ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 грудня 2018 року № 826/12393/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо не виконання рішення Броварського міськрайнного суду Київської області по справі 2-2-а-424/11 від 14 лютого 2011 року (сума стягнення 58 407,46 грн);
- зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з Державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк сум за рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №2-2-а-424/11 від 14 лютого 2011 року (сума стягнення 58 407,46 грн).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що 14 лютого 2011 року постановою Броварського міськрайонного суду Київської області в адміністративній справі №2-2-а-424/11 за його позовом до Управління Пенсійного України в місті Броварах Київської області визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Бровари Київської області щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язано провести з 19 липня 2010 року перерахунок та виплату розміру державної і додаткової пенсії відповідно до статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком та восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії позивачу, виданої Броварським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області від 28 жовтня 2016 року №4850, станом на 28 жовтня 2016 року позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до вказаного вище рішення суду, сума до виплати склала 58 407,46 грн, але не виплачувалася у зв'язку зі змінами у чинному законодавстві та відсутністю цільових коштів на фінансування вказаних виплат.
Виконавчі документи передані позивачем до органів державної виконавчої служби з урахуванням всіх вимог законодавства України, але, як вказує позивач, рішення суду від 14 лютого 2011 року на підставі Акта приймання - передавання за 4 квартал 2016 року перша черга від 10 січня 2017 року, передано на виконання до органу Казначейства, та саме 10 січня 2017 року рішення суду в частині стягнення на користь позивача грошової суми у розмірі 58407,46 грн взяте відповідачем на облік до виконання. Тобто, на думку позивача, строк виконання за рішенням суду сплинув 10 квітня 2017 року.
У зв'язку із зазначеним позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно нього, яка полягає у невиконанні рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2011 року у справі № 2-2-а-424/11 в частині виплати заборгованої пенсії у розмірі 58 407,46 грн протягом більш ніж трьох місяців, а тому, на думку позивача, в нього виникло право на виплату компенсації в розмір трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву стверджує про відсутність законних підстав для їх задоволення, оскільки 16 серпня 2017 року за рахунок бюджетної програми «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» заборгованість по справі № 2-2-а-424/1 в сумі 58 407,46 погашена.
Також представник відповідача зазначив, що перерахунок коштів за рішенням суду відбувся із затримкою не через протиправні дії або бездіяльність Державної казначейської служби України, а виключно у зв'язку із наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими бюджетним законодавством обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.
Не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач подав письмові заперечення на зазначений відзив, вказавши, що посилання відповідача на відсутність коштів для виконання судових рішень є абсолютно безпідставним. Соціальні права та вимоги осіб, що постраждали від Чорнобильської катастрофи повинні забезпечуватись Державою Україна, яка документально гарантувала виконання усіх міжнародних правових актів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З наданої суду копії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року в адміністративній справі №826/9425/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Київській області, Державної казначейської служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та яке набрала законної сили 29 травня 2018 року, вбачається, що судом при розгляді справи встановлені наступні обставини.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2011 року у справі №2-2-а-424/11 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Броварах Київської області. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Броварах Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті державної і додаткової пенсії відповідно до статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Броварах Київської області провести 19 липня 2010 року перерахунок та виплату розміру державної і додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком та восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку на звернення до адміністративного суду.
Виконавчий документ щодо примусового виконання постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2011 року у справі №2-2-а-424/11поданий позивачем до виконання до Державної виконавчої служби України в Київській області.
29 грудня 2014 року ОСОБА_1, з метою виконання вказаного вище судового рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, звернувся до Головного територіального управління юстиції в Київській області, від якого 17 жовтня 2016 року отримав повідомлення №-2-25/1 про внесення рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.
10 січня 2017 року Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2011 року у справі № 2-2-а-424/11 подано до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області відповідно до акту приймання-передавання за 4 квартал 2016 року (перша черга заборгованості). Отже, саме з цієї дати взяті на облік до виконання документи у цій справі.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року у справі № 826/9425/17 визнано протиправними дії Головного територіального управління юстиції в Київській області щодо передачі постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2011 року у справі №2-2-а-424/11 про перерахування на користь ОСОБА_1 58 407,46 грн. згідно з актом приймання-передавання від 10 січня 2017 року. Зобов'язано Державну казначейську службу України здійснити виплату нарахованої заборгованості по пенсії згідно з постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2011 року у справі №2-2-а-424/11 в сумі 58407,46 грн. на користь ОСОБА_1 згідно з актом приймання-передавання за І квартал 2015 року.
Листом Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 20 липня 2018 року № 18340-2-25/1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області направлено акт вилучення документа з акту за 4 квартал 2016 року (рядок № 569) та приєднання до акту за 1 квартал 2015 року (рядок № 2085) на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року у справі № 826/9425/17. Зазначеним документом змінена дата надходження документів у справі № 2-2-а-424/11.
Крім того, як вбачається з наданих суду копій листів Державної виконавчої служби України, до Міністерства фінансів України надсилалися з 12 січня 2017 року по 23 серпня 2018 року включно листи щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040 (заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою).
01 серпня 2018 року відповідний пакет документів надійшов до відповідача та 16 серпня 2018 року за рахунок бюджетної програми «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» погашена заборгованість перед ОСОБА_1 по справі № 2-2-а-424/11 в сумі 58 407,46 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (який діяв на дату видачі виконавчого листа і звернення його до виконання, далі по тексту - Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Положення аналогічного змісту містить частина 2 статті 6 чинного Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі по тексту - Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII).
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі по тексту - Закон України від 5 червня 2012 року № 4901-VI).
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною 4 статті 3 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі по тексту - Порядок № 845), безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
З урахуванням наведеного правового регулювання спірних відносин, виплата належних позивачеві грошових коштів на підставі виконавчого документа, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області, від 14 лютого 2011 року повинна здійснюватись у порядку черговості, а також в межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.
Судом встановлено, що Державна казначейська служба України вживала заходів з метою належного виконання виконавчих листів, у тому числі виконавчого листа, за яким стягувачем є позивач (зокрема, неодноразово зверталася з листами до Міністерства фінансів України з проханням врахувати дійсний стан фінансування бюджетної програми забезпечення «Заходи щодо виконання рішень суду» і з урахуванням цих потреб врахувати пропозиції щодо необхідності додаткових коштів на згадану програму), втім невиплата коштів за цим виконавчим документом зумовлена не бездіяльністю відповідача (як суб'єкта владних повноважень), а відсутністю належного асигнування відповідної бюджетної програми, що не належить до компетенції відповідача.
Таким чином, за встановлених в цій справі обставин правильним є висновок про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача, як суб'єкта владних повноважень, щодо невчасної виплати грошових коштів відповідно до судового рішення, оскільки перерахування коштів із затримкою відбулось внаслідок сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, та встановленими у законодавчих актах обмеженнями асигнувань для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №466/3828/17.
Враховуючи відсутність підстав для визнання затримки у виплаті коштів позивачу відповідно до рішення суду протиправною бездіяльністю відповідача, суд приходить до висновку про відсутність підстав і для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 стосовно зобов'язання Державної казначейської служби України нарахувати та виплатити компенсацію у розмірі 3% річних від несплачених у встановлений строк сум.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2011 року №2-2-а-424/11, в той час, як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову.
Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, який звільнений від сплати судового збору, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко