04.02.2010 Справа № 12/4
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сахара Еко - Ойл”, м. Борислав Львівської області
до відповідача комунального підприємства „Рахівтеплокомуненерго”, м. Рахів
про стягнення суми 140 740,88 грн. - пені; 17 755,80 грн. - 3% річних та 36 884,42 грн. - інфляційних збитків.
Суддя Тисянчин В. М.
Представники:
Від позивача - Георгадзе С.Ш., генеральний директор та Бугір В.В., директор
Від відповідача - не з'явився (явка на розсуд сторін)
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Сахара Еко - Ойл”, м. Борислав Львівської області до комунального підприємства „Рахівтеплокомуненерго”, м. Рахів про стягнення суми 140 740,88 грн. - пені; 17 755,80 грн. - 3% річних та 36 884,42 грн. - інфляційних збитків.
Представникам позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.
Позивач та його представники підтримують позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.
Письмовим відзивом на позов (вих. № 169 від 03.02.2010 року) надісланим на адресу суду відповідач заперечив позовні вимоги в повному обсязі та просить відмовити в позові, проте правомірних доказів в обгрунтування необхідності відмови в задоволенні позову суду не надав.
Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.
Повідомлення № 02855327 підтверджує вручення відповідачу 28.01.2010 року ухвали від 25.01.2010 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).
продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі
№ 12/4 від 04.02.2010 року
Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.
Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.
До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні - завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.
Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення позивача та його представника, суд
Рішенням господарського суду від 15.05.2009 року у справі № 12/41 присуджено до стягнення з комунального підприємства „Рахівтеплокомуненерго”, м. Рахів на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сахара Еко - Ойл”, м. Борислав Львівської області суму 948 999 грн. - основного боргу; 106 400,01 грн. - пені; 29 491,04 грн. - 3% річних; 137 999,28 грн. - інфляційних збитків та 13 370 грн. - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 грн. - у відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
З метою забезпечення позову заборонено КП „Рахівтеплокомуненерго” здійснювати заходи по відчуженню належного йому майна на правах власності та повного господарського відання, де б воно не знаходилось в межах суми позову 1 236 377,33 грн. та накладено арешт на грошові суми, що належать відповідачу.
Скаргою (вх. № 35 від 13.08.2009 року) стягувач повідомив суд про те, що вказане рішення суду органом ДВС не виконується в повному обсязі, зокрема, не виконується п. п. 3, 4 резолютивної частини рішення щодо заходів забезпечення позову. В доказ наведеного стягувач зіслався на Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 22.05.2009 року.
Постановою від 16.09.2009 року (відповідно до ст. 8 Закону України „Про виконавче провадження”) начальник відділу Рахівського райуправління юстиції скасував Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.05.2009 року та надав суду докази виконання рішення (п. п. 3, 4) від 15.05.2009 року по справі № 12/41 у повному обсязі.
На момент подання позовної заяви (21.01.2010 року) відповідачем не погашено заборгованість, тому позивач просить стягнути з відповідача 140 740,88 грн. - пені; 17 755,80 грн. - 3% річних та 36 884,42 грн. - інфляційних збитків.
продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі
№ 12/4 від 04.02.2010 року
Отже, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 4.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 140 740,88 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 17 755,80 грн. - 3% річних та 36 884,42 грн. - інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.
Аналіз визначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.
Аналіз правовідносин сторін, які склались між сторонами оцінка поступлення присуджених коштів та виставлені вимоги, обставини, які склались на момент розгляду справи, дають підстави суду виходити, крім вищевикладеного, також із наступного.
Строк (термін) виконання зобов'язання -це момент чи період часу, коли повинна бути вчинена дія, яка складає об'єкт зобов'язального правовідношення. Відповідно до ст. 251 ЦК україни - строком є наявний період у часі, терміном - новий момент у часі, зі спливом (настанням) яких пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк і термін виконання можуть бути визначені актом цивільного законодавства, правочином або рішенням.
Тому, особливістю конкретних правовідносин є те, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача інфляційних збитків і 3% річних, що виникли через несвоєчасність виконання зобов'язання та за рішенням суду від 15.05.2009 року у справі № 12/4.
Позаяк, судові рішення є обов'язкові на усій території України (ст. 124 Конституції України).
Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно -правової відповідальності.
Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або
продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі
№ 12/4 від 04.02.2010 року
відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.
При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану сторони у спорі.
За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.
Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно - правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.
Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально - правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов'язки сторін у конкретній справі. Сторони мають добросовісно, відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, користуватися належними їм процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обґрунтування своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання сторонами доказів на стадії розгляду справи цим судом.
Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку - письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.
Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.
продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі
№ 12/4 від 04.02.2010 року
Виходячи з викладеного, оцінивши в сукупності повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з комунального підприємства „Рахівтеплокомуненерго” (м. Рахів, вул. Т. Г. Шевченка, 43; код 32796833) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сахара Еко - Ойл” (м. Борислав Львівської області, вул. Потік,5; код 34672723) суму 140 740,88 (сто сорок тисяч сімсот сорок грн. 88 коп.) - пені; 17 755,80 (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять грн. 80 коп.) - 3% річних; 36 884,42 (тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн. 42 коп.) - інфляційних збитків та 1 953,81 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят три грн. 81 коп.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) - у відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тисянчин В. М.