Іменем України
04.02.10 Справа №17/275/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Акімової Т.М.
за участю представників:
позивача - не з"явився
відповідача - не з"явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м.Київ
на рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2009р.
у справі № 17/275/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м.Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя
про стягнення компенсації та штрафу за порушення авторських прав на музичний твір
Установив:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м.Київ (позивачем), заявлений позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя (відповідача), 6.250грн. компенсації та 625грн. штрафу за порушення авторських прав на музичний твір "Что может человек" (рос.) у виконанні автора - ОСОБА_6 (ОСОБА_6).
За рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2009р. у справі № 17/275/09 (суддя Корсун В.Л.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати зазначене вище рішення господарського суду Запорізької області та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
З підстав, викладених в апеляційні скарзі, заявник вважає, що судом не з"ясовані всі обставини справи, порушені норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, позивач зазначив, що господарським судом першої інстанції, не дивлячись на достатньо не малий перелік документів, наданих в якості доказів порушення його виключних майнових авторських прав, вони були оцінені судом у неповному обсязі та не в сукупності, внаслідок чого порушені приписи статей 34 та 43 ГПК України щодо правил оцінки доказів, не враховано статтю 19 ЦК України, Закони України "Про інформацію", "Про авторське право та суміжні права".
Відповідач у справі з апеляційною скаргою позивача не погодився, про що зазначив у відзиві на неї, рішення господарського суду вважає обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Сторони у справі не забезпечили явку своїх представників у судове засідання.
Від їх представників надійшли письмові клопотання про відкладення судового засідання апеляційної інстанції на інший час у зв"язку з проведенням переговорів щодо позасудового врегулювання цього спору.
Розглянувши ці клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, вважає їх безпідставними, оскільки апеляційна інстанція згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України лише переглядає у встановленому законом порядку прийняті господарським судом першої інстанції судові акти. Позасудове врегулювання спору сторонами у справі можливе лише на стадії розгляду справи господарським судом першої інстанції, а не апеляційною інстанцією.
Враховуючи відсутність перешкод для перегляду справи за відсутності представників сторін, обмеженість розгляду апеляційної скарги визначеними законом процесуальними строками, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі матеріалами та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перше Музичне Видавництво" (ліцензіатом) та індивідуальним підприємцем-ОСОБА_6, який виступає під псевдонімом "Григорий Лепс" (рос.) (автором) 20.01.2009р. укладено ліцензійний договір з автором № 126/08, за яким Автор передав Ліцензіату виключне право на публічне виконання, зокрема, музичного твору "Что может человек" строком до 20.01.2010 року на території усіх країн світу без виключення (п.п.1.6., 1.8., 1.9., 2.1 договору та додаток № 4 від 23.03.2009р.).
Між ТОВ."Перше Музичне Видавництво" (Видавником) та ТОВ."Українська музична видавнича група" (Субвидавником) 22.12.2006р. укладено договір про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) № 4001/07, за умовами якого ТОВ. "Українська музична видавнича група" передані виключні майнові авторські права на твори з Каталогу Видавця, що означає право Субвидавця на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати виключно на території України відносно цих творів певні дії, у т.ч.: відтворення, публічне виконання та сповіщення творів (п.п. 1.5, 2.1, 2.2).
Пунктом 1.4 субвидавничого договору від 22.12.2006р. № 4001/07 визначено, що Каталог - це набір творів, як оприлюднених, так і не оприлюднених раніше, права на використання яких передані Видавцеві на підставі відповідних договорів, діючих в період, що вказаний в п.2.3 цього Договору. Каталог надається в електронному вигляді на будь-якому відповідному носії. На запит Субвидавця Видавець зобов"язується надати витяг з каталогу, оформлений Додатком до договору.
Позивачем надано витяг з Каталогу видавця (публічне виконання), що оформлений як додаток до договору від 22.12.2006р. № 4001/07. Витяг включає в себе музичні твори різних виконавців, у т.ч. музичний твір "Что может человек".
Згідно з п. 2.3 субвидавничого договору від 22.12.2006р., передача прав діє з 1 січня 2007р. по 31 грудня 2008р. У подальшому додатковою угодою від 31.12.2008р. продовжено передачу прав до 31.12.2009р.
Відповідно до п.2.7 субвидавничого договору № 4001/07 від 22.12.2006р. Видавець передав Субвидавцеві право представляти та захищати свої майнові та немайнові інтереси, а також здійснювати будь-які, за вибором Субвидавця, юридичні дії, пов"язані з неправомірним використанням творів, права на які йому передані відповідно до умов договору.
На підтвердження використання (публічного виконання у розумінні статті 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права") відповідачем у справі - підприємцем ОСОБА_2 у Палаці культури підприємства "Дніпроспецсталь", що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, музичного твору "Что может человек" (у безпосередньому виконанні ОСОБА_6), позивачем надано акт фіксації використання об"єктів інтелектуальної власності від 16.06.2009р., складений представниками Асоціації "ФАЙНЕНШЛ.ПРОТЕКШН.ЛО" (далі за текстом - Асоціація "ЕФ.ПІ.ЕЛ.") ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за участю представника об"єднаного Запорізького представництва асоціації "Дім авторів музики в Україні", Об"єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" та Об"єднання підприємств "Український музичний альянс" - ОСОБА_5
Як зазначено у вказаному акті від 16.06.2009р., Асоціація "ЕФ.ПІ.ЕЛ." діє в інтересах товариства "Чесна Музика", що є правоволодільцем в Україні каталогу студії ТОВ. "Видавництво "Моноліт", товариств "Театр Данилко", "Нова", "Мама Мюзік", товариства "Українська музична видавнича група", що є правоволодільцем в Україні каталогу ТОВ."Перше Музичне Видавництво" (Росія) та компанії "WARNER CHAPEL", товариства "Лавіна Мюзік", "СОМР мюзік", "Астра Рекордз" та "Ukrainianrekords".
З наданого акту від 16.06.2009р. вбачається, що (...) з метою контролю за правомірним використанням музичних творів та фонограм (записів виконань), виконань цих творів, був відвіданий масовий захід, що організований ФОП ОСОБА_2 у Палаці культури "Дніпроспецсталь", що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, за результатами якого встановлено використання в період з 19 год. 14 хв. по 21 год. 01 хв. 16.06.2009р. підприємцем ОСОБА_2 під час проведення масового заходу - концерту ОСОБА_6 наступних музичних творів (...), у т.ч. музичного твору "Что может человек" шляхом їх живого виконання ОСОБА_6. Фіксування використання об"єктів інтелектуальної власності здійснювалось за допомогою відеокамери SONY моделі № HDR-TG1E. Невід"ємною частиною вказаного акту є 16 послідовних відеозаписів, зроблених відеокамерою SONY модель № HDR-TG1E на флеш карту (карту пам'яті) ...
Акт фіксації використання об"єктів інтелектуальної власності від 16.06.2009р. підписаний представниками асоціації "ЕФ.ПІ.ЕЛ." ОСОБА_7 та ОСОБА_8, представником асоціації "Дім авторів музики України", ОП "Українська ліга музичних прав" і ОП "Український музичний альянс" ОСОБА_5
Підпис уповноваженого представника суб"єкта господарювання в зазначеному Акті від 16.06.2009р. відсутній.
Відповідно до статей 418, 420 та 421 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці. Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Відповідно до статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в т.ч. забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно зі статтею 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Статтею 445 ЦК України визначено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до частин 2, 3 статті 15 та п. "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", використання твору без дозволу особи, яка має авторське право, є порушенням авторського права.
Згідно з підпунктом "г" частини 1 статті 52 вищезгаданого Закону при порушеннях будь-якою особою авторських прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб"єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2009р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (сторона-1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (сторона-2) укладений договір про проведення концертної програми, за умовами якого Сторона - 1 проводить гастрольний тур концертів ОСОБА_6 по містах України, а Сторона - 2 приймає на себе зобов"язання про організацію і проведення одного заходу - концерту ОСОБА_6 16.06.2009р. у м. Запоріжжі в Палаці культури "Дніпроспецсталь" о 19:00год.
Відповідно до п 2.1 цього договору у зв"язку з проведенням концерту, Сторона - 2 (ФОП ОСОБА_2А.) зобов"язується укласти договір з концертним майданчиком, провести рекламну компанію гастролей, організувати реалізацію квитків на концерт, сплатити оренду концертного майданчика.
Згідно з п. 3.1 договору фізична особа-підприємець ОСОБА_9 взяв на себе зобов"язання щодо укладення договору з артистом, не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту гастролей надати необхідний рекламний матеріал та технічний райдер концерту, здійснити виплати авторської винагороди за використання творів в концерті ОСОБА_6 у строки, вказані в п.1.1, забезпечити проведення концерту на високому художньому рівні, забезпечити своєчасний приїзд гастролюючого колективу.
Пунктом 5.4 цього договору визначено, що всі відносини щодо авторських прав на використання музичних творів у концерті ОСОБА_6 повністю лежать на Стороні-1.
Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, усі відносини щодо авторських прав на використання музичних творів у концерті ОСОБА_6 повністю стосувалися фізичної особи-підприємця ОСОБА_9.
Обґрунтовуючи свої вимоги на підтвердження знаходження представника Асоціації "ЕФ.ПІ.ЕЛ." у зазначений час у глядацькій залі ПК "Дніпроспецсталь" м. Запоріжжя та здійснення у ньому використання вказаного музичного твору, позивачем надано два квитки (ряд №№ 16 та 17 з місцями № 32-А) на концерт ОСОБА_6 та DVD-R TDK диск з відео та аудіо записом, який нібито здійснено за допомогою відеокамери SONY модель №HDR-TG1E в ПК "Дніпроспецсталь" 16.06.2009р.
Але ж ідентифікувати осіб, які знаходилися на концерті з цими квитками неможливо.
Із дослідженого апеляційною інстанцією відеозапису вбачається, що його здійснено в приміщенні якогось громадського закладу, але якого саме, за якою адресою, коли і в який час - встановити неможливо.
Тобто, із відеозапису не вбачається, що його дійсно здійснено в Палаці культури "Дніпроспецсталь" саме 16.06.2009р. в період часу - з 19 год. 14 хв. по 21 год. 01 хв.
Акт фіксації від 16.06.2009р. уповноваженим представником відповідача - юридичної особи не підписаний. Доказів надсилання поштою або вручення примірника цього акту відповідачеві позивачем в суді першої інстанції не надано.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в тому, що надані позивачем докази не можуть слугувати як належні докази.
Всупереч статті 33 ГПК України заявник апеляційної скарги не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стягнення компенсації згідно з Законом України "Про авторське право та суміжні права" є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у разі неможливості точного обчислення завданих у зв"язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. У визначенні розміру такої компенсації мають враховуватись конкретні обставини справи та загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України.
Розмір компенсації має визначатися судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об"єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
Таким чином, оскільки стягнення компенсації за порушення авторських прав є видом відповідальності, позивач повинен довести факт порушення таких його прав.
Але позивачем не доведено факту вчинення відповідачем дій, про які зазначено у позові, у зв"язку з чим у задоволені позову йому відмовлено.
Виходячи з неможливості встановлення фактичних обставин, що входять до предмету доказування з даної справи, через відсутність об"єктивного фіксування необхідних відомостей на момент можливого використання спірних творів (зокрема, в частині місця, способу та обсягу їх використання; причинного зв'язку між діяльністю відповідача та використанням спірних музичних творів тощо), колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність в даному випадку підстав для задоволення позову, а відтак і апеляційної скарги.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду зі справи відповідають встановленим ним фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і передбачені законом підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м.Київ, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2009р. у справі № 17/275/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В.