Справа № 2а- 28/10
25 січня 2010 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Соловйової Л.Я.
при секретарі Дементьєвій І.С.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення,
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу в частині не донарахування та недоплати одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки в розмірах передбачених ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та стягнути з відповідача суму недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки в розмірі 7300 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та суду пояснив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії у зв'язку з чим відповідно до ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на час виплати. Однак в 2007р., 2008р., 2009 роках він отримував допомогу на оздоровлення в розмірі по 100 грн. В червні 2009 року від знайомих йому стало відомо, що таку допомогу він отримує не в повному обсязі.
Після того, як дізнався про порушення свого права, він звернувся до управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької райради м.Кривого Рогу стосовно виплати компенсації на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 роки в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Однак, йому у виплаті таких сум було відмовлено.
Вважає дії відповідача не законними, оскільки останні суперечать ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Просить його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не явився. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника управління, зазначили, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі. Просять застосувати ст.ст.99,100 КАС України у зв»язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Із наданих суду письмових заперечень відповідача слідує, що фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, здійснюється за рахунок Державного бюджету. Кабінету Міністрів України доручалось здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанову №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими встановлено розмір виплат, виходячи з норм прийнятих законів про розмір мінімальної заробітної плати та видатків, передбачених на ці цілі законами про держбюджет на відповідний рік. У 2007-2009 роках щорічна допомога на оздоровлення була виплачена позивачу в порядку та в розмірах, встановлених постановами КМУ та на підставі Законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 і 2009 роки. З прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 не визначено механізм його реалізації.
Також в письмових поясненнях відповідача зазначено, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу ОСОБА_1, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії за 2007-2009 роки проведена в розмірі по 100 гривень відповідно до діючого законодавства України. Оскільки, на даний час, відповідних змін стосовно виплат згідно з рішеннями Конституційного Суду України Верховною Радою України прийнято не було, тому управління не має законних підстав для виплати позивачеві зазначеної допомоги у більшому розмірі. Вважають, що дії відповідача є правомірними.
Окрім цього, зазначають, що позивачем пропущено річний строк для звернення до суду, визначений ст. 99, 100 КАС України, по вимогам за 2007, 2008 роки. В задоволенні позовних вимог просять відмовити.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням (а.с.5).
Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу була проведена виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення - 19.01.2007 року в розмірі 100 грн., 30.01.2008р. в розмірі 100 грн. і 21.01.2009 року у розмірі 100 грн. (а.с.24).
16.06.2009 року позивач звернувся з заявою на адресу відповідача щодо виплати допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у відповідності до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.2). Однак листом від 24.06.2009 р. за підписом начальника управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу, останньому було відмовлено з посиланням на Закон України „Про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2009”, постанову Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року (а.с.3).
Судом встановлено, що відповідна сума компенсаційних виплат у розмірі по 100 грн. була виплачена позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 з урахуванням Законів України „Про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки” та „Про Державний бюджет України на 2009 рік.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України. Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України не уповноважений, зменшувати встановлені Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки у ч. 1 ст. 67 зазначеного закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У вказаному законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.
Зазначене викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати (ст. 48 Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”) та в Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), згідно якого роз»яснено ст. 95 Конституції України, яка в сукупності з ст. 38 Бюджетного кодексу України визначає вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому Положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними.
Однак, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, оскільки, допомога на оздоровлення за 2007, 2008 роки, позивачем отримана 19.01.2007 року та 30.01.2008 року, тобто до прийняття рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), а частиною другою ст. 152 Конституції України, закріплено принцип, за яким закони, інші правові акти, або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. Також судом враховується рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп (справа щодо набуття чинності Конституцією України) в якому визначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.
Таким чином з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки", якими було визначено, що щорічна допомога на оздоровлення, виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з викладеним, судом не вбачається протиправних дій з боку відповідача при виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення 19.01.2007 року і 30.01.2008 року за 2007, 2008 роки, а тому матеріально-правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення недоплаченої суми допомоги на оздоровлення за вказаний період - відсутні.
Підстав для поновлення строку звернення до суду не має. Клопотань про поновлення строку позивач не заявляв. Доказів про поважність причин пропуску строку - суду не надано.
Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, суд зазначає наступне.
Згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936 „Про порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплата громадянам щорічної допомоги на оздоровлення проводиться управлінням праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій за місцем реєстрації (проживання).
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Іншими законами Кабінету Міністрів України не надавалось право на зменшення гарантованих державою виплат, а лише надано право здійснювати застосування норм, в яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, виходячи із реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету, але ніяких рішень з цих питань прийнято не було.
Право позивача на отримання щорічної допомоги у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Статтею 55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлено, що з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати складає 605 грн. Тобто станом на 21.01.2009 року, на час отримання позивачем компенсаційної виплати, її розмір у відповідності до ст. 48 Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” повинен був складати (605 грн. х 5) 3025 грн., оскільки розмір мінімальної заробітної плати повинен враховуватись на час виплати допомоги. З урахуванням того, що позивачем вже було отримано 100 грн. компенсаційних виплат за 2009 рік, сума до стягнення підлягає у розмірі (3025-100) 2925 грн.
За таких обставин, судом встановлено, що право позивача на отримання в 2009 році компенсаційних виплат у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат порушено, а відтак позовні вимоги останнього в цій частині підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, якими обґрунтовуються причини не виплати компенсаційних виплат, частково не приймаються судом до уваги та оцінюються критично, оскільки не ґрунтуються на законі.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та вказати в рішенні замість вимоги про стягнення коштів - вимогу про зобов»язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати позивачу, оскільки кошти, що підлягають виплаті не є власністю відповідача, а виділяються державою централізовано.
На підставі ст. 92 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів», ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та керуючись ст.ст. 6, 8, 9, ч.2 ст.11, 69, 94, 99, ч.3 ст.100, 104, ч.3 ст.105, 158 - 163, 167 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу стосовно не донарахування та недоплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, в розмірі передбаченому ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов»язати управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, згідно ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат, що станом на день її виплати- 21.01.2009р. становить 605 гривень, з урахуванням виплати, яка була проведена позивачу, у розмірі 2925 (дві тисячі дев»ятсот двадцять п»ять) гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, останній не підлягає стягненню з відповідача.
Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Суддя