ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 листопада 2018 року № 826/5906/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., суддів Костенка Д.А., Огурцова О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України, в якому просить:
- скасувати рішення Національного банку України оформлене листом від 21.03.2016 №24-0004/23593 «Про відмову у видачі ліцензії на здійснення інвестиції за кордон»;
- зобов'язати Національний банк України видати ОСОБА_1 індивідуальну ліцензію на здійснення інвестицій за кордон на суму 120 000 (сто двадцять тисяч) євро з метою придбання нерухомості за кордоном;
- судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідача - Національний банк України.
Мотивуючи підстави звернення до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16.03.1999 №122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.1999 за №259/3552, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи тим, що заяви про видачу індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення інвестицій за кордон не відповідали вимогам Інструкції №122, а тому оскаржуване рішення прийняте правомірно та не підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2016 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2017 справу прийнято до провадження, закрито підготовче провадження та призначено до колегіального розгляду.
При цьому враховано, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Так, у судовому засіданні 25 жовтня 2017 року представник позивача заявлені вимоги до Національного банку України підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові та надані у справу докази.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання) суд ухвалив продовжити розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Позивачем 01.03.2016 подано до Національного Банку України заяву про видачу індивідуальної ліцензії Національного Банку України на здійснення інвестиції за кордон, до якої додав пакет документів.
Головним економістом Департаменту реєстраційних питань та ліцензування Національного банку України ОСОБА_2 10 березня 2016 року у телефонному режимі було повідомлено ОСОБА_1 про відмову у видачі ліцензії у зв'язку з подачею заяви, яка не відповідає Додатку 1 Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон затвердженою Постановою Правління НБУ №122 від 16.03.1999 р.
Позивачем 10 березня 2016 року направлено лист-пояснення, в якому наголошувалось, що подана заява повністю відповідає Додатку 1 Інструкції в редакції від 28.07.2015 року. Позивачем 25 березня 2016 року отримано рішення про відмову у видачі індивідуальної ліцензії на здійснення інвестицій за кордон оформлене листом №24-0004/23593 від 21.03.2016.
Національний банк України повідомив, що в одержанні індивідуальної ліцензії на здійснення інвестицій за кордон відмовлено на підставі підпунктів «а» та «б» п.4.1 Інструкції у зв'язку з тим, що наданий пакет документів не відповідає вимогам глави 2 Інструкції, оскільки відсутні документи, передбачені главою 2 Інструкції.
Позивач, не погоджуючись з рішенням Національного банку України, оформленого листом №24-0004/23593 від 21.03.2016, звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою та пунктами "а" та "е" частини четвертої статті 5 Декрету Кабінет Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей за виключенням визначених випадків, здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.
Постановою Правління Національного банку України № 122 від 16.03.1999 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.04.1999 за № 259/3552, з метою врегулювання капітальних операцій, пов'язаних з інвестуванням резидентами валютних коштів за кордон, затверджено Інструкцію про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон.
Згідно з преамбулою зазначеної Інструкції, з метою врегулювання капітальних операцій, пов'язаних з інвестуванням резидентами коштів за кордон, Національний банк України встановлює такий порядок видачі резидентам індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон.
Оскільки нормами вищезазначеної інструкції не передбачено подання уточнених заяв, тобто внесення змін у заяви, які перебувають на стадії розгляду, судом не приймаються посилання позивача на розгляд відповідачем його заяви від 10.03.2016 р. При цьому суд враховує, що позовні вимоги заявлено щодо результатів розгляду заяви від 01.03.2016 р.
Як вбачається з матеріалів справи, в рішенні Національного банку України про відмову у видачі індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції за кордон, пакет документів оформлено з порушенням глави 2 Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженої постановою Правління №122 від 16.03.1999, оскільки в пакеті відсутні документи, передбачені главою 2 Інструкції, а надані на виконання підпункту 6 пункту 2.1 глави 2 Інструкції копії сторінок паспорта не засвідчені підписом заявника.
Крім того, як вбачається з копії оскаржуваного рішення, подана заява не відповідає передбаченій додатком 1 до Інструкції формі (з урахуванням змін до Інструкції, затверджених постановою Правління Національного банку України від 24.07.2015 №478).
Суд звертає увагу на те, що пунктом 2 «Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон" передбачено перелік документів, які резидент зобов'язаний подати до Національного банку України для одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення інвестицій.
Зокрема, для одержання ліцензії резидент зобов'язаний подати до Національного банку України такі документи:
1) заяву про видачу ліцензії згідно з додатком 1 до цієї Інструкції;
2) оригінали або копії договорів (угод) та/або інших документів (рішення засновника, протокол загальних зборів акціонерів тощо), що є підставою для здійснення резидентом інвестиції за кордон;
3) оригінали або копії документів про реєстрацію частки статутного капіталу (об'єкта інвестиції), яку планує набути резидент (виписка з рахунку в цінних паперах, сертифікат корпоративних прав, установчі документи нерезидента, що містять інформацію про зареєстрований статутний капітал, тощо). Подаються в разі здійснення прямої інвестиції;
4) копії сторінок паспорта (або документа, що його замінює), які містять прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дату народження, серію і номер, дату видачі та найменування органу, що видав документ, місце проживання, засвідчені підписом заявника (для заявників - фізичних осіб, крім підприємців);
5) оригінали або копії документів, що підтверджують наявність у нерезидента-продавця права власності на об'єкт інвестиції (виписки з рахунку в цінних паперах, витягу з реєстру об'єктів нерухомості тощо). Не вимагаються у випадку здійснення прямої інвестиції;
6) довідку заявника в довільній формі, що містить інформацію та розрахунки, які підтверджують відповідність інвестиції вимогам, установленим законодавством України, щодо структури активів, які дозволяється приймати для представлення страхових резервів (у випадку здійснення інвестиції страховиком із страхування життя), або щодо структури активів інституту спільного інвестування/недержавного пенсійного фонду (у випадку здійснення інвестиції за рахунок активів інституту спільного інвестування/недержавного пенсійного фонду). Довідка засвідчується підписом керівника (заступника керівника) заявника.
Колегія суддів бере до уваги той факт, що в пункті 5 заяви ОСОБА_1 зазначено, що він має на меті придбати нерухомість для обладнання магазину, разом з тим, всупереч вищевказаним законодавчим нормам, у пакеті документів були відсутні:
оригінали або копії договорів (угод) та/або інших документів, що є підставою для здійснення резидентом інвестиції за кордон. Тобто, відсутній договір на придбання або інвестування нерухомості;
оригінали або нотаріально засвідчені копії документів про реєстрацію про реєстрацію нерезидента за кордоном;
оригінали або нотаріально засвідчені копії документів про реєстрацію об'єкта інвестиції, яку планує набути резидент. Зокрема, в якості підтвердження таких даних виступають виписка з рахунку в цінних паперах, сертифікат корпоративних прав, установчі документи нерезидента, що містять інформацію про зареєстрований статутний капітал тощо;
оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують наявність у нерезидента-продавця права власності на об'єкт інвестиції. Зокрема, виписки з рахунку в цінних паперах, витягу з реєстру об'єктів нерухомості тощо;
оригінали або копії звіту про оцінку (акта оцінки) ринкової вартості об'єкта інвестиції, складеного уповноваженою особою (суб'єктом оціночної діяльності);
копії податкової декларації про майновий стан і доходи за останній звітний (податковий) рік (з відміткою контролюючого органу про одержання) та якщо сума доходів, відображена в цій декларації, менша, ніж сума інвестиції, - копії податкових декларацій (з відповідною відміткою) за попередні звітні (податкові) роки або довідку (відомості) контролюючого органу про доходи заявника за відповідний період, що підтверджують наявність у заявника доходів у сумі, достатній для здійснення інвестиції (для заявників - фізичних осіб).
Судом враховано, що сума здійснення інвестиції, щодо якої позивачем подано заяву про видачу індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції за кордон, перевищує 10000 євро в один календарний рік, а відтак, заявник зобов'язаний був підтвердити наявність доходу у сумі, достатній для здійснення інвестиції, що кореспондується з положенням підпункту 9 пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон.
Вказаною нормою передбачено, що заявник зобов'язаний надати копію податкової декларації про майновий стан і доходи за останній звітний (податковий) рік (з відміткою контролюючого органу про одержання) та якщо сума доходів, відображена в цій декларації, менша, ніж сума інвестиції, - копії податкових декларацій (з відповідною відміткою) за попередні звітні (податкові) роки або довідку (відомості) контролюючого органу про доходи заявника за відповідний період, що підтверджують наявність у заявника доходів у сумі, достатній для здійснення інвестиції (для заявників - фізичних осіб). Зазначені в цьому підпункті документи подаються в разі здійснення інвестиції на суму понад 10000 євро (еквівалента цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБ України на день подання заяви на отримання ліцензії) в один календарний рік на користь однієї особи.
З аналізу вказаної норми вбачається, що сума, яка перевищує 10000 євро є значною і потребує додаткових заходів у вигляді надання уповноваженому органу документів на підтвердження джерела походження коштів, а метою даної норми є забезпечення перевірки законності джерела походження коштів, які інвестуються за кордон та попередження здійснення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинних шляхом.
Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України (стаття 99 Конституції України).
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 №1702-VIIсуб'єктами державного фінансового моніторингу є Національний банк України, центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, Міністерство юстиції України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері надання послуг поштового зв'язку, у сфері економічного розвитку, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, спеціально уповноважений орган.
У статті 18 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено завдання спеціально уповноваженого органу, у тому числі: збирання, оброблення та проведення аналізу (операційного і стратегічного) інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення.
Судом враховано наступні обставини справи: сума інвестиції за кордон становить майже 120 000 (сто двадцять тисяч) євро, тобто є значною; вказана сума належить заявнику як фізичній особі. Враховуючи те, що сума здійснення інвестиції щодо якої позивачем було подано заяву про видачу індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції за кордон перевищує 10000 євро в один календарний рік, в той час, як підпунктом 8 пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 122від 16.03.1999 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.1999 за № 259/3552 чітко визначено обов'язок щодо надання саме податкової декларації про майновий стан і доходи за останній звітний (податковий) рік (з відміткою контролюючого органу про одержання) та копій податкових декларацій (з відповідною відміткою) за попередні звітні (податкові) роки або довідки (відомості) контролюючого органу про доходи заявника за відповідний період на підтвердження наявності доходу у сумі, достатній для здійснення інвестиції та не передбачено можливості підтвердження наявності вказаної суми іншими документами, суд дійшов висновку, що поданий позивачем відповідачу разом з заявою про видачу індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції за кордон пакет документів не відповідає вимогам глави 2 Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 122 від 16.03.1999.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що Національний банк України, у зв'язку з ненаданням заявником необхідних документів, мав підстави для відмови у видачі індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції за кордон, оскільки відсутні документи, передбачені главою 2 Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, а отже, позов не підлягає задоволенню.
Вимога позивача зобов'язати Національний банк України видати ОСОБА_1 індивідуальну ліцензію на здійснення інвестицій за кордон не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень та є способом поновлення права, у разі встановлення факту його порушення.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.
Поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, КАС України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, витрати по сплаті судового збору на його користь стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Клименчук Н.М.
Судді Костенко Д.А.
Огурцов О.П.