Іменем України
04.02.10 Справа №19/163/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Акімової Т.М.
за участю представників:
- кредитора - ПАТ "Альфа-банк", Сосницького Д.В., довіреність № 1164/09 від 28.10.2009р.
- боржника - не з"явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м.Київ
на постанову господарського суду Запорізької області від 08.09.2009 року
у справі № 19/163/09
про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), м.Запоріжжя
Установив:
З огляду на приписи статей 47 і 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржником - Приватним підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), м.Запоріжжя, подано заяву про порушення справи про банкрутство.
Господарський суд Запорізької області 12.08.2009р. порушив провадження у справі № 19/163/09.
За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство по суті викладених у ній доводів господарський суд Запорізької області (суддя Даценко Л.І.) в порядку статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постановою від 08.09.2009р. визнав боржника - фізичну особу-приватного підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатора.
В обґрунтування такого висновку суд послався на статті 47 та 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, у поданих двох однакових за змістом апеляційних скаргах один з кредиторів боржника - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", м.Київ, оскаржило її до Запорізького апеляційного господарського суду, вважає безпідставним порушення справи про банкрутство приватного підприємця ОСОБА_2, оскільки заборгованість у боржника перед банківськими установами виникла не як у приватного підприємця, а як у фізичної особи, громадянина. А справи про банкрутство можуть порушуватися лише відносно боржника - суб"єкта підприємницької діяльності.
Також звертає увагу на те, що господарський суд вказав неправильний ідентифікаційний номер боржника - НОМЕР_1, тоді як правильним є його ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.
Просить оскаржувану постанову скасувати та припинити провадження у справі.
Представник заявника підтримав доводи та заперечення, що викладені в апеляційних скаргах.
Боржник не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку.
У відзиві зазначив, що вважає апеляційні скарги безпідставними, а оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін.
Враховуючи відсутність перешкод для перегляду справи, обмеженість розгляду апеляційної скарги визначеними законом процесуальними строками, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі матеріалами та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули та статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами… Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами…
Відповідно до приписів статті 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Стаття 47 Закону про банкрутство передбачає загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина.
Згідно з частиною 2 статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Відповідно до частини 4 статті 48 вказаного Закону, якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина - підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Із викладених норм діючого законодавства про банкрутство вбачається, що справа про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус та зареєстрована в установленому законом порядку).
При цьому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство - підстави для порушення справи про банкрутство, - однією із умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника, саме як у суб'єкта підприємницької діяльності, в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами.
Тобто, вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог в заяві про порушення справи про банкрутств боржника-фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Матеріали справи свідчать про те, що грошова заборгованість у ОСОБА_2 перед банківськими установами: ВАТ "Універсал Банк", Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк", ТОВ "Банк Ренесанс Капітал", ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", ЗАТ "ОТП Банк" і ВАТ "КБ "Надра" на загальну суму - 62.000 доларів США та 198.900 грн. існує не як у суб"єкта підприємницької діяльності, а як у фізичної особи. Кредитні договори укладалися банками з однієї сторони та громадянином (не суб"єктом підприємництва) ОСОБА_2 - з іншої.
Проаналізувавши ретельно матеріали справи, умови кредитних договорів, апеляційний господарський суд встановив, що жодні докази, які б свідчили про те, що одержані за кредитними договорами кошти громадянкою ОСОБА_2 спрямовані саме на розвиток своєї підприємницької діяльності, відсутні.
І, навпаки, у кредитних договорах, укладених протягом 2007-2008років з ВАТ "Універсал Банк", ТОВ "Банк Ренесанс Капітал", ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", ЗАТ "ОТП Банк" і ВАТ "КБ "Надра", метою отримання кредитів зазначено - поточні потреби та споживчі цілі.
І лише у кредитних договорах № SМЕ 0008205 від 04.02.2008р. на суму -20.000 доларів США та № SМЕ 0015192 від 03.07.2008р. на суму - 32.000 доларів США, укладених з ПАТ "Альфа-Банк", зазначено наступне: "задоволення неспоживчих потреб". Але це достеменно не свідчить про те, що 52.000 доларів США спрямовані на розвиток своєї підприємницької діяльності.
Оскільки застосування процедури банкрутства можливе лише до фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, то вимоги, що випливають з особистих зобов'язань, а також інші вимоги особистого характеру підставами для порушення провадження у справі про банкрутство щодо ФОП відповідно до статей 47-48 Закону про банкрутство бути не можуть.
Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом не був проаналізований склад визначених боржником в заяві про порушення провадження у справі кредиторських вимог, термін їх виконання, та їм не була надана належна правова оцінка, а відповідні докази, надані на підтвердження таких вимог та обставин і наявні у матеріалах справи, не були досліджені та оцінені, як того вимагають приписи ч.1 статті 43 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення провадження у даній справі стосовно ФОП ОСОБА_2, оскільки відсутні докази того, що кредиторські вимоги банків складають зобов'язання, які виникли між банками та боржником саме як суб'єктом підприємницької діяльності, строк виконання яких настав на дату порушення провадження у справі, а отже, відсутні визначені законом підстави для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, яка передбачена статтями 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом при порушені справи про банкрутство кредитори, яких при зверненні із заявою боржник зазначив у заяві, не викликались, ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство від 12.08.2009р. вказаним сторонам у справі не надсилалась, що також може бути окремою підставою для скасування судового акту.
Всупереч частині 2 статті 7 Закону про банкрутство боржник не долучив до заяви відомості про наявність у нього майна.
Господарським судом першої інстанції не встановлено, що вартості наявного майна боржника недостатньо для задоволення грошових вимог кредиторів та в порушення статті 43 ГПК України відсутні посилання на документи, які ці висновки підтверджують. Оцінка наявного майна суб"єкта господарювання, який ліквідується, передбачена ч.5 статті 60 Господарського кодексу України. Лише після оцінки у встановленому законодавством порядку вартості наявного майна боржника у повному обсязі можливо з"ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.
Крім того, порушивши провадження у цій справі, та визнавши фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 банкрутом, відкривши відносно неї ліквідаційну процедуру, господарський суд першої інстанції у судових актах, у тому числі і в оскаржуваній постанові вказав неправильний ідентифікаційний номер ОСОБА_2 - НОМЕР_1, тоді як правильним ідентифікаційним номером є - НОМЕР_1. Цих протиріч місцевий господарський суд не усунув, що не дає підстав правильно ідентифікувати боржника-підприємця та для визнання ОСОБА_2 банкрутом.
Колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи цю справу, дійшла наступного висновку: кінцева мета ОСОБА_2 полягає в тому, щоб шляхом визнання її банкрутом і подальшої ліквідації як суб"єкта підприємницької діяльності, уникнути виконання зобов"язань перед банківськими установами-кредиторами.
Відтак судді апеляційної інстанції дійшли висновку, що постанова господарського суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом прийнята з неповним дослідженням матеріалів справи, неповним встановленням обставин справи, без врахування зазначених вище норм законодавства, а отже є такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню (п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ).
Керуючись п.1 ч.1 статті 80, статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м.Київ, задовольнити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 08.09.2009 року у справі № 19/163/09 скасувати.
Провадження у справі припинити.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В.