79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.06.07 Справа № 16/217
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку «Національний кредит», м.Київ в особі Закарпатської філії в м.Ужгороді
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007р.
у справі № 16/217
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Закарпатської філії, м.Ужгород
до відповідача Акціонерного комерційного банку «Національний кредит», м.Київ в особі Закарпатської філії в м.Ужгороді
про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 1816,57 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Захарович З.З. -представник.
від відповідача: Шандор О.М. -представник.
Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007р. у справі № 16/217 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Закарпатської філії, м.Ужгород до Акціонерного комерційного банку «Національний кредит», м.Київ в особі Закарпатської філії в м.Ужгороді (з врахуванням уточнення позовних вимог) та визнано недійсним повністю договір від 29.04.1999 № 6/1-99 на приймання платежів за телефонні переговори, укладений між АКБ «Національний кредит» в особі Закарпатської філії та ЦОСПП «Сервісний центр» «Укртелеком», стягнуто з АКБ «Національний кредит» в особі Закарпатської філії на користь ВАТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії 1816,57 грн. безпідставно знятих коштів.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходи з того, що позивачем не доведено наявності у ЦОСПП “Сервісний центр» «Укртелеком» на час укладення цивільної угоди необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Скаржник, відповідач у справі, з рішенням місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати, в позові відмовити, з підстав порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, неповного з»ясування обставин справи.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній сказі, заслухавши пояснення представників сторін оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 29.04.1999р. між АКБ «Національний кредит» в особі Закарпатської філії та ЦОСПП «Сервісний центр» «Укртелеком» укладено договір № 6/1-99 на приймання платежів, у відповідності до якого банк зобов'язувався приймати від населення платежі за надані ВАТ «Укртелеком» телекомунікаційні послуги, а клієнт, відповідно, сплачувати банку за надану послугу комісійну винагороду в розмірі 1% від суми платежів.
Пунктом 6.1 згаданого договору сторонами обумовлено, що договір укладено на строк до 31.12.1999р. і, якщо сторони на момент зазначеного терміну не заявлять про наміри розірвати договір або змінити його умови, він вважається пролонгованим на тих же умовах.
Згідно з ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Сторонами за вказаним договором було обумовлено, що договір між ними укладено на строк з 29.04.1999р. по 31.12.1999р.
Листами від 09.11.2005р. та від 08.02.2006р. позивач попередив відповідача про припинення договору.
Даючи правову оцінку зазначеному договору суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що в силу ст.48 ЦК УРСР, чинного на час його укладення, він є недійсним з огляду на наступне.
Згідно з ст.23 ЦК УРСР юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, від свого імені набувати майнових прав та нести обов'язки (мати цивільну правоздатність) можуть юридичні особи.
Як встановлено судом, спірну угоду укладено ЦОСПП «Сервісний центр» «Укртелеком», який на час укладення угоди був структурним підрозділом Закарпатської дирекції Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком».
У п.1.4 Положення про Центр обслуговування споживачів та продажу послуг Закарпатської дирекції Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком» зазначено, що Центр не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені УДПЕЗ «Укртелеком» в межах повноважень, наданих йому Дирекцією і закріплених цим Положенням. Пунктом 4.4 Положення передбачено, що начальник Центру діє за довіреністю Дирекції у межах повноважень, закріплених цим Положенням; укладає від імені Підприємства договори і угоди в межах наданих йому повноважень.
Позивачем не надано суду доказів дієздатності ЦОСПП «Сервісний центр» «Укртелеком» на час укладення угоди. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що доручення, яке давало право ЦОСПП «Сервісний центр» «Укртелеком» укласти договір не збереглось.
Таким чином, позивач не довів того, що ЦОСПП “Сервісний центр» «Укртелеком» на час укладення цивільної угоди мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, а отже і від свого імені міг набувати цивільних прав та обов»язків. Відтак, угода підписана ЦОСПП “Сервісний центр» «Укртелеком» не відповідає вимогам закону, а тому згідно з ст.48 ЦК УРСР є недійсною і відповідно не породжує ніяких прав та обов»язків для сторін, які її підписали, у зв»язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору від 29.04.1999р. № 6/1-99 недійсним.
У зв»язку з недійсністю договору від 29.04.1999р. № 6/1-99 банком безпідставно здійснено стягнення комісійної винагороди.
Відтак, апеляційний господарський суд вважає правомірним та погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача коштів в сумі 1816,57 грн. на користь позивача.
З огляду на вищевикладене та виходячи з приписів ст.ст.33, 34 ГПК України, за якими кожна сторонами повинна належними і допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи, що доводами апеляційної скарги не спростовано висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги, оскільки оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи.
Відтак, керуючись ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального України,
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007р. у справі № 16/217 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.