа, наданими їм процесуальними правами не скористалися та в судове засідання не з'явилися, повноважних представників своїх не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. Заслухавши думку інших представників сторін, колегія приходить до висновку про можливість розгляду поданого апеляційного подання за відсутності представників відповідача-2 та третьої особи.
Розглянувши доводи поданого апеляційного подання, відзивів, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, підставою для звернення прокурора до суду із відповідним позовом стало укладення 22.02.2008 р. між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3220880900:08:022:0022, площею 3,1194 га, яка розташована на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.
На підставі зазначеного договору Управлінням земельних ресурсів у Бориспільського району Київської області 13.06.2008р. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №242285, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020832300083.
На думку прокурора та Державного комітету України із земельних ресурсів, даний договір підлягає визнанню недійсним згідно положень ст.ст.203, 215 ЦК України, з огляду на невідповідність його вимогам чинного земельного законодавства, зокрема, ст.ст.22, 82 ЗК України.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, відмовляючи в позові в частині визнання договору недійсним, дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, а відповідач-2 згідно дослідженого статуту в редакції 2008 року не є спільним підприємством, заснованим за участі іноземної юридичної особи, а тому визнав необґрунтованими доводи прокуратури щодо укладення договору з порушенням вимог ст.ст.22, 82 ЗК України.
Дослідивши обставини справи, судова колегія не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, та вважає їх помилковими з наступних підстав.
У відповідності до положень абз.48 ст.1 та п.5 ст.3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спільними підприємствами є підприємства, засновані на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.
Судовою колегією встановлено, що на час укладення спірного договору до складу учасників відповідача-2 входила іноземна юридична особа. Згідно статуту ТОВ “АФІ ДС-1” в редакції, зареєстрованій в 2008 р., частка в статутному капіталі товариства, зокрема 60%, належала іноземній компанії - Афі Юкрейн ЛТД (попереднє найменування Пектікон ЛТД), яка зареєстрована та діє згідно законодавства Республіки Кіпр.
Отже, відповідач-2, будучи за своїм статусом спільним підприємством в розумінні абз.48 ст.1 та п.5 ст.3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», заснованим за участю іноземної юридичної особи, уклав 22.02.2008 р. договір купівлі-продажу, за яким набув право власності на спірну земельну ділянку.
Судова колегія звертає увагу на те, що нормами Земельного кодексу України (ст.ст.22, 82) встановлено заборону на набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення іноземними громадянами, особами без громадянства, іноземними юридичними особами та іноземними державами.
Частинами 3-4 ст. 82 ЗК України встановлено, що спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб.
Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.
Як вбачається з тексту оскаржуваного договору купівлі-продажу, предметом продажу є земельна ділянка, кадастровий номер 3220880900:08:022:0042, площею 3,1194 га, яка знаходиться на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, та має цільове призначення - ведення підсобного селянського господарства.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія приходить до висновку, що спірна земельна ділянка, виділена свого часу під ведення підсобного селянського господарства, за своєю категорією належить саме до земель сільськогосподарського призначення, враховуючи положення ст.22 ЗК України.
Відповідно на спірні правовідносини сторін, враховуючи те, що відповідач-2 на час укладення договору був спільним підприємством, заснованим за участю іноземної юридичної особи, розповсюджується заборона, встановлена законодавцем щодо набуття права власності іноземними юридичними особами на землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з п.п. 2 ч. 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в 2010 році в статутні документи відповідача-2 - ТОВ "АФІ ДС-1" були внесені зміни, пов'язані із зміною складу учасників товариства.
Представником відповідача-2 в судовому засіданні суду надано копію статуту ТОВ "АФІ ДС-1", затвердженого в новій редакції Загальними зборами учасників товариства згідно протоколу №2 від 11.01.2010 та зареєстровану державним реєстратором 12.01.2010 (копію статуту залучено до матеріалів справи).
Зі змісту даного статуту вбачається, що ТОВ "АФІ ДС-1" створено у відповідності до вимог чинного законодавства України, а учасниками товариства є лише громадяни України. Отже, на час розгляду спору судом апеляційної інстанції, відповідач-2 не є спільним підприємством, а є національним підприємством, створеним у формі товариства з обмеженою відповідальністю, учасниками якого є лише громадяни України.
Згідно вимог ч.4 ст.82 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.
У своєму роз'ясненні „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 (із наступними змінами та доповненнями) Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що в процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які б призвели до визнання договору недійсним (п.2).
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки. На час розгляду спору судом апеляційної інстанції вказаний договір купівлі-продажу відповідає вимог, встановленим ст.ст.22, 82 ЗК України.
За таких обставин позовні вимоги, заявлені в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, задоволенню не підлягають. З огляду на відсутність правових підстав для визнання договору недійсним, підстави для задоволення позовної вимоги про застосування двосторонньої реституції також відсутні.
Що стосується позовної вимоги прокуратури про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.06.2008р., серії ЯЖ № 242285, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020832300042, колегія зазначає наступне.
Інструкцією “Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі”, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 43 від 04.05.1999р., не передбачено можливості та механізму визнання недійсним та/або скасування державних актів на право власності на земельну ділянку.
В даному випадку оскаржуваний Державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.06.2008р., серії ЯЖ № 242285 лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, не змінює, не припиняє певні права або обов'язки, тому він не є актом в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду.
За таких обставин, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині заявлених позовних вимог, та вважає, що господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, згідно п. 1 ст. 80 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з мотивів, які зазначені в постанові, тому резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2009 р. слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В квітні 2009 р. Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до господарського суду із позовом до відповідачів (враховуючи надані заяви про уточнення позовних вимог від 16.06.2009, 09.09.2010), в якому просив:
- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,1194 га, розташованої на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, укладений 22.02.2008р. між Закритим акціонерним товариства “Форум-ДС” та Товариством з обмеженою відповідальністю “АФІ ДС-1”, реєстровий номер № 931;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.06.2008р., серії ЯЖ № 242285, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020832300083;
- зобов'язати кожного з відповідачів повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.10.2009 р. у справі №36/182 провадження у справі в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.06.2008р., серії ЯЖ № 242285, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020832300083, припинено. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Заступник прокурора м.Києва, не погоджуючись із рішенням господарського суду, оскаржив його до Київського апеляційного господарського суду з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В апеляційному поданні заступник прокурора посилається на помилковість висновків суду першої інстанції та зазначає, що спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, які згідно встановленої заборони ст.ст.22,82 ЗК України, не можна відчужувати іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам, спільним підприємствам та іноземним державам.
Оскільки згідно статуту відповідач-2, до складу учасників якого входить іноземна юридична особа, є спільним підприємством, яке засноване за участю іноземної юридичної особи, ТОВ "АФІ ДС-1" неправомірно набуло право власності за оспорюваним договором за земельну ділянку сільськогосподарського призначення. А тому, заступник прокурора вважає, що такий договір слід визнати недійсним.
Державний комітет України із земельних ресурсів надав письмові пояснення, в яких вимоги апеляційного подання заступника прокурора підтримав повністю, просить його задовольнити, рішення господарського суду скасувати.
ЗАТ "Форум-ДС" (відповідач-1) надало відзив, в якому заперечує проти позову та поданого апеляційного подання. В обгрунтування власної позиції відповідач-1 посилається на неможливість застосування положень ч.3 ст.82 ЗК України до оскаржуваного договору, оскільки його предметом є земельна ділянка несільськогосподарського призначення.
Представник відповідача-1 зазначає, що заборона, встановлена ч.4 ст.22 ЗК України, не розповсюджується на спільні підприємства оскільки, вони не є іноземними юридичними особами. Щодо визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.06.2008р., серії ЯЖ №24285 заперечує, у зв'язку з тим, що Інструкцією "Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання Державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі" не передбачено можливості та механізму визнання недійсними та/або скасування Державних актів на право власності на земельну ділянку.
ТОВ "АФІ ДС-1" (відповідач-2) у відзиві також заперечує проти доводів апеляційного подання та просить залишити його без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Крім того, в судовому засіданні представник ТОВ "АФІ ДС-1" послався на положення статуту товариства, зареєстрованого в новій редакції, що стосується внесених змін до складу учасників товариства. У відповідності до положень статуту ТОВ "АФІ ДС-1", учасниками товариства є лише громадяни України. За таких обставин відповідач-2 вважає відсутніми правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.
Учасники були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, відповідач-2 та третя особа, наданими їм процесуальними правами не скористалися та в судове засідання не з'явилися, повноважних представників своїх не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. Заслухавши думку інших представників сторін, колегія приходить до висновку про можливість розгляду поданого апеляційного подання за відсутності представників відповідача-2 та третьої особи.
Розглянувши доводи поданого апеляційного подання, відзивів, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, підставою для звернення прокурора до суду із відповідним позовом стало укладення 22.02.2008 р. між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3220880900:08:022:0022, площею 3,1194 га, яка розташована на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.
На підставі зазначеного договору Управлінням земельних ресурсів у Бориспільського району Київської області 13.06.2008р. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №242285, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020832300083.
На думку прокурора та Державного комітету України із земельних ресурсів, даний договір підлягає визнанню недійсним згідно положень ст.ст.203, 215 ЦК України, з огляду на невідповідність його вимогам чинного земельного законодавства, зокрема, ст.ст.22, 82 ЗК України.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, відмовляючи в позові в частині визнання договору недійсним, дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, а відповідач-2 згідно дослідженого статуту в редакції 2008 року не є спільним підприємством, заснованим за участі іноземної юридичної особи, а тому визнав необґрунтованими доводи прокуратури щодо укладення договору з порушенням вимог ст.ст.22, 82 ЗК України.
Дослідивши обставини справи, судова колегія не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, та вважає їх помилковими з наступних підстав.
У відповідності до положень абз.48 ст.1 та п.5 ст.3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спільними підприємствами є підприємства, засновані на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.
Судовою колегією встановлено, що на час укладення спірного договору до складу учасників відповідача-2 входила іноземна юридична особа. Згідно статуту ТОВ “АФІ ДС-1” в редакції, зареєстрованій в 2008 р., частка в статутному капіталі товариства, зокрема 60%, належала іноземній компанії - Афі Юкрейн ЛТД (попереднє найменування Пектікон ЛТД), яка зареєстрована та діє згідно законодавства Республіки Кіпр.
Отже, відповідач-2, будучи за своїм статусом спільним підприємством в розумінні абз.48 ст.1 та п.5 ст.3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», заснованим за участю іноземної юридичної особи, уклав 22.02.2008 р. договір купівлі-продажу, за яким набув право власності на спірну земельну ділянку.
Судова колегія звертає увагу на те, що нормами Земельного кодексу України (ст.ст.22, 82) встановлено заборону на набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення іноземними громадянами, особами без громадянства, іноземними юридичними особами та іноземними державами.
Частинами 3-4 ст. 82 ЗК України встановлено, що спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб.
Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.
Як вбачається з тексту оскаржуваного договору купівлі-продажу, предметом продажу є земельна ділянка, кадастровий номер 3220880900:08:022:0042, площею 3,1194 га, яка знаходиться на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, та має цільове призначення - ведення підсобного селянського господарства.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія приходить до висновку, що спірна земельна ділянка, виділена свого часу під ведення підсобного селянського господарства, за своєю категорією належить саме до земель сільськогосподарського призначення, враховуючи положення ст.22 ЗК України.
Відповідно на спірні правовідносини сторін, враховуючи те, що відповідач-2 на час укладення договору був спільним підприємством, заснованим за участю іноземної юридичної особи, розповсюджується заборона, встановлена законодавцем щодо набуття права власності іноземними юридичними особами на землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з п.п. 2 ч. 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в 2010 році в статутні документи відповідача-2 - ТОВ "АФІ ДС-1" були внесені зміни, пов'язані із зміною складу учасників товариства.
Представником відповідача-2 в судовому засіданні суду надано копію статуту ТОВ "АФІ ДС-1", затвердженого в новій редакції Загальними зборами учасників товариства згідно протоколу №2 від 11.01.2010 та зареєстровану державним реєстратором 12.01.2010 (копію статуту залучено до матеріалів справи).
Зі змісту даного статуту вбачається, що ТОВ "АФІ ДС-1" створено у відповідності до вимог чинного законодавства України, а учасниками товариства є лише громадяни України. Отже, на час розгляду спору судом апеляційної інстанції, відповідач-2 не є спільним підприємством, а є національним підприємством, створеним у формі товариства з обмеженою відповідальністю, учасниками якого є лише громадяни України.
Згідно вимог ч.4 ст.82 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.
У своєму роз'ясненні „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 (із наступними змінами та доповненнями) Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що в процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які б призвели до визнання договору недійсним (п.2).
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки. На час розгляду спору судом апеляційної інстанції вказаний договір купівлі-продажу відповідає вимог, встановленим ст.ст.22, 82 ЗК України.
За таких обставин позовні вимоги, заявлені в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, задоволенню не підлягають. З огляду на відсутність правових підстав для визнання договору недійсним, підстави для задоволення позовної вимоги про застосування двосторонньої реституції також відсутні.
Що стосується позовної вимоги прокуратури про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.06.2008р., серії ЯЖ № 242285, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020832300042, колегія зазначає наступне.
Інструкцією “Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі”, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 43 від 04.05.1999р., не передбачено можливості та механізму визнання недійсним та/або скасування державних актів на право власності на земельну ділянку.
В даному випадку оскаржуваний Державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.06.2008р., серії ЯЖ № 242285 лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, не змінює, не припиняє певні права або обов'язки, тому він не є актом в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду.
За таких обставин, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині заявлених позовних вимог, та вважає, що господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, згідно п. 1 ст. 80 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з мотивів, які зазначені в постанові, тому резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2009 р. слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Головуючий суддя
Судді