Іменем України
29 листопада 2018 року м. Чернігівсправа № 927/646/18
Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.
за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.
розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/646/18
за позовом: Талалаївської селищної ради
вул. Вокзальна, 3, смт. Талалаївка, Талалаївський район, Чернігівська область
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж 7"
вул. Івана Кудрі, буд. 18/2, кв. 13, м. Київ, 01042
до відповідача: Талалаївської сільської ради
вул. Незалежності, 8 с. Талалаївка, Ніжинський район Чернігівська область
про стягнення 969991грн 73 коп.
За участю представників учасників справи:
від позивача: В'ялий О.В., представник, довіреність від 05.01.2018; Рой Ю.А., спеціаліст І категорії фінансового відділу, довіреність від 11.10.2018
від відповідача: Гулий А.О., адвокат, довіреність №03 від 16.10.2018, ордер на надання правової допомоги серія ЧН №067901 від 16.10.2018; Циба Л.В. головний бухгалтер Талалаївської сільської ради, довіреність №02 від 16.10.2018, Хоменко В.М. сільський голова
У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Талалаївською селищною радою подано позов до Талалаївської сільської ради про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 969991,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне отримання відповідачем коштів - частини акцизного податку, за реалізовані обсяги пального на АЗС ТОВ «Авантаж 7» у другому півріччі 2017 року та 1 півріччі 2018 року. Позивач у позовній заяві вказує на те, що на території Талалаївської селищної ради в смт Талалаївка, Талалївського району за адресою: смт Талалаївка, вул. Степова, 2 діє автозаправна станція ТОВ «Авантаж 7», однак при її реєстрації, за зазначеною адресою, було невірно вказано КОАТУУ (вказано код території с. Талалаївка Ніжинського району, Чернігівської області - 7423388901), внаслідок чого обсяг пального реалізованого на даній АЗС були помилково зараховані Талалаївській сільській раді при розрахунках частки для зарахування до бюджетів місцевого самоврядування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального у другому півріччі 2017 року та першому півріччі 2018 року. Ухвалою господарського суду від 17 вересня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №927/646/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17 жовтня 2018 року.
Крім того, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.09.2018 за ініціативою суду до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7».
В підготовче засідання 17.10.2018 прибули уповноважені представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в підготовче засідання 17.10.2018 не прибув.
03.10.2018 на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив №230/03-08 від 02.10.2018. В поданому відзиві відповідач проти позову заперечує та зазначає, що до бюджету Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області зараховувався акцизний податок з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального протягом 2 півріччя 2017 р згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №116 «Деякі питання зарахування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування у 2018 році». За відсутності факту перерахування відповідачу коштів акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального, відповідач мав право на отримання додаткової дотації на утримання ДНЗ «Лелеченька» Талалаївської сільської ради. Натомість внаслідок ухвалених Кабінетом Міністрів України актів та на підставі наданих третьою особою даних, перерахування коштів акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального збільшило доходну частину бюджету Талалаївської сільської ради на відповідну суму і автоматично зменшило додаткову дотацію. Відповідач стверджує, що станом на 02.10.2018 згідно виписки Ніжинського УДКСУ на рахунку Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області залишок коштів - 10259,91 грн і їх фактично не достатньо для погашення суми в розмірі 984541,61 грн. Крім того, відповідач не погоджується з правовими підставами позовної заяви, якими він обґрунтовує позовні вимоги.
08.10.2018 від позивача надійшов лист №404 від 05.10.2018 з доказами направлення копії позовної заяви з додатками третій особі.
17.10.2018 через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) відповідачем подана заява №233/03-08 від 16.10.2018 про залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі як третьої особи. В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що заявлені позовні вимоги стосуються питання розподілу коштів акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального, який безпосередньо здійснений Кабінетом Міністрів України. Що ч.3 ст. 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначає, що Кабінет Міністрів України в порядку, визначеному законом, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України, компенсує витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень Кабінету Міністрів України.
17.10.2018 через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) відповідачем подано клопотання №233/03-08 від 16.10.2018 про закриття провадження у справі. В поданому клопотанні відповідач просить закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Статтею 4 Господарського кодексу України, якою регламентовано розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин, визначено, що не є предметом регулювання цього кодексу: - майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України; - фінансові відносини за участю суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів. Таким чином, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги безпосередньо стосуються бюджетних відносин, враховуючи те, що статтею 8 Господарського кодексу України регламентовано, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання, відповідач просить закрити провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2018 підготовче засідання було відкладено на 31.10.2018. Ухвала від 17.10.2018 направлена учасникам справи рекомендованою кореспонденцією.
29.10.2018 на адресу Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшов лист №455 від 25.10.2018. До вказаного листа позивачем додано відповідь на відзив №449 від 25.10.2018.
У поданій відповіді позивач повідомляє, що відповідно до ст. 43 та 43-1 розділу VI Бюджетного кодексу України 13,44 відсотка акцизного податку з виробленого в Україні пального та 13,44 відсотка акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, зараховуються до фонду бюджетів місцевого самоврядування автоматично, пропорційно до обсягу реалізованого суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території. А отже кошти, що надійшли на рахунки Талалаївської сільської ради Ніжинського району у 2 півріччі 2017 року та 1 півріччі 2018 року, є безпідставно набутими та відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають перерахуванню до бюджету Талалаївської селищної ради Талалаївського району Чернігівської області, оскільки АЗС ТОВ «Авантаж 7» розташована по вул. Степова 2 в смт. ТалалаївкаТалалаївського району Чернігівської області, про що зазначено в статутних документах.
Окрім того, до листа №455 від 25.10.2018 позивачем додано пояснення №450 від 25.10.2018 на клопотання відповідача від 16.10.2018 про закриття провадження у справі. В поданому поясненні позивач наголошує, що предметом спору є не відносини які виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а повернення безпідставно набутих коштів. Таким чином, у позивача виникли всі передумови звернутися за для вирішення даного спору до господарського суду у відповідності із вимогами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та п. 6 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, де зазначається, що право на звернення до господарського суду мають органи місцевого самоврядування за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивачем до листа №455 від 25.10.2018 додано пояснення на заяву відповідача від 17.10.2018 про залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі як третьої особи, в якій останній зазначає, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень у спосіб, що передбачений конституцією та законами України. Статус третьої особи не зазначений в профільному законі та інших нормативних документах, а отже на думку позивача є неврегульованим, що може затягнути розгляд даного спору.
Як вбачається з доданого позивачем до листа №455 від 25.10.2018 мотивованого письмового пояснення №452 від 25.10.2018 щодо отримання суми компенсації у грудні 2017 року, позивач стверджує, що в наслідок того, що одним з платників податку (ТОВ «Авантаж 7») у заяві було невірно вказано код КОАТУУ, обсяги пального реалізованого на АЗС платника за адресою Чернігівська область Талалаївський район смт. Талалаївка вул. Степова, 2 було зараховано за кодом території, що відповідає с. Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області. А внаслідок цього, для двох періодів (2 півріччя 2017 року та 1 півріччя 2018 року) було невірно визначено частки для зарахування до бюджетів місцевого самоврядування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального. Позивач зазначає, що у 2017 році дійсно відповідно до «Порядку зарахування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального до бюджетів місцевого самоврядування», затвердженого постановою КМУ №96 від 08.02.2018, було передбачено компенсацію із загального фонду державного бюджету бюджетам місцевого самоврядування. Постановою КМУ №726 від 20.09.2017 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 №96» було змінено методику розрахунку компенсації. Позивач стверджує, що сума відшкодування становила 601932,23 грн, у разі якщо б коефіцієнт було затверджено вірно, сума компенсації складала б 118523,00 грн. У 2018 році, відповідно до «Порядку зарахування частини акцизного податку до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування у 2018 році» затвердженого постановою КМУ №116 від 28.02.2018, компенсація не передбачена.
Відповідачем подано клопотання від 05.11.2018 про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме рекомендованого поштового відправлення, яке підтверджує отримання позивачем відзиву на позов 03.11.2018. Суд подане клопотання задовольнив, документ до матеріалів справи долучив.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2018 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання від 16.10.2018 №233/03-08 про закриття провадження у справі за позовом Талалаївської селищної ради до Талалаївської сільської ради про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 969991 грн 73коп. та в задоволенні заяви №233/03-08 від 16.10.2018 про залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі як третьої особи з підстав викладених в ухвалі.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 15.11.2018. Ухвала направлена учасникам справи рекомендованою кореспонденцією.
В судове засідання 15.11.2018 з розгляду справи по суті прибули уповноважені представники позивача та відповідача.
Третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400041699517, проте уповноваженого представника в судове засідання не направила.
В судовому засіданні 15.11.2018 відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 29.11.2018, про що позивач та відповідач повідомлені під розписки.
Ухвала повідомлення третьої особи про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 29.11.2018 направлена їй рекомендованою кореспонденцією.
В судове засідання 29.11.2018 з розгляду справи по суті прибули уповноважені представники позивача та відповідача.
Третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400041701031, проте уповноваженого представника в судове засідання не направила.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Талалаївська селищна рада просить стягнути з Талалаївської сільської ради безпідставно набуті кошти у розмірі 969991,73 грн на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
Вказану суму позивач визначає на підставі інформації отриманої на його запит від Ніжинського управління Державної казначейської служби України Чернігівської області №02-08/1292 від 09.07.2018 щодо надходжень за КБКД 14021900 та КБКД 14031900 акцизного податку з ввезених на митну територію України та вироблених на території України товарів (пального) по Талалаївській сільській раді Ніжинського району, зокрема, за ІІ півріччя 2017: надходження за КБКД 14021900 становлять 96100,76 грн і за КБКД 14031900 становлять 387308,47 грн, за І півріччя 2018: надходження за КБКД 14021900 становлять 102825,98 грн і за КБКД 14031900 становлять 383756,52 грн (а.с.10).
Крім того, надходження коштів на рахунок Талалаївської сільської ради підтверджується наданими відповідачем звітами про виконання місцевих бюджетів за доходами за 29/12/2017 та 27/06/2018 (а.с.51, 52).
Як вбачається із матеріалів справи, 13.07.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією від 13.07.2018 №429 про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 969991,83 грн. В поданій претензії позивач зазначає, що при реєстрації автозаправної станції було невірно вказано КОАТУУ (вказано код території с. Талалаївка Ніжинського району, Чернігівської області - 7423388901), внаслідок чого обсяг пального реалізованого на даній АЗС були помилково зараховані Талалаївській сільській раді при розрахунках частки для зарахування до бюджетів місцевого самоврядування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального у другому півріччі 2017 року та першому півріччі 2018 року (а.с. 12-13).
Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Крім того, суд зазначає, що необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов'язкова відсутність правової підстави, передбаченої статтею 11 Цивільного кодексу України, для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Наприклад, продавець надав покупцеві здачу в більшому розмірі, ніж потрібно, або передав неоплачений товар;
- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;
- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.
Постановами Кабінету Міністрів України №96 від 08.02.2017 «Деякі питання зарахування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального до бюджетів місцевого самоврядування», №726 від 20.09.2017 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 р. № 96», №116 від 28.02.2018 «Деякі питання зарахування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування у 2018 році» визначено порядок зарахування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування за спірний період.
Суд зазначає, що кошти, які надійшли на рахунки відповідача у другому півріччі 2017 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №96 від 08.02.2017 та першому півріччі 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №726 від 20.09.2017, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №116 від 28.02.2018, які на момент виникнення спірних правовідносин не визнані недійсними та не було внесено змін, щодо розміру частки позивача та відповідача для зарахування до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального.
Листами №87 від 08.02.2018 та №92, №93 від 09.02.2018 Талалаївська селищна рада Талалаївського району Чернігівської області повідомила відповідача, Фінансове управління Ніжинської районної державної адміністрації та Департамент фінансів обласної державної адміністрації, відповідно, що у другому півріччі 2017 року до бюджету Талалаївської сільської ради Ніжинського району помилково надходили кошти від сплати акцизного податку з ввезених на митну територію України та вироблених на території України товарів (пального). Позивач стверджує, що дана ситуація виникла в наслідок того, що платник, який реалізує паливно-мастильні матеріали на території позивача помилково вказав КОАТУУ с.Талалаївка Ніжинського району.
Фінансове управління Ніжинської районної державної адміністрації надало відповідь №39 від 15.02.2018 на звернення позивача №92, в якій зазначило, що механізму повернення помилково зарахованих коштів акцизного податку з ввезених на митну територію України та вироблених на території України пального на даний час немає.
Міністерство фінансів України у своєму листі від 18.04.2018 №35140-05-21/10685 до Талалаївської селищної ради зазначило, що згідно з вимогами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» саме на суб'єкта господарювання покладено обов'язок реєстрації через РРО всіх розрахункових операцій, а також передачі інформації від РРО до ДФС. Відповідно до ст. 93 Бюджетного кодексу України, Талалаївська сільська рада Ніжинського району може передати кошти у вигляді міжбюджетного трансферту бюджету отг смт. Талалаївка за кодом «Інша субвенція» (стаття 101 Бюджетного кодексу України). Надання субвенції здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладення договору, яким визначаються умови її надання.
Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 20.04.2018 №6777/5/99-99-14-05-01-К, який адресовано Чернігівській обласній державній адміністрації, повідомляється, що на території смт. Талалаївка Талалаївського району Чернігівської області (КОАТУУ 7425355100) зареєстровано три господарські одиниці (дві автозаправні станції та одна автогазозаправна станція), на яких застосовується три РРО для обліку операцій по реалізації пального. ТОВ «Авантаж 7» здійснює діяльність на господарській одиниці за адресою: Чернігівська область, Талалаївський район, смт. Талалаївка, вул. Степова, буд 2 (КОАТУУ 7425355100), застосовуючи при цьому належним чином зареєстрований в органах ДФС РРО для обліку операцій з реалізації пального. У вказаному листі зазначено, що під час розгляду звернення, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві, де знаходиться на обліку ТОВ «Авантаж 7», 04.04.2018 було виправлено виявлену помилку щодо місцезнаходження господарської одиниці, а саме: адреса розташування господарської одиниці «вул. Степова, буд.2, с. Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області (КОАТУУ 7423388901)» замінено на «Чернігівська область, Талалаївський район, смт. Талалаївка, вул. Степова, буд.2 (КОАТУУ 7425355100)».
Згідно з інформації викладеної в листі фінансового управлінням Ніжинської районної державної адміністрації від 18.07.2018 №180, в 2 півріччі 2017 та 1 півріччі 2018 до бюджету Талалаївської сільської ради помилково зараховувався акцизний податок з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального і про це було повідомлено департамент фінансів Чернігівської ОДА листами №50 від 27.12.2017 та №80 від 13.02.2018, так як механізму повернення цих коштів немає. Але згідно п. 9 постанови КМУ від 20.09.2017 №726, яка діяла в 2017 році, була передбачена компенсація із загального фонду державного бюджету бюджетам місцевого самоврядування, яка здійснювалась Казначейством протягом останнього робочого дня грудня 2017 року шляхом перерахування суми, що підлягає компенсації за недоотриману суму акцизного податку.
Як вбачається з відповіді №03-15/2460 від 16.10.2018 щодо надходження коштів компенсації на запит відповідача вих.№46/09-36 від 28.09.2018, за даними річного звіту про виконання місцевих бюджетів станом на 01.01.2018 по Чернігівській області, наданого Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області, у 2017 році до бюджету селища Талалаївка Талалаївського району Чернігівської області по коду класифікації доходів бюджету 19090100 «Кошти, що передаються (отримуються), як компенсація із загального фонду державного бюджету бюджетам місцевого самоврядування відповідно до вимог пункту 43 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету міністрів України від 08.02.2017 №96 «Деякі питання зарахування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального до бюджетів місцевого самоврядування» перераховано 601932,23 грн.
З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем не здійснювалося безпосереднє перерахування коштів у сумі 969991,73грн на рахунок відповідача, що надходження спірних коштів на рахунок відповідача відбувалося не внаслідок його неправомірних дій по відношенню до учасників справи, а на виконання діючих постанов Кабінету Міністрів України, тобто в даному випадку порушення грошового зобов'язання з боку відповідача відсутнє, оскільки відповідач не мав перед позивачем грошових зобов'язань, ним не подавалися документи для визначення розміру частки акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування у другому півріччі 2017 року та першому півріччі 2018 року.
Суд вважає за доцільне зазначити, що визначення частки акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування у другому півріччі 2017 року та першому півріччі 2018 року визначалися постановами Кабінету Міністрів України відносно кожного суб'єкта місцевого самоврядування на підставі індивідуальних даних та пропорційно до обсягу реалізованого суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території.
За таких обставин суд не приймає до уваги твердження позивача щодо правової належності йому акцизного податку з ввезених на митну територію України та вироблених на території України товарів (пального) отриманого відповідачем у сумі 969991,73грн, так як вказаний розмір акцизного податку був перерахований відповідачу з огляду на індивідуально встановлений постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнт, який не поширює свою дію на позивача. В той же час позивачем отримана із загального фонду державного бюджету бюджетам місцевого самоврядування часткова компенсація у сумі 601932,23грн недоотриманого акцизного податку за 2 півріччя 2017 року.
Предметом регулювання ст. 1212 Цивільного кодексу України є цивільно-правові відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.
Суд зазначає, що право на захист є самостійним суб'єктивним правом, тобто юридично закріпленою можливістю використовувати передбачені законом заходи правоохоронного характеру з метою відновлення порушеного права шляхом застосування відповідних способів та засобів захисту.
Таким чином, обґрунтовуючи вимоги позову нормами ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа може просити про застосування способу захисту, який не буде суперечити нормам чинного законодавства, не порушуватиме прав та інтересів третіх осіб, буде найбільш ефективним для відновлення порушеного права потерпілого.
При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Господарський суд доходить висновку, що спірна сума не може вважатися отриманою відповідачем без достатніх правових підстав та збереженою у себе за рахунок відповідача, оскільки грошові кошти не були перераховані позивачем і не можуть бути стягнуті з відповідача на користь позивача в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Отже, враховуючи передумови виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та встановлені судом обставини справи, а також оскільки на момент набуття відповідачем 969991,73грн, такі кошти набуто за наявності правової підстави - діяли постанови Кабінету Міністрів України № 96 від 08.02.2017, №726 від 20.09.2017, №116 від 28.02.2018, тому не можуть бути стягнуті на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України на користь позивача.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню у повній сумі.
Заперечення відповідача проти позову судом прийняті до уваги з огляду на встановлені обставини справи.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За таких обставин, суд не приймає доводи позивача, як підставу для задоволення позову з огляду на вищевикладене.
Суд зазначає, що позивачем було подано клопотання від 25.10.2018 №455, до якого, зокрема, додано відповідь на відзив від 25.10.2018 №449 з додатками з пропуском строку встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження від 17.09.2018.
В підготовчому засіданні 31.10.2018 представник відповідача заперечив проти відповіді на відзив, оскільки позивач пропустив строк встановлений судом на її подачу, а клопотання про продовження або поновлення строку від позивача не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Відповідно до ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.
Частиною 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд зауважує, що позивачем не подано заяв та клопотань, щодо продовження строку на подання відповіді на відзив.
За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи позивача, викладені у відповіді на відзив від 25.10.2018 №449.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повній сумі, то відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається судом на позивача.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог Талалаївської селищної ради (вул. Вокзальна, 3, смт. Талалаївка, Талалаївський район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 04412679) до Талалаївської сільської ради (вул. Незалежності, 8 с. Талалаївка, Ніжинський район Чернігівська область, ідентифікаційний код 04415258) про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 969991грн 73 коп. відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 10.12.2018.
Суддя Н.Ю.Книш