79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.02.10 Справа№ 17/234
Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.
При секретарі Хрунь І.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ТзОВ “Ніка-Захід”, м. Львів
до відповідача: ТзОВ “Агроконтракт-Львів”, м. Стрий
про: стягнення 203 693,47 грн.
Представники :
Від позивача: Кіцак М.С. -представник (Довіреність №01/10 від 04.01.2010р.)
Від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть спору:
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ “Ніка-Захід”, м. Львів до ТзОВ “Агроконтракт-Львів”, м. Стрий про стягнення 203 693,47 грн.
Ухвалою суду від 07.12.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.12.2009р.
З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні представник позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.
В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:
11.07.2007р. між сторонами у справі укладено Договір поставки товару б/н, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати і передавати у власність відповідачу товар, а відповідач у свою чергу зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Відповідно до п. 1.3. Договору найменування, асортимент, кількість, ціна та сума товару, вказується у накладних.
Як зазначається у позовній заяві, позивач договірні зобов'язання виконав у повному обсязі і протягом дії Договору передав відповідачу товар на загальну суму 520 192,60 грн. На підтвердження факту поставки товару позивачем надано суду видаткові накладні із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.
У п. 2.8. Договору сторони погодили, що розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 24 календарних днів з моменту його отримання за умови своєчасного надання постачальником передбачених даним Договором та чинним законодавством україни документів на товар, що постачається.
Однак, як вбачається із матеріалів справи отриманий товар відповідач оплатив частково. Відповідно до підписаного сторонами Акту звірки розрахунків станом на 31.10.2009р. заборгованість ТзОВ “Агроконтракт-Львів” перед ТзОВ “Агроконтракт-Львів” становила 192 359,42 грн.
Станом на день подання позову вказана заборгованість залишилася не погашеною.
За порушення строків оплати на підставі п. 4.1. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що згідно розрахунку позовних вимог становить 7 022,42 грн.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3 283,96 грн. інфляційних втрат та 1 027,67 грн. 3% річних.
Загальна сума позовних вимог складає 203 693,47 грн.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки товару б/н від 11.07.2007р., на виконання умов якого позивачем було потсавлено відповідачу товар на загальну суму 520 192,60 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач зобов'язань щодо оплати отриманого товару належно не виконав, а відтак вимоги позивача про стягнення 192 359,42 грн. основного боргу є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із врахуванням положень вищенаведених правових норм суд вважає, що позивачем підставно заявлено до стягнення 3 283,96 грн. інфляційних втрат та 1 027,67 грн. 3% річних., а тому позов в цій частині слід задоволити.
Посилаючись на п. 4.1. Договору поставки товару б/н від 11.07.2007р. позивач просить суд стягнути з відповідача 7 022,42 грн. пені.
Однак, враховуючи те, що позивачем на обгрунтування заявленої вимои не надано суду розширеного розрахунку пені по кожній видатковій накладній зокрема, суд прийшов до висновку про залишення позовних вимог в цій частині без розгляду.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з ТзОВ “Агроконтракт-Львів” (82400, Львівська обл, м. Стрий, вул. Шевченка, 88Б. Код ЄДРПОУ 35130711) на користь ТзОВ “Ніка-Захід” (79040, м. Львів, вул. Гайдучка, 1. Код ЄДРПОУ 32893148) 192 359,42 грн. основного боргу; 3 283,96 грн. інфляційних втрат та 1 027,67 грн. 3% річних, всього -196 671,05 грн.; 1 966,71 грн. державного мита та 277,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 7 022,42 грн. пені позовні вимоги залишити без розгляду.
4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Суддя