Справа № 357/13304/18
4-с/357/67/18
Категорія
03 грудня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Ліщинська О. С.,
розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Білоцерківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Київській області, заінтересовані особи : ОСОБА_2, -
Скаржник звернулася до суду із скаргою, мотивуючи тим, що 31.10.2018 р. головним державним виконавцем Гулик А.А. у ВП № 52870332була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_3, в якій зазначається про здійснення відрахування із доходів боржника у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 2975,33 грн., яка складається з : 2351,21 грн. - борг, 255,12 грн. - виконавчий збір та 369 грн. - витрати виконавчого провадження. Скаржник вважає дану постанову протиправною, необґрунтованою та просить суд скасувати її.
Скаржник та її представник в судовому засіданні підтримали скаргу.
Головний державний виконавець Гулик А.А. заперечила задоволення вимог скарги.
Заслухавши думку учасників судового процесу, оглянувши матеріали скарги, суд вважає що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 07.02.2014 року за № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до статей 28, 41, 89 Закону про виконавче провадження при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.
Враховуючи, що відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження", частини другої статті 384 ЦПК України рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, та керуючись змістом статті 383 ЦПК України, справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до норм статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
2. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
3. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
4. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Так, судом встановлено, що на виконанні у Білоцерківському MB ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області знаходиться виконавчий лист № 2/357/3099/16, виданий 12.10.2016 р. Білоцерківським міськрайонним судом, за яким стягується з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойка за прострочення сплати аліментів на неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 2551,21 грн. по виконавчому провадженню № 52870332.
Скаржник суду зазначила, що 06.11.2018 р. в ТОВ «Мальвіна», де вона працює надійшов виконавчий лист №78086 та постанова від 31.10.2018 року про звернення стягнення на заробітну плату,пенсію, стипендію та інші доходи боржник. Даною постановою зобов'язано здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 2975,33 грн., яка складається з : 2351,21 грн. - борг, 255,12 грн. - виконавчий збір та 369 грн. - витрати виконавчого провадження.
ОСОБА_1 не погоджується з даною постановою та, зокрема, з розміром витрат виконавчого провадження. Скаржник в судовому засіданні пояснила, що звернулася до державного виконавця Гулик А.А. за роз'ясненнями визначених нею сум, але відповіді і обґрунтувань так і не отримала.
В судовому засіданні 19.11.2018 року головний державний виконавець Гулик А.А. пояснила, що сума 369 грн. - це витрати виконавчого провадження, з яких 69 грн. - витрати за роботу автоматизованої системи, що нараховується автоматично, а 300 грн. - це кошти на проведення виконавчих дій /вартість документу, конвертів, марок, аркушів паперу і т.д./, та в судовому державний виконавець Гулик А.А. зобов'язалася надати ОСОБА_1 і суду детальний розрахунок цих витрат виконавчого провадження № 52870332. Натомість, в судовому засіданні 03.12.2018 року гол.державний виконавець Гулик А.А. надала загальний перелік і вартість витрат на проведення виконавчих дій, затверджений начальником ГТУ у Київській області Шевченко О.В. на 2018 рік, за підписом начальника Управління ДВС ГТУЮ у Київській області О.Л. Вольф. Підтверджуючими документами по даному розрахунку є роздрібні ціни на дату формування, тарифи ПАТ «Укртелеком» та Наказ Міністерства юстиції України від 08.05.2018р. № 1468\5. Даний розрахунок містить загальну вартість можливих перелічених витрат на проведення виконавчих дій по ВП.
Отже, головний державний виконавець Гулик А.А. так і не обґрунтувала витрати виконавчого провадження № 52870332 на суму 369 грн., не вказала цих виконавчих дій і їх вартість. При цьому, державний виконавець зазначила, що виконавче провадження ще не закінчено, а отже, можливо ще будуть вчинені виконавчі дії, тобто 369 грн. - є, також, і авансовим стягненням можливих витрат виконавчого провадження.
Скаржник та її представник, обґрунтовуючи свою скаргу, в судовому засіданні пояснили, що для ОСОБА_1 розмір виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є значними, а тому вони потребують детального обґрунтування цих нарахувань, з чітким визначенням вартості тих чи інших дій, а державний виконавець не бажає надати розрахунок цих витрат.
Так, викладені в скарзі вимоги щодо безпідставного і необґрунтованого визначення суми витрат виконавчого провадження на 369 грн. знайшли своє підтвердження в ході розгляду даної скарги. Однак, скаржник так і не обґрунтувала своїх вимог щодо скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 31.10.2018 року, зокрема, щодо неправомірності здійснення відрахувань з її доходу у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 2351,21 грн. боргу та 255,12 грн. виконавчого збору. А тому, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення і слід скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника № 78086 від 31.10.2018 року по виконавчому провадженню № 52870332, В ЧАСТИНІ стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження на суму 369 грн.
Керуючись ст.ст.447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд-
Задовольнити вимоги скарги частково.
Скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника № 78086 від 31.10.2018 року по виконавчому провадженню № 52870332, в частині стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження на суму 369 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення даної ухвали.
СуддяО. Я. Ярмола